Єдиний унікальний номер 175/6308/24

Провадження № 2/175/39/24

УХВАЛА

01 липня 2024 року смт. Слобожанське

Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Васюченко О.Г., ознайомившись з клопотанням ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (адреса прописки: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства зобмеженою відповідальністю«ДАКОРД ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ: 43950742, юридична адреса: 61036, м. Харків, вул. Морозова, буд. 11), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5), Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) (Код ЄДРПОУ: 34991191, юридична адреса: 84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Академічна, буд. 20), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області за допомогою системи «Електронний суд» 02 травня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ДАКОРД ФІНАНС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

13 червня 2024 року зазначену справу передано до провадження судді Васюченка О.Г..

Ухвалою від 01 липня 2024 року провадження по справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання по справі.

Разом зпозовною заявоюдо судунадійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріусу зареєстрованого в реєстрі №216795 від 23.06.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського округу Остапенком Євгеном Михайловичем, яке здійснюється в рамках виконавчого провадження № 68222975, відкритого постановою Державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Осиновиком Євгеном Миколайовичем від 02.02.2022.

В клопотанні про забезпечення позову останній зазначає, що постановою від 02.02.2022 року Державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Осиновиком Євгеном Миколайовичем, відкрито виконавче провадження за номером 68222975 та стягується сума грошових коштів в розмірі 19694,08 грн. Додатково Постановою від 27.09.2023р. накладено арешт на кошти позивача, у звязку з чим просить, вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріусу зареєстрованого в реєстрі №216795 від 23.06.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського округу Остапенком Євгеном Михайловичем, оскільки до суду подано вище зазначену позовну заяву, предметом спору по справі є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, однак виконавчий напис пред`явлений стягувачем до примусового виконання і проводитися певні виконавчі дії, а тому існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексузаходів забезпеченняпозову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позовудопускається якдо пред`явленняпозову,так іна будь-якійстадії розглядусправи,якщо невжиттятаких заходівможе істотноускладнити чиунеможливити виконаннярішення судуабо ефективнийзахист,або поновленняпорушених чиоспорюваних правабо інтересівпозивача,за захистомяких вінзвернувся абомає намірзвернутися досуду.

Пунктом 6 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно ч. 4 ст. 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також відповіднодо пункту20постанови №5Пленуму Вищогоспеціалізованого судуУкраїни зрозгляду цивільнихі кримінальнихсправ» від7лютого 2014року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Перевіривши матеріали справи і клопотання про забезпечення позову та оцінивши надані докази, а також враховуючи, що клопотання подано з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, а захід забезпечення позову у вигляді зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку є видом забезпечення позову, передбаченими ст. 150 ЦПК України і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, з урахуванням чого суд вважає можливим задовольнити клопотання про забезпечення позову, в зв`язку з чим зупинити стягнення відкрите на підставі виконавчого напису №216795 від 23.06.2021 року вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М.,оскільки впровадженні судуперебуває зазначенасправа таміж сторонамивиник спірстосовно визнаннявиконавчого написунотаріуса таким,що непідлягає виконанню,тобто вказанийвиконавчий написоскаржується боржникому судовомупорядку. Крім того відкрито виконавче провадження і приватним виконавцем вчинено певні виконавчі дії щодо примусового виконання виконавчого напису. Тобто з зазначеного витікає, що спір між сторонами в досудовому порядку не вирішено, крім того є велика вірогідність того, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову останнє може призвести до негативних наслідків для позивача, тому дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду, в зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, крім того слід зазначити, що вказаним не порушуються інтереси інших осіб, а тому не можуть бути взяті до уваги можливі їх заперечення щодо зазначеного, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, однак справа ще не розглянута, по справі проводяться процесуальні дії з метою повного і всебічного її розгляду і з`ясування обставин та ін., всі ці обставини є предметом спору по справі між сторонами, по суті позовних вимог своїх пояснень сторони ще не давали, матеріали справи ще не досліджувалися. Таким чином на даний час, єдиним способом захисту законних прав та інтересів позивача є вжиття заходів забезпечення даного позову.

Також слід звернути увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належноїреалізації завданьцивільного судочинстваслугує зокремате,що відповіднодо ст.129-1Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову по справі.

Заходи забезпечення позову, які вживаються судом, є співмірними заявленим позовним вимогам, їх невжиття може порушить право позивача на судовий захист.

Вирішуючи питання зустрічного забезпечення позову судом враховано, що позивач у встановленому законом порядку зареєстрований на території України та упозивача наявнемайно,що знаходитьсяна територіїУкраїни,в розмірі,достатньому длявідшкодування можливихзбитків відповідача,які можутьбути спричиненізабезпеченням позову,у випадкувідмови упозов , крім того у суду відсутні надані докази того, що майновий стан цього позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду по справі, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, а тому обов`язок суду щодо беззаперечного застосування до повивача зустрічного зобов`язання, який передбачений випадками переліченими у ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутній.

Відповідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 149, п. 6 ч. 1 ст. 150, ст. 151, ч. 10 ст. 153, ст. 154, ч. 1ст. 157, 260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису нотаріусу зареєстрованого в реєстрі №216795 від 23.06.2021р. року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського округу Остапенком Євгеном Михайловичем, яке здійснюється в рамках виконавчого провадження №68222975, відкритого постановою Державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Осиновиком Євгеном Миколайовичем від 02.02.2022.

У зв`язку забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Ухвала набрала законної сили 01 липня 2024 року.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя О.Г. Васюченко