Справа № 756/12336/22

Провадження № 2/756/2319/24

УКРАЇНА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судових засідань - Тагієва Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, трьох процентів річних та інфляційних витрат,

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, 3% річних, інфляційних витрат та судових витрат. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ПрАТ «АК «Київводоканал» забезпечує надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі публічного договору (оферти) про надання позивачем, як виконавцем житлово-комунальних послуг. Відповідач отримав від позивача послуги з водопостачання та водовідведення. Однак, не сплатив кошти за спожиті послуги за період з 01.07.2014 по 31.10.2022, у зв`язку з чим у останнього перед позивачем утворилася заборгованість за надані послуги у розмірі: 39579,66 грн. заборгованості за надані послуги з урахуванням плати за абонентське обслуговування. Крім того, позивач просив суд стягнути зі боржника 3% річних у розмірі 4529,74 грн., інфляційні витрати у сумі 24452,84 грн., а також судовий збір у сумі 2481,00,00 грн. та витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 35,00 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11.01.2023 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі із призначенням судове засідання. Витребувано у Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відомості, що підтверджують право власності/користування об`єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано у Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації інформацію, яка міститься в інформаційній системі «Реєстр територіальної громади міста Києва» про кількість осіб, їх прізвище, власне ім`я (усі власні імена), по батькові, дату народження, дату реєстрації, паспортні дані або РНОКПП осіб, які були зареєстровані та/або проживали/перебували у період з 01 липня 2014 року по 31 жовтня 2022 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

06.03.2023 на адресу суду від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надійшли відомості, відповідно до яких об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності не зареєстрований.

14.03.2023 на адресу суду від Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли відомості, відповідно до яких за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.07.2014 по 31.10.2022, зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.08.1979 по 21.01.2020; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 09.07.1994; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 14.07.1995; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 11.11.2019.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 задоволено, з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» стягнуто заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 39579 грн. 66 коп., інфляційні витрати у сумі 24452 грн. 84 коп., 3% річних у сумі 4529 грн. 74 коп., витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 35,00 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 2481,00 коп.

10.01.2024 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гетьман Н.О. на адресу суду надійшла заява, про перегляд заочного рішення від 20.03.2023, в якій він просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення по справі №756/12336/22 та скасувати заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20.03.2023.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12.02.2024 представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Гетьман Н.О. поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20.03.2023. Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20.03.2023 у цивільній справі №756/12336/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, трьох процентів річних та інфляційних витрат скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

16.04.2024 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гетьман Н.О. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує проти позовних вимог, серед іншого, з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності щодо стягнення частини заявленої основної заборгованості. Також представник зазначає, що позивач не врахував строки позовної давності при зверненні з вимогою про 3 % річних. Між іншим зазначає, що 3% річних фактично є пенею, яка може застосовуватися в разі прострочення грошового зобов`язання, якщо в його умовах не був передбачений такий вид санкції за його порушення. Окремо звертає увагу, що ст.625 ЦК України містить умови застосування, а саме якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, однак, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» інший розмір процентів встановлений. Крім того, повідомляє, що позивач не визначив належний суб`єктний склад правовідносин та не встановив перелік осіб, що отримують послуги від позивача за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, визнає заборгованість лише у розмірі 1/4 частини від суми заявлених вимог.

18.04.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому серед іншого зазначено, що заява відповідача про застосування строків позовної давності, не підлягає застосуванню, оскільки п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного Кодексу України» встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості з відповідача продовжено на строк дії такого карантину. Оскільки протягом всього позовного періоду відповідачем періодично здійснювались платежі, останній платіж був здійснений у січні 2022 року, з позовом позивач звернувся 09.12.2022, то в даному випадку не підлягає застосуванню строк позовної давності, оскільки здійснення платежу є підставою для преривання строку позовної давності. Щодо суб`єктного складу відповідачів, то відповідач ОСОБА_1 значиться в базі позивача як споживач послуг за адресою: АДРЕСА_1 , про інших співкористувачів позивачу невідомо. Після стягнення заборгованості кредитор має право вимагати виконання обов`язку від інших боржників, відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України. Позивач зазначає, що положення ст. 549 УК України (штраф, пеня) та ст. 625 ЦК України (3% річних та інфляційні втрати) є різними за своєю природою. Заявлені 3% річних та інфляційні втрати мають компенсаційний характер та покликані відшкодувати матеріальні збитки кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати креитору.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся. При цьому, 18.04.2024 надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив розглянути справу за відсутності сторони позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26.04.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 року №1198, яким внесено зміни до закону України «Про житлово-комунальні послуги», який доповнено новими частинами.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

У газеті «Хрещатик» № 110 (4510) 05.08.2014 року опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічне акціонерне товариство «АК «Київводоканал», в подальшому перейменованим у Приватне акціонерне товариство «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній станом на 05.08.2014) послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньо будинкових систем).

Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору.

Також у повідомленні зазначено, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.

Відповідно до п. 1.1 договору ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов`язується надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових мереж), а боржник зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

За приписами п. 3.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Окрім того, 31.05.2021 на офіційному вебсайті (vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення ), у зв`язку з чим з 01.07.2021 вказаний договір вважається укладеним.

Згідно з п. 1 Договору Виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 15 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором.

Пунктом 7 Договору визначено, що плата за послуги складається з:

1)плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до законодавства;

2)плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Плата за абоненське обслуговування по договору/особовому рахунку на місяць (для будинків, у яких встановлений вузол комерційного обліку) становить 23,45 грн з ПДВ (в т.ч. з централізованого водопостачання 14,12 грн з ПДВ, з централізованого водовідведення 9,32 грн з ПДВ).

Плата за абоненське обслуговування по договору/особовому рахунку на місяць (для будинків, у яких відсутній вузол комерційного обліку) становить 18,66 грн з ПДВ (в т.ч. з централізованого водопостачання 9,34 грн з ПДВ, з централізованого водовідведення 9,32 грн з ПДВ).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконує договірні зобов`язання шляхом надання відповідачу централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення.

Як вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА від 10.01.2023 та інформації про реєстрацію місця проживання особи № 104-1685 від 13.03.2023, виданої Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 09.07.1994 по теперішній час.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Крім того, відповідно до ч. 3 вказаної статті солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Також, згідно з ч. 4 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Таким чином, відповідач отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору, оскільки після розміщення Повідомлення та Договору у вищевказаній газеті та та на вебсайті на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та Договору не надходило.

Водночас, відповідач, усупереч взятих на себе зобов`язань, порушив умови договору щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01.07.2014 по 31.10.2022 послуг з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість на загальну суму 39579,66 грн., з яких: 39203,43 грн. заборгованості за надані послуги, 376,23 грн. заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування, що підтверджується розрахунком заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення.

На момент розгляду справи відповідачем не сплачено зазначену суму заборгованості, відповідні докази не надано суду.

Частиною четвертою статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.

Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Стаття 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (введений в дію з 01 травня 2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст. 26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10 червня 2018 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до перелік житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.

Так, відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Згідно із ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 45 від 24.01.2006 року, визначено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №461/12597/15-ц, від 09 серпня 2019 року №459/3958/15-ц).

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивачем доведено що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг з центрального постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), несвоєчасно та не в повному обсязі здійснює платежі за житлово-комунальні послуги, що не спростовано відповідачем відповідно до наявних у матеріалах справи доказів.

Отже, згідно з наданим позивачем розрахунком, який відповідачем не спростований, загальна сума заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2014 по 31.10.2022 становить 39579,66 грн та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4529,74 грн. та інфляційні втрати у розмірі 24452,84 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування втрат від інфляції та трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Згідно постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 922/175/18 формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні ст. 549 ЦК України.

Отже, згідно з розрахунком заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, який відповідачем не спростований, у зв`язку з простроченням оплати спожитих відповідачем житлово-комунальних послуг заявлені позивачем до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 4529,74 грн. та інфляційні втрати у розмірі 24452,84 грн.

Матеріали справи не містять, та відповідачем не надано у спростування зазначеного будь-яких доказів, які б могли спростувати наведені у позовній заяві доводи позивача.

Суд вважає доведеним те, що свої зобов`язання відповідач виконує неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги у розмірі 39203,43 грн, заборгованості з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 376,23 грн., а також інфляційні витрати у сумі 24452,84 грн, 3% річних у розмірі 4529,74 грн.

Разом з тим, відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача - сплату коштів частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового місячного платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором про надання послуг з центрального постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, виконавець в свою чергу має право вимагати сплату прострочених щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Правовий висновок щодо застосування строків позовної давності до щомісячних платежів викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження 14-10цс18).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 року продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 630 було внесено зміни, зокрема, до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 р. № 1236, продовживши карантин до 31 серпня 2022 року.

Дію карантину, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ, востаннє Постановою КМУ від 25.04.2023 строком до 30.06.2023.

Беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023, позивач звернувся до суду 26.12.2022, тобто в період дії карантину.

Оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, слід визнати таким, що пропущений позивачем трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2014 року до березня 2017 року, позивач доказів на підтвердження переривання перебігу позовної давності по кожному з щомісячних платежів суду не надав. Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період з квітня 2017 року до жовтня 2022 року трирічний строк позовної давності не пропущений оскільки на час подання позовної заяви у грудні 2022 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом та з урахуванням проведених відповідачем проплат.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення на його користь із відповідача заборгованості за період з липня 2014 року до березня 2017 року задоволенню не підлягають.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті послуги у межах строку позовної давності, тобто заборгованість за період з квітня 2017 року до жовтня 2022 року у розмірі 28664,56 грн, 376,23 грн. заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування, а також 3% річних у розмірі 2426,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11940,07 грн.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 29040,79 грн. за спожиті житлово-комунальні послуги, 3% річних у розмірі 2426,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 11940,07 грн є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню, тим самим частково задовольнивши пред`явлений позов.

Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов`язані з витребуванням доказів та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції від 08.02.2022 позивачем за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав сплачено 35,00 грн. Окрім того, позивачем при зверненні з даною позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам витрати по сплаті судового збору та витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 35,00 грн.

Керуючись статтями 12, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, трьох процентів річних та інфляційних витрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03327664) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 29040 (двадцять дев`ять тисяч сорок) гривень 79 копійок, інфляційні витрати у сумі 11949 (одинадцять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) гривень 07 копійки, 3% річних у сумі 2426 (дві тисячі чотириста двадцять шість) гривень 26 копійок, витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 35 (тридцять п`ять) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору у сумі 1570 (одна тисяча п`ятсот сімдесят) гривень 73 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 10.06.2024.

Відомості про сторін.

1.Позивач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 03327664);

2. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Суддя М.М. Ткач