ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5629/24 Справа № 243/4527/23 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 243/4527/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Остапенко В.О., Тимченко О.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачка ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 лютого 2024 року, яке ухвалено суддею Фаліним І.Ю. та повне судове рішення складено 19 лютого 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні2023року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору.

Позовна заява обґрунтована тим, що 21.08.2010 в Першій слов`янській державній нотаріальній конторі позивач уклав спадковий договір з відповідачкою ОСОБА_2 , яка є його донькою. Вказаний договір зареєстрований в реєстрі за № 2-3137.

Відповідно до умов договору, в разі смерті позивача, відповідачка набуває право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Згідно умов договору відповідачка взяла на себе обов`язки забезпечувати позивача ліками, згідно рецептів лікарів, незалежно від їх вартості.

Позивач є людиною похилого віку, має багато захворювань та постійно потребує ліків. Проте, відповідачка з березня 2022 року виїхала з м. Слов`янська і не виконує своїх обов`язків, передбачених п. 6.1 Спадкового договору.

Увесь цей час, а саме з березня 2022 року і по день звернення до суду, позивача доглядає син - ОСОБА_3 .

Оскільки, відповідачка покинула позивача, та залишила без ліків, які постійно потрібні позивачу, позивач вважає, що є всі законні підстави для розірвання спадкового договору, укладеного між сторонами.

Посилаючись на викладене, просив суд розірвати спадковий договір від 21.08.2010, реєстрований № 2-3137, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнути з відповідачки на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн та витрати на юридичну допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 лютого 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у вересні 2023 року позивач звернувся до суду із позовом про розірвання спадкового договору, укладеного 21 серпня 2010 року між ним та його донькою ОСОБА_2 .. Підставами звернення до суду стало невиконання відповідачкою прийнятих на себе зобов`язань за зазначеним договором. Позивач є літньою людиною, 1936 року народження, потребує лікування та догляду у відповідності до віку. Протягом всього періоду дії спадкового договору допомогу позивачу відповідачка не надавала.

Позивач вважає постанову Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 280/1356/16-ц, на яку у своєму рішенні посилається суд першої інстанції не релевантною до спірних правовідносин.

У 2023 році з телефонної розмови із відповідачкою позивач дізнався про те, що вона залишила країну та перебуває на території тимчасово окупованого Криму, що свідчить про невиконання нею умов укладеного спадкового договору.

Також, позивач зазначає, що у тексті позовної заяви ним було викладено клопотання про витребування доказів від органів Державної прикордонної служби України щодо перетинання кордону відповідачкою, втім судом першої інстанції замість цього витребувано інформацію щодо реєстрації відповідачки, як внутрішньо переміщеної особи, з Міністерства соціальної політики України.

У зв`язку із викладеним, позивач просить суд апеляційної інстанції витребувати інформацію щодо перетинання кордону відповідачкою ОСОБА_2 від органів Державної прикордонної служби України.

Факт невиконання відповідачкою умов укладеного із позивачем спадкового договору можуть підтвердити сусіди позивача, письмові пояснення яких додано до апеляційної скарги, наведені докази не могли бути надані під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки були відсутні у позивача.

Крім того, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та прийнято заочне рішення, на яке позивач не давав письмової згоди.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Музиканта В.С., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21.08.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Спадковий договір, посвідчений державним нотаріусомПершої слов`янської державної нотаріальної контори Задорожним Д.В.та зареєстрований в реєстрі за№ 2-3137.

З пункту 1 вказаного спадкового договору слідує, що ОСОБА_1 (відчужувач) передає після своєї смерті у власність ОСОБА_2 (набувач майна) належну йому частку квартири АДРЕСА_1 .

В пункті 2 Спадкового договору зазначено, що частка квартири належить відчужувачу на підставі Договору міни, посвідченого Паращук О.А., приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу 04.03.2010, за реєстровим № 1020.

В пункті 4 Спадкового договору відчужувач та набувач майна оцінили це майно в цілому у сумі 16634,00 грн.

Відповідно до п.6 Спадкового договору, за згодою сторін, на набувача майна покладаються такі обов`язки:забезпечувати відчужувача ліками, згідно рецептів лікарів, незалежно від їх вартості; у разі смерті відчужувача поховати його на цвинтарі у м. Слов`янську.

У пункті 9 Спадкового договору сторони підтвердили, що цей договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характер мнимої та удаваної угоди, а також не є зловмисною угодою.

Сторонам договору було роз`яснено змістстатей 1302 - 1308 ЦК України, статтей 60-65 Сімейного кодексу України, статтей 11-13 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту порушення відповідачкою умов Спадкового договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підставою для звернення до суду з даним позовом стало невиконання відповідачкою зобов`язань за спадковим договором.

Статтею 1302 ЦК України передбачено, що за Спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Згідно зі статтею 1303 ЦК України відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1304 ЦК України).

Згідно зі статтею 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1308 ЦК України зазначено, що спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивач ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 з повідомленням про необхідність забезпечувати його ліками, згідно рецептів лікарів, а відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання договору та не забезпечує придбання необхідних ліків.

Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що відповідачка з березня 2022 року виїхала з м. Слов`янська не можуть бути самосійною підставою для розірвання спадкового договору, оскільки сторонами не узгоджувалось умов щодо обов`язкового забезпечення позивача необхідними ліками саме за особистої присутності відповідачки ОСОБА_2 у місті Слов`янську Донецької області.

Посилання ж на ту обставину, що з березня 2022 року і по день звернення до суду, позивача доглядає син ОСОБА_3 , теж не можуть бути підставою для розірвання спадкового договору, укладеного 21.08.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки матеріали справи не містять доказів ухилення відповідачки ОСОБА_2 від виконання взятих на себе зобов`язань, а надання повнолітнім сином ОСОБА_3 допомоги своєму батькові позивачеві ОСОБА_1 не має правового значення для вирішення даного спору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який, врахувавши зміст спадкового договору, визначені ним обов`язки набувача, дійшов правильного висновку про відсутність встановлених законом підстав для розірвання спадкового договору.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, як безпідставна та необґрунтована, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішенняСлов`янського міськрайонногосуду Донецькоїобласті від16лютого 2024року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 липня 2024 року.

Головуючий:

Судді: