ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р. Справа№ 910/12453/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Палія В.В.

суддів: Вовка І.В.

Сибіги О.М.

при секретарі: Овчиннікової Я.Д.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.06.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 (повний текст складено 19.02.2024)

у справі №910/12453/23 ( суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг»

до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

про визнання односторонню відмову від договору управління недійсною, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - відповідач) про визнання одностороннього правочину з відмови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, від договору управління майном (активами) від 08.06.2022 №б/н, наданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» повідомленням від 03.08.2023 №1492/6.1-33-23/6, недійсним.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 в задоволенні позовних відмовлено в повному обсязі.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки послуги з управління активами вже були надані та надаються АРМА іншим управителем на підставі чинного договору між ними, то можливість ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» виконання своїх зобов`язань в натурі за спірним договором фактично не поновиться, тим більше у той період часу, який вже минув.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року у справі №910/12453/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що ПАТ «Укрнафта» не є новим управителем заарештованих активів (корпоративних прав) підприємств Групи «Глуско Україна», в матеріалах справи відсутні докази як укладання договору управління, так і набуття даною особою прав та обов`язків з управління шляхом передання цих активів в управління іншому Управителю - ПАТ «Укрнафта».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/12453/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Вовк І.В., Сибіга О.М.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/12453/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 11.03.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року у справі №910/12453/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 19.03.2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 24.04.2024.

В судове засідання 24.04.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

Протокольною ухвалою від 24.04.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.05.2024.

Засідання суду, призначене на 15.05.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Вовка І.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 28.05.2024 розгляд справи призначено на 19.06.2024.

Позиції учасників справи

09.04.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції, слідчим відділом Управління СБУ в Харківській області під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора та Харківської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22019000000000022 від 30.01.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч.2 ст. 364 КК України.

Під час досудового розслідування 09.05.2022 за клопотанням процесуального прокурора ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова №11-кс/953/1772/22 (справа №953/17529/19) накладено арешт на понад 230 об`єктів нерухомого майна, яке належить ТОВ «ГЛУСКО РІТЕЙЛ», ТОВ «АВТОНАФТА», ТОВ «АГЕНСТВО ТРЕТЬОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ» та іншим юридичним особам групи компаній «GLUSCO».

Крім цього, ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 03.06.2021 №1-кс/953/5421/21 (справа №953/17529/19) та від 08.06.2021 №1-кс/953/5671/21 (справа №953/17529/19) накладено арешт на частки у статутних капіталах (корпоративні права) вказаної групи компаній.

Вказані об`єкти нерухомого майна та корпоративні права 34 юридичних осіб групи компаній «GLUSCO» ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова №11-кс/953/1772/22 (справа №953/17529/19) передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів управління ним.

Розпорядженням від 13.05.2022 №385-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках» Кабінет Міністрів України погодився із пропозицією Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів і Міністерства енергетики щодо передачі в управління Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» активів, на які накладено арешт у у кримінальному провадженні, згідно з переліками, що додаються до оригіналу.

У порядку виконання ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09.05.2022 у справі №953/17529/19 у кримінальному провадженні № 22019000000000022 від 30.01.2019, а також ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.06.2021 № 1-кс/953/5421/21 (справа №953/17529/19) та від 08.06.2021 №1-кс/953/5671/21 (справа №953/17529/19), розпорядження КМУ від 13.05.2022 №385-р між ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» (управитель) та Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління) було укладено договори управління активами (майном):

- б/н від 08.06.2022, відповідно до якого АРМА передало позивачу в управління активи - частки у статутних капіталах (корпоративні права) юридичних осіб групи компаній «GLUSCO»;

- б/н від 13.06.2022, відповідно до якого АРМА передало позивачу в управління активи - нерухоме майно.

Так, відповідно до п. 1.1 договору від 08.06.2022 у порядку та на умовах, визначених цим договором, установник управління передає управителеві на строк, визначений у п. 1.2 розділу 1 договору, майно (далі - актив/активи) в управління, а управитель приймає активи та зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління активами. Перелік, характеристики та вартість активів - частки у статутних капіталах (корпоративні права) юридичних осіб, визначені у пп. 1.1.1 п. 1.1 договору.

Згідно з п. 1.2 договору строк управління активами: з дати фактичної передачі активів, що підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі активів в управління, до 08.06.2027 або до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів, або до для одержання управителем повідомлення про намір припинення (розірвання) дії договору у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, набрання законної сили судовими рішеннями про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, стягнення активів в дохід держави в кримінальному провадженні, які перебувають в управлінні АРМА, або до випадку, визначеного у розділі 6 договору.

У силу п. 2.1 договору управління активами за цим договором здійснюється на таких загальних засадах: збереження вартості активів, ефективності управління, відкритості та прозорості, запобіганню корупції, тимчасовості управління активами.

Визначені у п. 2.1 цього договору загальні засади управління активами застосовуються у сукупності до всіх правовідносин, що виникають на підставі цього договору, у тому числі до відносин контролю за ефективністю управління активами, а також до відносин, що виникають на підставі цього договору, проте прямо не врегульовані ним чи актами законодавства, або у разі нечіткості, суперечності, юридичної колізії відповідних положень цього договору чи інших норм права (п. 2.2 договору).

У п. 4.1 договору сторонами погоджено, що установник управління має право, серед іншого, вимагати від управителя належного виконання цього договору; здійснювати контроль за ефективністю управління активами управителем відповідно до вимог чинного законодавства України; в односторонньому порядку відмовитися від цього договору виключно у порядку та на умовах, визначених цим договором; вимагати від управителя подання звітності про результати управління активами відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 4.4 договору управитель зобов`язаний, зокрема, управляти активами відповідно до умов цього договору та виконувати обов`язки учасника, визначені ст. 6 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю»; належним чином виконувати умови цього договору; при здійсненні управління активами, у тому числі, при вчиненні будь-яких правочинів щодо активів, повідомляти третіх осіб, що він діє від власного імені, але виключно як управитель на підставі договору управління, укладеного з АРМА, відповідно до ст. 70 ЦК України та Закону; забезпечити належне збереження активів; повернути активи установнику управління у порядку та на умовах, визначених цим договором, у разі настання визначеної законом підстави припинення управління чи відмови установника управління від цього договору з підстав, визначених цим договором; подавати звітність про результати управління активами відповідно до умов договору.

Згідно з п. 6.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє в частині управління активами до 2027 року або до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів, або до для одержання управителем повідомлення про намір припинення (розірвання) дії договору у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави або до випадку та у порядку, визначеному в розділі 6 договору, а в частині виконання управителем грошових зобов`язань перед установником управління та зобов`язань щодо повернення активів установнику управління - до їх повного виконання.

Дія договору припиняється достроково у випадках та в порядку, передбачених пунктами 6.3 - 6.7 розділу 6 договору (п. 6.2 договору).

У силу п. 6.4 договору установник управління має прав достроково в односторонньому порядку відмовитися від цього договору у разі систематичного порушення управителем, у тому числі, зобов`язань, передбачених підпунктами 4.4.4, 4.4.7, 4.4.8, 4.4.10, 4.4.14 пункту 4.4 розділу 4 договору.

Пунктом 6.5 договору визначено, що відмова установника управління від цього договору здійснюється шляхом складення повідомлення про відмову від договору із зазначенням підстави такої відмови (припинення), визначеної у п. 6.4 цього договору, та направлення його на вказану у цьому договорі адресу управителя. Цей договір є припиненим з дати отримання управителем вказаного в цьому пункті повідомлення від установника управління або починаючи з дня опублікування установником управління повідомлення, вказаного в цьому пункті договору, на офіційному веб-сайті установника управління (http:arma.gov.ua) або в офіційних друкованих виданнях («Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур`єр»), а в частині зобов`язань, що лишились невиконаними - до їх повного виконання. При цьому, управитель, підписуючи цей договір, надає свою згоду на припинення дії цього договору у разі настання підстав, що передбачені в пункті 6.2 цього договору, та зобов`язується у повному обсязі виконати зобов`язання, що лишилися невиконаним за цим договором до моменту припинення договору.

Контроль за ефективністю управління активами управителем здійснює установник управління відповідно до цього договору та нормативно - правових актів (п. 9.1 договору).

Судом встановлено, що відповідно до Порядку здійснення контролю за ефективністю управління активами, затвердженого постановою КМУ від 10.05.2018 № 351, АРМА було проведено камеральну перевірку ефективності управління активами управителем, за результатами якої відділом моніторингу ефективності менеджменту активів центрального апарату АРМА складено довідку від 31.07.2023 №163-к/23.

Так, згідно вказаної довідки комісією встановлено систематичне порушення управителем зобов`язання, визначеного підпунктом 4.4.14 пункту 4.4 розділу 4 договору управління щодо подання звітності про результати управління активами відповідно до умов договору управління, що є підставою для дострокової в односторонньому порядку відмови АРМА від договору управління (підпункт 6.4.1.1 пункту 6.4 розділу 6 договору у правління).

Враховуючи викладене, керуючись п. 6.5 договору, АРМА 03.08.2023 на адресу управителя направило повідомлення про відмову (припинення) в односторонньому порядку договору управління майном (активами), укладеного 08.06.2022 (вих. №1492/6.1-33-23/6 від 03.08.2023).

Факт отримання вказаного повідомлення 03.08.2023 позивачем не заперечується.

Крім цього, як зазначає позивач, повідомлення аналогічного змісту було розміщено АРМА 03.08.2023 і на своєму офіційному веб-сайті.

Утім, на переконання позивача, таке одностороннє розірвання договору управління від 08.06.2022 вчинене відповідачем з порушенням законодавства та умов договору. Так, відповідно до повідомлення відповідача від 03.08.2023 підстава розірвання договору визначена ним як систематичне порушення позивачем обов`язку щодо строків подання щомісячної звітності. Разом з тим, порушення саме строків подання звітності не може розглядатися як неподання вказаної звітності як такої, а тому, відповідно, не є порушенням у розумінні пп. 4.4.14 п. 4.4 договору. Крім цього, затримки щодо подання звітності мали місце з боку позивача лише на початку діяльності з управління активами та були пов`язані з налагодженням комунікації з АРМА, значним обсягом роботи, необхідної для налагодження процесу управління, у силу чого виключається така їх ознака, як систематичність. Наведене свідчить про необ`єктивність висновку відповідача стосовно систематичності порушень, застосування ним формального та вибіркового підходу у врахуванні дат подання звітності позивачем лише у 2022 році. До того ж, позивач зауважує, що у силу приписів п. 18 Порядку здійснення контролю за ефективністю управління активами пропозиції, викладені у довідці про результати контролю, є обов`язковими до виконання управителем у строки, визначені в ній. Управитель в разі наявності заперечень щодо обставин, висновків та пропозицій, викладених у довідці, має право протягом трьох робочих днів з дня її отримання подати АРМА обґрунтовані письмові заперечення (пояснення) та документи, що їх підтверджують (у разі їх наявності), які можуть враховуватися АРМА під час прийняття рішення щодо подальшого управління активами. Утім, відповідач, порушуючи означений пункт Порядку, повідомлення про відмову від договору надіслав 03.08.2023, тобто вже наступного дня після отримання позивачем довідки за результатами перевірки (02.08.2023), що позбавило Товариство можливості надати свої пояснення і заперечення позивачу.

Виходячи з наведеного, позивач звернувся до суду з вимогу про визнання одностороннього правочину з відмови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, від договору управління майном (активами) від 08.06.2022 №б/н, наданої ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» повідомленням від 03.08.2023 №1492/6.1-33-23/6, недійсним.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави. Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

Статтею 211 Закону встановлено, що виняткових випадках управління активами, зазначеними в частині першій статті 21 цього Закону, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, може здійснюватися шляхом їх передачі в управління підприємству, установі, організації, що належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, або господарському товариству, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого знаходиться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків (далі - підприємство) на підставі рішення Кабінету Міністрів України без дотримання вимог, передбачених частиною другою статті 21 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону Національне агентство здійснює періодичну, але не рідше одного разу на місяць, перевірку ефективності управління арештованими активами, переданими ним в управління. Управитель зобов`язаний надавати уповноваженим особам Національного агентства доступ до прийнятих в управління активів для огляду, а також до документів щодо управління такими активами та їх використання. У разі встановлення Фактів неналежного управління активами або спроб відчуження активів управителем Національне агентство повідомляє про це відповідним правоохоронним органам для перевірки і реагування згідно із законом та невідкладно здійснює заходи щодо зміни управителя відповідних активів. Порядок здійснення контролю за ефективністю управління активами визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення АРМА контролю за ефективністю управління активами (далі - контроль) визначено Порядком здійснення контролю за ефективністю управління активами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №351 (далі - Порядок).

Пунктами 2, 3, 4 Порядку передбачено, що об`єктом контролю є комплекс заходів з управління активом, які проводяться управителем відповідно до умов договору про управління активом. Метою здійснення контролю є визначення досягнутих результатів управління активом і співвідношення їх з очікуваними результатами такого управління відповідно до умов договору про управління активом. Завданням контролю є вирішення питання щодо належності управління активом з урахуванням умов договору про управління активом, включаючи встановлення: забезпечення збереження активу, його економічної вартості; наявності або відсутності обставин, визначених пунктами 1 або 2 частини першої статті 211 Закону; обґрунтованості витрат, здійснених управителем у зв`язку з управлінням активом; перерахування до державного бюджету надходжень від управління активом.

У пункті 17 Порядку визначено, що за результатами контролю складається відповідна довідка за формою, встановленою АРМА, яка повинна містити: інформацію про встановлені за результатами контролю обставини; висновки щодо досягнення визначених цим Порядком мети та завдань контролю, а також пропозиції, підготовлені на підставі таких висновків.

Пропозиції, викладені у довідці про результати контролю, є обов`язковими до виконання управителем у строки, визначені в ній.

Управитель в разі наявності заперечень щодо обставин, висновків та пропозицій, викладених у довідці, має право протягом трьох робочих днів з дня її отримання подати АРМА обґрунтовані письмові заперечення (пояснення) та документи, що їх підтверджують (у разі їх наявності), які можуть враховуватися АРМА під час прийняття рішення щодо подальшого управління активами (п. 18 Порядку).

У разі встановлення за результатами здійснення контролю фактів неналежного управління активами або спроб відчуження управителем активів АРМА вживає заходів, передбачених частиною першою статті 22 Закону (п. 19 Порядку).

Підпунктом 9.3.1. Договору визначено, що звітність Управителя складається щомісяця. Такий звіт Управителя про результати управління Активами подається Установнику управління не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним місяцем, та повинен включати інформацію і документи: суму отриманого доходу, у зв`язку з управлінням Активами; суму податків, що підлягають сплаті Управителем до Державного бюджету України, у зв`язку з управлінням Активами; суму здійснених необхідних витрат та копії документів, що підтверджують здійснення необхідних витрат (договори, акти, накладні тощо); розрахунок винагороди Управителя; суму здійснених витрат та копії документів, що підтверджують здійснення обґрунтованих витрат (договори, акти, накладні тощо) із підтвердженням погодження таких обґрунтованих витрат із Установником управління; суму надходжень до Державного бюджету України (грошових коштів); іншу інформацію, визначену Договором тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово повідомляв позивача про наявність порушень щодо управління активами, та надавав пропозиції щодо належного виконання Договору, зокрема, що викладені в довідках за результатами здійсненого контролю ефективності управління активами у формі камеральної перевірки, зокрема у довідках: №114-к/22 від 30.08.2022, №139-к/22 від 29.09.2022, №157-к/22 від 28.10.2022, №177-к/22 від 29.11.2022, №199-к/22 від 29.12.2022, №8-к/23 від 30.01.2023, №32-к/23 від 28.02.2023, №56-к/23 від 30.03.2023, №80-к/23 від 27.04.2023, №108-к/23 від 30.05.2023, №136-к/23 від 30.06.2023, №163-к/23 від 31.07.2023.

Окрім того, відповідно до вимог ст. 22 Закону листом №1505/6.1-25-23/6 від 03.08.2023 на ім`я Старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - заступнику начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органам безпеки Офісу Генерального прокурора повідомлено про встановлення за результатами проведених камеральних перевірок ефективності управління активами фактів систематичного порушення Управителем зобов`язання, передбаченого пп. 4.4.14 п. 4.4 розділу 4 Договору щодо строків подання звітності про результати управління Активами.

В подальшому відповідачем було здійснено заходи щодо зміни управителя відповідних активів, шляхом подання відповідних пропозицій до Кабінету Міністрів України, за результатами чого прийнято відповідні розпорядження про передачу активів в управління Публічному акціонерному товариству «Укрнафта».

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що неналежне виконання позивачем умов Договору є підставою для припинення означеного правочину у зв`язку із реалізацією установника управління права на односторонню відмову від Договору.

Частиною 1 ст. 1029 ЦК України визначено, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Згідно з п. 10 ч. 1, ч.ч. 2, 3 ст. 1044 ЦК України договір управління майном припиняється у разі дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду. У разі відмови однієї сторони від договору управління майном вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк. У разі припинення договору управління майном майно, що було передане в управління, або майно, набуте від такого управління, передається установникові управління у порядку, визначеному договором.

Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 29 Закону України «Про страхування», статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 71 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено відсутність передбачених законодавством підстав для визнання оспорюваного одностороннього правочину недійсним.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частина 2 ст. 20 ГК України передбачає, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, перелік яких не є вичерпним, тобто суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19).

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Такий висновок викладений в абз. 9 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/309/18 зазначено, що ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Отже, якщо договір було розірвано неправомірно однією зі сторін, то порушені права контрагента, в залежності від встановлених судом обставин, дійсно можуть відновлюватися, у тому числі, шляхом визнання відповідного одностороннього правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України), як на тому наполягає позивач.

При цьому варто враховувати, що позов про визнання недійсним одностороннього правочину із розірвання договору по суті спрямований на визнання чинності (дії) такого договору і зобов`язань, що за ним виникли, спонукання до їх подальшого виконання в натурі.

На теперішній час управління активами здійснюється ПАТ «Укрнафта», як новим управителем, на підставі укладеного з відповідачем договору. Відтак послуги з управління активами вже були надані та надаються АРМА іншим управителем на підставі чинного договору, а відтак можливість ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» дійсного виконання своїх зобов`язань за Договором фактично не поновиться.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у даному випадку обрано неефективний спосіб захисту.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/12453/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/12453/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/12453/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг».

4. Матеріали справи №910/12453/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.07.2024.

Головуючий суддя В.В. Палій

Судді І.В. Вовк

О.М. Сибіга