ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2024 р. Справа№ 927/594/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 18.06.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2023 (повний текст складено та підписано 18.09.2023)

у справі №927/594/23 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал»

до Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський Сирзавод»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»;

2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 381 273,45 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд «Лайт Інвест» (далі - ПВНЗІФ «Лайт Інвест» або Інвестиційний фонд), від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» (далі - ТОВ «КУА «Аста-Капітал», позивач), 21.04.2023 звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський Сирзавод» (далі - Завод, відповідач) про стягнення 381 273,45 грн інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 по договору про відкриття траншевої кредитної лінії від 12.12.2011 №507 (далі - Кредитний договір №507) та по договору про відкриття кредитної лінії від 05.11.2013 №759 (далі - Кредитний договір №759), з яких: 145 705,63 грн інфляційних втрат і 123 411,87 грн - 3% річних, нарахованих на заборгованість по Кредитному договору №507 та 60 723,49 грн інфляційних втрат і 51 423,46 грн - 3% річних, нарахованих на заборгованість по Кредитному договору №759.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.05.2023 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (далі, третя особа-1 або ПАТ «УПБ») та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі, третя особа-2 або ФГВФО).

У подальшому позивач змінив предмет позову шляхом подання до місцевого господарського суду відповідної заяви, згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача на користь ПВНЗІФ «Лайт Інвест», від імені якого діє ТОВ «КУА «Аста-Капітал», частково заборгованість по тілу кредиту за Кредитним договором №507 у розмірі 100 000,00 грн та частково заборгованість по тілу кредиту за Кредитним договором №759 у розмірі 50 000,00 грн. Також просив стягнути інфляційні втрати та 3% річних на підставі положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у загальній сумі 233 118,38 грн за період з 07.05.2015 до 31.05.2023, які нараховані на 100 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту за Кредитним договором №507 та на 50 000,00 грн суми заборгованості по тілу кредиту за Кредитним Договором №759.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, що проводилася комісією, створеною за наказом уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «УПБ» №26/ТА від 29.05.2015, та у відповідності до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини по погашенню заборгованості Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський Сирзавод» по Кредитним договорам №759 та №507, договори про розірвання зазначених Кредитних договорів від 06.05.2015 є нікчемними, оскільки такі правочини не призвели до реального надходження коштів Банку, так як відбулось лише коригування структури банківського балансу через зміну обліку грошових зобов`язань. Отже, заборгованість ПрАТ «Новгород-Сіверський Сирзавод» по Кредитним договорам №759 та №507 перед Банком не була погашена відповідачем. Позивач, у свою чергу, набув право вимоги до відповідача за Кредитними договорами №759 та №507 внаслідок укладення 29.04.2020 за результатами аукціону між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та ТОВ «КУА «Аста-Капітал», що діє від свого імені та за рахунок активів ПВНЗІФ «Лайт Інвест», Договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами суб`єктів господарювання №82.

Історія справи, короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2023 у справі №927/594/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Присуджено до стягнення з Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», на користь Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський Сирзавод» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивач не довів явні та очевидні недотримання вимог закону при укладенні договорів про розірвання Кредитних договорів від 06.05.2015. У свою чергу, відповідач довів факт повного розрахунку за Кредитними договорами №507 та №759 (оригінал банківської виписки за 06.05.2020). Віднесення банку до категорії проблемних не впливає на правомірність відповідних правочинів, оскільки ця обставина законодавчо не обмежила банк на укладення правочинів, спрямованих на дострокове припинення кредитних зобов`язань. Зокрема, суд зазначив, що оскільки постанова Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» є актом індивідуальної дії, що розповсюджується лише на ПАТ «УПБ», то наслідком недодержання її положень не може вважатися невідповідність договорів про розірвання Кредитних договорів №507 та №759 вимогам статті 203 Цивільного кодексу України щодо чинності правочину, відтак, не призводить до визнання їх недійсними.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів, що договори про розірвання Кредитних договорів є нікчемними відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому відсутні підстави для застосування наслідків нікчемності спірних правочинів.

Стосовно заяви відповідача про необхідність застосування строків позовної давності при розгляді справи згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, то оскільки відсутні підстави для задоволення позову, суд не вбачав необхідності для застосування строків позовної давності та розгляду відповідної заяви.

Також суд присудив до стягнення з позивача та користь відповідача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі №927/594/23 задоволено апеляційну скаргу Інвестиційного фонду, від імені якого діє ТОВ «КУА «Аста-Капітал», рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2023 у справі № 927/594/23 скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Заводу на користь Інвестиційного фонду, від імені якого діє ТОВ «КУА «Аста-Капітал», заборгованість у розмірі 150 000,00 грн, 196 991,16 грн інфляційних витрат, 36 127,22 грн 3% річних та 5 746,78 грн витрат по сплаті судового збору, 8 620,17 грн витрат по сплаті судового збору за перегляд справи апеляційною інстанцією.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при розгляді справи суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин, що мають значення для справи, зокрема, не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 11.01.2022 у справі №910/10784/16, запроваджені обмеження Національного банку України (НБУ) щодо проведення усіх розрахунків в національній валюті через кореспондентський рахунок ПАТ «УПБ», відкритий у НБУ, порушення яких свідчить про безоплатність здійснених 06.05.2015 фінансових операцій з погашення заборгованості за Кредитними договорами. Вказане свідчить про недоведеність обставин, які мають значення для справи, зокрема, належного погашення відповідачем заборгованості по кредитах, які суд першої інстанції визнав встановленими. Зважаючи на нікчемність додаткових договорів від 06.05.2015 про розірвання Кредитних договорів, укладених між ПАТ «УПБ» і відповідачем, згідно з пунктом 1 частини першої статті 38 Закону №4452-VI, зобов`язання відповідача за Кредитними договорами не були припинені, а отже Інвестиційний фонд, від імені якого діє ТОВ «КУА «Аста-Капітал», є належним кредитором за зобов`язаннями Заводу за Кредитними договорами №507 та №759. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, не надав суду контррозрахунку розміру кредитної заборгованості, інфляційних витрат та відсотків річних. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення частково заборгованості по тілу кредиту за Договором №507 у розмірі 100 000,00 грн, частково заборгованості по тілу кредиту за Договором №759 від 05.11.2013 у розмірі 50 000,00 грн. Колегія суддів дійшла висновку також про обґрунтованість вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов було подано позивачем до суду в межах строку позовної давності, оскільки позивач не був стороною нікчемних додаткових угод, а є лише зацікавленою особою (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України) та про наявність вказаних нікчемних правочинів позивач мав дізнатися станом на дату оголошення аукціону 11.03.2020. Судом при цьому враховані положення Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.03.2024 у справі №927/594/23 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський Сирзавод» задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі №927/594/23 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, Верховний Суд вказав, що під час розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції правильно врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 11.01.2022 у справі №910/10784/16 (провадження №12-30гс21), та встановив, що у Заводу залишились грошові зобов`язання за Кредитними договорами №507 та №759 перед Банком.

Водночас, щодо доводів касаційної скарги в частині неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статей 261, 262, 267 Цивільного кодексу України Верховний Суд зазначив, що виходячи із положень статті 262 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, у зв`язку з чим висновки суду апеляційної інстанції про те, що позовна давність до вимог позивача починає свій відлік з 11.03.2020 (коли саме позивач довідався про порушення свого права), є помилковими.

Верховний Суд наголосив на тому, що початок перебігу позовної давності щодо застосування наслідків нікчемних правочинів (Додаткових договорів від 06.05.2015 про розірвання Кредитних договорів, укладених між Банком і відповідачем) необхідно відліковувати від моменту, коли Фондом або уповноваженою особою Фонду виявлено нікчемність правочину, тобто, від того моменту, коли Банк дізнався про порушення свого права на отримання кредитних коштів за Кредитними Договорами №507 та №759. Водночас, з огляду на підстави, предмет позову та заявлену відповідачем заяву про застосування строків позовної давності, встановленню також підлягають обставини щодо строків позовної давності за такими вимогами з урахуванням умов Кредитних договорів щодо строків повернення кредитних коштів. Стосовно вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання наслідків спливу строку позовної давності, неправильно встановив початок перебігу строку, а також не з`ясував обставин щодо вчинення / невчинення Банком дій про застосування наслідків нікчемності правочинів та/або вчинення / невчинення боржником (Заводом) дій, що можуть свідчить про визнання свого боргу або іншого обов`язку. Встановлення таких обставин має істотне значення для визначення обставин переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України).

Зі змісту оскаржуваної постанови також вбачається, що суд апеляційної інстанції, обмежившись лише посиланням на частину третю статті 261 Цивільного кодексу України, не перевірив чи підлягають застосуванню у спірних правовідносинах положення статті 262 Цивільного кодексу України та, відповідно, положення частини п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України (перебіг позовної давності за вимогами за зобов`язаннями з визначеним строком виконання) і в оскаржуваній постанові не навів жодних мотивів незастосування їх до спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням від 08.09.2023, Пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», подало 09.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2023 у справі №927/594/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», до Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський Сирзавод» про часткове стягнення заборгованості по тілу кредиту за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії №507 від 12.12.2011 у розмірі 100 000,00 грн , по тілу кредиту за Договором про відкриття кредитної лінії №759 від 05.11.2013 у розмірі 50 000,00 грн та нарахованих на ці суми богу інфляційних втрат, трьох процентів річних у порядку частини 2 статті 625 Цивільного Кодексу України у загальній сумі 233 118,38 грн за період з 07.05.2015 по 31.05.2023; стягнути на користь Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест» (код ЄДІРІСІ 23300480) понесені ним судові витрати.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- судом не було досліджено та встановлено факт порушення ПАТ «УПБ» та відповідачем постанов НБУ №73/БТ від 31.01.2015 та №293/БТ від 30.04.2015 в момент вчинення додаткових угод від 06.05.2015 про розірвання кредитного договору №507 від 12.12.2011 та кредитного договору №759 від 05.11.2013;

- суд проігнорував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16;

- суд помилково вважав, що відповідачем була погашена заборгованість по кредитних договорах з посиланням на оригінал виписки по рахунку ПрАТ «Новгород-Сіверський Сирзавод», відкритого в ПАТ «УПБ», оскільки в даному випадку відбулося лише коригування структури банківського балансу (зміна обліку грошових зобов`язань шляхом переведення коштів з одного рахунку на інший у межах одного банку без реального надходження коштів та без відображення їх на кореспондентському рахунку за наявності відповідного обмеження), що свідчить про безоплатність операції (розрахунку за договором). Безоплатність операцій щодо погашення ПрАТ «Новгород-Сіверський Сирзавод» заборгованості за кредитними договорами, у свою чергу, свідчить, що додаткові договори від 06.05.2015 про розірвання кредитних договорів, укладені між відповідачем та ПАТ «УПБ», є нікчемними на підставі пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- зважаючи на нікчемність додаткових угод від 06.05.2015 про розірвання кредитних договорів, зобов`язання відповідача за Кредитними договорами не були припинені, а тому ПВНЗІФ «Лайт Інвест» є належним кредитором за зобов`язаннями ПрАТ «Новгород-Сіверський Сирзавод» по Кредитним договорам №507 від 12.12.2011 та №759 від 05.11.2013.

- щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, скаржник зазначає, що ПВНЗІФ «Лайт Інвест» не було стороною нікчемних додаткових угод від 06.05.2015, а лише заінтересованою особою, тобто у спірних правовідносинах слід застосовувати частину 1 статті 261 Цивільного кодексу України. У свою чергу, ПВНЗІФ «Лайт Інвест» могло дізнатись про наявність вказаних нікчемних правочинів, коли був оголошений аукціон з продажу права вимоги, а саме з 11.03.2020, хоча фактично дізналось 29.04.2020, коли був укладений договір №82 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами суб`єктів господарювання. Із позовом у даній справі позивач звернувся до суду в квітні 2023 року, тобто коли строк позовної давності був зупинений (з 12.03.2020 через карантин), а тому такий строк позивачем не пропущений;

- у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність обставин пропуску позивачем строків позовної давності, то ПВНЗІФ «Лайт Інвест» просить визнати такі причини пропуску строків поважними через обставини тривалої процедури ліквідації ПАТ «УПБ», що призвело до неможливості позивачу дізнатись про наявність нікчемних правочинів та фінансових операцій, здійснених на їх виконання, до реалізації такого права вимоги на прилюдних торгах (29.04.2020) та об`єктивно перешкоджало позивачу вчасно пред`явити позов про стягнення до суду;

- щодо стягнення з позивача витрат на правову допомогу, то на переконання скаржника розмір заявлених відповідачем витрат, які були стягнуті судом, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і явно неспіврозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції під час представництва інтересів відповідача у даній справі, так як дана справа не є складною та не містить велику кількість документів, які необхідно було б вивчити при здійсненні підготовчої роботи, є малозначною, відповідачем не доведено необхідності залучення адвоката, а не спеціаліста з права із числа його працівників, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що дана справа викликає публічний інтерес, а її результати можуть вплинути на репутацію відповідача.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому відповідачем 09.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» ПрАТ «Новгород-Сіверський Сирзавод» просило суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві відповідач наголошував на тому, що у нього відсутня будь-яка заборгованість перед Банком та, відповідно, позивачем за Кредитними договорами №507 від 12.12.2011 та №759 від 05.11.2013. Уся заборгованість була погашена 06.05.2015, що підтверджується копією банківської виписки від 06.05.2015. Твердження позивача про те, що при реалізації «нікчемних» на його погляд додаткових договорів відбувались платежі з порушенням встановленої НБУ процедури не заслуговують на увагу, оскільки по-перше відсутнє підтвердження порушень з боку Банку при проведенні таких платежів, по-друге дії щодо виконання правочинів не можуть впливати на дійсність самих таких правочинів. Умови розірвання кредитних договорів не передбачають безоплатного відчуження банком майна, прийняття банком на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій або відмови банком від власних майнових прав. У разі якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, то в позові має бути відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності за цими вимогами на підставі статей 261, 262, 267 Цивільного кодексу України. Так, як стверджує відповідач, трирічний строк позовної давності сплив ще 06.05.2018, оскільки позов обґрунтовано нікчемністю договорів від 06.05.2015. Водночас, навіть якщо б 06.05.2015 не відбулось розірвання кредитних договорів, то відповідно до положень цих договорів початок перебігу строку позовної давності мав початись 08.12.2015 та 03.11.2015, відповідно, мав сплинути ще 08.12.2018 та 03.11.2018. Заміна ж сторони у зобов`язанні не змінює порядку обчислення перебігу позовної давності.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то під час розгляду справи судом першої інстанції позивач висловлював заперечення лише щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, при цьому не надавав заперечень щодо заяви про компенсацію судових витрат разом із підтверджуючими документами. Заперечення позивача щодо суми судових витрат носять голослівний характер, ним, натомість, надано великий обсяг документів (майже 400 сторінок), які потребували ретельного вивчення та надання їм правової оцінки відповідачем, вирішення справи для відповідача має принципове значення, оскільки позивач заявив лише про часткове стягнення коштів за кредитними договорами, а в цілому претендує на стягнення коштів у розмірі понад 70 млн. грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяви і клопотання учасників справи

Після скасування Верховним Судом постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі №927/594/23 та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 апеляційну скаргу Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 апеляційну скаргу Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Іоннікової І.А., розгляд апеляційної скарги призначено на 04.06.2024.

03.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного Фонду «Експерт Траст», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стронг Менеджмент Актив», надійшла заява про заміну сторони (позивача) правонаступником у порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України. Дана заява мотивована тим, що 09.10.2023 між ПВНЗІФ «Лайт Інвест» та ТОВ «Еленпі Груп» був укладений Договір №09/10/2023 про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами поруки, згідно додатків №№1-2 до якого до ТОВ «Еленпі Груп» перейшло право вимоги до боржника ПрАТ «Новгород-Сіверський Сирзавод» на суму 68 809 704,99 грн за кредитними договорами та договорами поруки. Відповідно до Договору комісії від 09.10.2023, укладеного між ТОВ «Еленпі Груп» та ПВНЗІФ «Лайт Інвест», останній продовжував бути позивачем у судовій справі №927/594/23, тобто діяти від свого імені, але за рахунок та в інтересах ТОВ «Еленпі Груп». 24.04.2024 між ТОВ «Еленпі Груп» та ПВНЗІФ «Експерт Траст» був укладений Договір №24-04/2024-1 про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами поруки. У додатку №1 до цього Договору зазначено, що ТОВ «Еленпі Груп» відступає ПВНЗІФ «Експерт Траст» право вимоги до ПрАТ «Новгород-Сіверський Сирзавод» на загальну суму 68 809 704,99 грн, з яких 48 568 541,76 грн - загальна заборгованість за Договором №507 від 12.12.2011 та 20 241 163,23 грн - загальна заборгованість за Договором №759 від 05.11.2013. Відповідно до пункту 3.1.3. Договору відступлення право вимоги переходить до ПВНЗІФ «Експерт Траст» з дати укладання сторонами цього договору. Отже, виходячи зі змісту статті 512 Цивільного кодексу України, на момент подання даної заяви про заміну позивача правонаступником право вимоги до ПрАТ «Новгород-Сіверський Сирзавод» за Кредитними договорами №507 від 12.12.2011 та №759 від 05.11.2013 перейшло до ПВНЗІФ «Експерт Траст».

14.05.2024 від представника ПВНЗІФ «Лайт Інвест» через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності та клопотання про поновлення строку на його подачу.

Позивач у поданому клопотанні зазначив, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 надійшла до електронного кабінету представника позивача 29.04.2024 о 19:11 год., а тому кінцевим строком для подачі відповідних пояснень з урахуванням правил обчислення строків, визначених статтею 116 ГПК України, було 09.05.2024. Водночас, для належного обґрунтування поважності причин пропуску строків позовної давності, позивачу необхідно було отримати інформацію від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно фінансової спроможності ПАТ «УПБ» сплачувати судовий збір за подання позову, зокрема до відповідача. 26.03.2024 представником позивача був направлений адвокатський запит до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У своїй відповіді від 04.04.2024 Фонд частково надав запитувану інформацію, зокрема, ним не було зазначено інформації чи були передбачені кошторисом в процесі ліквідації банку витрати на сплату судового збору за подання позову до ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» про стягнення заборгованості за Кредитними договорами №507 від 12.12.2011 та №759 від 05.11.2013. У зв`язку з цим представником позивача повторно був направлений відповідний адвокатський запит. 13.05.2024 на електронну пошту представника позивача надійшла відповідь від Фонду за №60-5454/24, де було зазначено, що при здійсненні перевірки кошторисів витрат ПАТ «УПБ» за період з 29.05.2015 по 30.06.2020 та змін до них не виявлено запланованих витрат на сплату судового збору за подачу позову до ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» про стягнення заборгованості за Кредитними договорами №507 від 12.12.2011 та №759 від 05.11.2013. Оскільки інформація від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка була необхідна для подачі клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності, була отримана адвокатом лише 13.05.2024, то позивач просить визнати поважними причини пропуску строку, встановленого ухвалою апеляційного суду від 29.04.2024, та поновити йому строк для подачі відповідного клопотання.

Що ж до суті клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності, то позивач в його обґрунтування посилається на те, що в ПАТ «УПБ», який перебував у ліквідації з 28.05.2015, через його неплатоспроможність об`єктивно були відсутні кошти для подачі позову про стягнення боргу з відповідача, а тому з таким позовом до суду зміг звернутись лише правонаступник банку (позивач у цій справі), починаючи з 29.04.2020.

До клопотання від 14.05.2024 на підтвердження таких обставин долучені копії листів ФГВФО від 04.04.2020 №60-3950/24 та від 13.05.2024 №60-5454/24, крім того, у клопотанні позивач посилається на ухвали Господарського суду Чернігівської області від 11.01.2019 у справі №927/49/19, від 04.03.2019 у справі №927/181/19, від 26.03.2019 у справі №927/233/19, якими було повернуто ПАТ «УПБ» позовні заяви до ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі через несплату судового збору в установленому порядку та розмірі.

15.05.2024 від представника ПВНЗІФ «Лайт Інвест» через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про задоволення заяви ПВНЗІФ «Експерт Траст» про заміну сторони (позивача) правонаступником, в якому ПВНЗІФ «Лайт Інвест» підтримало доводи заяви ПВНЗІФ «Експерт Траст». Додатково позивач наголосив на умовах укладеного між ПВНЗІФ «Лайт Інвест» та ТОВ «Еленпі Груп» Договору комісії від 09.10.2023, долучивши його копію до клопотання (том 4, а.с. 62-63).

21.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про заміну сторони (позивача) правонаступником, в яких відповідач наголосив, зокрема на тому, що Договір №09/10/2023 про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами поруки від 09.10.2023 не відповідає вимогам статті 513 Цивільного кодексу України, відповідача не було повідомлено про заміну кредитора у зобов`язанні, Договір №09/10/2023 за своїм змістом є договором факторингу, який не міг бути укладений з ТОВ «Еленпі Груп», зважаючи на приписи статей 1077-1079 Цивільного кодексу України, статтю 350 Господарського кодексу України, статті 5, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 1, 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Посилання ПВНЗІФ «Експерт Траст» на договір комісії від 09.10.2023 не можуть бути взяті до уваги, оскільки згідно статті 60 Господарського процесуального кодексу України він не є документом, який підтверджує повноваження представника.

Таким чином, як стверджує відповідач, права вимоги не перейшли до ТОВ «Еленпі Груп» у встановленому законом порядку, а отже і не могли бути відчужені ним за Договором №24-04/2024-1 від 24.04.2024 на користь ПВНЗІФ «Експерт Траст».

22.05.2024 від представника відповідача через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на клопотання про поновлення строків позовної давності, в яких відповідач наголосив на тому, що такі обставини не були наведені позивачем в апеляційній скарзі, інформація, наведена у листах ФГВФО, на які посилається скаржник, викликає сумніви і є по суті лише розмірковуванням заступника директора ФГВФО. Водночас, як свідчать дані ЄДРСР, за період з 01.08.2015 по 30.06.2020 судами України були прийнято 4 630 рішень та постанов по суті спору за участі ПАТ «УПБ», що підтверджує факт досить активного відстоювання Банком своїх прав та інтересів у судах. Відсутність коштів, у свою чергу, не є поважною причиною для поновлення пропущених строків. Водночас, відповідач звертає увагу на те, що клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності (як і заява про заміну на правонаступника) підписані однією особою, що викликає обґрунтовані сумніви у процесуальній спроможності ПВНЗІФ «Лайт Інвест» від імені ТОВ «КУА «Аста-Капітал» на внесення будь-яких процесуальних документів у справі №927/594/23, зважаючи на втрату ним прав кредитора.

Відповідач наголошує, що згідно висновку Верховного Суду у постанові в даній справі початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати від моменту, коли ФГВФО або його уповноваженою особою було виявлено нікчемність правочину, тобто з того моменту, коли Банк дізнався про порушення свого права на отримання кредитних коштів. Водночас, слід зважати на кінцеві дати повернення кредитів, які встановлені у кредитних договорах (08.12.2015 за договором №507 від 12.12.2011, 03.11.2015 - за договором №759). ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» протягом усього часу з 06.05.2015 заперечувало проти існування в нього заборгованості за кредитними договорами, а Банк та уповноважені особи ФГВФО з 27.08.2015 знали про порушення, які на їх думку мали місце, однак у межах строку позовної давності не вчиняли належних дій задля застосування наслідків нікчемності правочинів. Подані до суду три позовні заяви не були оплачені судовим збором, хоча перешкоди для цього були відсутні й у справах за позовами до інших осіб такі оплати здійснювались. Таким чином, у даній справі немає обставин, які б свідчили про переривання чи зупинення перебігу строків позовної давності.

Водночас, відповідач у названих запереченнях також висловив свою позицію по суті заявлених позовних вимог, наголосивши на тому, що обставини справи №927/594/23 відмінні від обставин справи №910/10784/16, на постанову Великої Палати Верховного Суду в якій посилається скаржник.

31.05.2024 відповідач через систему «Електронний суд» подав до Північного апеляційного господарського суду доповнення до заперечень на клопотання про поновлення строків позовної давності, в яких зазначив, що з метою перевірки достовірності викладених у клопотанні позивача та у листі ФГВФО від 13.05.2024 №60-5454/24 даних щодо відсутності у Банку коштів на сплату судового збору він звернувся з адвокатським запитом до ФГВФО, у відповідь на який отримав лист заступника директора-розпорядника ФГВФО №60-6043/24 від 28.05.2024, згідно якого кошториси ПАТ «УПБ» взагалі не передбачали окреме відображення даних щодо витрат по сплаті сум судового збору. З огляду на те, що відповідь ФГВФО на адвокатський запит надійшла відповідачу лише 28.05.2024, відповідач просить суд поновити строк на подачу доповнення до заперечень, встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024.

04.06.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду Пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», звернувся з клопотанням про повернення без розгляду процесуальних заяв (клопотань), поданих представником відповідача, з огляду на незазначення в адвокатському ордері повного найменування суду, відсутності відтиску печатки в адвокатському ордері.

Також 04.06.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду Пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», звернулося з клопотанням про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 04.06.2024, з`явилися представники позивача та відповідача.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд у судовому засіданні 04.06.2024 розглянув клопотання позивача про повернення без розгляду процесуальних заяв (клопотань), поданих представником відповідача, та відмовив у його задоволенні. При цьому колегія суддів врахувала, що представник відповідача за вказаним ордером представляв інтереси Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський сирзавод» у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.

У судовому засіданні 04.06.2024 колегія суддів перейшла до розгляду клопотання Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Експерт Траст», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управлінням активами «Стронг Менеджмент Актив», про заміну сторони (позивача) правонаступником та, заслухавши пояснення учасників процесу, ухвалою оголосила перерву у судовому засіданні до 18.06.2024.

14.06.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження у справі, мотивоване тим, що Пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд «Лайт Інвест» не є юридичною особою і не може мати посадових осіб (стаття 41 Закону України «Про інститути спільного інвестування»). ПВНЗІФ «Лайт Інвест» був створений ТОВ «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», яке здійснює управління його активами, веде бухгалтерський та податковий облік операцій і результатів діяльності зі спільного інвестування, які проводяться компанією з управління активами. Укладаючи договори за рахунок активів пайового фонду, компанія з управління активами діє від свого імені в інтересах пайового фонду з обов`язковим зазначенням у таких договорах реквізитів фонду (стаття 43 Закону України «Про інститути спільного інвестування»). Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті НКЦПФР, ліцензію серії АЕ №294648 від 16.12.2014 на здійснення управління активами інституційних інвесторів, видану ТОВ «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», анульовано згідно з постановою НКЦПФР №196-КУА/ПІФ від 19.09.2023. Згідно з підпунктом 6 пункту 26 розділу V Порядку видачі, зупинення дії та анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу, затвердженого рішенням НКЦПФР від 21.10.2021 №98, для юридичної особи, якій анульовано ліцензію на провадження професійної діяльності на ринках капіталу - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами) ліцензіат повинен припинити провадження професійної діяльності на ринках капіталу - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) з дати набрання чинності відповідним рішенням про анулювання ліцензії. Враховуючи зазначене, з 19.10.2023 ТОВ «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» не може здійснювати професійну діяльність на ринках капіталу - діяльність з управління активами інституційних інвесторів, відповідно, з указаної дати не має повноважень діяти від імені ПВНЗІФ «Лайт Інвест», у тому числі представляти його інтереси в суді. ПВНЗІФ «Лайт Інвест», у свою чергу, не має передбаченої статтею 44 Господарського процесуального кодексу України процесуальної дієздатності і не може самостійно виступати в суді. З огляду на зазначене, апеляційне провадження у справі підлягає закриттю на підставі статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Також окрім доводів, наведених у запереченні проти заміни сторони (позивача) у справі, відповідач просив врахувати, що згідно з даними Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18 серпня 2022 року у справі №461/4079/22, 1-кс/461/3511/22, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22021000000000363 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 209 КК України, задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно юридичних осіб, частки у статутних капіталах юридичних осіб, зокрема 100% корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал». Судом заборонено до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватися та розпоряджатися ними у будь-який спосіб. Арештоване майно передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним в порядку та на умовах, визначених ст. ст. 19, 21,21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». Натомість представником ПВНЗІФ «Експерт Траст», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стронг Менеджмент Актив», не подано доказів, що продаж активів за договором від 09.10.2023 відбувся за відповідним рішенням чи погодженням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами. Окрім того, саме по собі здійснення розпорядження щодо відчуження активів свідчить про порушення заборон, накладених судом у кримінальному провадженні. Крім того, слід звернути увагу на те, що незважаючи на начебто відчуження активів, здійснене ще 09.10.2023, ні ТОВ «КУА «Аста-Капітал», ні ТОВ «Еленпі Груп» не зверталися до суду з приводу заміни сторони (позивача) у справі.

17.06.2024 через систему «Електронний суд» від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі щодо заперечень відповідача на заяву про заміну сторони (позивача) правонаступником, в яких позивач наголосив на тому, що оскільки право вимоги до відповідача за двома кредитними договорами було продане на публічних торгах у процесі ліквідації ПАТ «УПБ», то новим кредитором могла бути не лише фінансова установа або інвестиційний фонд, а у й будь-яка інша юридична та фізична особа. Враховуючи, що кредитні договори та договори поруки укладались між відповідачем та банком у простій письмовій формі, то відповідно договори відступлення прав вимоги за цими зобов`язаннями можуть укладатись в простій письмовій формі. Більш того, із заявою про заміну сторони правонаступником може звертатись відповідна особа на будь-якій стадії судового процесу. Одночасно з укладенням договору відступлення від 09.10.2023, між ПВНЗІФ «Лайт Інвест» та ТОВ «Еленпі Груп» був укладений Договір комісії від 09.10.2023. Пунктом 2.2.1 вказаного Договору комісії передбачено, що ПВНЗІФ «Лайт Інвест», діючи від свого імені, але за рахунок коштів ТОВ «Еленпі Груп» та в її інтересах, продовжує приймати участь в якості позивача у судах всіх інстанцій у справі №927/594/23 за позовом Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест» (код ЄДІРІСІ 23300480), від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управліннями активами «Аста-капітал» про часткове стягнення заборгованості за кредитними договорами, а саме заборгованості по тілу кредиту за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії №507 від 12.12.2011 у розмірі 100 000,00 грн та частину заборгованості по тілу кредиту за Договором про відкриття кредитної лінії №759 від 05.11.2013 у розмірі 50 000,00 грн, що загалом складає 150 000,00 грн, укладених з Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» та з Приватним акціонерним товариством «Новгород-Сіверський сирзавод», та інфляційних втрат, трьох процентів річних у порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України у загальній сумі 233 118,38 грн, нарахованих за період з 07.05.2015 по 31.05.2023. Укладений Договір комісії від 09.10.2023 за своєю правовою природою є змішаним та включає в себе елементи як договору комісії так і договору управління майном. Враховуючи зазначене, уклавши Договір комісії від 09.10.2023, ПВНЗІФ «Лайт Інвест», від імені якого діє ТОВ «КУА «Аста-капітал», як управитель здійснювало від свого імені, але за рахунок ТОВ «Еленпі Груп», як установника управління, управління майном останнього, яким, зокрема, є право вимоги до ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» за двома Кредитними договорами. У свою чергу, таке управління правом вимоги до відповідача за Кредитними договорами, яке належало ТОВ «Еленпі Груп», не є інвестиційною діяльністю в розумінні Закону України «Про інститути спільного інвестування», а тому для такої діяльності не потрібна відповідна ліцензія НКЦПФР. Оскільки, ПВНЗІФ «Лайт Інвест», від імені якого діяло ТОВ «КУА «Аста-капітал», на момент розгляду справи апеляційним та касаційним судами діяло за плату від свого імені, але в інтересах ТОВ «Еленпі Груп» і для таких дій не потрібна була довіреність від останнього, ТОВ «КУА «Аста-капітал» мало право видавати від свого імені довіреності на відповідного представника, зокрема адвоката Бовкуна В.І. для виконання умов Договору комісії від 09.10.2023. При цьому, ТОВ «КУА «Аста-капітал» у своїй відповіді за №11/06/2024-2л від 11.06.2024 повідомило, що станом на дату підписання цього листа, Довіреність від 21.03.2023 та Довіреність від 28.09.2023 директором (уповноваженою особою) ТОВ «КУА «Аста-капітал» не відкликались, а тому адвокат Бовкун Владислав Ігорович мав необхідний обсяг повноважень для представлення інтересів позивача у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Щодо заперечень відповідача в цілому проти позовних вимог, позивач вказав, що Верховний Суд постановою від 25 березня 2024 року у справі №927/594/23 підтвердив висновок суду апеляційної інстанції про нікчемність угод про розірвання кредитних договорів та те, що у відповідача залишились грошові зобов`язання за Кредитними договорами №507 та №759 перед Банком, але направив справу на новий розгляд апеляційного суду в частині застосування положень законодавства, що регулюють позовну давність, що повністю спростовує заперечення відповідача у цій частині.

Також 17.06.2024 через систему «Електронний суд» позивач подав до Північного апеляційного господарського суду клопотання про долучення доказів - копії відповіді ТОВ «КУА «Аста-капітал» за №11/06/2024-2л від 11.06.2024, на яку містилося посилання в поясненнях від 17.06.2024.

Крім того, 17.06.2024 через систему «Електронний суд» позивач подав до Північного апеляційного господарського суду клопотання про залучення Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до участі у справі №927/594/23 в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначив, що у судовому засіданні, яке відбулось 04.06.2024, відповідач надав апеляційному суду інформацію, що 100% статутного капіталу ТОВ «КУА «Аста-капітал» були передані в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА). Враховуючи зазначене та з метою об`єктивного розгляду клопотання про заміну позивача правонаступником, позивач вважає, що залучення в якості третьої особи в цій справі на стороні позивача АРМА є необхідним, оскільки останнє зможе надати свою позицію щодо поданого клопотання та спору в цілому.

У судовому засіданні 18.06.2024 суд, розглянувши заяву Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного Фонду «Експерт Траст», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стронг Менеджмент Актив», про заміну сторони (позивача) правонаступником, клопотання позивача про залучення Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до участі у справі №927/594/23 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, клопотання ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» про закриття апеляційного провадження у справі, оголосив ухвалу, якою у задоволенні всіх перелічених клопотань відмовив із мотивів, наведених в ухвалі суду.

За результатами проведеного 18.06.2024 у справі судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 18.06.2024, з`явились представники позивача та відповідача.

Представники ПАТ «УПБ» та ФГВФО у судове засідання 18.06.2024 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 04.06.2024) до електронних кабінетів учасників справи в системі «Електронний суд».

Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судами

12.12.2011 між ПАТ «УПБ» (Банк) та Завод (Позичальник) укладено Договір про відкриття траншевої кредитної лінії №507 (том 1, а.с. 27-30), за умовами якого Банк зобов`язався відкрити Позичальнику відкличну кредитну лінію в межах суми 16 000 000,00 грн терміном до « 11.12.2013» на поповнення обігових коштів Позичальника для ведення власної виробничої діяльності, а саме: для закупівлі молочної сировини та інших виробничих запасів.

Пунктом 1.2. Кредитного договору №507 передбачено, що зобов`язання Банку щодо надання кредитів та зобов`язання Позичальника щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобов`язання Сторін, передбачені цим договором, виникають з дати укладання Сторонами Додаткових договорів про надання кредитів, які є невід`ємними частинами цього договору (далі - Додатковий договір), в сумах, зазначених в таких Додаткових договорах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1. цього договору, визначається Додатковими договорами.

У подальшому до Кредитного Договору №507 від 12.12.2011 між Банком та Заводом у період з 14.12.2011 до 16.05.2012 укладалися додаткові договори (том 1, а.с. 31-69), якими сторони погоджували розмір кредитних коштів та процентну ставку за кредитом.

Факт видачі банком коштів в сумі 14 500 000,00 грн за Кредитним договором №507 підтверджується банківськими виписками за рахунком відповідача та останнім не заперечується.

Додатковими договорами від 10.12.2013 та від 09.12.2014 сторони внесли зміни до пункту 1.1. Кредитного договору №507, зокрема, в частині строку повернення кредиту, який продовжений до 08.12.2015.

Додатковим Договором від 15.12.2014 сторони змінили кредитний ліміт в з 16 000 000,00 грн на 14 500 000,00 грн.

06.05.2015 ПАТ «УПБ» та Завод уклали договір про розірвання Кредитного договору №507 (том 1, а.с. 70).

Також 05.11.2013 між ПАТ «УПБ» (Банк) та Заводом було укладено Кредитний договір №759 (том 1, а.с. 71-74), за умовами пункту 1.1. якого Банк відкриває Позичальнику відкличну кредитну лінію у розмірі 6 000 000,00 грн терміном до « 04.11.2014» на поповнення обігових коштів.

Пунктом 1.4. Кредитного договору №759 передбачено, що плата за користування одержаними кредитними ресурсами встановлюється в розмірі 22% (двадцять два проценти) річних.

Факт видачі банком зазначених коштів на загальну суму 6 000 000,00 грн підтверджується банківськими випискам за рахунком відповідача, що додаються до позовної заяви.

У подальшому додатковим Договором від 04.11.2014 до Кредитного договору №759 (том 1, а.с. 78) сторони змінили строк повернення кредитних коштів до 03.11.2015.

06.05.2015 ПАТ «УПБ» та Завод уклали договір про розірвання Кредитного договору №759 (том 1, а.с. 79).

30.01.2015 Правлінням Національного банку України №73/БТ прийнято постанову «Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «УПБ» та призначення куратора» (том 1, а.с. 226-227).

30.04.2015 Правління Національного банку України прийняло постанову №293/БТ «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» (том 1, а.с. 228-233), якою, зокрема:

- ПАТ «УПБ» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів;

- на період віднесення ПАТ «УПБ» до категорії проблемних запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку та призначено куратором ПАТ «УПБ» службовця Національного банку України;

- заборонено ПАТ «УПБ» використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки;

- зобов`язано ПАТ «УПБ» під час здійснення особливого контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами, Українською міжбанківською платіжною системою (УкрКарт) згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ «Розрахунковий Центр»).

28.05.2015 Правління Національного банку України прийняло постанову №348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» (том 1, а.с. 222-225), на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 №107 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «УПБ», згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «УПБ» Пантіну Любов Олександрівну.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 28.08.2015 №562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «УПБ» виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 28.08.2015 №158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «УПБ» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким з 31.08.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «УПБ» та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «УПБ» Пантіній Любові Олександрівні.

За наслідками запровадження у ПАТ «УПБ» тимчасової адміністрації та відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наказом від 29.05.2015 №26/ТА було створено комісію з перевірки договорів, укладених ПАТ «УПБ», якою проведено перевірку договорів, укладених банком з іншими контрагентами протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації.

За результатами роботи комісії встановлено нікчемність правочинів згідно з пунктами 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції станом на дату перевірки правочинів), зокрема: правочинів з погашення заборгованості Заводу за Кредитними договорами №507 та №759 (у тому числі і Договору про розірвання Кредитного Договору №507 від 06.05.2015 та Договору про розірвання Кредитного договору №759 від 06.05.2015), які укладені між Банком та Заводом.

Наказом уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «УПБ» №236/ТА від 27.08.2015 та №237/ТА від 27.08.2015 (том 1, а.с. 247-248) у зв`язку з виявленням комісією нікчемних правочинів наказано поновити в операційних системах ПАТ «УПБ» бухгалтерського обліку за рахунками з обліку кредитів згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України Кредитних договорів №507 та №759 з урахуванням змін та доповнень до них.

На адресу Заводу 22.09.2015 направлені повідомлення про нікчемність правочинів по погашенню заборгованості Заводу по Кредитним договорам №507 та №759, договорів про розірвання Кредитних договорів від 06.05.2015 з вимогою погашення відновленої в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів заборгованості за Кредитними договорами №507 та №759.

19.10.2015 Завод направив на адресу уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «УПБ» відповідь за вих. №286 (том 1, а.с. 240-241), якою повідомив про свою незгоду із визнанням правочинів нікчемними, зазначивши, що вважає правочини (договори про розірвання Кредитних договорів від 06.05.2015) такими, що не порушують вимоги чинного законодавства України. 06.05.2015 Заводом було проведено повне погашення кредитної лінії по договору №507 від 12.12.2011 у сумі 14 500 000,00 грн (п.д. №38 від 06.05.2015) та погашення відсотків згідно кредитної угоди №507 від 12.12.2011 в сумі 99 315,07 грн (п.д. №40 від 06.05.2015), повне погашення кредитної лінії по договору №759 від 05.11.2013 в сумі 6 000 000,00 грн (п.л. №1(39) від 06.05.2015) та погашення відсотків згідно кредитної угоди №759 від 05.11.2013 в сумі 41 095,89 грн (п.д. №41 від 06.05.2015).

01.04.2020 відбувся аукціон з продажу активів ПАТ «УПБ», відповідно до Протоколу №UA-EA-2020-03-11-00008-b переможцем визначено ТОВ «КУА «Аста-Капітал», яка діє від свого імені та за рахунок активів Інвестиційного фонду (том 1, а.с. 267).

За результатами аукціону 09.04.2020 між ПАТ «УПБ» (Банк) та ТОВ «КУА «Аста-Капітал» (Новий кредитор), яке діє від свого імені та за рахунок активів Інвестиційного фонду, укладений Договір №82 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами суб`єктів господарювання (далі, Договір №82; том 1, а.с. 18-19), за умовами пункту 1 якого Банк відступає Новому кредитору належні банку, а Новий кредитор набуває права вимоги до позичальників юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та /або договорами та /або контрактами та /або, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та порядку, визначених Договором.

Новий кредитор зобов`язаний повідомити Боржників про відступлення права вимоги за Основними договорами протягом 5 календарних днів з моменту набрання чинності Договором (пункт 3 Договору №82).

Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до Договору, а також за продаж майнових прав за Договором купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 29.04.2020 №82/1 Новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі 30 135,37 грн.

Додатком №1 до Договору №82 є реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників, зокрема, це Кредитні договори №507 та №759 з усіма додатковими договорами.

У Додатку №1 до Договору №82 (реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами) зазначено, що загальна сума заборгованості Заводу станом на 29.04.2020 складає 48 568 541,75 грн - заборгованість за Кредитним договором №507 (14 500 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 34 068 541,76 грн заборгованість за відсотками) та 20 241 163,23 грн - заборгованість за Кредитним договором №759 (6 000 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 14 241 163,23 грн заборгованість за відсотками).

Листом-пропозицією №08/11/22-1 від 08.11.2022 (том 1, а.с. 145-149) Інвестиційний фонд звернувся до Заводу щодо врегулювання заборгованості, а саме зазначив, що ураховуючи нікчемність правочинів по погашенню заборгованості за кредитними договорами, укладеними з ПАТ «УПБ», Завод має непогашену заборгованість перед позивачем у загальній сумі 68 809 704,99 грн. У цьому листі позивач запропонував відповідачу врегулювати заборгованість у досудовому порядку шляхом викупу акцій по ціні 10% від суми боргу, що становить 6 880 970,49 грн.

У відповідь на цей лист Завод листом від 23.11.2022 №176 (том 1, а.с. 150) повідомив позивача про відсутність заборгованості за Кредитними договорами №507 та №759, оскільки всі боргові зобов`язання перед Банком є припиненими з 06.05.2015, а тому відсутні будь-які правові підстави для задоволення вимоги позивача.

Звертаючись до суду 21.04.2023 з позовом (згідно відмітки на конверті, в якому позовна заява була направлена до Господарського суду Чернігівської області), позивач вказує, що він є належним кредитором за зобов`язаннями Заводу за Кредитними договорами №507 та №759, оскільки заборгованість за вказаними договорами у 2015 році не була погашеною, а правочини, вчинені між ПАТ «УПБ» та Заводом на погашення заборгованості за Кредитними договорами №507 та №759, включаючи договори про розірвання кредитних договорів від 06.05.2015, є нікчемними в силу положень статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому позивач також просив врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про помилковість посилання позивача на нікчемність правочинів, вчинених між ПАТ «УПБ» та Заводом на погашення заборгованості за Кредитними договорами №507 та №759, 06.05.2015 Заводом було проведено повне погашення кредитної лінії по договору №507 в сумі 14 500 000,0 грн та погашення відсотків згідно кредитної угоди в сумі 99 315,07 грн, а також повне погашення кредитної лінії по договору №759 в сумі 6 000 000,00 грн та погашення відсотків на суму 41 095,89 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи додано банківську виписку від 06.05.2015 (том 2, а.с. 90-91). Також відповідач заявив про необхідність застосування наслідків спливу строків позовної давності до заявлених позивачем вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи вказівки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 25.03.2024 у справі №927/594/23, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Причиною виникнення спору в даній справі є вимоги Нового кредитора до Боржника Банку про стягнення частини кредитної заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з нікчемністю правочинів, вчинених на погашення кредитної заборгованості, у тому числі нікчемності Договорів про розірвання Кредитних договорів №705 та №759, укладених між Заводом та ПАТ «УПБ» 06.05.2015.

Так, звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначав, що укладені між Банком та Заводом Додаткові договори від 06.05.2015 про розірвання Кредитних договорів №507 та №759 є нікчемними відповідно пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки погашення заборгованості за Кредитними договорами відбулося не через кореспондентський рахунок ПАТ «УПБ», відкритий в НБУ, що свідчить про те, що не відбулося реального надходження коштів у Банк, а відбулось коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових коштів серед клієнтів Банку.

Позивач зазначав, що нікчемність Додаткових договорів від 06.05.2015 про розірвання Кредитних договорів, укладених між Банком і відповідачем, свідчить про наявність у позивача права вимоги за Кредитними договорами до Заводу, адже ПВНЗІФ «Лайт Інвест» є новим кредитором у відповідності до статей 512, 514 Цивільного кодексу України та набуло права вимоги за зазначеними кредитними договорами згідно Договору №82.

Частина 1 статті 236 Цивільного кодексу України визначає, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Нікчемний правочин є недійсним тільки у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому сторони не вправі вимагати одна від одної його виконання.

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам даного виду, і сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину.

Нікчемний правочин породжує лише наслідки, пов`язані з його недійсністю. Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України такими наслідками будуть поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення.

За пунктом 1 частини третьої статті 38 Закону України №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній станом на дату вчинення та перевірки правочинів) правочин вважається нікчемним, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, узяв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, що сформульовані у пунктах 7.45, 7.46, 8.31, 8.41 постанови від 11.01.2022 у справі №910/10784/16, на яку посилався позивач при поданні позову та в апеляційній скарзі:

- «… порушення заборони НБУ на здійснення розрахунків за правочинами не через кореспондентський рахунок само по собі не свідчить про нікчемність договору, оскільки за змістом положень частини третьої статті 38 Закону №4452-VI такі дії не віднесено до підстав визнання правочинів нікчемними. Разом з тим і зазначення у договорі зобов`язання про оплату передачі права вимоги та наявність платіжного доручення на переказ зазначених коштів без підтвердження їх фактичного надходження та зарахування на відповідні рахунки не є достатніми доказами для підтвердження оплатності такого договору;

- такі протиправні дії разом з іншими обставинами свідчать про наявність передбачених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI підстав нікчемності правочинів, за якими банк безоплатно здійснив відчуження майна, узяв на себе зобов`язання без установлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (пункт 1); або банк до дня визнання неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок яких став неплатоспроможним; або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим (наприклад, у зв`язку з неотриманням реальних грошових коштів) (пункт 2); або банк уклав угоду щодо відчуження майна на умовах, що не є поточними ринковими умовами (пункт 3); або банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу майна банку з метою надання іншим кредиторам переваг, кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому самому банку, у тому числі за правочинами про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення;

- корегування структури банківського балансу (зміна обліку грошових зобов`язань шляхом переведення коштів з одного рахунку на іншій у межах одного банку без реального надходження коштів та без відображення їх на кореспондентському рахунку за наявності відповідного обмеження) свідчить про безоплатність операції (розрахунку за договором) та разом з іншими обставинами цієї справи вказує на нікчемність договору відступлення на підставі пункту 1 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI (пункт 8.31 цієї постанови);

- будь-які дії, вчинені у зв`язку з укладенням нікчемного правочину, не можуть призвести до правових наслідків у вигляді виникнення нового правовідношення або ж до зміни, припинення правовідношення, яке існує на момент укладення нікчемного правочину».

При першому перегляді Північним апеляційним господарським судом оскаржуваного в даній судового рішення суд апеляційної інстанції у постанові від 04.12.2023 (із урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16) установив, що погашення заборгованості за Кредитними договорами №507 та №759 між Заводом та Банком 06.05.2015 відбувалось на внутрішні рахунки, відкриті в ПАТ «УПБ», тобто поза межами кореспондентського рахунку ПАТ «УПБ», відкритого в НБУ.

Зокрема:

- згідно з банківською випискою погашення заборгованості відбувалось: за Кредитним договором №507 у сумі 14 500 000,00 грн на рахунок 20623229670507 та відсотків у сумі 99 315,07 грн на рахунок 20689229670507;

- за Договором про відкриття кредитної лінії №759 від 05.11.2013 у сумі 6 000 000,00 грн на рахунок 20620229670759 та відсотків у сумі 41 095,89 грн на рахунок 20686229670759;

- рахунок НОМЕР_1 є позичковим, а рахунок НОМЕР_2 для сплати відсотків, які були відкриті відповідачу в ПАТ «УПБ» (у редакції Додаткового договору від 10.12.2013 до Кредитного Договору №507) і вказані рахунки були зазначені в нікчемному Договорі про розірвання Кредитного договору №507 від 06.05.2015;

- рахунок 20689229670507 є позичковим, рахунок 20686229670759 для сплати відсотків, які були відкриті відповідачу в ПАТ «УПБ» (у редакції Додаткового договору від 05.11.2013 до Кредитного Договору №759) і вказані рахунки також були зазначені в нікчемному Договорі про розірвання від 06.05.2015 до цього кредиту.

- факт погашення кредитної заборгованості за Кредитними договорами №507 та №759, шляхом коригування структури банківського балансу ПАТ «УПБ» підтверджується також і тим, що згідно з постановою правління НБУ «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України» від 17.06.2004 за №280 (яка була чинна на момент вчинення нікчемних правочинів), кореспондентський рахунок банку в Національному банку України повинен починатись на цифрове значення « 1200».

Зважаючи на відсутність оплати за Кредитними договорами №507 та №759, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Банк відмовився від майнових вимог до Заводу, що свідчить про нікчемність Додаткових договорів від 06.05.2015 про розірвання Кредитних договорів згідно з положеннями пункту 1 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, оскільки зобов`язання відповідача за Кредитними договорами не були припинені.

Касаційний господарський суд, здійснюючи перегляд вказаної постанови суду апеляційної інстанції, підтвердив (у пункті 7.19. постанови), що під час розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції правильно врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 11.01.2022 у справі №910/10784/16 (провадження №12-30гс21).

У пункті 7.21. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.03.2024 у справі №927/594/23 суд підтвердив, що «…висновок суду апеляційної інстанції в частині того, що у Заводу залишились грошові зобов`язання за Кредитними договорами №507 та №759 перед Банком є обґрунтованим.».

За змістом статті 317 Господарського процесуального кодексу України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції у своїй постанові від 25.03.2024 у даній справі фактично підтвердив, що з огляду на нікчемність Додаткових договорів від 06.05.2015 про розірвання Кредитних договорів у Заводу залишились грошові зобов`язання за Кредитними договорами №507 та №759 перед Банком, колегія суддів наразі відхиляє доводи відповідача, викладені у заявах та клопотаннях, поданих під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції, стосовно безпідставності посилань позивача на нікчемність відповідних договорів та, як наслідок, відсутності у відповідача кредитної заборгованості. Фактично такі доводи відповідача зводяться до необхідності здійснення переоцінки обставин, які вже були переглянуті судом касаційної інстанції, та з приводу яких Верховним Судом зроблені вищезазначені висновки.

Водночас, підставою для передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції стало те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не перевірив доводів відповідача щодо пропуску позовної давності за вимогами про стягнення кредитної заборгованості та нарахованих на цю заборгованість інфляційних втрат і 3% річних.

Відповідно, під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції досліджує саме питання щодо пропуску позивачем строків позовної давності щодо заявлених ним вимог.

Так, Завод у даній справі зробив заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Як стверджує відповідач, трирічний строк позовної давності сплив ще 06.05.2018, оскільки позов обґрунтовано нікчемністю договорів про розірвання від 06.05.2015. Водночас, навіть якщо б 06.05.2015 не відбулось розірвання кредитних договорів, то відповідно до положень цих договорів початок перебігу строку позовної давності мав початись 08.12.2015 та 03.11.2015, відповідно, мав сплинути ще 08.12.2018 та 03.11.2018. Заміна ж сторони у зобов`язанні відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України не змінює порядку обчислення перебігу позовної давності.

Позивач у запереченнях щодо пропуску строків позовної давності та клопотанні про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності від 25.07.2023, апеляційній скарзі зазначає, що ПВНЗІФ «Лайт Інвест» не було стороною нікчемних додаткових угод від 06.05.2015, а лише заінтересованою особою, тобто у спірних правовідносинах слід застосовувати частину 1 статті 261 Цивільного кодексу України. У свою чергу, ПВНЗІФ «Лайт Інвест» могло дізнатись про наявність вказаних нікчемних правочинів, коли був оголошений аукціон з продажу права вимоги, а саме з 11.03.2020, хоча фактично дізналось 29.04.2020, коли був укладений договір №82 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами суб`єктів господарювання. Із позовом у даній справі позивач звернувся до суду в квітні 2023 року, тобто коли строк позовної давності був зупинений (з 12.03.2020 через карантин), а тому такий строк позивачем не пропущений. У випадку ж якщо суд дійде висновку про наявність обставин пропуску позивачем строків позовної давності, то ПВНЗІФ «Лайт Інвест» просило суд визнати такі причини пропуску строку поважними через обставини тривалої процедури ліквідації ПАТ «УПБ», що призвело до неможливості позивачу дізнатись про наявність нікчемних правочинів та фінансових операцій, здійснених на їх виконання, до реалізації такого права вимоги на прилюдних торгах (29.04.2020) та об`єктивно перешкоджало позивачу вчасно пред`явити позов про стягнення до суду.

Після передачі справи на новий розгляд позивач також заявив клопотання від 14.05.2024 про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності, в обґрунтування якого додатково послався на те, що в ПАТ «УПБ», який перебував у ліквідації з 28.05.2015, через його неплатоспроможність об`єктивно були відсутні кошти для подачі позову про стягнення боргу з відповідача, а тому з таким позовом до суду зміг звернутись лише правонаступник банку (позивач у цій справі), починаючи з 29.04.2020. На підтвердження обставин відсутності у Банку коштів на сплату судового збору позивач разом із клопотанням від 14.05.2024 просив долучити до матеріалів справи копії листів ФГВФО від 04.04.2020 №60-3950/24 та від 13.05.2024 №60-5454/24.

На спростування доводів позивача відповідач у клопотанні від 31.05.2024 просив долучити до матеріалів справи лист заступника директора-розпорядника ФГВФО №60-6043/24 від 28.05.2024.

Колегія суддів, з огляду на підстави передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та питання, що підлягають встановленню, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила долучити до матеріалів справи надані сторонами на стадії апеляційного розгляду документи (листи ФГВФО), проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.

Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про стягнення кредитних коштів за Кредитними договорами, тобто вимоги до Заводу стосовно виконання зобов`язань за Кредитними договорами, які не припинились у зв`язку з укладанням Додаткових договорів від 06.05.2015 про розірвання Кредитних договорів №507 і №759 між Банком та відповідачем, внаслідок нікчемності таких угод. Позивач вважає, що з моменту укладення Договору №82 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами суб`єктів господарювання він має право вимоги щодо стягнення кредитних коштів за Кредитними договорами №507 та №759 та інфляційних втрат і 3 % річних, оскільки до нього, як до Нового кредитора перейшло право вимоги за такими правочинами.

У спірних зобов`язаннях за Кредитними договорами у квітні 2020 року відбулася заміна кредитора, за якою позивач набув всіх прав кредитора у зобов`язаннях, які виникли між Банком та відповідачем за Кредитними договорами №507 та №759, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав до позивача.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, наведених у постанові від 25.03.2024, судом досліджено обставини щодо строків позовної давності за позовними вимогами, з урахуванням умов Кредитних договорів щодо строків повернення кредитних коштів, та встановлено таке.

За змістом частин 1, 3, 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Зокрема, відповідно до частини другої статті 38 цього Закону протягом дії тимчасової адміністрації фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з частиною четвертою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину (частина п`ята статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

У постанові від 25.07.2020 №925/671/18 Верховний Суд зазначив, що Закон №4452-VI не встановлює іншого, аніж передбачений частиною третьою статті 261 Цивільного кодексу України, строку позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину.

Касаційний господарський суд, направляючи дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у постанові від 25.03.2024 зазначив, що з урахуванням вищенаведених вимог закону, а також правових висновків, викладених у пунктах 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/1476/15, пунктах 51, 70-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/24198/16, початок перебігу позовної давності щодо застосування наслідків нікчемних правочинів (Додаткових договорів від 06.05.2015 про розірвання Кредитних договорів, укладених між Банком і відповідачем) необхідно відліковувати від моменту, коли Фондом або уповноваженою особою Фонду виявлено нікчемність правочину, тобто від того моменту, коли Банк дізнався про порушення свого права на отримання кредитних коштів за Кредитними Договорами №507 та №759.