ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року Справа № 924/743/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

представники сторін в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Веселка" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2024 року у справі №924/743/23 (повний текст складено 14 травня 2024 року, суддя Димбовський В.В.)

за позовом:

1) ОСОБА_1 , с. Новоставці Теофіпольського району Хмельницької області

2) ОСОБА_2 , с. Новоставці Теофіпольського району Хмельницької області

3) ОСОБА_3 , м. Тернопіль

до Фермерського господарства "Веселка", с. Новоставці Теофіпольського району Хмельницької області

про стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості належної частки майна в розмірі 338250,00 грн.

про стягнення на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості належної частки майна в розмірі 338250,00 грн.

про стягнення на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості належної частки майна в розмірі 338250,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2024 року у справі №924/743/23, серед іншого, повторно призначено у справі №924/743/23 комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 109.

На розгляд експертизи поставлено наступне питання: яка дійсна вартість рухомого та нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить фермерському господарству Веселка станом на 07 липня 2020 року?

Витрати по оплаті проведення комплексної експертизи покладено на позивача-1 - ОСОБА_1 .

Проведення комплексної судової експертизи доручено Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, розташованому за адресою: Україна, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 109.

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України.

Зобов`язано Фермерське господарство "Веселка" надати експерту необхідні документи та забезпечити доступ до об`єктів рухомого та нерухомого майна, що підлягають оцінці, створивши необхідні умови для проведення експертизи.

Зупинено провадження у справі № 924/743/23 на час проведення судової експертизи.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Фермерське господарство "Веселка" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2024 року у справі №924/743/23 в частині повторного призначення комплексної судової експертизи і ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 про направлення справи до Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення комплексної судової експертизи відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт, посилаючись на правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 18 травня 2021 року у справі №918/246/20 та від 11 травня 2021 року у справі №910/18090/17, зазначає, що звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення грошової компенсації вартості частки майна в розмірі 1 014 750,00 гривень, позивачами жодним належним та допустимим доказом не доведено факту порушення їх прав та інтересів зі сторони відповідача.

Скаржник зауважує, що на момент виключення позивачів зі складу членів Фермерського господарства "Веселка" діяльність останнього регулювалась статутом господарства в редакції від 2017 року (надалі Статут ФГ "Веселка"). Разом з тим, розміру часток членів господарства та порядку їх отримання у разі припинення членства у Фермерському господарстві Статутом ФГ "Веселка" визначено не було. Оскільки статутом Селянського фермерського господарства "Веселка" не було обумовлено порядок володіння, користування та розпорядження власністю господарства, а вказано лише, що майно господарства формується за рахунок внесків його засновників та членів, доходів, одержаних від виробничої і комерційної діяльності та інших надходжень і являється спільною власністю його членів, то спірні правовідносини регулюються нормами закону про спільну часткову власність. Згідно з частиною 2 статті 357 Цивільного кодексу України, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Згідно із пунктом 3.9. Статуту ФГ "Веселка" визначено те, в разі вступу (приєднання) до вже створеного (існуючого) господарства нових членів їх майнові права розповсюджуються тільки на майно, внесене ними до господарства. З матеріалів справи вбачається те, що Фермерське господарство "Веселка" створено та зареєстровано 22 листопада 1994 року. В свою чергу, позивачів включено до складу членів Фермерського господарства "Веселка" лише 02 квітня 2012 року. За таких обставин, оскільки позивачі будь-якого внеску до складеного капіталу фермерського господарства "Веселка" не внесли, відтак, у позивачів не виникло жодних майнових прав на майно Фермерського господарства "Веселка". Таким чином, твердження позивачів в позовній заяві про те, що вони володіють по 1/8 частки майна Фермерського господарства "Веселка", не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Апелянт звертає увагу суду, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Як було зазначено вище скаржником, у позивачів не виникло жодних майнових прав на майно Фермерського господарства "Веселка". З огляду на вказане, будь-яка доцільність у призначенні експертизи у даній справі відсутня в силу того, що права позивачів жодним чином не порушені та останні будь-яким доказом не довели наявність у них будь-яких прав на майно відповідача.

Листом №924/743/23/3366/24 від 20 травня 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

30 травня 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали у справі №924/743/23.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2024 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Маціщук А.В, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 червня 2024 року у справі №924/743/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Веселка" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2024 року у справі №924/743/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24 червня 2024 р. об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2. Задоволено заяву представника Фермерського господарства "Веселка" адвоката Савченко Оксани Володимирівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №924/743/23.

10 червня 2024 року від представника Фермерського господарства "Веселка" Савченко Оксани Володимирівни через "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі.

19 червня 2024 року від представника ОСОБА_1 Пузирка Олександра Олександровича через "Електронний суд" надійшла заява, яка по суті є відзивом на апеляційну скаргу. Представник позивачів зазначає, що виходячи зі змісту апеляційної скарги, в ній порушуються питання, які є предметом розгляду позовної заяви по суті, а не на стадії підготовчого провадження з питання призначення судом експертизи. Метою призначення експертизи є встановлення реальної вартості активів ФГ "Веселка" на дату виключення позивачів зі складу учасників фермерського господарства для визначення вартості належних їм часток у майні та інших активах ФГ "Веселка." Вказане нерухоме майно та транспортні засоби (сільськогосподарська техніка) вибули із власності ФГ "Веселка", але є в наявності, знаходяться на території ФГ "Веселка". Крім того, ФГ "Веселка" як юридична особа, що здійснює господарську діяльність веде податковий та бухгалтерський облік. Для виконання завдань поставлених перед експертизою та для з`ясування обставин, що мають значення для справи необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, без яких встановити необхідні обставини не можливо. На переконання заявника, провести експертизу на замовлення позивачів немає можливості, оскільки останні позбавлені доступу до бухгалтерських та інших документів ФГ "Веселка", а також не можуть забезпечити самостійно доступ експертів до інших об`єктів дослідження (майна).

Представник позивачів також просить суд апеляційну скаргу розглянути без участі позивачів та їх представника.

Представники сторін в судове засідання 24 червня 2024 року не з`явились, просили розгляд справи здійснювати без їх участі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали оскарження ухвали у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, в провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа №924/743/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Веселка" про стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості належної частки майна в розмірі 338250,00 грн., про стягнення на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості належної частки майна в розмірі 338250,00 грн., про стягнення на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості належної частки майна в розмірі 338250,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 07 вересня 2023 року у справі №924/743/23 було призначено комплексну судову експертизу для визначення вартості рухомого та нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та зупинено провадження по справі на час проведення судової експертизи.

Згідно листа від 22 квітня 2024 року експертом було залишено без виконання ухвалу суду про призначення комплексної судової експертизи від 07 вересня 2023 року у зв`язку із відсутністю інформації про перелік рухомого та нерухомого майна, що належить ФГ "Веселка".

23 квітня 2024 року до Господарського суду Хмельницької області надійшло клопотання представника позивачів Пузирко О.О., в якому останній просив направити справу до Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення комплексної судової експертизи та зобов`язати голову ФГ "Веселка" Марценюк О.Г. надати експертам доступ до майна, а саме трактора МТЗ 80, вантажного автомобіля ГАЗ-53, майнового комплексу, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданого клопотання зазначав, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 07 вересня 2023 року у справі №924/743/23 було призначено комплексну судову експертизу для визначення вартості рухомого та нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яку експертною установою було повернуто без виконання у зв`язку з відсутністю будь-якого майна в ФГ "Веселка" на час призначення експертизи.

В ході подальшого розгляду справи представником позивачів було подано письмові докази, а саме Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ФГ "Веселка", Договір про задоволення вимог кредитора від 07 липня 2023 року, з яких вбачається, що 07 липня 2023 року, тобто в день надходження справи до суду, було відчужено майно ФГ "Веселка" - нежитлове приміщення з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Крім того, представником позивача також було додано письмові докази, а саме Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з якого вбачається, що за відповідачем на праві оренди зареєстровано земельні ділянки з кадастровими номерами 6824785000:04:002:0055, 6824785000:04:002:0059, 6824785000:04:002:0058.

Крім того, в матеріалах справи міститься довідку БТІ №67 від 30 березня 2023 року, що підтверджує наявність майна у відповідача та технічний паспорт на нерухоме майно відповідача.

Місцевий господарський суд, у зв`язку із виникненням обставин, які свідчать про наявність інформації щодо майна боржника та повернення справи без проведення експертизи у зв`язку з відсутністю інформації щодо рухомого та нерухомого майна відповідача, виходячи з необхідності для всебічного, повного, об`єктивного розгляду судового спору та встановлення ринкової вартості рухомого та нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ФГ "Веселка", з урахуванням майнових зобов`язань станом на 07 липня 2020 року, прийшов до висновку про необхідність у повторному призначенні комплексної судової експертизи в справі. На розгляд експертизи поставлено питання: яка дійсна вартість рухомого та нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ФГ "Веселка" станом на 07 липня 2020 року?

Однак, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками, з огляду на наступне.

За змістом абзацу першого частини першої статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу (частини перша, друга статті 81 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Отже, Цивільний кодексу України не містить вичерпного переліку організаційно-правових форм юридичних осіб та не обмежує їх створення виключно у формі товариств та установ, адже передбачає можливість їх створення і в інших встановлених законом формах.

Відповідно до частин першої, другої статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Частиною третьою статті 63 Господарського кодексу України визначено, що залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 63 Господарського кодексу України корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

За змістом наведеної норми корпоративними є не тільки кооперативні підприємства та підприємства, що створюються у формі господарського товариства, але й інші підприємства, особливості правового регулювання та статусу яких визначається Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами.

Згідно із частинами першою, третьою статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За пунктом 1 частини другої статті 55 "Поняття суб`єкта господарювання" Господарського кодексу України господарською організацією є юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю в розумінні частини першої статті 3 Господарського кодексу України є діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку - некомерційна господарська діяльність (частина друга статті 55 Господарського кодексу України).

Главою 11 "Приватні підприємства. Інші види підприємств" розділу ІІ "Суб`єкти господарювання" Господарського кодексу України одним із суб`єктів господарювання визначено фермерське господарство (стаття 114 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 114 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України (частина четверта статті 1 Закону України "Про фермерське господарство").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Оскільки правовий статус фермерських господарств у законодавстві чітко не визначений, то у з`ясуванні наявності в нього ознак корпоративного підприємства суд виходить зі змісту статті 63 Господарського кодексу України, якою корпоративне підприємство визначається як родове поняття, а видами корпоративних підприємств є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Ураховуючи наведене, створене шляхом об`єднання трудової участі членів сім`ї з метою отримання прибутку та зареєстроване як юридична особа фермерське господарство, в якому наявний статутний (складений) капітал поділений на частки, відповідає визначеним частиною п`ятою статті 63 Господарського кодексу України ознакам корпоративного підприємства.

Наявність статутного (складеного) капіталу фермерського господарства дає певний обсяг корпоративних прав особі, частка якої визначається у статутному фонді (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року та від 10 вересня 2019 року у справі № 923/875/17).

З огляду на зазначене у членів фермерського господарства, які передали до статутного (складеного) капіталу майно, виникають корпоративні права, пов`язані з наявністю їх частки у статутному (складеному) капіталі господарства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року у справі №922/3059/16.

За приписами частини 2 статті 110 Господарського процесуального кодексу України призначення експертизи у справі є способом забезпечення доказів у справі, що здійснюється судом за заявою учасника справи.

Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотання учасникам справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Аналіз перелічених вище норм Господарського процесуального законодавства дозволяє зробити висновок про те, що судова експертиза є одним із видів доказів.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Системний аналіз частини першої статті 101 ГПК України та частини першої статті 99 ГІІК України дає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу у випадку, коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи.

Тобто, Господарським процесуальним кодексом України на учасників процесу покладається обов`язок спочатку самостійно вжити заходи для надання експертного висновку і лише у разі відсутності такої можливості, що також має бути підтверджено відповідними доказами, звертається з клопотанням про призначення експертизи до суду.

При цьому за змістом частини другої статті 99 ГПК України питання про задоволення клопотання про призначення експертизи не залежить від обґрунтованості підстав для проведення експертизи, якщо сторона не обґрунтовує та не доводить обставини, які перешкоджали самостійному наданню висновків експерта.

Аналогічний правовий висновком викладено у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №910/1668/19.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутній висновок судової експертизи, виконаний на замовлення позивачів у даній справі, і при цьому заявником не обґрунтовано неможливості самостійно замовити відповідну судову експертизу. Саме лише зазначення про неможливість самостійного надання висновку експерта без обґрунтування жодними поясненнями чи доказами не може бути підставою для призначення експертизи судом.

Крім того, як вже зазначалося, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Колегія суддів зауважує, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

В ухвалі також мають бути зазначені обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи. Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Господарські суди зобов`язані надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, факти, які належать до предмета доказування, необхідно відрізняти від інших фактів, які встановлюються при розгляді справи, однак не пов`язані з правильним вирішенням питання про права і обов`язки сторін.

Предметом спору у даній справі є вимоги членів Фермерського господарства "Веселка" про стягнення грошової компенсації вартості належної частки майна в розмірі 338250,00 грн кожному.

За доводами представника позивачів, які були підтримані Господарським судом Хмельницької області для вирішення спору необхідно встановити ринкову вартість рухомого та нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул. Миру, 11, село Новоставці Теофіпольського району Хмельницької області та належить ФГ "Веселка" станом на 07 липня 2020 року.

Однак, як вбачається апеляційним судом з матеріалів оскарження ухвали, саме позивачем долучено докази відчуження ФГ "Веселка" рухомого та нерухомого майна у липні 2023 року.

Місцевим судом не досліджено питання можливості визначення вартості рухомого та нерухомого майна, яке не належить станом на момент проведення експертизи відповідачу у справі.

Крім того, Фермерське господарство "Веселка" не наділено можливостями надати експерту доступ до об`єктів рухомого та нерухомого майна, що підлягають оцінці, оскільки спірні об`єкти про, які зазначають позивачі відчужені та належать на праві власності третій особі.

При цьому, призначаючи судову експертизу господарський суд повинен надати правову оцінку потенційній можливості її проведення, для подальшого врахування її висновків в ході розгляду спору.

Колегія суддів звертає увагу, що встановлення вартості рухомого та нерухомого майна, яке знаходить виключно за адресою вул. Миру, 11, село Новоставці Теофіпольського району Хмельницької області не буде повно встановлювати обставини справи з огляду на предмет спору.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши поставлене судом першої інстанції питання на вирішення судової експертизи, дійшов до висновку, що винесене на вирішення судової експертизи питання виходять за межі предмету спору та не призведе до всебічного та повного встановлення обставин справи.

Судовою практикою Верховного Суду чітко визначено перелік обставин, які необхідні для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування при вирішенні спору про стягнення грошової компенсації вартості належної частки майна при виході з товариства.

Проте, як слідує зі змісту з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції поставлено на вирішення експерта питання щодо встановлення виключно ринкової вартості рухомого та нерухомого майна, яке належить (належало) ФГ "Веселка" станом на 07 липня 2020 року без урахування майнових зобов`язань господарства та визначення вкладів членів останнього. Мотивувальна частина оскаржуваної ухвали містить висновок про необхідність дослідження майнових зобов`язань господарства, однак це не було відображено у поставленому на вирішення експерта питанні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність обставин, що свідчать про дійсну необхідність проведення судової експертизи у даній справі з питань, визначених судом, оскаржувана ухвала не є вмотивованою.

Приймаючи оскаржувану ухвалу від 14 травня 2024 року суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі №924/743/23 необхідно зупинити на час проведення експертизи.

З даного приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Дане право кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродньо встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У пункті 74 рішення ЕСПЛ від 01 червня 2006 року у справі "Дульський проти України" (Заява №61679/00) Суд нагадав, що "розумний строк" провадження має бути оцінений відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних державних органів, а також важливість предмета спору для заявника (див. серед інших "Фридлендер проти Франції" [GC], №30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VI).

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року), "Зяя проти Польщі" (заява N 45751/10).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

Аналіз статті 228 ГПК України засвідчує, що зупинення провадження у справі може бути зумовлене об`єктивною необхідністю дотримання процесуальних строків розгляду справи та у випадках призначення судом експертизи також неможливістю проводити відповідні процесуальні дії, оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, а тому такий захід є цілком виправданим.

Господарським судам необхідно враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, в частині розумного строку розгляду справи.

Тривале безпідставне зупинення провадження у справі за відсутності підстав для призначення експертизи суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, та перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Виходячи з предмету та підстав заявленого позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не наведено мотивів щодо дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування та які не можуть бути самостійно з`ясовані судом на підставі наявних матеріалів справи, а також не обґрунтовано підстав, з яких суд першої інстанції вважав, що підтвердити чи спростувати обставини, на які посилаються сторони, можливо лише шляхом залучення особи, яка володіє спеціальними знаннями у певній галузі.

За приписами статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвали Господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2024 року у справі №924/743/24 таким вимогам не відповідає, оскільки суд достатньо формально підійшов до призначення експертизи у справі, обмежившись загальними доводами позивача та посиланням на приписи статті 99 ГПК України, без зазначення обґрунтованих мотивів, з огляду на предмет та підстави позову, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення судової експертизи у даній справі та доцільність такого призначення та, відповідно, зупинення провадження на час її проведення.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що оцінка змісту наявних у справі документів, як і їх оцінка як доказів в підтвердження або спростовування певних обставин, здійснюється судом першої інстанції на стадії розгляду справи по суті, і при здійсненні даного апеляційного провадження судом апеляційної інстанції не здійснювалась оцінка саме змісту поданих доказів на предмет наявності або відсутності правових підстав для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог (наявність/відсутність порушеного права, ефективність обраного позивачем способу захисту), а межі апеляційного провадження стосувались саме оскаржуваної ухвали суду першої інстанції щодо процесуальних підстав призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі.

Таким чином, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду щодо призначення у даній справі судової експертизи з питань, що винесені судом на її вирішення, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу вважає такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційна скарга Фермерського господарства "Веселка" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2024 року у справі №924/743/23 - скасуванню, справу слід направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 280, 282, 284, Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Веселка" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2024 року у справі №924/743/23 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2024 року у справі №924/743/23 скасувати.

Справу №924/743/23 направити до Господарського суду Хмельницької області для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Матеріали оскарження ухвали у справі №924/743/23 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "02" липня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.