ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5807/24 Справа № 184/2295/23 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 184/2295/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Остапенко О.О., Тимченко О.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Кулик Олександр Петрович,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в порядкуспрощеного позовногопровадження,апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Годько Інна Олегівна, на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року,яке ухваленосудом ускладі суддіТомаша В.І.у містіПокрові Дніпропетровськоїобласті та повне судове рішення складено 25 березня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Кулика Олександра Петровича про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Криничувате Нікопольського району Дніпропетровської області.

Після смерті матері, відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна, у вигляді земельної ділянки, площею 7.150 га, та земельної ділянки, площею 7.120 га.

За його заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 від 23.05.2023, приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Куликом О.П. була відкрита спадкова справа.

Крім того, позивач, до дня смерті матері, разом з нею проживав та був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .

01.11.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але відповідачем було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що нотаріус виклав у своїй постанові від 01.11.2023 року про відмову у вчинені нотаріальної дії.

З постанови приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Кулика Олександра Петровича від 01.11.2023 вбачається, що при відмові у видачі свідоцтва про право на спадщину останній посилається на те, що ОСОБА_2 залишила заповіти, посвідчені Криничуватською сільською радою Нікопольського району Дніпропетровської області 31.10.2016 року за р №№ 235,236, на інших спадкоємців. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є спадкоємцем, передбаченим cт. 1241 ЦК України.

Посилаючись на викладене просив суд: скасувати постанову приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Кулика Олександра Петровича від 01 листопада 2021 року про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Годько І.О., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

Апеляційні скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не було прийнято до уваги ту обставину, що позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги та спадкоємцем за правом представлення після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у встановленому законом порядку прийняв спадщину.

Зазначає, що за відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної

черги.

Оскільки, станом на 01.11.2023 року, спадщина спадкоємцями за заповітом не була прийнята, позивач, як спадкоємець за законом, одержав право на спадкування.

Отже, висновок про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є спадкоємцем, передбаченим cт. 1241 ЦК України, є помилковим та не ґрунтується на матеріалах справи.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Годько І.О., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 11.08.1973 року.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Криничувате Нікопольського району Дніпропетровської області.

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть від 29.11.2022 року серія НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 про що 29.11.2022 року Нікопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м .Дніпро) складено відповідний актовий запис №2215.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки, площею 7.150 га, згідно Державного Акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 135049, виданого Нікопольською РДА 29 липня 2002 року, та земельної ділянки, площею 7.120 га, згідно Державного Акту на право приватної власності на землю Р1 № 135027, виданого Нікопольською РДА 29 липня 2002 року.

За заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 від 23.05.2023, приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Куликом О.П. була відкрита спадкова справа, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №72558414 від 23.05.2023 щодо реєстрації спадкової справи щодо спадкодавця ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа за номером у спадковому реєстрі №70684638, за номером у нотаріуса №70/2023.

Згідно довідки Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 18.10.2023 №244/02/20, разом з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня її смерті, проживав та був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , її син - ОСОБА_1 .

31.10.2016 року ОСОБА_4 , секретарем Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, посвідчено заповіт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким остання земельну ділянку, площею 7,120 га, згідно Державного Акта на право приватної власності на землю серії Р1 №135027, виданого Нікопольською РДА 29 липня 2002 року, заповіла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Даний заповіт зареєстровано в реєстрі за № 235.

31.10.2016 року ОСОБА_4 , секретарем Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, посвідчено заповіт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким остання земельну ділянку, площею 7,150 га, згідно Державного Акта на право приватної власності на землю серії Р1 №135049, виданого Нікопольською РДА 29 липня 2002 року, заповіла в рівних долях ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Даний заповіт зареєстровано в реєстрі за № 236.

Жодних відомостей, що ці заповіти скасовано або визнано недійсними, у суду немає.

Згідно копії спадкової справи №70/2023, заведеної після померлої ОСОБА_2 , спадкоємець за заповітом №235 - ОСОБА_5 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини в установлений законом строк.

Спадкоємець за заповітом №236 - ОСОБА_7 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, але строк прийняття спадщини ним пропущено. Крім того, є розбіжності в даті народження останнього, в заповіті вказано ІНФОРМАЦІЯ_7 , в свідоцтві про народження ІНФОРМАЦІЯ_7 . Іншій спадкоємець за заповітом №236 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою про прийняття спадщини або відмови відспадщини до нотаріальної контори не звертався.

01.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Кулика Олександра Петровича із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується заявою на адресу приватного нотаріусу Нікопольського районного нотаріального округу Кулика О.П. від 01.11.20213 №299.

Постановою приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Куликом Олександром Петровичем від 01.11.2023 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 залишила заповіти, посвідчені Криничуватською сільською радою Нікопольського району Дніпропетровської області 31.10.2016 року за №№ 235, 236 на інших спадкоємців. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є спадкоємцем, передбаченим cт.1241 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що спадкування після смерті ОСОБА_2 здійснюється за заповітом. Спадкоємець, визначений у заповіті ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 за заповітом та за законом. У той же час, ОСОБА_1 не є спадкоємцем, визначеним у заповітах, він є спадкоємцем першої черги за законом та за правом представлення. Стороною позивача не надано суду жодних доказів того, що позивач ОСОБА_1 відноситься до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , тобто приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Кулик О.П. правомірно та правильно, з посиланням на чинне законодавство зазначені причини відмови ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, згідно з частиною першої статті15, частиною першою статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідност. 5 Закону України «Про нотаріат»нотаріус зобов`язаний: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цьогоЗаконуі принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 34 Закону України «Про нотаріат»нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: видають свідоцтво про право на спадщину.

У частині першійстатті 49 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно достатті 50 Закону України «Про нотаріат»нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Спір між сторонами виник з приводу правомірності Постанови приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Кулика О.О. від 01.11.2023 року про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2

За змістомстатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК Українивстановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1275 ЦК України, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, за наявності заповіту на все майно правило частини другої статті 1223 ЦК України застосовується у разі неприйняття спадщини або відмови від спадщини усіма спадкоємцями за заповітом.

У разі неприйняття спадщини чи відмови від неї одним із спадкоємців за заповітом застосовується норма частини першої статті 1275 ЦК України, відповідно до якої частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за

заповітом і розподіляється між ними порівну.

Згідно зіст. 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч. 1ст. 1234 ЦК Україниправо на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповіднодо ч. 1ст. 1235 ЦК Українизаповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 1236 ЦК Українизаповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Криничувате Нікопольського району Дніпропетровської області.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки, площею 7.150 га, згідно Державного Акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 135049, виданого Нікопольською РДА 29 липня 2002 року, та земельної ділянки, площею 7.120 га, згідно Державного Акту на право приватної власності на землю Р1 № 135027 виданого Нікопольською РДА 29 липня 2002 року.

31.10.2016 року ОСОБА_4 , секретарем Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, посвідчено заповіт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким остання земельну ділянку, площею 7,120 га, згідно Державного Акта на право приватної власності на землю серії Р1 №135027, виданого Нікопольською РДА 29 липня 2002 року, заповіла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Даний заповіт зареєстровано в реєстрі за № 235.

31.10.2016 року ОСОБА_4 , секретарем Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, посвідчено заповіт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким остання земельну ділянку площею 7,150 га, згідно Державного Акта на право приватної власності на землю серії Р1 №135049, виданого Нікопольською РДА 29 липня 2002 року, заповіла в рівних долях ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Даний заповіт зареєстровано в реєстрі за № 236.

Тобто, спадкування після смерті ОСОБА_2 здійснюється за заповітом.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно копії спадкової справи №70/2023, заведеної після померлої ОСОБА_2 ,спадкоємець за заповітом №235 - ОСОБА_5 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини в установлений законом строк.

Спадкоємець за заповітом №236 - ОСОБА_7 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, але строк прийняття спадщини ним пропущено. Крім того, є розбіжності в даті народження останнього, в заповіті вказано ІНФОРМАЦІЯ_7 , в свідоцтві про народження ІНФОРМАЦІЯ_7 . Іншій спадкоємець за заповітом №236 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою про прийняття спадщини або відмови відспадщини до нотаріальної контори не звертався.

Оскільки, один із спадкоємеців, визначених у заповіті - ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , то у разі неприйняття спадщини чи відмови від неї інших спадкоємців за заповітом, застосовується норма частини першої статті 1275 ЦК Укрвїни, відповідно до якої частка у спадщині, яку спадкоємець мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Позивач ОСОБА_1 не є спадкоємцем, визначеним у заповітах, він є спадкоємцем першої черги за законом, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Куликом О.П. правомірно та правильно, з посиланням на чинне законодавство зазначені причини відмови ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії.

Отже, приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Куликом О.П. при винесенні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії було дотримано усіх вимог, встановленихЦК України,Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Годько Інна Олегівна, - залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 03 липня 2024 року.

Головуючий:

Судді: