Справа № 464/2670/24

пр.№ 2/464/1101/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2024 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

вскладі: головуючої судді Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання Максимець А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення безпідставно утриманих процентів за користування кредитом,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача АТ «Ідея Банк», в якому просить стягнути безпідставно утримані проценти за користування споживчим кредитом у розмірі 59252,70 грн., а також пеню у розмірі 12,55 грн. за генеральним кредитним договором №ГКД-681348.1 від 01.12.2021, договором кредиту та страхування №Е09.00206.009081585 від 01.12.2021.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, 01.12.2021 між позивачем та АТ «Ідея Банк» укладено генеральний кредитний договір №ГКД-681348.1. В рамках кредитної лінії, відкритої на підставі згаданого договору, 01.12.2021 між позивачем та АТ «Ідея Банк», ТОВ «Нью Файненс Сервіс» укладено договір кредиту та страхування №Е09.00206.009081585. За умовами договору, позивачу надано споживчий кредит у розмірі 74999 грн., з яких: сума кредиту 69861,75 грн., послуги страховика 5037,25 грн. Строк дії договору становить 24 місяці, а дата повернення кредиту до 01.12.2023. Відповідно до додатку №1 до договору №Е09.00206.009081585 від 01.12.2021 позивач повинен повернути суму кредиту за договором у розмірі 74999 грн. та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 59252,70 грн. до 01.12.2023. Таким чином, до 01.12.2023 позивач повернув суму кредиту за договором у розмірі 74999 грн., а відповідач утримав з транзитного рахунку позивача проценти за користування кредитом у розмірі 59252,70 грн., а також пеню у розмірі 12,55 грн, що свідчить про повне виконання позивачем своїх зобов`язань перед АТ «Ідея Банк». 05.12.2023 позивач звернувся до Банку з заявою про повернення процентів за користування кредитом та пені, сплачених на час дії особливого періоду в Україні, у зв`язку із належністю йому пільг військовослужбовця, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сім`ї», однак отримав відмову, у зв`язку із тим, що на період дії вищезгаданих договорів ним не було подано документів, які б підтверджували факт призову під час мобілізації на особливий період або факт участі в АТО/ООС, а такі були надані ним після виконання кредитних зобов`язань. Разом з тим, таку відмову позивач вважає незаконною, оскільки проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 27.09.1994 до теперішнього часу, є учасником бойових дій, а отже, отримавши споживчий кредит, має право на пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сім`ї». Водночас, відповідач, знаючи про наведені обставини, під час дії особливого періоду з 24.01.2022 до 01.12.2023 нарахував та утримав проценти за користування споживчим кредитом у розмірі 59252,70 грн., а також пеню у розмірі 12,55 грн. за генеральним кредитним договором №ГКД-681348.1 від 01.12.2021, договором кредиту та страхування №Е09.00206.009081585 від 01.12.2021, які підлягають стягненню як нараховані та утримані без правової підстави.

13.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача АТ «Ідея Банк» Трофімовою Л., відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Зазначає, що всупереч вимог Закону України «Про споживче кредитування», позивач, при укладенні договорів, не повідомив належним чином АТ «Ідея Банк» про те, що є військовослужбовцем та учасником бойових дій, тоді як подав таку заяву лише 06.12.2023, коли дія кредитного договору №Е09.00206.009081585 від 01.12.2021 була припинена у зв`язку із його виконанням. Крім того вказує, що за період дії кредитного договору ОСОБА_1 сплатив суму у розмірі 56146,65 грн., а пеня останньому ніколи не нараховувалась. Грошові кошти у розмірі 12,55 грн., сплачені 01.03.2022, зараховані в погашення простроченої заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 17.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явились, від останнього до суду надійшла заява про проведення розгляду справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, у відзиві на позовну заяву просила здійснювати розгляд справи без її участі.

Враховуючи неявку сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі здобуті й перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, беручи до уваги матеріали позовної заяви та відсутність відзиву на позов, суд, при вирішенні спору, зважає на наступне.

Згідно з положеннями ч. 1ст. 16 ЦК Українита ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст.12,81 ЦПК Українивстановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 2 вказаної статті зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11цього Кодексу.

Зокрема,в силутаких положеньпідставами виникненняцивільних правта обов`язків,зокрема,є: договорита іншіправочини або інші юридичні факти. Також, згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно зст.526ЦК Українизобов`язання маєвиконуватися належнимчином відповіднодо умовдоговору тавимог цьогоКодексу,інших актівцивільного законодавства,а завідсутності такихумов тавимог -відповідно дозвичаїв діловогообороту абоінших вимог,що звичайноставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зокрема, в силу ч.2 ст. 6 цього Кодексу сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

У ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договорустановлять умови(пункти),визначені нарозсуд сторіні погодженіними,та умови,які єобов`язковими відповіднодо актівцивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одночасно ст.638ЦК Українипередбачено,що договірє укладеним,якщо сторонидосягли згодиз усіхістотних умовдоговору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України (ч.1,2) зазначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1)повернення виконаногоза недійснимправочином; 2)витребування майнавласником ізчужого незаконноговолодіння; 3)повернення виконаногооднією ізсторін узобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Судом встановлено наступне.

З копії генерального кредитного договору № ГКД-681348.1 вбачається, що 01.12.2021 між Акціонерним товариством «Ідея банк» та ОСОБА_1 укладено договір за умовами котрого банк зобов`язувався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах котрої надавати кредити (транші) на споживчі потреби у розмірі та на мовах визначених договором. Зокрема, у п.1.4 сторони узгодили, що за користування траншем позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначена у п. 1.4.1. Одночасно у п. 1.9 закріплено, що здійснення позичальником операцій в порядку п.1.8 цього договору, вважаються його згодою на отримання траншу в рамках та на умовах цього договору та кошти автоматично перераховуються на картковий рахунок позичальника. При цьому, у п.1.12, 1.14 зазначено, що позичальник повертає Транш разом із процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості, а проценти нараховуються щомісячно починаючи з дати видачі траншу. Також, позичальник, згідно п. 1.18 взяв на себе обов`язок повідомляти банк про обставини, що можуть вплинути на виконання зобов`язання з погашення кредитних зобов`язань з наданням відповідних підтверджуючих документів, а у п.2.1 заявив та гарантував, що ознайомлений з тарифами, а умови договору він вважає справедливими і такими, що від повідають його інтересам. Договір підписано сторонами (а. с. 6-11).

Згідно копії Паспорту споживчого кредиту встановлено, що банк до укладення договору 0-1.12.2021 повідомив ОСОБА_1 , котрий засвідчив, це своїм підписом, про строк кредитування, процентну ставку (19.5% річних), тип процентної ставки, порядок повернення кредиту, тощо (а.с.12-14).

З копії Паспорту споживчого кредиту № Е09.00206.009081585 від 01.12.2021 встановлено, що банк повідомив ОСОБА_1 , котрий засвідчив, це своїм підписом, про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, строк кредитування, процентну ставку (60), тип процентної ставки, порядок повернення кредиту, орієнтовну загальну вартість кредиту, що становить 139388,95 грн. з урахуванням тіла кредиту, відсотків, комісії, інших платежів, тощо (а.с.15-18).

Як вбачається із копії Договору кредиту та страхування № Е09.00206.009081585 від 01.12.2021 банк узгодив з ОСОБА_1 у п.1 суму кредиту, процентну ставку, строк кредиту. Згідно п. 1.12 сторони домовилися що клієнт має право впродовж 14 днів з дня укладення договору відмовитися від такого. Згідно п.3 позичальник погодився що тарифи йому зрозумілі, зобов`язується їх виконувати, зокрема (п. 3.25) дійшов згоди щодо графіку платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, Договір з Додатком були надані йому для ознайомлення до укладення. Обов`язки позичальника, в тому числі зі сплати нарахованих процентів та плати за обслуговування кредиту повідомлення обставин, що можуть вплинути на виконання зобов`язань закріплені у п.13 (а.с.19-27).

Згідно до копії заяви встановлено, що 05.12.2023 ОСОБА_1 звертався до АТ «Ідея банк» з приводу повернення сплачених нарахувань у формі відсотків, комісій, тощо за договором ГДК-681348.1 від 01.12.2021 оскільки такий з 10.10.1994 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , а тому має пільги визначені положенням п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с. 28).

Довідкою № 1260 від 04.12.2023 підтверджено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем з 27.09.1994 по теперішній час (а.с. 29).

Згідно листа СЕД АТ «Ідея банк» № вих.3в-К02023/4625 від 22.12.2012 вбачається, що банк розглядаючи звернення ОСОБА_1 не встановив підстав перерахунку та повернення нарахованих відсотків згідно кредитного договору, оскільки під час дії кредитного договору останнім не було надано документів призову під час мобілізації на особливий період або факт участі в АТО/ОСС (а.с.30).

З копії паспорта встановлено, що позивач є громадянином України (а.с.31-32)

Згідно копії посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 виданого 05.05.2016 вбачається, що ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.34)

Із копій скриншотів встановлено, що здійснювалося погашення кредитної заборгованості за договором № Е09.00206.009081585 (а.с.36-40).

Згідно виписки за кредитним договором № Е09.00206.009081585 встановлено, що ОСОБА_1 видано кредит згідно кредитного договору, та здійснювалося погашення тла кредиту та процентів (а.с.51-54).

Суд, дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовної заяви, взявши до уваги заперечення зі сторони відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, при вирішенні спору вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином,беручи доуваги доводипозивача,твердження відповідачавикладені узаявах посуті,суд вважає встановленимиобставини,що 01.12.2021між Акціонернимтовариством «Ідеябанк» та ОСОБА_1 укладено генеральнийкредитний договір№ ГКД-681348.1на умовахкотрого 01.12.2021 укладеноДоговір кредитута страхування№ Е09.00206.009081585щодо кредитуванняпозивача вмежах траншув розмірі74999грн. Вказаний транш, відсотки за користування кредитом та комісію позивач банку повернув.

З цього слідує, що Договір кредиту та страхування № Е09.00206.009081585 був підставою виникнення зобов`язання між позивачем та відповідачем.

В силу того, що договір є видом правочину, суд зважає на те, що згідно ч.ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України, посеред інших вимог, для чинності правочину необхідно дотриматися, зокрема, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, беручи до уваги істотні умови Договору кредиту та страхування № Е09.00206.009081585 позивач проявив волевиявлення на отримання кредиту на споживчі потреби у зв`язку із чим зобов`язувався сплатити відсотки, одночасно, банк, маючи намір отримати дохід у виді відсотків, проявив волевиявлення на надання коштів у борг.

Усі волевиявлення сторін договору, умови настання наслідків були узгоджені сторонами та складали зміст договору.

Будь-яких доказів, про те, що відповідач не виконав чи неналежно виконував такі зобов`язання позивачем не надано.

В силу цього, беручи до уваги, що позивач та відповідач Договором чітко передбачили розмір кредиту, його вартість у вигляді відсотків за його користування, під час дії угоди, банк не змінював розміру відсотків, не стягував інших ніж, узгоджені ними платежів, а тому доводи позивача, про тещо банк безпідставно утримав проценти за користування споживчим кредитом в розмірі 59252, 70 грн., пеню в розмірі 12,55 за генеральним кредитним договором є необґрунтованими та визнаються судом голослівними.

Надаючи оцінку доводам позивача, що викладені у позовні заяві, з приводу його статусу як військовослужбовця, що має пільги визначені чинним законодавством, котрі не враховані банком при здійсненні кредитування, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом:

-військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам);

-іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам).

Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовцями є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу.

При цьому, ч.2 вказаної норми визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України-у добровільномупорядку (законтрактом),за направленнямабо запризовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Види військовоїслужби визначеніч.6даної статті,серед котрихбазова військоваслужба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, тощо.

Згідно ч.1 ст. 4 вказаного закону, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:призову (направлення)громадян Українина військовуслужбу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Що стосується посвідчення УБД, як доказу на підтвердження доводів позову, суд зважає на наступне.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно п. 3 вказаного Положення передбачено, що Учасникам бойових дій видаються посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій» та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник бойових дій».

При цьому, перелік осіб, що мають статус учасника бойових дій закріплено у ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Аналіз вищевказаних норм свідчить, що не усі військовослужбовці (ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»), під час дії особливого періоду, в тому числі, що отримали посвідчення УБД (ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), мають право на отримання пільг закріплених у п.15 ст. 14 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З цього слідує, що позивач, окрім фактичних даних про приналежність до військовослужбовців та учасників бойових дій зобов`язаний був довести відповідними доказами, що на момент укладення та дії кредитного договору він був призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, або що є чоловіком такого військовослужбовця, або під час дії особливого періоду, брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, чи є чоловіком такого військовослужбовця.

Зважаючи на те, що, доказів з даного приводу позивач не надав, а тому довідка про приналежність до військовослужбовців та посвідчення УБД не можуть бути достатніми доказами на підтвердження приналежності останнього до осіб, що мають пільги визначені п. 15 ст. 14 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того, позивачем не підтверджена, жодними фактичними даними, обставина надання таких документів відповідачу під час дії кредитного договору, та порушення питання зміни істотних умов договору.

З огляду на вищевикладене, встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі кредитного договору виникли зобов`язання, що були істотними умовами, котрі сторонами попередньо узгоджені, виконані відповідно до таких у строки визначені угодою.

Однак, позивач не довів, що на момент дії такого договору він був призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, або під час дії особливого періоду, брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, чи є чоловіком такого військовослужбовця, про ці обставини повідомляв банк з метою зміни договірних відносин, однак такі залишені без реагування відповідача, а тому відсутні підстави визначені ст. 1212 ЦК України, у зв`язку із чим, в позові слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України та відмови у задоволенні позову в повному обсязі, приходить до переконання, що понесені витрати слід покласти на позивача.

На підставі ст. ст. 11, 526, 626-628, 638, 1054, 1056-1, 1212 ЦК України, ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 2, 4 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 82, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення безпідставно утриманих процентів за користування кредитом відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 01 липня 2024 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819.

Головуюча Сабара Л.В.