-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" червня 2024 р. Справа№ 911/2498/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Копитової О.С.
суддів: Пантелієнка В.О.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання: Гріщенко А.О.
у присутності представників сторін згідно протоколу судового засідання від 26.06.2024 року
розглянувши матеріали апеляційної скарги Спільного українсько- американського підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг»
на ухвалу господарського суду Київської області від 27.02.2024 року
у справі № 911/2498/18 (суддя Наріжний С.Ю.)
(повний текст ухвали складено 21.03.2024. року)
за заявою Голови ліквідаційної комісії приватного акціонерного товариства «Росава»
до боржника приватного акціонерного товариства «Росава»
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2024 року у справі № 911/2498/18 відмовлено у задоволенні заяви Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг» від 24.10.2023 року б/№ (вх. № 20218/23) (з урахуванням уточнення від 06.02.2024 року). Заявлені вимоги в сумі 357840,46 грн відхилено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Спільно українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг» (надалі по тексту - СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» апелянт) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 27.02.2024 року у справі №911/2498/18, якою відмовлено у задоволенні заяви СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» про визнання кредиторських вимог, прийняти рішення про задоволення заяви про визнання кредиторських вимог СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» до приватного акціонерного товариства «Росава» (надалі по тексту - ПрАТ «Росава»). Також апелянт в апеляційній скарзі клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що звертаючись до місцевого суду з кредиторською заявою до боржника, обґрунтувало подану заяву наявністю заборгованості за Договором оренди №03/2005-967 від 01.11.2005 року, укладеного СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» як орендодавцем та ЗАТ «Росава», яке в подальшому перейменовано на ПрАТ «Росава», як орендарем майна. Характеристика переданого в оренду майна та розмір, склад та графік орендних платежів були викладені у Додатках 1 та 2 до вказаного Договору.
Так, у відповідності до умов Договору оренди із Додатками, які є його невід`ємною частиною, майно - два компресори GA250Р-7,5 були передані орендарю на строк 9 років, у відповідності до п. 2.1 Договору з умовою оплати кожні три місяці, згідно графіка, наведеного в Додатку 2. Останній платіж, який мав здійснювати орендар орендодавцю з 01.07.2014-30.09.2014 року становив 5 130,72 грн., а всього за весь період оренди сума орендних платежів становила 562 158,23 грн.
Однак, орендар не виконав свій обов`язок із повної оплати орендодавцю майна та після спливу строку, на який було укладено Договір оренди, до того ж сторони не завили про повернення майна. Орендар продовжував користуватися майном у зв`язку з чим СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» звернувся з кредиторськими вимогами до боржника - ПрАТ «Росава», яке 04.12.2018 року було визнано банкрутом.
Апелянт наголошує, що на обґрунтування заяви про визнання кредиторських вимог надано Договір оренди з Додатками від 01.11.2005 року, підписаний сторонами та скріплений печатками сторін, Акти приймання-передачі виконаних послуг до договору оренди за період часу з 01.04.2006 року по 31.03.2013 року в кількості п`ятнадцяти, які скріплені підписами та печатками сторін і свідчать про те, що орендарем не виконано в повному обсязі обов`язок зі сплати орендних платежів із заборгованістю у розмірі 312 543,62 грн.
Апелянт зазначає, що ліквідатор боржника, на той час арбітражний керуючий Рабан М.Т., визнав кредиторські вимоги СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» у розмірі 312 543,62 грн.
Однак, суд першої інстанції, не вказавши причин, відхилив заяву ліквідатора боржника про визнання кредиторських вимог СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ».
Також апелянт зазначає, що після подачі до суду заяви про визнання кредиторських вимог до боржника, СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» було виявлено Акт звірки взаємних розрахунків від 27.01.2015 року, укладений між боржником та СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ», згідно з яким сума боргу за Договором оренди за період з 01.11.2015 року по 31.12.2014 року становить 83 548,01 грн.
СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ», зважаючи на заяву про зміну розміру кредиторських вимог просило суд першої інстанції визнати кредиторські вимоги заявника у розмірі 357 840,46 грн. Однак, суд першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права відхилив кредиторські вимоги заявника в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що позиція місцевого суду, що Договір оренди від 01.11.2005 року не поновився на новий строк після неповернення орендованого майна орендодавцю спростовується сталою практикою Верховного Суду.
Таким чином, апелянт вважає, що апеляційна скарга СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.04.2024 року апеляційну скаргу СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Пантелієнка В.О., Сотнікова С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 року витребувано з господарського суду Київської області матеріали оскарження ухвали господарського суду Київської області від 27.02.2024 року у справі № 911/2498/18.
17.04.2024 року від господарського суду Київської області на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 року надійшли матеріали оскарження ухвали господарського суду Київської області від 27.02.2024 року у справі № 911/2498/18.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 року апеляційну скаргу СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» на ухвалу господарського суду Київської області від 27.02.2024 року у справі № 911/2498/18 залишено без руху.
На виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 року від СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 року клопотання СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Київської області від 27.02.2024 року у справі № 911/2498/18 задоволено. Поновлено СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Київської області від 27.02.2024 року у справі №911/2498/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» на ухвалу господарського суду Київської області від 27.02.2024 року у справі № 911/2498/18. Розгляд апеляційної скарги СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» призначено на 19.06.2024 року. Вирішено інші процесуальні питання.
30.05.2024 року на електронну адресу суду від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Комлика І.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
В обґрунтуваннях поданого відзиву ліквідатор зазначає, що Акт звірки взаємних розрахунків від 27.01.2015 року не може бути доказом на підтвердження обставини наявності заборгованості ПрАТ «Росава», а також розміру такої заборгованості перед СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ», адже, не підписаний сторонами Договору оренди від 01.11.2015 року №03/2005-967, в тому числі уповноваженим представником ПрАТ «Росава»; не містить посилання на первинні документи, які підтверджують розмір заборгованості; на Акті звірки відсутня печатка ПрАТ «Росава».
Додана до заяви довідка до Акту інвентаризації розрахунків №1/256 від 20.06.2018 року також не підписана уповноваженою особою ПрАТ «Росава», не містить печатки ПрАТ «Росава».
Таким чином, враховуючи, що розмір основної заборгованості ПрАТ «Росава» не підтверджено належними доказами, відсутні правові підстави для визнання грошових вимог СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» до ПрАТ «Росава».
17.06.2024 року на електронну адресу суду від представника АТ «ЗНВКІФ «Базис Траст» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.
Обґрунтовуючи поданий відзив представник зазначає, що суд першої інстанції повно, всебічно та обґрунтовано проаналізувавши грошові вимоги СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» дійшов до вірних висновків щодо відхилення кредиторської заяви СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ».
Представник зазначає, що Акт звірки взаємних розрахунків це технічний документ, який відображає стан залишків по розрахунках між двома контрагентами. Отже, Акт звірки взаємних розрахунків не може бути доказом продовження строку Договору оренди, так як складання такого акту на підтвердження продовження дії Договору оренди не передбачено ні самим Договором оренди, ні жодним діючим нормативно-правовим актом. Доданий Акт звірки не містить та не може містити належним чином зафіксованого волевиявлення сторін для продовження строку дії Договору оренди. Відтак, строк дії Договору оренди закінчився 01.11.2014 року. Належних доказів продовження строку дії такого договору СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» не надано.
Щодо розрахунку орендних платежів, то представник АТ «ЗНВКІФ «Базис Траст» наголошує, що наданий СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» Акт звірки від 27.01.2015 року не може слугувати належним та допустимим доказом в розумінні процесуального законодавства, акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, що відображає господарську операцію, а лише складається на підставі таких документів. Таким чином, залишки заборгованості можуть бути підтверджені виключно первинними документами.
Представник АТ «ЗНВКІФ «Базис Траст» вважає, що СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» не надано жодного первинного документу на підтвердження відомостей, відображених у Акті звірки взаємних розрахунків від 27.01.2015 року. Відтак, вказаний Акт є неналежним доказом на підтвердження наявності заборгованості, та заборгованість за перший період розрахована СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» на власний розсуд, без належних правових підстав.
Також представник АТ «ЗНВКІФ «Базис Траст» зазначає і про те, що СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» не надано до суду жодного письмового доказу, яким би сторони погодили суму орендних платежів на інші періоди, після 30.09.2014 року.
Відтак, представник АТ «ЗНВКІФ «Базис Траст» вважає, що СП ТОВ «ФТАК ЛІЗИНГ» розраховано суму заборгованості за другий період на власний розсуд, оперуючи сумами орендних платежів, що не погоджені сторонами.
Щодо строку позовної давності, то представник АТ «ЗНВКІФ «Базис Траст» зазначає, що на його думку, Акт звірки взаємних розрахунків від 27.01.2015 року не може вважатися належним доказом переривання строку позовної давності, так як поданий до суду з порушенням ст.ст. 80 та 162 Господарського процесуального кодексу України; відсутні первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.
Враховуючи вищевикладене, представник АТ «ЗНВКІФ «Базис Траст» вважає оскаржувану ухвалу законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з повним дотриманням норм матеріального права, а отже скасуванню не підлягає.
19.06.2024 року на електронну адресу суду від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване хворобою представника.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 року задоволено клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи, розгляд справи №911/2498/18 відкладено на 26.06.2024 року.
26.06.2024 року в судове засідання представники сторін, які з`явилися надали усні пояснення по справі.
26.06.2024 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі статтею 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава», провадження в якій відкрите ухвалою суду від 27.11.2018 року.
Постановою господарського суду Київської області від 04.12.2018 року визнано банкрутом ПрАТ «Росава» та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою суду від 20.06.2023 року відсторонено арбітражного керуючого Комлика І.С. від виконання повноважень ліквідатора Банкрута; ліквідатором ПрАТ «Росава» призначено арбітражного керуючого Рабана М.Т.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 року апеляційну скаргу Комлика І.С. на ухвалу господарського суду Київської області від 20.06.2023 року задоволено; апеляційні скарги АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд», АТ «ЗНВКІФ «Базис Траст» на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.06.2023 задоволено частково; пункти 5, 6, 7, 8 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 20.06.2023 в справі №911/2498/18 скасовано (зокрема щодо відсторонення арбітражного керуючого Комлика І.С. від виконання повноважень ліквідатора ПрАТ «Росава» та призначення ліквідатором ПрАТ «Росава» арбітражного керуючого Рабана М.Т.); прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні скарги Національного банку України на бездіяльність ліквідатора ПрАТ «Росава» арбітражного керуючого Комлика І.С. відмовлено.
На даний час у справі триває ліквідаційна процедура, повноваження ліквідатора ПрАТ «Росава» виконує арбітражний керуючий Комлик І.С.
До суду першої інстанції надійшла заява СП ТОВ «ФТАК Лізинг» про визнання грошових вимог до Боржника у сумі 312543,62 грн.
В поданій заяві заявник вказує, що заявлені вимоги виникли на підставі Договору оренди від 01.11.2005 року № 03/2005-967, укладеного між Заявником (як орендодавцем) та Боржником (як орендарем). Предметом оренди значиться компресор GA250P-7,5 в кількості 2 штуки. Додатком 2 до Договору визначені розмір, склад та графік сплати орендних платежів за період з 01.11.2005 року по 30.09.2014 року на загальну суму 562158,23 грн з ПДВ.
Проте, як стверджує Заявник, орендарем було частково сплачено орендну плату за Договором, за періоди з 01.04.2006 року по 31.12.2007 року та з 01.10.2011 року по 30.06.2013 року, на загальну суму 249614,61 грн (з ПДВ).
У зв`язку з цим Заявник стверджує про наявність заборгованості Боржника за Договором оренди в розмірі 312543,62 грн (562158,23 - 249614,61).
В подальшому, в заяві від 06.02.2024 року про зміну кредиторських вимог СП ТОВ «ФТАК Лізинг», Заявник просить суд визнати грошові вимоги до Боржника в розмірі 357840,46 грн.
При цьому Заявником фактично змінено структуру заявленої заборгованості. Зокрема, Заявник зазначив про те, що після звернення з кредиторською заявою СП ТОВ «ФТАК Лізинг» було виявлено Акт звірки взаємних розрахунків від 27.01.2015 року за Договором оренди, згідно якого сума боргу ПрАТ «Росава» перед Заявником в період з 01.11.2005 року по 31.12.2014 року становить 83548,01 грн.
У зв`язку з цим сума заявлених вимог щодо основного боргу за Договором оренди зменшена Заявником з 312543,62 грн до 83548,01 грн.
На суму заборгованості в розмірі 83548,01 грн Заявником додатково нараховано 9847,22 грн 3% річних та 84329,23 грн інфляційних втрат за загальний період з 01.01.2015 року по 04.12.2018 року.
Водночас, за твердженням Заявника, складення Акту звірки взаємних розрахунків від 27.01.2015 року свідчить про продовження дії Договору оренди на ще один дев`ятирічний строк, з 01.11.2014 року по 04.11.2018 року.
За даний період Заявник нараховує 5130,72 грн за кожен квартал дії Договору оренди (загалом за період з 01.01.2015 року по 04.12.2018 року в розмірі 76960,26 грн). Крім того за даними зобов`язаннями Заявником нараховано 5069,13 грн 3% річних і 21126,35 грн інфляційних втрат.
З 04.12.2018 року у зв`язку з визнанням ПрАТ «Росава» банкрутом, Договір оренди припинив свою дію.
Проте, оскільки орендарем не було повернуто майно з оренди, починаючи з 05.12.2018 року і до 05.02.2024 року Заявником заявлено вимогу про подвійний розмір орендної плати (в сумі 10261,44 грн за кожен квартал), загалом на суму 76960,26 грн.
Таким чином, на переконання Заявника, загальний розмір заборгованості Боржника за Договором оренди становить 357840,46 грн.
Щодо строку позовної давності Заявник зазначає, що п. 7.8. Договору оренди сторони збільшили строк позовної давності відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, до моменту виконання зобов`язання.
Крім того Заявник зауважив, що ПрАТ «Росава» вчиняло дії по сплаті орендної плати, що свідчить про переривання позовної давності.
Відтак Заявник вважає наявними підстави для визнання грошових вимог до Боржника
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2024 року у справі № 911/2498/18 відмовлено у задоволенні заяви СП ТОВ «ФТАК Лізинг» від 24.10.2023 року (з урахуванням уточнення від 06.02.2024 року). Заявлені вимоги в сумі 357840,46 грн відхилено.
Зазначена ухвала і переглядається судом апеляційної інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу СП ТОВ «ФТАК Лізинг» слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 27.02.2024 року у справі № 911/2498/18 - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено вище, до суду першої інстанції звернулося СП ТОВ «ФТАК Лізинг» з заявою про визнання його кредитором.
В обґрунтування заяви заявник зазначав, що 01.11.2005 року між СП ТОВ «ФТАК Лізинг» (орендодавець) та ЗАТ «Росава» (орендар) укладено Договір оренди № 03/2005-967, відповідно до умов якого (п. 1.1.) орендодавець зобов`язується передати орендарю, а орендар прийняти від орендодавця у виключне платне користування (оренду) на умовах оренди майно, детальний опис якого наводиться у Додатку № 1 до цього Договору.
Пунктами 2.1., 2.5. Договору оренди визначено, що об`єкт оренди передається орендарю у користування на строк 9 років. За користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю періодичні орендні платежі.
Згідно п. 3.3. Договору оренди, орендар зобов`язаний вчасно сплачувати на користь орендодавця орендні платежі; у разі несплати орендних платежів протягом двох чергових строків на вимогу орендодавця повернути йому об`єкт оренди.
Відповідно до п. 4.1., 4.2. Договору оренди, передача об`єкта оренди від однієї сторони іншій стороні оформлюється актом приймання-передачі об`єкта оренди за підписами уповноважених представників обох сторін. Датою передачі об`єкта оренди орендарю вважається дата оформлення відповідного акту приймання-передачі об`єкта оренди.
Пунктами 7.1., 7.3., 10.3. Договору оренди визначено, що розмір, склад та графік сплати орендних платежів наводяться у Додатку № 2 до цього Договору.
Зміна розміру, складу та графіку сплати орендних платежів відбувається шляхом внесення змін у Додаток № 2 до цього Договору.
Орендар сплачує орендні платежі в строки, встановлені у Додатку № 2 до цього Договору.
Згідно п. 7.8. Договору оренди, жодні інші обставини чи причини, окрім прямо передбачених цим Договором, не можуть звільняти орендаря від обов`язку сплати орендних платежів чи бути підставою для їх зменшення.
Відповідно до п. 17.1. Договору оренди, всі зміни, доповнення та додатки до цього Договору, зокрема Додаток № 1 (характеристика об`єкта оренди), Додаток № 2 (розмір, склад та графік сплати орендних платежів) є складовою і невід`ємною частиною цього Договору і мають юридичну силу, у разі якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.
Пунктами 17.6., 17.8., 17.10. Договору оренди визначено, що при необхідності термін Договору може бути продовжено додатковою угодою сторін.
Зміни та доповнення до цього Договору вносяться виключно в письмовій формі за згодою та підписами обох сторін.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань за цим Договором.
Згідно Додатку № 1 до Договору оренди (технічна характеристика об`єкту), об`єктом оренди є: Компресор GA250P-7,5 - гвинтовий компресор, з вприском мастила до камери стиснення, з приводом від електричного двигуна. Поставляється повністю готовим до роботи з кінцевим охолоджувачем, вологосепаратором, електронним контролером Електронікон. Має шумопонижуючий кожух. Продуктивність: 43,7 м3/хв. Макс.роб.тиск: 7,5 бар(и). Рівень зв.тиску: 75 дБ(А). Потужність двигуна: 250 кВт. Напруга: 400 В. Кількість 2 одиниці.
Згідно Додатку № 2 до Договору оренди (розмір, склад та графік сплати орендних платежів), розрахунковий період сплати орендних платежів: з 01.11.2005 по 30.09.2014. Загальна сума орендних платежів з ПДВ: 562158,23 грн.
Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Дослідивши подану кредиторську заяву СП ТОВ «ФТАК Лізинг» з додатками, а також заяву про уточнення вимог, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що Заявником не надано доказів складення між сторонами Актів приймання передачі майна (згідно п. 4.1., 4.2. Договору оренди), зокрема ні Акту передачі майна в оренду, ні Акту повернення майна з оренди.
Фактично на підтвердження правовідносин сторін за Договором оренди Заявником надано копії Актів прийому-передачі виконаних послуг до Договору оренди, які складались періодично між сторонами (Акти від 30.06.2006, 30.09.2006, 29.12.2006, 30.03.2007, 30.06.2007, 28.09.2007, 29.12.2007, 30.09.2011, 30.12.2011, 30.03.2012, 27.06.2012, 28.09.2012, 29.12.2012, 29.03.2013 та 27.06.2013), а також копії банківських виписок щодо здійснення Боржником оплат за Договором оренди.
Відносно доводів Заявника стосовно посилання на Акт звірки взаємних розрахунків від 27.01.2015 року, суд першої інстанції зазначив, що акт звірки не є тим доказом, який підтверджує наявність заборгованості, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Необхідно зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 17.08.2022 по справі № 924/232/18 від 16.12.2021 по справі № 905/1769/20 від 10.09.2019 по справі № 916/2403/18 від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17 та від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17.
В даному випадку колегія суддів, не заперечує, що Акт звірки взаємних розрахунків може свідчити про визнання боржником боргу та навіть бути доказом на підтвердження переривання строку позовної давності, однак за наявності інших первинних документів на підтвердження розміру заборгованості. Однак, таких доказів апелянтом не подано.
Додана Заявником до уточненої заяви довідка до Акту інвентаризації розрахунків № 1/256 від 20.06.2018 року не підписана уповноваженою особою ПрАТ «Росава», не містить печатки Боржника та в основній частині є нечитабельною, що унеможливлює встановлення обставин щодо заборгованості ПрАТ «Росава» перед СП ТОВ «ФТАК Лізинг» за Договором оренди.
Жодних інших первинних документів, які б підтверджували наявність у Боржника заборгованості за Договором оренди, Заявником не надано.
Таким чином суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відхилення заявлених Заявником вимог щодо основного боргу в розмірі 83548,01 грн (за період з 01.11.2005 року по 31.12.2014 року).
У зв`язку з цим, нараховані Заявником на вказану заборгованість 3% річних в сумі 9847,22 грн та 84329,23 грн інфляційних втрат за загальний період з 01.01.2015 року по 04.12.2018 року, також вірно відхилені місцевим судом, оскільки є похідними від вимоги щодо основного боргу, яка відхилена судом.
Щодо тверджень Заявника про те, що складення Акту звірки взаємних розрахунків від 27.01.2015 року свідчить про продовження дії Договору оренди на ще один дев`ятирічний строк, з 01.11.2014 року по 04.11.2018року, то суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені твердження не ґрунтуються на нормах закону та умовах Договору оренди.
Зокрема, пунктами 17.6., 17.8., 17.10. Договору оренди врегульовано порядок продовження Договору оренди, а саме на підставі відповідної додаткової угоди та внесення змін до Додатку № 2 до Договору оренди.
Заявником не надано жодних доказів на підтвердження укладення між сторонами будь-яких додаткових угод, які б врегульовували питання продовження строку Договору оренди.
Таким чином заявлені Заявником вимоги у сумах: 76960,26 грн основного боргу за оренду майна за період з 01.01.2015 року по 04.12.2018 року, а також 5069,13 грн 3% річних і 21126,35 грн інфляційних втрат за даними зобов`язаннями, відхиляються судом як необґрунтовані.
Відносно доводів Заявника про те, що майно не було повернуте ПрАТ «Росава» з оренди, у зв`язку з чим Заявником заявлено вимогу про подвійний розмір орендної плати загалом на суму 76960,26 грн, суд зазначає, що СП ТОВ «ФТАК Лізинг» не було надано суду доказів складення між сторонами Актів приймання передачі майна (згідно п. 4.1., 4.2. Договору оренди), зокрема ні Акту передачі майна в оренду, ні Акту повернення майна з оренди.
Водночас твердження Заявника про те, що майно - повітряні компресори GA250P-7,5 в кількості 2 штуки, не було повернуто орендодавцеві і на даний час перебуває у володінні Боржника, спростовуються наданим кредитором у даній справі ТОВ «Преміорі» Договором № 01/02-2020 ОЛ ЮО О оперативного лізингу з право викупу, за умовами якого ТОВ «ФТАК Лізинг» передав у лізинг ТОВ «Преміорі» майно - повітряні компресори GA250P-7,5 в кількості 2 штуки. Дане майно передано в лізинг ТОВ «Преміорі» за Актом приймання-передачі від 03.03.2020.
Дослідивши технічні характеристики спірного майна (як наведені у Додатку № 1 до Договору оренди, так і вказані в Додатку до Договору №01/02-2020 ОЛ ЮО О оперативного лізингу), вбачається переконливим висновок про те, що зазначені компресори є тим самим майном, яке передавалось Заявником ПрАТ «Росава» за умовами Договору оренди від 01.11.2005 № 03/2005-967.
Отже починаючи з 03.03.2020 року спірне майно перебуває у володінні ТОВ «Преміорі», яке отримало спірне майно саме від ТОВ «ФТАК Лізинг»; зазначені обставини не могли не бути відомі Заявнику ТОВ «ФТАК Лізинг».
Відтак, оскільки доводи Заявника про неповернення ПрАТ «Росава» спірного майна з оренди, не знайшли свого підтвердження доказами і фактично спростовуються матеріалами справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування відповідальності, передбаченої ст. 785 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим вимога Заявника про визнання подвійного розміру орендної плати на суму 76960,26 грн правомірно відхилена місцевим судом як необґрунтована.
Суд звертає увагу, що у справах про банкрутство тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора.
Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України ).
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 року у справі №910/21939/15 наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.
Таким чином, за результатом дослідження матеріалів справи в їх сукупності суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявлені СП ТОВ «ФТАК Лізинг» грошові вимоги до Боржника є такими, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а відповідні твердження Заявника стосовно обставин оренди спірного майна спростовуються наявними у справі доказами.
Щодо заяв АТ ЗНВКІФ «Базис Траст» та ліквідатора Банкрута про пропуск СП ТОВ «ФТАК Лізинг» строку позовної давності щодо заявлених вимог суд зазначає наступне.
Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму № 10, за змістом частини першої ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Судом вище встановлено необґрунтованість та недоведеність заявлених СП ТОВ «ФТАК Лізинг» грошових вимог до Боржника, що свідчить про відсутність порушеного права Заявника та наслідком чого є відхилення таких вимог по суті.
Відтак позовна давність не підлягає застосуванню.
Таким чином, за результатом дослідження матеріалів справи в їх сукупності суд дійшов висновку про те, що заявлені СП ТОВ «ФТАК Лізинг» грошові вимоги до Боржника є такими, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а відповідні твердження Заявника стосовно обставин оренди спірного майна спростовуються наявними у справі доказами.
Посилання заявника на той фак, що боржник в довідці до Акту інвентаризації розрахунків № 1/256 від 20.06.2018 року частково визнавав борг перед кредитором саме за договором оренди від 01.11.2005 року № 03/2005-967 не приймаються судом, оскільки лише заявлення боржником про визнання кредиторських вимог без надання підтверджуючих документів не є беззаперечною підставою для визнання таких кредиторських вимог в справи про банкрутство.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За вказаних обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не підтверджені належним чином та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.
Керуючись ст. 269, ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Спільного українсько- американського підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг» на ухвалу господарського суду Київської області від 27.02.2024 року у справі № 911/2498/18 залишити без задоволення.
2.Ухвалу господарського суду Київської області від 27.02.2024 року у справі № 911/2498/18 залишити без змін.
3.Матеріали оскарження ухвали господарського суду Київської області від 27.02.2024 року у справі № 911/2498/18 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано 01.07.2024 року
Головуючий суддя О.С. Копитова
Судді В.О. Пантелієнко
С.В. Сотніков
скопійовано
-
скопійовано
-
