Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/6286/23

Провадження № 2/644/1055/24

25.06.2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ізмайлова І.К.

секретаря - Книшенко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 644/6286/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003) про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила встановити факт постійного проживання разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , визнати за собою право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина - 2/3 частки квартири АДРЕСА_4 (1/3 са належала їй особисто на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на ло від 22.09.1999р., реєстраційний № НОМЕР_1, виданого центром приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Харківської міської ради та зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 27.09.1999р. за № 11-7-18569 та 1/3 кастку вона прийняла після смерті її чоловіка, а мого батька - ОСОБА_4 дровина, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформила своїх спадкових прав).

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є позивачка, відповідачка ОСОБА_2.. та її доньки. Позивачка зареєстрована по АДРЕСА_5 , а відповідачка ОСОБА_2 - по АДРЕСА_6 .

За життя ОСОБА_3 залишила заповіт, посвідчений 04.05.2012 Четвертою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 2-512, яким заповіла всю належну їй частину квартири АДРЕСА_4 позивачці. Заповіт на час відкриття спадщини заповіт не змінений та не скасований.

Оскільки з 2018 року ОСОБА_1 фактично проживала разом з батьками по АДРЕСА_3 , 1/3 частка якої належить їй на праві власності на підставі Свідоцтва про право і на житло від 22.09.1999 і продовжує в ній проживати до теперішнього часу, правовстановлюючі документи на квартиру та заповіт знаходяться у неї. До нотаріальної контори вона звернулася на початку липня 2023 року.

Постановою від 07.07.2023 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нею не надано доказів проживання постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Вказує, що з 2018 року вона постійно проживала в квартирі АДРЕСА_4 разом з батьками, а після смерті батька - разом з матір`ю. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, на спільні кошти купували побутову техніку, сплачували комунальні платежі за квартиру. Також вона здійснювала догляд за батьками, так як вони були похилого віку, мали ряд важких захворювань, потребували стороннього догляду. Останні роки матір часто потребувала стаціонарного лікування, оперативного лікування очей. На придбання ліків, проведення лікування ми витрачали кошти зі спільного бюджету.

Встановлення факту постійного проживання з матір`ю ОСОБА_3 на час відкриття спадщини необхідно для оформлення спадкового права, тобто такий факт породжує юридичні наслідки, а чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення вищевказаного факту.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.11.2023 підготовче провадження та призначено справу до розгляду. Задоволено клопотання про витребування доказів та виклик свідків.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, надали заяви, в яких вказали, що підтримують позовні вимоги, просять справу розглянути без їх участі.

Відповідачка ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, у судове засідання не прибула, надала суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає у повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення.

Представник Харківської міської ради повторно в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_1 , батьками якої записані ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. (а.с. 15)

22.09.1999 Виконавчим комітетом Харківської міської ради видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , реєстраційний № НОМЕР_1 . За вищевказаним свідоцтвом квартира зареєстрована у Харківському міському бюро технічної інвентаризації на праві приватної (спільної) власності за ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 27.09.1999 р. за реєстром № П-7-18569. (а.с. 13)

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» N 2482-XII передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), у тому числі тих, що тимчасово відсутні й за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Отже не зареєстровані на час проведення приватизації квартири особи не мали права на приватизацію, що свідчить про наявність реєстрації та проживання у спірній квартирі не лише померлої, а і позивачки.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірну квартиру набуто сторонами на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (N 2482-XII) і, таким чином, кожному із сторін на підставі ч. 2 ст. 8 зазначеного закону належить рівні частки від приватизованої частини квартири.

Отже, частка кожного з учасників спільної сумісної власності на квартиру, з часу набуття такого права, складає 1/3 частину квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Харкові у віці 80 років померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено відповідний актовий запис № 57, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 9)

За життя ОСОБА_3 залишила заповіт, яким всю належну їй на праві особистої власності частину квартири АДРЕСА_4 , заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, що складається з 2/3 частини квартири АДРЕСА_4 (1/3 частка належала ОСОБА_3 особисто, 1/3 частки вона прийняла після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформила своїх спадкових прав).

На час смерті ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивачка зареєстрована у квартирі АДРЕСА_7 .

07.07.2023 постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Водяницькій О.О. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 . Постанова вмотивована тим, що ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом строк не звернулась, але в заяві про видачу свідоцтва зазначила, що проживала за адресою спадкодавця ще до смерті батьків у зв`язку з поганим станом їх здоров`я. (а.с. 8).

Допитана при судовому розгляді свідок ОСОБА_7 вказала, що знайома з позивачкою близько 22 років. ОСОБА_1 проживала на АДРЕСА_3 , піклувалась про батьків, забезпечувала їх усім необхідним. Зазначила, що знає, що позивачка придбала квартиру на АДРЕСА_8 , але там не проживала, оскільки вимушена була доглядати за батьками. Вказувала, що мати ОСОБА_1 померла у 25 лікарні , на момент смерті донька перебувала разом з нею.

Свідок ОСОБА_8 вказала, що знає родину Водяницьких близько 10 років. Увесь цей час ОСОБА_1 проживала з батьками за адресою: АДРЕСА_3 . Після смерті батька мешкала разом з матір`ю, доглядала за нею, забезпечувала її продуктами харчування, надавала фінансову допомогу.

Свідок ОСОБА_9 показала в суді, що є підлеглою ОСОБА_1 , знає родину позивачки близько 25 років, перебуває з ними у дружніх стосунках. Зазначила, що ОСОБА_1 проживала зі своїми батьками за адресою: АДРЕСА_3 від народження, забезпечувала їх фінансово. Коли батько хворів, позивачка здійснювала за ним догляд, забезпечувала ліками та продуктами харчування. Вказувала, що бувала у ОСОБА_1 в гостях у вказаній квартирі.

Свідок ОСОБА_10 зазначила, що знає родину Водяницьких, дружила з їх матір`ю. ОСОБА_1 жила у матері, чи мала інше житло - їй невідомо. Позивачка здійснювала догляд за батьками, забезпечувала їх матеріально.

Свідок ОСОБА_11 надав пояснення, згідно яких він проживає за адресою: АДРЕСА_9 з 1990 року. Приблизно з 2015 року позивачка стала проживати у квартирі разом з батьками, здійснювала за ним догляд, забезпечувала матеріально.

Свідок ОСОБА_12 вказала, що знайома з позивачкою 16 років, вони мають дружні стосунки. Зазначала, що ОСОБА_1 піклувалась про батьків.

Позивачка ОСОБА_13 є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 31.05.1974. (а.с. 15).

З копії свідоцтва про смерть НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

Згідно копії свідоцтва про смерть НОМЕР_4 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 9)

Квартира АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 22.09.1999, реєстраційний номер НОМЕР_1.

За життя ОСОБА_3 залишила заповіт, посвідчений 04.05.2012 Четвертою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 2-512, яким заповіла всю належну їй частину квартири АДРЕСА_4 позивачці.

Відповідно до постанови державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори від 07.07.2023 ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки остання із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк не зверталась, була зареєстрована за іншою адресою, але в заяві про видачу свідоцтва зазначила, що фактично проживала зі спадкодавцями за однією адресою.

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначений перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Відповідно до ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , з 11.12.2015.

Частиною 6 ст. 29 ЦК України передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Дії позивачки і спадкодавиця по реєстрації кожного з них за різним місцем проживання, у різних об`єктах права власності позивачки, при проживанні однією сім`єю свідчать про наміри збереження за ними права власності на ці об`єкти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Судом встановлено, що позивачка що найменше з 2018 року, проживала разом з батьками, з яккими вони разом приймали участь у приватизації житла, і з врахуванням віку спадкодавців, позивачка здійснювала піклування за ними, що відповідає загальноприйнятим нормам людської поведінки і положенням ст. 51 Конституції України.

Доказів, які б спростовували висновки суду щодо ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, наявності взаємних прав та обов`язків відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України, в редакції, яка діяла на час смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_6 місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Встановивши, що ОСОБА_1 довела в установленому законом порядку, що вона проживала з батьками однією сім`єю до часу відкриття спадщини, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог її позову з підстав, передбачених статтею 1268 ЦК України

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, враховуючи, що позивачка постійно проживала разом із спадкодавцями на час відкриття спадщини і вважається такою, що прийняла спадщину, суд вважає за необхідне визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_4 .

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 229, 247 263-265, 268, 273 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 05.07.2024.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

Відповідачі: ОСОБА_2 АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ;

Харківська міська рада - 61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243.

Суддя: І.К. Ізмайлов