ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 рокуСправа №160/10420/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 04 квітня 2003 року по 18 січня 2017 року в календарному обчисленні як стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та дії щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 04 квітня 2003 року по 18 січня 2017 року в календарному обчисленні як стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позову, позивач посилається на протиправну відмову у врахуванні всього спеціального стажу, оскільки має достатнього підтвердженого стажу для перерахунку пенсії та виплати грошової допомоги.

Ухвалою суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та надано термін для надання відзиву на позовну заяву.

Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у їх задоволенні та зазначає, що позивачу відмовлено у зарахуванні стажу, оскільки КЗ Софіївський районний Будинок школяра не є позашкільним навчальним закладом.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Загальний страховий стаж складає 46 років 1 місяць 29 днів.

ОСОБА_1 , з 31.08.1981 рік по 02.09.2002 рік працювала на посаді вчителя в Софіївський середній школи.

02.09.2002 року буда звільнена згідно статті 32 КЗпП України в зв`язку з переведенням на посаду директора районного Будинку школяра, що підтверджується записами у трудовій книжці.

04.04.2003 року на підставі рішення Софіївської районної ради № 83-7/ХХIV був зареєстрований Комунальний заклад «Софіївський районний Будинок школяра», що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія НОМЕР_1 від 04.04.2003 р. та Статутом.

В подальшому з 04.04.2003 року по 14.02.2022 року позивач працювала на посаді директора у вищезазначеному комунальному закладі, який неодноразово перейменовувався.

08.06.2012 року на підставі рішення Софіївської районної ради № 186-19/VI Комунальний заклад «Софіївський районний Будинок школяра» був перейменований у Комунальний заклад «Софіївський районний Будинок школяра» Софіївської районної ради.

18.01.2017 року на підставі рішення Софіївської селищної ради № 731-18/VII Комунальний заклад «Софіївський районний Будинок школяра» Софіївської районної ради був перейменований у Комунальний заклад «Софіївський центр творчості» Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області.

Рішенням Софіївської селищної раді від 26 серпня 2022 року № 1526-25/VIII Комунальний заклад «Софіївський центр творчості» Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області був перейменований у Софіївський центр творчості Софіївської селищної ради Дніпропетровської області.

З 14.02.2022 року ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком, але при обчисленні пенсії до спеціального страхового стажу у розмірі 26 років 0 місяців 02 дні, позивачу було зараховано періоди роботи:

з 31.08.1981 року по 02.09.2002 року на посаді вчителя в Софіївський середній школі;

з 18.01.2017 року по 31.12.2021 року на посаді директора Комунального закладу «Софіївський центр творчості».

До спеціального страхового стажу не було зарахований період з 04.04.2003 року по 17.01.2017 року у розмірі 13 років 09 місяців 15 днів на посаді директора Комунального закладу «Софіївського районного Будинку школяра».

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом №1788-XII.

Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Згідно із ст.24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом, що підтверджує загальний стаж роботи.

Переліком №909 установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Згідно з приписами статті 28 Закону України від 23.05.1991 №1060-XII "Про освіту", чинного до 28.09.2017, (далі - Закон №1060-XII) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Відповідно до статті 29 Закону №1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Як передбачено статтею 4 Закону України від 22.06.2000 №1841-III "Про позашкільну освіту" (далі - Закон №1841-III, з наступними змінами та доповненнями), позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Приписами частини 1 статті 10 Закону України від 05.09.2017 №2145-VIII "Про освіту" визначено, що невід`ємними складниками системи освіти є, зокрема, позашкільна освіта.

Таким чином, позашкільна освіта є складовою системи освіти.

Статтею 12 Закону №1841-III та пунктом 7 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433 (далі - Перелік №433) встановлено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання.

Таким чином, період роботи з 04 квітня 2003 року по 18 січня 2017 року на посаді директора Комунального закладу «Софіївський районний Будинок школяра» підлягає зарахуванню в календарному обчисленні як стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Щодо позовних вимог про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то суд зазначає, що у позивача був відсутній необхідний стаж для виплати вказаної грошової допомоги, а тому у відповідача були відсутні підстави для призначення та виплати грошової допомоги.

Таким чином, виплата грошової допомоги має бути розглянуте відповідачем після виконання рішення суду.

Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому в цій частині слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 04 квітня 2003 року по 18 січня 2017 року в календарному обчисленні як стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 04 квітня 2003 року по 18 січня 2017 року в календарному обчисленні як стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова