ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року Справа № 918/264/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Підлипенський Д.В.

відповідача: Янкевич Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року у справі №918/264/24 (повний текст складено 09 травня 2024 року, суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"

про стягнення 527 745 грн 87 коп.

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про стягнення заборгованості в сумі 527 745 грн 87 коп.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року у справі №918/264/24 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про стягнення 527 745 грн 87 коп.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код ЄДРПОУ: 03366701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Л.Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490) 33 243 (тридцять три тисячі двісті сорок три) грн 97 коп. три відсотка річних, 343 974 (триста сорок три тисячі дев`ятсот сімдесят чотири) грн 72 коп. пені, 150 527 (сто п`ятдесят тисяч п`ятсот двадцять сім) грн 18 коп. інфляційних втрат та 7 916 (сім тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн 19 коп. судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що судом перевірено за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН" правильність розрахунків пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат та встановлено, що такі здійснені арифметично вірно, із визначенням вірних періодів, а також із врахуванням умов договору та норм чинного законодавства. Судом не застосовано дискреційній повноваження щодо зменшення розміру заявленої до стягнення пені, оскільки відповідачем не наведено доводів та не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б наявність виняткових випадків, які вказують на необхідність застосувати положення статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "ОГС "Рівнегаз" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року у справі №918/264/24 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не встановлено, а позивачем не доведено моменту настання обов`язку з оплати вартості перевищення замовленої потужності, який вказаний у розрахунках позивача щодо сум пені, 3 % річних та інфляційних витрат. Так, позивач здійснював обрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат (за прострочення сплати вартості перевищення замовленої (договірної) потужності у відповідні періоди 2022-2023 років) з двадцять першого числа місяця, наступного за звітним попередньо виходячи з дати вручення акту наданих послуг. У свою чергу, відповідач вказував, що такі дії позивача є неправомірними, оскільки позивач не направив відповідачу звіт про використання замовленої потужності (який містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату) у порядку та у строк, встановлений договором від 04 лютого 2020 року; відсутні докази направлення звітів про використання замовленої потужності у спірні періоди через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи; акти наданих послуг з перевищення замовленої (договірної) потужності не можуть бути підставою для настання обов`язку з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності.

Скаржник зауважує, що складені позивачем акти надання послуг з перевищення потужності не можуть вважатись первинним документом, як і слугувати підставою для виникнення обов`язку зі сплати вартості перевищення договірної (замовленої) потужності.

На переконання відповідача, позивачем не надано доказів щодо належного оформлення та направлення відповідачу документів, які б стали підставою для виникнення обов`язку зі сплати вартості перевищення замовленої (договірної) потужності, що вказує на помилковість здійснених розрахунків з нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Апелянт стверджує, що проводячи аналіз умов Договору від 04 лютого 2020 року та положень Кодексу ГТС, вбачається, що плата за перевищення замовленої (договірної) потужності вже є видом відповідальності, який можна розцінювати як вид штрафної санкції (неустойки) у рамках вимог частини 1 статті 579 Цивільного кодексу України, вимог частини 1 статті 230 Господарського кодексу України. Вказане обґрунтовувалось тим, що вимоги Договору від 04 лютого 2020 року та положення Кодексу ГТС не визначають такого виду послуг як перевищення замовленої (договірної) потужності, а безпосередньо відносять це як вид відповідальності замовника послуг транспортування.

Відповідач вважає неправомірною відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про зменшення пені. АТ "ОГС "Рівнегаз" просить зменшити суму пені на 90,00%, оскільки: позивач не зазнав збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором від 04 лютого 2020 року у частині несвоєчасної оплати вартості перевищення замовленої (договірної) потужності за спірні періоди 2022 2023 років; врахувати ступінь виконання зобов`язань та поведінку відповідача, адже останній забезпечив повний розрахунок з позивачем, а пропущення строків оплати перевищення замовленої (договірної) потужності зумовлено негативним фінансовим станом відповідача у спірні періоди, який значно погіршився з початком оголошення воєнного стану на території України та початком ведення бойових дій, а також необхідністю першочергового фінансування напрямів, які б забезпечували постійний та безперебійний розподіл природного газу (як і населенню, так і іншим підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності); врахувати те, що позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності як стягнення: 33243,97 грн 3% річних та 150527,18 грн інфляційних втрат, які виступають способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; врахувати майновий стан відповідача, зокрема наявність негативного фінансового стану на даний час, обставин припинення діяльності з розподілу природного газу та втрату основного джерела доходу у своїй господарській діяльності.

Скаржник вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності для пред`явлення до стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну сплату вартості перевищення замовленої (договірної) потужності щодо таких періодів як березень - червень, жовтень - листопад 2022 року.

Листом №918/264/24/3433/24 від 21 травня 2024 року матеріали справи було витребувано з Господарського суду Рівненської області.

29 травня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/264/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2024 року у справі №918/264/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року у справі №918/264/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01 липня 2024 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2 .

25 червня 2024 року через "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" Підлипенського Дениса Вадимовича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 червня 2024 року у справі №918/264/24 задоволено заяву представника ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" Підлипенського Дениса Вадимовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №918/264/24.

28 червня 2024 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" вважає, що враховуючи принцип рівності сторін, який вимагає справедливого балансу інтересів між сторонами, судом першої інстанції надано належну правову оцінку клопотанню відповідача про зменшення пені та ухвалено законне та обгрунтоване рішення.

В судовому засіданні 01 липня 2024 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення місцевого господарського суду - змінити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (надалі - Оператор) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (надалі - замовник) було укладено Договір №2002000113 транспортування природного газу (надалі - договір), що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року №2497.

У відповідності до умов договору оператор надає замовнику (АТ "ОГС "Рівнегаз") послугу транспортування природного газу (надалі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуг є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на вебсайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на вебсайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання.

Взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченій (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператор відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до Інформаційної платформи Замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом (пункт 2.8. Договору).

Згідно з пунктом 2.5 Договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, зокрема, але не виключно оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі.

Крім того, обов`язок щодо оплати наданих Послуг відображений в пункті 4.1 Договору, зокрема своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати Оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності, у порядку, визначеному цим Договором та Кодексом.

Відповідно до пункту 3.2. Договору оператор має право стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності, в порядку, визначеному цим договором.

Згідно умов договору позивач за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме:

1) за березень 2022 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 2 930,59000 тис.куб.м, всього на загальну суму 436 634,46 гривень;

2) за квітень 2022 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 1 667,86000 тис.куб.м, всього на загальну суму 248 497,80 гривень;

3) за травень 2022 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 1,80999 тис.куб.м, всього на загальну суму 269,68 гривень;

4) за червень 2022 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 236,51117 тис.куб.м, всього на загальну суму 35 238,28 гривень;

5) за жовтень 2022 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 999,51336 тис.куб.м, всього на загальну суму 148 919,50 гривень;

6) за листопад 2022 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 2 198,72449 тис.куб.м, всього на загальну суму 327 592,36 гривень;

7) за грудень 2022 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 2 298,61399 тис.куб.м, всього на загальну суму 342 475,09 гривень;

8) за січень 2023 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 1 023,00117 тис.куб.м, всього на загальну суму 152 419,00 гривень;

9) за лютий 2023 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 1 038,07413 тис.куб.м, всього на загальну суму 154 664,74 гривень;

10) за березень 2023 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 951,32421 тис.куб.м, всього на загальну суму 141 739,69 гривень;

11) за травень 2023 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 67,19617 тис.куб.м, всього на загальну суму 10 011,70 гривень;

Відповідно до пункту 8.4 замовник, який є оператором газорозподільної системи або який виконує функції постачальника "останньої надії", у рамках виконання цих функцій, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг.

У випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності замовником (суб`єктом, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрі в України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, або оператором газорозподільної системи або замовником послуг транспортування, який виконує функції постачальника "останньої надії", у рамках виконання цих функцій), визначений оператором газотранспортної системи на підстав остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пункт 2 розділу 1 глави IV Кодексу ГТС встановлює, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.

Згідно з пунктом 5 розділу 1 глави 1 Кодексу ГТС зазначається що розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу, а розподілена (договірна) потужність - це частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування.

Абзац 2 пункту 1 розділу 1 глави IX Кодексу ГТС визначає, що розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.

Відповідно до пункту 15 розділу 1 глави IX Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Відповідно до пункту 1 розділу 7 глави IX Кодексу ГТС доступ до потужності точок входу/виходу на добу наперед надається на підставі укладеного договору транспортування та номінації, підтвердженої оператором газотранспортної системи.

Пунктом 2 розділу 3 глави XV Кодексу ГТС встановлено, що оператор газотранспортної системи з метою уникнення можливості виникнення перевантажень вчиняє дії, зокрема, по стягненню із замовника послуг транспортування додаткової оплати за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.

Звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу, містись розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомлення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди.

У відповідності до пункту 8.4. договору позивачем було направлено в інформаційній платформі відповідачу:

- рахунок №03-2022-2002000113/1000322 від 31 березня 2022 року на оплату перевищення замовленої (договірної) потужності за березень 2022 року на загальну суму 436634,46 грн;

- рахунок №04-2022-2002000113/1000422 від 30 квітня 2022 року на оплату перевищення замовленої (договірної) потужності за квітень 2022 року на загальну суму 248497,80 грн;

- рахунок №05-2022-2002000113/1000522 від 31 травня 2022 року на оплату перевищення замовленої (договірної) потужності за травень 2022 року на загальну суму 269,68 грн;

- рахунок №06-2022-2002000113/1000622 від 30 червня 2022 року на оплату перевищення замовленої (договірної) потужності за червень 2022 року на загальну суму 35238,28 грн;

- рахунок №10-2022-2002000113/1001022 від 31 жовтня 2022 року на оплату перевищення замовленої (договірної) потужності за жовтень 2022 року на загальну суму 148919,50 грн;

- рахунок №11-2022-2002000113/1001122 від 30 листопада 2022 року на оплату перевищення замовленої (договірної) потужності за листопад 2022 року на загальну суму 327592,36 грн;

- рахунок №12-2022-2002000113/1001222 від 31 грудня 2022 року на оплату перевищення замовленої (договірної) потужності за грудень 2022 року на загальну суму 342475,09 грн;

- рахунок №01-2023-2002000113/1000123 від 31 січня 2023 року на оплату перевищення замовленої (договірної) потужності за січень 2023 року на загальну суму 152419,00 грн;

- рахунок №02-2023-2002000113/1000223 від 28 лютого 2023 року на оплату перевищення замовленої (договірної) потужності за лютий 2023 року на загальну суму 154664,74 грн;

- рахунок №03-2023-2002000113/1000323 від 31 березня 2023 року на оплату перевищення замовленої (договірної) потужності за березень 2023 року на загальну суму 141739,69 грн;

- рахунок №05-2023-2002000113/1000523 від 31 травня 2023 року на оплату перевищення замовленої (договірної) потужності за травень 2023 року на загальну суму 10011,70 грн;

- звіти про використання замовленої потужності АТ "ОГС "Рівнегаз" за газові місяці березень - червень, жовтень - грудень 2022 року, січень-березень, травень 2023 року.

Відповідно до пункту 11.2 договору оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора.

При цьому пунктом 11.3 договору встановлено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути оператору один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріплені печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовано відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулювання відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вказаних умов договору, позивачем направлено відповідачу акти наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності, а саме:

Акт наданих послуг від 31 березня 2022 року №03-2022-2002000113/1000322 за газовий місяць березень 2022 року; Акт наданих послуг від 30 квітня 2022 року №04-2022-2002000113/1000422 за газовий місяць квітень 2022 року; Акт наданих послуг від 30 червня 2022 року №06-2022-2002000113/1000622 за газовий місяць червень 2022 року; Акт наданих послуг від 31 жовтня 2022 року №10-2022-2002000113/1001022 за газовий місяць жовтень 2022 року; Акт наданих послуг від 30 листопада 2022 року №11-2022-2002000113/1001122 за газовий місяць листопад 2022 року; Акт наданих послуг від 31 грудня 2022 року №12-2022-2002000113/1001222 за газовий місяць грудень 2022 року; Акт наданих послуг від 31 січня 2023 року №01-2023-2002000113/1000123 за газовий місяць січень 2023 року; Акт наданих послуг від 28 лютого 2023 року №02-2023-2002000113/1000223 за газовий місяць лютий 2023 року; Акт наданих послуг від 31 березня 2023 року №03-2023-2002000113/1000323 за газовий місяць березень 2023 року; Акт наданих послуг від 31 травня 2023 року № 05-2023-2002000113/1000523 за газовий місяць травень 2023 року.

Вказані акти отримано та підписано уповноваженими особами відповідача.

Однак, відповідач оплатив на користь позивача вартість перевищення договірної потужності за газові місяці березень-червень, жовтень-грудень 2022 року, січень-березень, травень 2023 року з порушенням строків встановлених пунктом 8.4 Договору.

У відповідності до пункту 13.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачена чинним законодавством та цим договором.

Згідно пункту 13.5 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв`язку з простроченням відповідачем зобов`язань із здійснення оплати перевищення замовленої потужності за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2021 року позивач скористався своїм правом передбаченим договором та на підставах пунктів 13.1, 13.5. Договору, статті 526, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 198 Господарського кодексу України нараховував відповідачу пеню в розмірі 343974,72 грн, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 33243,97 грн та інфляційні втрати в розмірі 150527,18 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року у справі №918/264/24 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про стягнення 527745 грн 87 коп.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо Інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї етапі поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Колегією суддів перевірено здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що вони є арифметично правильними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Щодо доводів апелянта про безпідставність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з посиланням на те, що відповідачем не отримувалися звіти про використання замовленої потужності, а акти наданих послуг з перевищення замовленої (договірної) потужності не є первинним документами, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2.2 договору транспортування природного газу від 04 лютого 2020 року №2002000113 передбачено, що послуги надаються на умовах, визначених у кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на вебсайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на вебсайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених правил позбавляє його права пред`являти претензії до оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов`язання із відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника.

Згідно пункту 2.4 Договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог кодексу.

Пунктом 19.2 даного Договору передбачено, що будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим Договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси, вказані в цьому Договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур`єром особисто уповноваженій особі сторони або у погоджених сторонами випадках - електронною поштою.

З урахуванням вказаних норм Договору транспортування, такий фактично передбачає два різних порядки визначення способу обміну інформацією і документами: для інформації, що стосується надання послуг - відповідно до Кодексу ГТС, для інших повідомлень, вимог, звітів, інформації, що мають бути надані за цим Договором - рекомендованим листом, кур`єром або у погоджених сторонами випадках направлено електронною поштою.

Односторонні акти оператора ГТС та рахунки стосуються надання послуг, тому на них поширюється пункт 19.1 Договору.

Враховуючи викладене, доводи апелянта про неотримання актів перевищення замовленої (договірної) потужності чи звітів про використання замовленої потужності за періоди з березня по червень та з жовтня по грудень 2022 року, з січня по березень і травень 2023 року на електронну поштову адресу є безпідставними, оскільки такі акти в порядку пункту 19.1. Договору направлені відповідачу засобами електронної пошти через інформаційну платформу Оператора ГТС, що підтверджується відповідним реєстром відправлених повідомлень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі №918/686/21, а також у постановах Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі №924/362/21, від 29 червня 2022 року у справі №906/184/21.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1437 від 27 грудня 2017 року затверджено Зміни до деяких постанов НКРЕКП щодо впровадження добового балансування на ринку природного газу та процедури розробки, подання і затвердження Плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років, та, зокрема, запроваджено роботу інформаційної платформи. Вказана постанова набрала чинності з 01 серпня 2018 року.

Відповідно до частини 4 статті 1 Кодексу ГТС інформаційна платформа це електронна платформа оператора газотранспортної системи у формі веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Таким чином, Кодекс ГТС передбачає функціонування інформаційної платформи, яка істотно змінила процедуру взаємодії між суб`єктами ринку природного газу. Функціонування платформи забезпечує оператор ГТС задля надання послуг транспортування природного газу відповідно до Кодексу ГТС. Платформа дозволяє автоматизувати процеси електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу - оператором ГТС, операторами ГРМ та замовниками послуг транспортування газу. Інформаційна платформа почала працювати в штатному режимі з 01 березня 2019 року.

Подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №927/1041/19.

Умовами укладеного Договору сторони погодили, що Замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуги є доступ Замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи. Взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу.

Таким чином, відповідно до вимог Кодексу ГТС та умов Договору взаємодія сторін і обмін інформацією здійснюється із використанням електронного цифрового підпису через інформаційну платформу Оператора ГТС, який виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму веб-сайт інформацію, передбачену цим Кодексом.

Як свідчить доданий до позовної заяви Реєстр файлів, відправлених через Інформаційну платформу, позивачем було направлено відповідачу в інформаційній платформі поштою SAP відповідні документи (звіти використання замовленої потужності, рахунки на оплату та відповідні акти надання послуг) за спірні газові місяці, які були підписані з використанням електронного цифрового підпису.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що акти наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності, звіти про використання замовленої потужності та рахунки на оплату є належними та допустимими доказами.

Замовник як користувач інформаційної платформи мав доступ до відомостей про перевищення замовленої (договірної) потужності та вартість таких послуг на такій інформаційній платформі. При цьому відповідно до пункту 3 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС позивач міг надсилати відповідачу таку інформацію на електронну пошту.

Ненадіслання позивачем відповідачу через засоби поштового зв`язку акта та рахунку не може бути підставою для висновку про ненастання строку оплати, оскільки передача інформації про остаточні щодобові подачі та відбори між оператором ГТС та замовником відбувається в електронному вигляді через інформаційну платформу (пункту 5.21 постанови Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі №924/1135/20).

Подібна позиція наведена також у постановах Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі №924/362/21, від 29 червня 2022 року у справі №906/184/21.

Крім того, зазначені умови укладеного між сторонами договору транспортування від 04 лютого 2019 року №2002000113 вже були предметом розгляду об`єднаною палатою Верховного Суду в межах справи №918/686/21.

Колегія суддів зауважує, що АТ "ОГС "Рівнегаз" безпідставно посилається на неможливість встановлення або ж ідентифікування документів, які направлялися відповідачу через Інформаційну платформу та визначення дати їх надходження з долученого до позову реєстру файлів відправлених з Інформаційної платформи ТОВ "Оператор ГТС України", оскільки апелянт як користувач інформаційної платформи має доступ до відомостей про перевищення замовленої (договірної) потужності та вартість таких послуг на такій інформаційній платформі та не позбавлений можливості дізнатися таку інформацію самостійно і у випадку невідповідностей подати відповідні витяги для спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, ТОВ "Оператор ГТС України" належним чином виконав свої обов`язки передбачені пунктом 8.4 договору транспортування природного газу від 04 лютого 2020 року №2002000113, звіти про використання замовленої потужності у відповідному порядку та строки направлені відповідачу, долучені до матеріалів справи акт наданих послуг з перевищення замовленої (договірної) потужності є належними доказами, а відтак доведеним позивачем є момент з якого у апелянта виник обов`язок з оплати вартості спірної послуги та відповідного нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 8.4 замовник, який є оператором газорозподільної системи або який виконує функції постачальника "останньої надії", у рамках виконання цих функцій, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг.

Таким чином, позивачем правомірно здійснено обрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат (за прострочення сплати вартості перевищення замовленої (договірної) потужності у відповідні періоди 2022 - 2023 років) з двадцять першого числа місяця, наступного за звітним попередньо виходячи з дати вручення акту наданих послуг.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на помилковість його твердження про те, що плата за перевищення замовленої потужності є видом відповідальності, який можна розцінювати як вид штрафної санкції у рамках вимог частини 1 статті 579 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України.

Встановлений завищений тариф на перевищення замовленої потужності і відповідальність за порушення умов договору щодо перевищення замовлених потужностей мають різну правову природу. Перевищення замовленої (договірної) потужності є додатковою платою Оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та не містить ознак штрафних санкцій передбачених положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Правомірність нарахування та стягнення пені у зв`язку з простроченням зобов`язань із здійснення оплати перевищеної замовленої потужності підтверджується висновками Верховного Суду, викладених у постановах за результатами перегляду судових рішень судів попередніх інстанції, які при аналогічних обставинах визнавали таке нарахування правомірним.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин подвійного притягнення відповідача до відповідальності.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо спливу позовної давності про стягнення пені на загальну суму 318 391,46 грн з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до пункту 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVІD-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину.

Пунктом 19 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, вимогу про стягнення пені за договором транспортування природнього газу пред`явлено позивачем в межах передбаченого строку позовної давності.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до висновку про присудження до стягнення з відповідача на користь ТОВ "Оператор ГТС України" за Договором транспортування природного газу від 04 лютого 2020 року №2002000113 - 527 745, 87 грн. з яких: 33 243,97 грн - три відсотки річних; 343 974,72 грн - пеня; 150 527,18 грн - інфляційні втрати.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком Господарського суду Рівненської області про повну відмову у задоволенні клопотання АТ "ОГС "Рівнегаз" про зменшення розміру нарахованої пені.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина друга статті 216 Господарського кодексу України).

Згідно із частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15 лютого 2018 року у справі №467/1346/15-ц, від 04 квітня 2018 року у справі №367/7401/14-ц та від 26 вересня 2018 року у справі №752/15421/17.

Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549, 552 Цивільного кодексу України.

Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.

Відтак, при вирішенні питання про зменшення неустойки суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі №920/1013/18, від 26 березня 2020 року у справі №904/2847/19).

В даному випадку суд враховує, що станом на час звернення з позовом заборгованості з вартості перевищення замовленої потужності у відповідача не існувало.

Поняття "значно" та "надмірно", які використовуються статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №916/3211/16, від 26 січня 2021 року у справі №922/4294/19, від 24 лютого 2021 року у справі №924/633/20, від 16 березня 2021 року у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція наведена постанові Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №916/880/20.

Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19).

За таких обставин, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, колегія суддів вважає, що відповідачем наведено доводи та надано належні і допустимі докази, які підтверджують наявність виняткових випадків, які вказують на необхідність застосувати положення статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також, що стягнення штрафних санкцій є неспівмірними з наслідками порушення, не відповідають засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та можуть спричинити повне зупинення господарської діяльності.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не дотримався балансу інтересів сторін та принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Стягнення пені у розмірі 343974,72 грн. є неадекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, відсутністю дослідження балансу між інтересами кредитора і боржника, не узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом використання неустойки як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів.

Колегія суддів зауважує, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру пені і штрафу, свідчить, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі. До того ж, Верховний Суд не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2023 року у справі №914/3231/16, від 10 серпня 2023 року у справі №910/8725/22 та від 26 вересня 2023 року у справі №910/22026/21).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі №927/1305/23.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

За результатами розгляду даного спору апеляційним судом встановлено, що відповідач - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" є об`єктом критичної інфраструктури та забезпечує якісне, безперебійне газопостачання для державних, комунальних та приватних підприємств, установ, організацій Рівненської області, у тому числі військових частин, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, тощо. У відповідача немає заборгованості за послуги перевищення замовленої (договірної) потужності згідно договору №2002000113 від 04 лютого 2020 року.

Поряд з тим Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" як природна монополія, яка забезпечує транспортування природного газу споживачам України та країн Європейського Союзу створене з метою виконання міжнародних зобов`язань перед Енергетичним Співтовариством щодо забезпечення незалежності оператора газотранспортної системи України та також є об`єктом критичної інфраструктури.

Несвоєчасна оплата вартості за перевищення замовленої (договірної) потужності була зумовлена негативним фінансовим станом відповідача та необхідністю першочергово фінансування напрямів забезпечення функціонування критичної інфраструктури у особливий період.

Судом також враховано, що відповідач на даний час вже не здійснює діяльності з розподілу природного газу, оскільки Постановою НКРЕКП № 2511 від 27 грудня 2023 року дію ліцензії з розподілу природного газу АТ "Рівнегаз" зупинено, усе майно (рухоме та нерухоме) передано новому ліцензіату - ТОВ "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ".

Таким чином, враховуючи майновий стан обох сторін, період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, апеляційний суд з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду вважає у даному випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положення статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Цивільного кодексу України та зменшення пені.

Разом з тим, таке зменшення повинно в достатній мірі компенсувати майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Колегія суддів, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, використовуючи свої дискреційні повноваження, приходить до висновку про зменшення заявленої до стягнення із відповідача пені на 50 %, а саме на 171987,36 грн.

Таке зменшення розміру пені суд апеляційної інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін даному у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, зокрема для відповідача.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що зменшення пені судом першої інстанції до 10 %, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача, не свідчать про дотримання балансу інтересів сторін. Адже таке зменшення (до таких розмірів) може бути розцінене як звільнення боржника від відповідальності, що фактично нівелює інститут забезпечення виконання зобов`язання.

Колегія суддів приходить до висновку що до стягнення підлягає пеня у розмірі 171987,36 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 171987,36 грн слід відмовити.

З огляду на викладені обставини, норми чинного законодавства що регулює спірні правовідносини та щодо права господарського суду на зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" слід задоволити частково.

Відповідно, оскаржуване рішення Господарського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року у справі №918/264/24 в частині стягненні пені у сумі 343974,72 грн слід змінити з прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення із відповідача 171987,36 грн - пені.

Відповідно до частини 1 пункту 2 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду від 30 квітня 2024 року у справі №918/264/24 слід змінити з підстав передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 277 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року у справі №918/264/24 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року у справі №918/264/24 змінити в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 343 974,72 грн. пені.

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код ЄДРПОУ: 03366701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Л.Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490) 33 243 (тридцять три тисячі двісті сорок три) грн 97 коп. три відсотка річних, 171 987,36 грн пені, 150 527 (сто п`ятдесят тисяч п`ятсот двадцять сім) грн 18 коп. інфляційних втрат та 7 916 (сім тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн 19 коп. судового збору. В стягненні 171 987,36 грн пені відмовити."

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/264/24 повернути до Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "02" липня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Мельник О.В.