ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02 липня 2024 рокуСправа №: 695/3776/23

Номер провадження 3/695/46/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В., за участю представника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Брус С.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла із Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До ЗолотоніськогоміськрайонногосудуЧеркаської області надійшли матеріали адміністративної справи з Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколупро адміністративнеправопорушення серіїААД №309154 від 08.09.2023 водій ОСОБА_1 08 вересня 2023 року о 18 годині 38 хвилин в Золотоніському районі, на перехресті до с.Підставки керував автомобілем ВАЗ 21209, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням технічого приладу Драгер, результат огляду 2,44 проміле.

Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення рекомендованих листів, які він неродноразово отримував особисто.

Таким чином, судом вживались всі належні та можливі заходи для повідомлення ОСОБА_1 про день, місце і час розгляду справи.

Згідно ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України" (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

З огляду на те, що при повідомленні про місце і час розгляду справи, судом були вжиті всі необхідні та можливі заходи щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , зважаючи на вимоги ст.268 КУпАП, яка не передбачає обов`язкової участі особи при розгляді справи за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а також з урахуванням принципу судочинства, зазначеного в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 забезпечено право на захист шляхом участі адвоката у розгляді даної справи з метою захисту його інтересів під час судового розгляду справи.

У судовому засіданні представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Брус С.М. просив проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , та просив закрити провадження у справі стосовно нього за ст. 130 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 автомобілем не керував.

Заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Так, суд зобов`язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбаченіст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Згідно з вимогамист. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасого затримання транспортного засобу, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов"язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про Національну поліцію завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки.

Згідно з вимогами ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Також, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно вимогст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху,статтею 53 цього Законупередбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Пунктом 2.9 "а" Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 № 1306 заборонено водіям керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об"єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.ч. 2,3,4ст. 266 КУпАПогляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Крім того, згідно ст.266 ч.5 КУпАП проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.2,3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкції), затвердженої наказом МВС України та МОЗ України за №1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп"яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі-поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп"яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп"яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушенння координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до вимог п.п.6,7 Розділу І Інструкції огляд на стан сп"яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп"яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведенного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладу охорони здоров"я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розділом 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов"язки водіїв транспортних засобів.

Згідно з п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 учасники дорожнього руху зобов"язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємо ввічливими.

Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Також, згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному під відеозапис та/або у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД№ 309154 від 08.09.2023 водій ОСОБА_1 08 вересня 2023 року о 18 годині 38 хвилин в Золотоніському районі, на перехресті до с.Підставки керував автомобілем ВАЗ 21209, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням технічого приладу Драгер, результат огляду 2,44 проміле. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення проводилась відеозйомка на поліцейську бодікамеру на підставі Закону України №1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху». ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП був присутній, копію даного протоколу отримав. Зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 не зазначив, відмовився його підписувати та отримувати. Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення як належний і допустимий доказ;

- результатом тесту газоаналізатора Alcotest 6810 прилад ARCD-0528 від 08.09.2023, згідно якого 08.09.2023 проведено огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та встановлено позитивний результат 2,44 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нерозбірлива мова інспектором СРПП ОСОБА_2 проведено огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Alcotester 6810 прилад ARCD-0528 та встановлено у даного водія позитивний результат 2,44 проміле;

- направленням на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції до КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» від 08.09.2023, згідно якого у водія ОСОБА_1 встановлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нерозбірлива мова, нестійка хода, також в результаті проходження огляду приладом Драгер встановлено позитивний результат та водій відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 08.09.2023 року, згідно яких 08.09.2023 року близько 16 години 30 хвилин він на власному автомобілі ВАЗ-2109, державний номерний знак НОМЕР_1 приїхав з с.Плешкані в с.Підставки, підвіз дівчину на ім"я Оксана до магазину. Після чого до автомобіля підійшла мати даної дівчини та сказала щоб він її висадив з автомобіля, після чого він під"їхав до її домоволодіння по АДРЕСА_2 , де вона вийшла з автомобіля, потім підійшла її мати та витягла ключі з замка запалення від його автомобіля. Мати дівчини ОСОБА_3 сказала, що буде викликати поліцію, до приїзду поліції він знаходився біля власного автомобіля, та випив сто п"ятдесят грамів горілки та чекав приїзду поліції;

- рапортом чергового Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області від 08.09.2023 року, згідно якого 08.09.2023 року о 16 годині 46 хвилин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 08.09.2023 року о 16 годині 46 хвилин за адресою: Золотоніський район, с.Підставки, вул.Центральна водій ВАЗ 21099 НОМЕР_1 в стані сильного алкогольного сп"яніння поводиться неадекватно, агрессивно, чіпляється до мешканців села, а саме до матері заявниці;

- письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 08.09.2023 року, згідно яких 08.09.2023 року близько 16 години 00 хвилин вона була неподалік свого подвір"я та побачила як до її двору під"їхало авто ВАЗ 2109 синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 та з авто вийшла її донька гр. ОСОБА_5 , дістала з багажника велосипед, закотила у подвір"я та сіла в автомобіль, після чого вищевказане авто під"їхало до магазину. Вона відразу пішла до авто та сказала Оксані, щоб вона виходила з авто та йшла додому, але вона відмовилась. Після чого вийшов невідомий чоловік з магазину, який був водієм ВАЗ 2109 і у неї виник конфлікт з ним. Вона поїхала до старшої доньки, яка проживає о АДРЕСА_3 , щоб взятии телефон і звернутися до поліції. Коли поверталась назад, то побачила що авто стоїть у неї біля подвір"я. Коли вона поїхала на велосипеді та почала викликати поліцію, невідомий чоловік хотів вже їхати від її двору та їй здалося, що він у стані алкогольного сп"яніння, тому вона забрала у нього ключі і викликала поліцію;

- копією акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, складеного 08.09.2023 о 19:16 поліцейським СРПП Золотоніського РВП ОСОБА_2 , згідно якого було проведено огляд та тимчасове затримання автомобіля ВАЗ-2109, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , після чого даний транспортний засіб доставлено на зберігання на спеціальний майданчик Золотоніського РВП;

- рапортом інспектора СРПП Золотоніського РВП ОСОБА_2 , згідно якого 08.09.2023 року під час добового чергування та опрацювання повідомлення по лінії 102 в с.Підставки по вул.Центральна заявниця стверджувала, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 керував транспортним засобом ВАЗ 21091, державний номерний знак НОМЕР_1 в алкогольному сп"янінні, але останній даний факт заперечив та повідомив, що вживав спиртні напої перед приїздом поліції та після того, як припаркував авто, тому встановити чи керував гр. ОСОБА_1 транспортним засобом в стані сп"яніння не представилось можливим. Після опрацювання повідомлення було здійснено патрулювання с.Підставки, під час якого було виявлено як із села виїздило авто ВАЗ 21091, державний номерний знак НОМЕР_1 , зупинивши яке було встановлено, що ним керував гр. ОСОБА_1 . Після проходження огляду за допомогою Драгеру його результат алкогольного сп"яніння склав 2,44 проміле. Відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст..130 ч.1 КУпАП,

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП підтверджується відеозаписами з нагрудної відеокамери, які приєднані до протоколу про адміністративне правопорушення, а саме бодікамери - (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію пропорядок зберігання, видачі, приймання, використання нагруднихвідеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції тадоступ довідеозаписів зних»,затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, та були досліджені у судовому засіданні, на яких зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, під час відеофіксаці, в результаті чого був складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно переглянутих відеозаписів, при фіксації вказаних обставин під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 говорив, що вживав алкоголь, неодноразово намагався домовитись з поліцейськими (в неправовому полі), щоб його відпустили, добровільно пройшов огляд на стан сп"яніння за допомогою спеціального технічного приладу Драгер, був ознайомлений з його результатом 2,44 проміле, підписав чек Драгера.

Отже, в ході фіксації вказаних обставин під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 , він неодноразово погоджувався з результатом огляду на стан алкогольного сп"яніння приладом Драгер, у зв"язку із чим відмовився категорично проходити огляд на стан сп"яніння у медичному закладі, жодного разу не повідомив, що не погоджується з результатом зазначеного приладу.

При цьому по зовнішніх ознаках водія видно, що він пребуває в стані сп`яніння: в нього млява нерозбірлива мова, порушена координація рухів, він хитається та спирається на автомобіль.

Суд зазначає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об"єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст.251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Суд звертає увагу на те, що вищевказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Золотоніського ВРП ГУНП в Черкаській області про законність своїх дій. Разом з тим, дані вищевказаного рапорту повністю узгоджується з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.

Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.

Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає.

Під час огляду відеозаписів було встановлено, що з боку працівників поліції відсутні будь-які ознаки впливу на ОСОБА_1 та упередженості до нього з боку зазначених осіб. Дії працівника поліції в частині правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку. Заперечень до адміністративного матеріалу по складеному протоколу про адміністративне правопорушення не подав. Відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_1 та його захисником доказів оскарження дій працівників поліції саме в частині правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП вказує на погодження ними зі складеним відносно нього протоколом.

На вказаному відеозаписі у повному обсязі зафіксована подія, що має істотне значення для встановлення істини у справі, а саме: проходження водієм огляду з використанням спеціальних технічних засобів, а саме газоаналізатора Драгер, який показав позитивний результат, щодо якого ОСОБА_1 не заперечував.

Відсутність у долучених до матеріалів справи відеозаписах відомостей про інші події, які не стосуються суті складеного відносно ОСОБА_1 протоколу, не спростовує факту вчинення ним правопорушення.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції № 1395 від 07.11.2015, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 будь-якихзауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та про невідповідність внесених до протоколу даних не заявляв.

Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, поліцейськими протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 309154 від 08.09.2023 року відносно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогамст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою працівником поліції із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою, що оформила протокол.

Таким чином, огляд на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 проведено відповідно до вимогст. 266 КУпАПта Інструкції, про що складено необхідні документи.

Також, поліцейським було виконано вимоги п. 1 розділу X «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбаченастаттею 130КУпАП » та п.п. 1-3 розділу ХІІ «Вилучення посвідченняводія іпозбавлення правакерувати транспортнимизасобами» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від07.11.2015року№1359, та відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом з вилученням посвідчення водія НОМЕР_2 від 16.04.1997 року та видачею тимчасового дозволу ТЗ 022327 та поміщенням транспортного засобу на штрафмайданчик.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимогст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушенняПравил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9 "а"ПДРУкраїни, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1КУпАП.

Суд зазначає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ст.130 ч. 1 КУпАП, обґрунтовані та визначені законом, оскільки ОСОБА_1 , порушивши вимоги п. 2.9 "а" Правил дорожнього рухуУкраїни, вчинив правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП, а саме керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Суд не бере до уваги доводи захисника про те, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано на нагрудну бодікамеру, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме: відомостями зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №309154 від 08.09.2023 року; рапортом поліцейського СРПП ОСОБА_2 ; відеозаписом із відеореєстратора, де зафіксовано факт руху автомобіля ВАЗ 21091 та факт його зупинки, а також відеозаписом з нагрудної камери патрульних поліції, на якому зафіксовано, що водій ОСОБА_1 виходить з-за керма автомобіля ВАЗ-21091, на питання поліцейських нічого не заперечує, надає посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, повідомляє, що вживав алкоголь, в подальшому погоджується продути в алкотестер.

Посилання захисника, що матеріали справи не містять повний фрагмент відеозапису з нагрудних камер працівників поліції щодо події яка сталася, не перешкоджає та не може перешкодити судді винести законну та обґрунтовану постанову. На вказаному відеозаписі у повному обсязі зафіксована подія, що має істотне значення для встановлення істини у справі, а саме: проходження водієм огляду з використанням спеціальних технічних засобів, а саме газоаналізатора Драгер, який показав позитивний результат, щодо якого ОСОБА_1 не заперечував.

Доводи захисника про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис з бодікамери є неналежним доказом, так як відеофіксація не є безперервною, суд не приймає до уваги, оскільки ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення наявним у справі відеозаписом зафіксовані безперервно. Відсутність у долучених до матеріалів справи відеозаписах відомостей про інші події, які не стосуються суті складеного відносно ОСОБА_1 протоколу, не спростовує факту вчинення ним правопорушення.

Аналізуючи докази по справі з точки зоруїх допустимості, об`єктивності, за відсутності будь-яких суперечностей, судом встановлено, що ОСОБА_1 на час інкримінованих подій був особою, яка порушила п. 2.9 «а»Правил дорожнього руху.

Стосовно всіх інших доводів та заперечень захисника суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов"язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов"язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00 від 18 липня 2006 року).

Доводи, зазначені під час розгляду даної справи з боку захисту, не спростовують події правопорушення, не впливають на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та не дають підстав для закриття провадження у справі з підстав, наведених захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд звертає увагу на те, що норми Закону, наведені захисником, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Судом не встановлено порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та вина його доведена встановленими судом доказами «поза розумним сумнівом».

Вст. 19 Закону України «Про міжнародні договори»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов"язкова до застосування як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Європейський суд з прав людини у складі Великої палати у рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні «Шмауцер протии Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй в провину, мати достатньо часу для підготовки свого захисту, отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї, обов"язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов"язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).

Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.

За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, повністю доводиться поза розумним сумнівом дослідженими у судовому засіданні доказами, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю взаємоузгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

При цьому, суд враховує особу ОСОБА_1 , виходячи з того, що останній відповідно до довідки Золотоніського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області до адміністративної відповідальності заст. 130 КУпАПнапротязі 2022-2023 років не притягався.

Згідно листа № 31/23/45-576 від 10.10.2023 року Територіального сервісного центру МВС № 7145 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 16.04.1997 року отримав національне посвідчення водія серії НОМЕР_2 .

При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що згідно ст. ст. 34, 35 КУпАП, пом`якшують та обтяжують відповідальність правопорушника ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, суд не вбачає.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Із аналізу ч.1 ст.130 КУпАП вбачається, що санкція ст.130 ч.1 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.

При цьому, в данному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч.1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, встновлених цим Кодексом та іншими законами України.

Тобто у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ст.130 ч.1 КупАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненного правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від Закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м"якого, ніж передбачено законом.

При цьому, суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху, вчиняється водіями тільки навмисно, водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом. Так, внаслідок порушення особою правил безпеки дорожнього руху створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього рухув майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи та ступеню вини ОСОБА_1 , характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суд вважає, щона ОСОБА_1 необхідно накласти стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 (один) рік, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчинен

Накладення адміністративного стягнення на у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.33 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2024 року складає 605,60 грн.

Доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору суду не надано, а відтак, з нього належить стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Керуючись ст. ст. 9, 23, 30,40-1, 130, 245, 252, 256, 280, 283,284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАПта накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривен з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.

Суддя Бойко Н.В.