ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 р. Справа № 440/1966/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 (головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко) по справі № 440/1966/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України на підставі підпункту "г" п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" згідно з поданим рапортом .

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення , яким звільнити з лав Збройних Сил України ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що він призваний на військову службу під час загальної мобілізації через введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У зв`язку із сімейними обставинами, подав рапорт про звільнення із військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років), до якого додав необхідні документи. Однак, відповідач за результатами розгляду рапорту позивача, останнього не звільнив.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ за сімейними обставинами (у зв`язку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років).

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ за сімейними обставинами (у зв`язку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років).

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 26.12.2023 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ за сімейними обставинами (у зв`язку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) та прийняти відповідне рішення (наказ).

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не правильне застосування норм матеріального права, необґрунтованість та незаконність, просив скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову в задоволені позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається те, що вирішальне значення для звільнення за вказаними позивачем обставинами, є саме факт перебування дітей на утриманні.

Водночас, з доданих позивачем до рапорту документів, вбачається, що він є батьком лише двох дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , проте щодо дитини ОСОБА_4 позивач є вітчимом.

Доказів перебування на утриманні позивача трьох неповнолітніх дітей не має, а отже підстави для задоволення рапорту відсутні. Проте вказаним обставинам не вірно надана оцінка судом першої інстанції.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

ІНФОРМАЦІЯ_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що старший матрос ОСОБА_1 проходить службу на посаді старший оператор 1 відділення засобів радіоперешкод роти радіоелектронної боротьби у Військовій частині НОМЕР_1 .

26.12.2023 ОСОБА_1 подав до Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років). ( а.с. 22)

До рапорту від 26.12.2023 позивач надав зокрема копії документів щодо його шлюбу з ОСОБА_5 , ( свідоцтво Серії НОМЕР_2 ), документи про народження двох дітей ОСОБА_3 24.09.2013 (Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 02.06.2023 (Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_4 ), документи, в підтвердження перебування на утриманні позивача неповнолітньої дитини дружини від іншого шлюбу, а саме: свідоцтво про народження Серії НОМЕР_5 ОСОБА_4 , свідоцтво про смерть ОСОБА_6 Серії НОМЕР_6 рідного батька ОСОБА_4 та посвідчення НОМЕР_7 , згідно якого пред`явник цього посвідчення має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних дітей, відповідно до якого у розділі діти вказано: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2

27.12.2023 відповідачем відмовлено у звільненні з військової служби, у зв`язку з відсутністю підстав.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у звільненні зі служби на підставі підпункту "г" пункту 2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки позивач є рідним батьком двох дітей, перебуває в шлюбі із жінкою, яка має неповнолітню доньку ОСОБА_4 . Батько ОСОБА_4 помер, та відповідачем не доведено факту перебування ОСОБА_4 на утриманні в інших осіб, окрім ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За змістом пп. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначаєтьсяч. 12цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до пп. 4 п. 3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі під час дії воєнного стану перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» від 12.06.2013 за № 413 передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту пп. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Судом першої інстанції встановлено, що з 07.02.2017 позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , від якого має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 24.09.2013, та ОСОБА_2 02.06.2023, що підтверджується свідоцтвами про шлюб та про народження .

Дружина позивача ОСОБА_5 має неповнолітню доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої є ОСОБА_6 , згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_6 .

04.08.2023 Управлінням соціального захисту населення Олександрівської РВА ОСОБА_7 та ОСОБА_1 видано посвідчення НОМЕР_7 , згідно якого пред`явник цього посвідчення має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних дітей.

Відповідно до вказаного посвідчення у розділі діти вказано: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.1 ст. 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Згідно з положеннями ст. 268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності у ОСОБА_1 права на участь у вихованні неповнолітньої ОСОБА_4 (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо її утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Зважаючи на те, що батько неповнолітньої ОСОБА_4 помер, доказів щодо перебування неповнолітньої на утриманні інших осіб, окрім позивача відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неправомірності відмови в звільненні зі служби.

Доводи апелянта щодо не надання позивачем до рапорту доказів відсутності у неповнолітньої дитини рідних діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж не можливості належного утримання ними такої дитини, не спростовують висновків суду, оскільки вказані обставини мають значення для встановлення обов`язку утримання вітчимом дитини, а не наявності у нього такого права.

Посилання апелянта на судові рішення апеляційних інстанцій, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд при виборі права враховує правові висновки Верховного Суду .

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 по справі № 440/1966/24 - в частині задоволення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій