Справа № 212/5252/24

2/212/2646/24

У Х В А Л А

02 липня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Ваврушак Н.М., за участі секретаря судового засідання Дущак К.О., розглянувши у судовому засіданні у залі суду міста Кривого Рогу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово - комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово - комунальні послуги, а саме за послуги з управління багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 у період з 01.02.2020 року по 30.04.2024 року у загальній сумі 5278,00 гривень.

Ухвалою суду від 14 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень, а також роз`яснено право сторін клопотати перед судом про розгляд справи з їх викликом. Розгляд призначено на 02 липня 2024 року.

21.06.2024 року представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подав відзив, в якому зазначив, що за спірною адресою: АДРЕСА_1 ведеться підприємницька діяльність, а тому позов має бути залишений без розгляду.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 378546334 від 15.05.2024 року, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Відповідно до копії Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та вирішення справи, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або відмовиться від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання, перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд, відповідно до нормативів норм, стандартів, порядків і правил. Виконавець суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 , який є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та маєстатус фізичної особи-підприємця.

Згідно із ч. 1 ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємець це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 320 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГК України, суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно із ч. 1 ст. 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 128 ГК України, громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно із ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 335/11807/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 486/836/18, від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17, дійшла висновку, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Стороною відповідача надані суду докази про те, що відповідач є суб`єктом підприємницької діяльності, здійснює підприємницьку діяльність за вказаною вище спірною адресою.

Достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного до суду надано не було та матеріали справи не містять.

За такихобставин судвважає,що данийспір непідлягає розглядув порядкуцивільного судочинства,оскільки позивачзвернувся досуду зпозовом довідповідача суб`єкта підприємницької діяльності, яку останній здійснює у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак між сторонами виникли господарські правовідносини, тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 1 ст. 256 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Таким чином суд, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, прийшов до обґрунтованого висновку, що провадження у даній цивільній справі підлягає закриттю.

Заявлені клопотання представником відповідача судом не розглядаються, оскільки провадження у справі закрито.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст. ст. 255, 258, 260, 261, 354 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово - комунальні послуги.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» (місцезнаходження за юридичною адресою: вулиця Руденка, 2, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014, кодЄДРПОУ: 37665038, МФО 305299, р/р НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк») сплачену суму судового збору за подання позовної заяви до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у розмірі 3028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) відповідно до платіжної інструкції № 15294 від 20 травня 2024 року.

Роз`яснити позивачу, що заявлений позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та за предметною підсудністю відноситься до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду складена та підписана02 липня 2024 року.

Суддя Н. М. Ваврушак