Справа №173/919/24

Провадження №2/173/526/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Петрюк Т.М.

При секретареві Рудовій Л.В.

Розглянувши увідкритому судовомузасіданні,за правиламизагального позовногопровадження,в містіВерхньодніпровську,цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора про визнання права забудовника в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2024 року до суду звернулася позивач, ОСОБА_1 , з позовом про визнання права забудовника в порядку спадкування за законом до відповідача Верхньодніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2024 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 05.06.2024 року.

09.05.2024 року відповідачем подана заява про розгляд справи у відсутності його представника та письмові пояснення .

05.06.2024року проведенепідготовче судовезасідання.Справа призначенадо розглядуна 05.06.2024року.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право забудовника на гаражі:

№ НОМЕР_1 загальною площею 30,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з правом здачі в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності;

№ 2Г7 загальною площею 31,3 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з правом здачі в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності.

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, ОСОБА_2

.

На момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

На момент його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з:

-ГАРАЖА номер АДРЕСА_3 ;

-ГАРАЖА номер АДРЕСА_4 .

Для оформлення спадщини на гараж вона не надала нотаріусу документи, які б підтверджували право власності померлого ОСОБА_2 на це майно.

Постановою від 17.01.2024 року державним нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину на гаражі у зв`язку з тим, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає державній реєстрації, проводиться після подачі документів, які підтверджують право власності спадкодавця на майно.

Згідно листів, наданих КП «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної Ради за № 2/1088 та № 2/1089 від 30.10.2023 року, інформація щодо права власності на зазначені вище гаражі відсутня.

За життя ОСОБА_2 збудував гараж № НОМЕР_1 та гараж НОМЕР_2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Гаражі були збудовані на земельних ділянках, які були відведені для цієї мети відповідно до рішень виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради народних депутатів Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 31.12.1997 року № 630 «Про виділення земельної ділянки для будівництва гаражу по АДРЕСА_5 гр. ОСОБА_2 » та 10.06.1991 року № 186 «Про виділення земельної ділянки під будівництво 4-х кв. житлового будинку для міжгосподарської ДПК».

28.07.2023 року на її замовлення КЗ «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» було виготовлено технічні паспорти на вказані гаражі.

При будівництві гаражів її чоловіком, ОСОБА_2 були дотримані всі архітектурні, будівельні та санітарні норми. Земельні ділянки використані за цільовим призначенням. Вказані гаражі були побудовані у 1994, та в 1998 році, та протягом всього періоду використовуються за призначенням.

Після будівництва нежитлове приміщення - гараж не було введено в експлуатацію та не зареєстровано на нього право власності. Оскільки ОСОБА_2 не оформив право власності на гаражі, мїй було відмовлено в отриманні свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом на гаражі. У зв`язку з цим вона вимушена звернутися до суду з позовом.

В судове засідання позивач не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника. Згідно поданої заяви не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача. Відзив на позовну заяву не надано.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: представник Верхньодніпровської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Між сторонами виникли правовідносини із визнання права власності на нерухоме майно.

За доводами позивача судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки, ОСОБА_2 , про що 17.07.2020 року складено відповідний актовий запис № 217, підтвердженням чого є свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане

Верхньодніпровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) та копія саідоцтва про укладення шлюбу.

Спадщину після померлого, ОСОБА_3 , у вигляді частини квартири, прийняла позивачка, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак крім вищевказаного нерухомого майна, на момент смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається з: ГАРАЖА номер АДРЕСА_3 ; та ГАРАЖА номер АДРЕСА_4 .

Постановою від 17.01.2024 року державним нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право власності на спадщину на вищевказані гаражі у зв`язку з тим, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає державній реєстрації, проводиться після подачі документів, які підтверджують право власності спадкодавця на майно. А згідно листів, наданих КП «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної Ради за № 2/1088 та № 2/1089 від 30.10.2023 року, інформація щодо права власності на зазначені вище гаражі відсутня. Тобто за відсутністю правовстановлюючих документів на вищевказані гаражі.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 збудував гараж № НОМЕР_1 та гараж НОМЕР_2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Гаражі були збудовані на земельних ділянках, які були відведені для цієї мети відповідно до рішень виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради народних депутатів Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 31.12.1997 року № 630 «Про виділення земельної ділянки для будівництва гаражу по АДРЕСА_5 гр. ОСОБА_2 » та 10.06.1991 року № 186 «Про виділення земельної ділянки під будівництво 4-х кв. житлового будинку для міжгосподарської ДПК».

28.07.2023 року на замовлення позивачки КЗ «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» було виготовлено технічні паспорти на вказані гаражі.

При будівництві гаражів ОСОБА_2 були дотримані всі архітектурні, будівельні та санітарні норми. Земельні ділянки використані за цільовим призначенням, що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Позивачка посилається на те, що вказані гаражі були побудовані у 1994, та в 1998 році, та протягом всього періоду використовуються за призначенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 41Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч.ч. 1,2, 6ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будьякі дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч.1ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Разом з тим, у відповідності до п. 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» органу державного архітектурно-будівельного контролю були наданні повноваження до 31.12.2015 року приймати в експлуатацію об`єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт.

Враховуючи, що чоловік позивача здійснив побудову гаражів без отримання проектів, таке будівництво вважається самочинним будівництвом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 „Про практику застосування судамист. 376 ЦК України(про правовий режим самочинного будівництва)" визначено, що відповідно дост. 376 ЦК Українисуди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки.

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина другастатті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ятастатті 376 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що чоловіком позивача, ОСОБА_2 проведене будівництво на земельній ділянці, яка має призначення: для будівництва індивідуальних гаражів. Побудовані спадкодавцем гаражі не є самочинним будівництвом, оскільки побудовані на відведеній для цієї мети земельній ділянці, на підставі розробленої технічної документації та отриманих дозволів, на момент їх будівництва.

Згідно з «Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженогонаказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.02р. визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 рокузазначено, що у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Відповідно до ч. 2ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Згідно порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Частиною 3ст. 375 ЦК Українипередбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 5ст. 376 ЦК Українина вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Збудовані ОСОБА_2 гаражі відповідають будівельно-технічним, санітарно - гігієнічним та пожежним вимогам, що підтверджується копіями актів від 29.04.1993 року.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1,2 ст.1278 ЦК України - Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 252/2020, відкритої після смерті ОСОБА_2 ,. судом встановлено, що інші спадкоємці, діти померлого ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовились від прийняття спадщини на користь позивача своєї матері. Таким чином судом встановлено, що позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка, ОСОБА_5 , та вже отримала свідоцтво про право на спадщину на інше спадкове майно

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки.

На підставі вищевикладеного суд, відповідно до способу захисту невизнаних прав, обраного позивачем, який передбачений ст. 16 ЦК України, та з яким погоджується суд, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги, визнавши за позивачем право забудовника на збудовані гаражі.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211.20 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача, а необхідність звернення до суду виникла в зв`язку з недотриманням порядку будівництва нового майна.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора про визнання права забудовника в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право забудовника на гаражі:

№ НОМЕР_1 загальною площею 30,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з правом здачі в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності;

№ 2Г7 загальною площею 31,3 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з правом здачі в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 1211.20 грн. покласти на позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_6 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 05.06.2024 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 03.07.2024 року

Дата набрання законної сили: 06.07.2024 року