Справа № 643/3717/24

Провадження № 2/643/2393/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2024 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Харченко А.М.

за участю секретаря Іщенко Ю.Д.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чепа Марина Віталіївна, про розірвання договору довічного утримання,

в с т а н о в и в:

16.04.2024 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить розірвати договір довічного утримання (догляду) від 17 жовтня 2017 року укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Чепа М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2114; застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання, а саме: скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , накладену 17 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Чепа М.В., зареєстровану в реєстрі за №2115, яка накладалася у зв`язку із посвідченням договору довічного утримання (догляду) від 17 жовтня 2017 року; визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64,0 кв.м., житловою площею 41,8 кв.м. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що 17 жовтня 2017 року між нею і відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, який був завірений нотаріально приватним нотаріусом Чепою М.В. Згідно з вказаним договором відповідач взяв на себе зобов`язання довічно утримувати позивача, доглядати, забезпечувати усім необхідним. Вартість матеріального забезпечення визначено у розмірі її однієї щомісячної пенсії на місяць довічно. Натомість позивач передала відповідачу у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64,0 кв.м, житловою площею 41,8 кв.м. і складається з трьох кімнат. Відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, які передбачені договором між ними, не звертає уваги на потреби позивача, стан здоров`я, не забезпечує усім необхідним (продуктами харчування, медикаментами), не надає необхідних побутових послуг, матеріальну допомогу.

Ухвалою суду від 19.04.2024 року відкрито провадження по справі та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, направила суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позовну заяву. Справу слухати за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, направив суду заяву, в якій позов визнав у повному обсязі, проти задоволення позовних вимог про розірвання договору довічного утримання не заперечував, справу просив розглянути за його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чепа М.В. в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином.

Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 206 цього Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справивстановлено,що 17жовтня 2017року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладенийдоговір довічногоутримання (догляду),посвідчений приватнимнотаріусом Харківськогоміського нотаріальногоокругу ЧепоюМариною Віталіївною,17жовтня 2017року зареєстровим номером2114,за умовамиякого позивач, ОСОБА_1 передала відповідачу, ОСОБА_2 ,у власністьтрикімнатну квартиру за АДРЕСА_1 . Відчужувана квартира складається з однієї кімнати: житловою площею 64,0 кв.м., загальною площею 41,8 кв.м. Відчужувана квартира оцінена сторонами в суму 753621,00 грн.

Відповідно до п. 6 вказаного Договору довічного утримання (догляду), відповідач ОСОБА_2 зобов`язався повністю довічно утримувати ОСОБА_1 , надаючи їй необхідний догляд (опікування) та допомогу.

Утримання (догляд) згідно з п. 6.1. договору довічного утримання від 17 жовтня 2017 року, був визначений у вигляді:

а) забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі. У обох сторін є право користування допоміжними приміщеннями та службами квартири;

б) забезпечення щоденним триразовим харчуванням (сніданок, обід і вечеря);

в) надання побутових послуг (прання постільної білизни, послуги перукарні, ремонт побутової техніки, тощо);

г) забезпечення належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів.

Відповідно до п. 7 договору довічного утримання від 17 жовтня 2017 року, вартість матеріального забезпечення необхідного догляду (допомоги) був сторонами встановлений в розмірі однієї щомісячної пенсії позивача, щомісячно, довічно.

17 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чепою М.В., за реєстровим № 2115, в зв`язку з посвідченням Договору довічного утримання (догляду) від 17 жовтня 2017 року, накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна квартири під АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 755 ЦК України, Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Як вбачається із змісту позовної заяви та пояснень позивача, викладених в заяві на ім`я суду, відповідач неналежним чином не виконує обов`язки, покладені на нього відповідно до Договору довічного утримання (догляду), укладеного 17 жовтня 2017 року. Позивач бажає розірвати вказаний договір довічного утримання, оскільки відповідач не провідує її за місцем проживання, не забезпечує матеріально, як передбачено договором, не забезпечує продуктами харчування, лікарськими засобами, не оплачує комунальні послуги за квартиру та не виконує ряд інших обов`язків, вказаних в Договорі. Крім того, відповідач ОСОБА_2 після початку повномасштабної війни з російською федерацією виїхав х м. Харкова і до теперішнього часу не проживає у м. Харкові.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, cуд звертає увагу на те, що норма статті 755 ЦК України не пов`язує можливість припинення договору довічного утримання (догляду) на вимогу відчужувача наявністю вини набувача у невиконанні обов`язків за даним договором.

Іншими словами, вина набувача у невиконанні обов`язків за договором довічного утримання (догляду) не є підставою припинення договору довічного утримання (догляду) на вимогу відчужувача.

Крім того, чинним цивільним законодавством не передбачено конкретного періоду часу, невиконання протягом якого набувачем обов`язків за договором довічного утримання (догляду) є підставою для розірвання цього договору на вимогу відчужувача.

Цивільний кодекс України не містить легального визначення понять «утримання» та «догляд».

В той же час, за змістом положень Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», під утриманням можна розуміти повне забезпечення матеріальними та грошовими ресурсами особи для задоволення її життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності. Головною ознакою утримання є забезпечення утриманця (відчужувача) грошовими коштами та (або) іншими матеріальними цінностями.

Поняття «догляд» національним законодавством не визначено і означає, в широкому розумінні, нагляд за відчужувачем, станом його здоров`я, умовами побуту тощо. Догляд не обов`язково пов`язаний з наданням матеріальної допомоги і опосередковується своєрідною трудовою участю набувача в житті відчужувача, наданням відчужувачу послуг, обсяг яких передбачається договором.

При цьому, межі поняття «догляд» охоплюють також морально-емоційні відносини між набувачем та відчужувачем.

Зважаючи на вищевикладене, судом встановлено, що характер відносин, які склалися між сторонами Договору довічного утримання (догляду) від 17 жовтня 2017 року ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), унеможливлює подальше виконання умов договору довічного утримання.

При цьому, у разі відмови в задоволенні вимоги про розірвання договору довічного утримання, його виконання буде мати примусовий характер (щодо позивача), що суперечить загальним цивільно-правовим засадам, а, зокрема, свободі договору, як засаді цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, виходячи, в тому числі, з вимог принципів справедливості, добросовісності та розумності, як загальних засад цивільного законодавства, суд приходить до висновку про те, що вимога ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання (догляду), укладеного 17 жовтня 2017 року, за реєстровим № 2114, між нею та ОСОБА_2 , підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 756 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах буде визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64,0 кв.м., та скасовує заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,0 кв.м, накладену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чепою М.В. 17 жовтня 2017 року, за реєстровим № 2115, в зв`язку з посвідченням Договору довічного утримання (догляду) від 17 жовтня 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 7536,21 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 200, 206, 258, 259, 264-265 ЦПК України, п.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати Договір довічного утримання (догляду), укладений 17 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чепою Мариною Віталіївною, 17 жовтня 2017 року за реєстровим номером 2114.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64,0 кв.м.

Скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,0 кв.м, накладену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чепою Мариною Віталіївною, 17 жовтня 2017 року за реєстровим номером 2115, в зв`язку з посвідченням Договору довічного утримання (догляду) від 17 жовтня 2017 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір в дохід держави в сумі 7536 (сім тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 21 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Харченко А.М.