ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. Справа№ 910/14265/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Станіка С.Р.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 12.06.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 по справі №910/14265/23 (суддя - Л.Г. Пукшин, повний текст рішення складено 04.03.2024)

за позовом Національної поліції України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"

про стягнення 4 425 237, 60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Національна поліція України (далі - позивач, скаржник) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - відповідач) про стягнення 4 425 237,60 грн штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до п. 9.2 укладеного між сторонам Договору № 154НП від 25.05.2022, за порушення строків виконання зобов`язання з Постачальника (відповідача) на користь Покупця (позивача) стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Крім того, позивачем було зазначено, що відповідно до п. 9.6 Договору № 154НП від 25.05.2022 у разі невиконання або неналежного виконання Постачальником (відповідачем) зобов`язання за цим Договором, що стало підставою для відмови Покупця (позивача) від цього Договору повністю або частково згідно умов цього Договору, з Постачальника (відповідача) стягується штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 по справі №910/14265/23 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Національної поліції України пеню у розмірі 3 262 грн 85 коп., штраф у розмірі 40 785 грн 60 коп. та судовий збір у розмірі 66 072 грн 67 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що з огляду на ту обставину, що матеріалами справи підтверджується факт нездійснення відповідачем поставки за договром, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 9.2 договору, є обґрунтованою та правомірною.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та необхідності зменшення їх розміру на 90 %.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Національна поліція України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 по справі №910/14265/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 381 189,15 грн і ухвалити в цій частині нове рішення, а саме задовольнити позовні вимоги Національної поліції України в повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Національної поліції України додатково штрафні санкції у розмірі 4 381 189,15 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до відсутності виключних та достатніх підстав для зменшення розміру пені та штрафу.

При цьому скаржник стверджує, що зменшення розміру штрафних санкцій на 90% фактично є рівноцінним звільненню відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором, нівелює призначення штрафних санкцій як механізму господарської відповідальності за порушення зобов`язань. Також скаржник зазначив, що відповідачем не надано доказів, які б містили актуальну інформацію щодо речових прав відповідача на нерухоме майно станом на дату подачі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмові пояснення учасників

06.05.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що правова позиція відповідача у цій справі щодо зменшення заявленої до стягнення неустойки є непоодинокою, та цілком підтримується Верховним Судом в актуальній судовій практиці, і на думку відповідача є наявними усі складові обставини, які дають суду підстави вважати виниклу ситуацію винятковою і задовольнити клопотання про зменшення неустойки, адже розмір заявленої до стягнення неустойки не є співмірним зі збитками від порушення зобов`язання, наявність яких позивачем навіть не доведена.

13.05.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, яка залишена колегією суддів без розгляду як така, що подана з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024.

17.05.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, які залишені колегією суддів без розгляду як такі, що подані з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024.

29.05.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли письмові пояснення, які залишені колегією суддів без розгляду як такі, що подані з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

26.03.2024 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 по справі №910/14265/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Станік С.Р.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/14265/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 01.04.2024 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 по справі №910/14265/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/14265/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

08.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14265/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 по справі №910/14265/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

19.04.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 по справі №910/14265/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.05.2024.

У судовому засіданні 29.05.2024 оголошено перерву до 12.06.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 12.06.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем викладено клопотання про визнання поважними причин неможливості подання під час розгляду справи в суді першої інстанції наказу Міноборони України № 5827 від 04.03.2024 про бронювання працівників ТОВ "МІК" на 2024 рік та прийняття до розгляду цього доказу в апеляційному провадженні.

Колегія суддів, розглянувши заявлене клопотання, відхиляє його та зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 25.05.2022 між Національною поліцією України (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мік" (далі - постачальник) було укладено договір №154НП про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) жіночий) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити покупцю костюми (сорочка, брюки) жіночий) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3), далі - товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором.

За умовами п. 1.2 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, та ціна договору визначається у специфікації товару (додаток №1 до договору) і ростовці товару (додаток №2 до договору).

У п. 1.5 договору сторонами визначено, що місце виконання договору: в частині поставки товару - за адресою замовника в м. Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені постачальнику безпосередньо перед поставкою товару), стосовно інших зобов`язань за цим договором, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій - вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник зобов`язаний поставити покупцю товар, якість якого відповідає узгодженому сторонами зразку товару, наданого постачальником згідно з пунктом 2.2 цього договору, Технічній специфікації товару (додаток №3 до договору) та законодавству України щодо показників якості такого роду/виду товарів.

Товар повинен бути новим (2022 року виготовлення), таким що не перебував в експлуатації, повністю придатним до використання та умова зберігання якого не порушені, відповідати вимогам охорони праці, екології (захисту довкілля) та пожежної безпеки. Постачальник гарантує високу якість матеріалів, використаних для виготовлення товару, бездоганну обробку, високу якість технічного виконання (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 3.1 ціна договору становить 20 448 000,00 грн, у тому числі ПДВ 3 408 000,00 грн.

У п. 4.1. договору сторонами визначено, що оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок постачальника, який зазначено в розділі XV цього договору на умовах попередньої оплати у розмірі 50 відсотків від ціни договору, указаній в розділі ІІІ договору в сумі 10 224 000,00 грн, у тому числі ПДВ 1 704 000,00 грн.

Підставою для проведення попередньої оплати є оформлений та наданий постачальником рахунок на оплату.

Остаточний розрахунок у розмірі 50 10 224 000,00 грн, у тому числі ПДВ 1 704 000,00 грн, покупець здійснює після поставки товару, протягом бюджетного періоду. Підставою для проведення остаточного розрахунку є накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

У випадку прийняття сторонами рішення про розірвання цього договору постачальник зобов`язаний повернути покупцю отриману попередню оплату протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання сторонами угоди про розірвання договору (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, постачальник зобов`язується здійснити поставку товару у термін по 21 жовтня 2022 року включно за адресою покупця у місті Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені постачальнику безпосередньо перед поставкою товару).

У разі, якщо останній день поставки, визначений абзацом першим цього пункту договору, припадає на неробочий день, визначений відповідно до закону, у місці поставки товару, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.

Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п. 5.2 договору).

У підпунктах 8.2.1 та 8.2.2 п.8.2. договору сторонами визначено, що покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору у повному обсязі, у разі не надання постачальником зразку товару згідно пункту 2.2 цього договору.

За умовами п. 8.3.1 договору, постачальник зобов`язався забезпечити поставку (передачу) товару у строки та на умовах, передбачених договором. В односторонньому порядку відмовитись від цього договору у повному обсязі або частково у випадках, передбачених законодавством України та/або цим договором, письмово повідомивши про це постачальника шляхом направлення листа на електронну пошту постачальника, зазначену в розділі ХV цього договору, з накладанням КЕП Уповноваженої особи або вручення листа представнику постачальника особисто під підпис за 10 календарних днів до дати розірвання цього Договору.

У розділі ІХ договору сторонами визначено відповідальність сторін, зокрема:

п. 9.2. - за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, передбаченого пунктом 5.1 договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно з умовами договору .

п. 9.6. - у разі невиконання або неналежного виконання постачальником зобов`язання за цим договором, що стало підставою для відмови покупця від цього договору повністю або частково згідно умов цього договору, з постачальника стягується штраф у розмірі 20 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

При цьому, одностороння відмова покупця від договору не звільняє постачальника від відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим договором та відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням цього договору (п. 9.10. договору).

У п. 10.1 договору погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Обставини непереборної сили, які існували на момент укладення договору та були відомі сторонам під час укладання цього договору, не є підставою для звільнення сторін від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

До форс-мажорних обставин (непереборної сили) належать обставини визначені і частині 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та які почали свою дію після укладення сторонами цього договору (п. 10.2 договору).

Відповідно до п. 12.1. даний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 23 грудня 2022 року але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Додатковою угодою № 1 від 22.07.2022 сторонами внесено зміни до п. 3.1. договору та визначено ціну договору у сумі 20 392 800,00 грн.

Даною угодою також внесені зміни у п. 4.1. щодо порядку оплати товару, у додатки № № 1, 3.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами затверджено додаток № 1 до договору, яким погодили специфікацію товару на загальну суму 20 392 800,00 грн та кількість, а також додаток № 2 - узгоджено ростовку товару та додаток № 3 - технічна специфікація товару.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи останній направив на адресу відповідача листа №5346/31/01-2022 від 20.09.2023, у якому просив відповідача в термін до 22.09.2022 повідомити покупця про можливість та готовність поставити товар, поточний стан виконання договору та фактичні строки поставки товару, у тому числі партіями. У разі наявності ризиків щодо своєчасної поставки товару, невідкладно до 22.09.2022 проінформувати про такі обставини, у тому числі щодо повернення коштів, отриманих у якості попередньої оплати за договором.

Також позивач зазначає, що на вказаний вище лист, постачальник повідомив покупця про неможливість поставки товару, однак не надав жодних документів, визначених розділом Х договору.

В подальшому позивачем, у відповідності до 8.2.2. та 8.5 договору, прийнято рішення про розірвання договору в односторонньому порядку, й направлено на адресу відповідача листа № 6464/31/01-20022 від 26.10.2022 про розірвання договору № 154 НП від 25.05.2022. А відтак, за доводами позивача, даний договір вважається розірваним з 07.11.2022.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача, за прострочення поставки товару за договром пеню у розмірі 346 677,60 грн та штрафу у розмірі 4 425 237,60 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на те, що позивачем не вірно визначено період нарахування штрафних санкцій, зокрема позивачем здійснено розрахунок пені за 17 днів порушення строку поставки товару в кількості 10 000 комплектів з наступного дня після граничної дати поставки по дату розірвання договору.

За доводами відповідача розрахунок пені є завищеним, адже вказаний позивачем період прострочення охоплює і день розірвання договору, що суперечить нормам чинного законодавства - ст. 549, ч.2 ст.598, 653 ЦК України, коли припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором, що наразі і відбулось на вимогу позивача, тому день розірвання договору не може бути днем прострочення, оскільки в цей день вже зобов`язання відповідача є припиненим.

Також відповідач вважає, що пеня і штраф взагалі є безпідставно нарахованими, оскільки 27.09.2022 ТОВ "МІК" звернулось до Національної поліції України з повідомленням про настання форс-мажорних обставин, та, посилаючись на неможливість виконання своїх зобов`язань щодо поставки товару у зв`язку з настанням негативних наслідків збройної агресії рф, просило розглянути можливість розірвання договору за угодою сторін, але отримало відмову, за якою позивач не вбачав підстав розірвати договір попри попередження про такі обставини і намір відповідача завчасно недопустити прострочення.

Крім іншого, відповідач зазначив, що Київська обласна ТПП видала ТОВ «МІК» сертифікат №3200-23-2639 від 01.06.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), якими засвідчено, військова агресія Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, артилерійські обстріли території м. Оріхів Оріхівської міської територіальної громади із влученням по території (пошкодженням) комплексу виробничих споруд швейного цеху ТОВ "МІК" у м. Оріхів, включення території м. Оріхів до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 зі змінами. Ці форс-мажорні обставини тривають з 04.07.2022 по цей час.

А тому, відповідач просить суд відмовити в стягненні пені у розмірі 346 677,60 грн та штрафу у розмірі 4 078 560,00 грн повністю через відсутність підстав нарахування, а також прийняти до уваги наданий контррозрахунок нарахувань пені.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 193 ГК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що у п. 5.1. договору сторонами визначено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку товару у термін по 21.10.2022 включно за адресою покупця у місті Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені постачальнику безпосередньо перед поставкою товару). У разі, якщо останній день поставки, визначений абзацом першим цього пункту договору, припадає на неробочий день, визначений відповідно до закону, у місці поставки товару, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, що доказів поставки товару у визначений договором термін, тобто до 21.10.2022 включно матеріали справи не містять.

У свою чергу, відповідачем також не заперечується факт того, що у визначений договором строк, він не здійснив поставки товару за договором № 154 НП від 25.05.2022.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За приписами ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначено статтею 188 ГК України.

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20).

Тлумачення статті 651 ЦК України з урахуванням принципу розумності свідчить, що: сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 756/420/17.

Так, матеріали справи не містять заперечень відповідача на лист позивача від 26.10.2022 № 6464/31/01-22 та не містять доказів оскарження відповідачем такої односторонньої відмови позивача від договору (одностороннього правочину), що відповідно, на переконання колегії суддів, свідчить про відсутність у відповідача заперечень щодо зазначених дій позивача, а відтак згідно наданих до матеріалів справи доказів договір є розірваним з 07.11.2022 на підставі п.п. 8.2. та 8.5 договору .

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ст.ст. 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Частина 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Так, згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Одним з видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із матеріалів справи, у п. 9.2 договору сторонами визначено, що за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, передбаченого пунктом 5.1 договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно з умовами договору.

З огляду на ту обставину, що матеріалами справи підтверджується факт нездійснення відповідачем поставки за договром, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 9.2 договору, є обґрунтованою та правомірною.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені за прострочення поставки товару на 17 днів з 22.10.2022 по 07.11.2022, колегія суддів погоджується із висновкоми суду першої інстанції, що останній виконаний не вірно з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Отже договірні санкції (неустойка) підлягають нарахуванню лише до дати розірвання договору. Після цієї дати можна застосовувати лише санкції, передбачені ст. 625 ЦК, тобто стягнути інфляційні та 3% річних. Це випливає з того, що з моменту розірвання договору він більше не діє.

Як встановлено колегією суддів вище та не заперечується сторонами, що з 07.11.2022 договір є розірваним.

З огляду на що, позивач мав право нараховувати пеню у строк до 06.11.2022 (включно).

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із позицією відповідача, що вказаний позивачем період прострочення охоплює і день розірвання договору, що суперечить нормам чинного законодавства - ст. 549, ч.2 ст.598, 653 ЦК України, коли припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором, що наразі і відбулось на вимогу позивача, тому день розірвання договору не може бути днем прострочення, оскільки в цей день вже зобов`язання відповідача є припиненим.

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок пені суду першої інстанції за період з 22.10.2022 по 06.11.2022, колегія суддів констатує, що обґрунтований розмір пені складає 326 284,80 грн. В іншій частині стягнення пені судом першої інстанції вірно відмовлено.

Крім іншого, у п. 9.6. договору сторонами передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання постачальником зобов`язання за цим договором, що стало підставою для відмови покупця від цього договору повністю або частково згідно умов цього договору, з постачальника стягується штраф у розмірі 20 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Отже, враховуючи умови договору, а також, зважаючи на те, що відповідач станом на дату його підписання був ознайомлений з наслідками розірвання, зокрема з п. 9.10. останнього, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності нарахування позивачем пені та штрафу на підставі п. 9.2 та 9.6 договору за порушення умов договору ще під час дії останнього.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, колегія суддів констатує, що останній є обґрунтованим, законним та арифметично вірним.

За приписами ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас, враховуючи доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, а також надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно зі ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України визначено, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч. 3 ст. 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Окрім того, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У даному висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

У контексті вищевикладеного, колегія суддів взертає увагу, що фактичне прострочення поставки товару тривало (до моменту розірвання договору) 16 календарних днів, а позивачем реалізовано право на одностороннє розірвання у зв`язку з прострочення поставки на 5 днів.

Враховуючи всім відомі обставини окупації частини Запорізької області, місто Запоріжжя, яке є адресою місцезнаходження відповідача, входить до Переліку територіальних громад, які розташовані в зоні ведення бойових дій та відповідно зазнає неодноразових ракетних обстрілів.

Крім того, враховуючи доводи відповідача, частина його виробничих об`єктів, які знаходились у м. Охтирка (Сумська область), м. Оріхів, м. Токмак та м. Мелітополь (Запорізька область) або зруйновані, або пошкоджені внаслідок ракетних обстрілів, або взагалі перебувають в окупації російських військ.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення цілком обґрунтовано прийнято до уваги, що зазначені вище обставини суттєво вплинули та згідно доводів відповідача позбавили останнього можливості повноцінно здійснювати господарську діяльність, яка в тому числі пов`язана із підтриманням галузі обороноздатності держави, оскільки відповідач виконує завдання для потреб Збройних Сил України.

Відтак, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів констатує, що покладення на відповідача штрафних санкцій в розмірі 4 425 237,60 грн. у даному випадку набуває ознак каральної функції та цілком вірно розцінено судом першої інстанції як надмірний тягар для суб`єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану, в тому числі, співпрацює задля виконання завдань забезпечення обороноздатності держави України, оскільки заявлена сума штрафних санкцій становить більше ніж 20 % ціни Договору.

При цьому, колегією суддів враховується відсутність доказів понесення позивачем збитків у заявленій до стягнення сумі а також факт повернення відповідачем позивачу попередню оплату за договром ще 27.09.2022.

Відтак, застосування господарських санкцій, з огляду на їх закріплення у договорі сторонами, не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Так, Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 (справа № 904/907/22) дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21.

Проаналізувавши все вищевиклене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та необхідності зменшення їх розміру на 90 %.

У свою чергу, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів визнає слушними доводи відзиву на апеляційну скаргу про недоведеність позивачем заподіяння збитків у заявленій до стягнення чи іншій сумі. Доводи позивача про те, що невиконання поставки товару у визначені в договорі строки призвело до порушення прав Нацполіції на забезпечення форменим одягом не є підтвердженим і не виражені у майновому значенні для можливості оцінки збитків.

Твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що відповідачем не надано доказів, які б містили актуальну інформацію щодо речових прав відповідача на нерухоме майно, яке знаходиться у місті Охтирка Сумської області, місті Мелітополі, місті Токмак, місті Оріхові Запорізької області, яке було зруйноване, або пошкоджене внаслідок ракетних обстрілів, станом на дату подачі клопотання, відхиляються колегією суддів, оскільки стверджуючи про застарілість витягів з реєстру речових прав на означене нерухоме майно, позивачем не надано доказів які б свідчили про їх неактуальність.

Всі інші доводи, наведені скаржником у апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 по справі №910/14265/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 по справі №910/14265/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 по справі №910/14265/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/14265/23 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 01.07.2024. (після виходу головуючого судді Шаптали Є.Ю. та судді Станіка С.Р. з відпустки)

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.Р. Станік

М.Л. Яковлєв