Дата документу 20.06.2024Справа № 645/7968/21 Провадження № 2/554/2722/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2024 року м. Полтава

Октябрський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Литвин А.С.,

прокурора - Деряги О.Ю. ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до державного реєстратора сектору державної реєстрації Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспарян Гамлета Аветіковича, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів,-

В С Т А Н О В И В:

Керівник Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з вищезазначеним позовом.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 08.03.2022 №2/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Фрунзенського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначену справу передано у провадження судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 24.03.2023 року справу прийнято до провадження судді Материнко М.О. та відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

В обгрунтування заявленого позову прокурор Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова зазначав наступні обставини.

Немишлянською окружною прокуратурою м. Харкова було встановлено, що державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспарян Г.А. 26.11.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію № 49861581.

На підставі прийнятого рішення ОСОБА_8 вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право приватної власності (спільної часткової) на нежитлову будівлю літ. «А1-2», площею 465,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за відповідачами у справі - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Підставою державної реєстрації державний реєстратор зазначив довідку, технічний паспорт, що були видані 21 листопада 2019 ТОВ «НТБ Київ».

Згідно довідки від 21 листопада 2019, виданої ТОВ «НТБ Київ», встановлено, що вказаний об`єкт нерухомості - нежитлова будівля літ. «А1-2» має загальну площу 465,9 кв.м. та зазначено, що вказаний об`єкт нерухомості знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор вказує, що при виготовленні зазначеної довідки від 21 листопада 2019 року та технічному паспорті, які видані ТОВ «НТБ Київ» не було зазначено, коли саме побудовано нежитлову будівлю літ. «А1-2» за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, не зазначений рік побудови будівлі.

Крім того, документи щодо введення в експлуатацію у встановленому законом порядку вищевказаної нежитлової будівлі були відсутні.

Зазначає, що відповідно до п. п. 1, 2 ч. З ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 вказаного Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно з частин 6, 7, 10-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 № 1127, (далі за текстом - Порядок № 1127), державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, утворений у результаті нового будівництва чи реконструкції, на об`єкт незавершеного будівництва автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів) про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, або у разі проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - про документ, що відповідно до вимог законодавства дає право на проведення будівельних робіт.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час реєстрації) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, також не вимагається у разі, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У такому разі державний реєстратор відповідно до зазначених заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що згідно з вимогами законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє відсутність суперечностей між заявленою адресою та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

При цьому прокурор стверджував, що для проведення державної реєстрації в порядку пункту 42 Порядку крім технічного паспорта необхідно було надати документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, який у реєстрі речових прав відсутній, який згідно відповіді Харківської міської ради не приймався.

Зазначав, що питання щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, в тому числі щодо присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна на місцевому рівні, місцевими радами, законодавцем розглядаються в рамках повноважень місцевих рад щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою.

Рішенням Харківської міської ради № 325/11 від 06.07.2011 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішенням Харківської міської ради 24 сесія 7 скликання від 19 грудня 2018 № 1366/18) затверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку адреса об`єкта нерухомого майна після проведення процедури присвоєння, зміни або анулювання підлягає реєстрації у Єдиному адресному реєстрі міста Харкова.

Розгляд питань щодо присвоєння, зміни або анулювання адреси об`єкта нерухомого майна здійснюється за заявами юридичних та фізичних осіб - власників об`єктів нерухомості, інших правонабувачів, у яких виникло право господарського відання або оперативного управління, спадкоємців (у разі зміни адреси об`єкта нерухомості, речові права на який входять до складу спадщини), відповідних органів місцевого самоврядування, а також органів державної виконавчої влади щодо об`єктів нерухомості державної власності.

Тому позивач стверджував, що належним документом, який би підтверджував присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси, могло бути рішення виконкому Харківської міської ради або довідка (витяг) з Єдиного адресного реєстру міста Харкова.

Встановлено, що були відсутні документи, передбачені п. 41 Порядку № 1127, а саме: документи, що посвідчують введення об`єкту до експлуатації, документи про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси тощо.

Таким чином, прокурор обґрунтовує те, що документи, надані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 державному реєстратору Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_8 не відповідали вимогам законодавства, а отже, не підлягало реєстрації право приватної власності на вищевказане нерухоме майно.

Враховуючи той факт, що на час звернення до державного реєстратора об`єкт нерухомого майна всупереч вимогам ч. 2 ст. 331 ЦК України не було введено в експлуатацію, то державна реєстрація прав власності такого об`єкта відбулась в обхід встановленого державою порядку.

Такими діями державного реєстратора порушено інтереси громади міста Харкова, представником якої є Харківська міська рада. Адже своїми рішеннями державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території міста Харкова, яке проведено на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності.

Стверджує, що оскільки відсутні документи про введення до експлуатації вказаного об`єкту нерухомого майна, нежитлова будівля є об`єктом самочинного будівництва, право власності на який здійснено незаконно та з порушенням вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, а тому відповідачі не мали можливості набути права власності не неї.

Відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на якій розташований вищевказаний об`єкт нерухомості (нежитлова будівля літ. «А 1-2», площею 465,9 кв.м.), в Державному реєстрі також були відсутні. Інформація щодо укладених договорів оренди на вищевказану земельну ділянку, у тому числі з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , відсутня та рішення Харківської міської ради щодо присвоєння адреси запитуваному об`єкту нерухомості не готувались.

Згідно інформації ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 не зареєстровані платниками земельного податку або платниками орендної плати за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а тому було порушено інтереси держави в особі Харківської міської ради щодо реалізації прав законного власника та розпорядника спірної земельної ділянки, отримання від неї корисних властивостей тощо, адже рішення Харківської міської ради про надання відповідної земельної ділянки у власність або в користування не приймалось, а отже ця земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

В подальшому, 11 грудня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець ( ОСОБА_4 ) передала в іпотеку іпотекодержателю ( ОСОБА_6 ) частку нежитлової будівлі літ. «А 1-2», площею 465,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного іпотечного договору приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 27 грудня 2019 року було прийнято рішення про державну реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_6 на вищевказану нежитлову будівлю №50503268.

Також, 11 грудня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець ( ОСОБА_3 ) передала в іпотеку іпотекодержателю ( ОСОБА_7 ) частку нежитлової будівлі літ. «А 1-2», площею 465,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного іпотечного договору приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 27 грудня 2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_7 на вищевказану нежитлову будівлю № 50505058.

Так, за відсутності декларації про готовність нежитлової будівлі до експлуатації, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташована вищевказана нежитлова будівля, останніми розпочато вже її реконструкцію та отримано 06 травня 2020 декларацію про початок будівельних робіт вказаного об`єкту до експлуатації (ХК 061201270913), маючи тим самим мету легалізувати вищевказаний об`єкт самочинного будівництва, що є порушенням вимог ст. 26 Закону України «Про основи містобудування», ст. ст. 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Крім того, в вищевказаній декларації зазначено загальну площу об`єкту (нежитлової будівлі), що підлягає реконструкції - 468,9 кв.м., хоча остання має площу 465,9 кв.м.

В подальшому, в порушення вищевказаних вимог законодавства 01 червня 2020 року видано декларацію про готовність вказаного об`єкту до експлуатації (ХК 141201531376) та внесено відповідні зміни до права спільної часткової власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на вищевказану нежитлову будівлю на підставі рішення державного реєстратора ОСОБА_9 від 09 червня 2020 року про державну реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на вищевказану нежитлову будівлю № 52567054.

Так, 15.04.2021 між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 укладено договір дарування, відповідно до якого дарувальник ( ОСОБА_7 ) передав безоплатно обдарованій ( ОСОБА_3 ) частку у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю літ. «А1-2», площею 465,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного договору дарування приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 15 квітня 2021 року прийнято рішення про державну реєстрацію права спільної часткової власності (1/2) ОСОБА_3 на вищевказану нежитлову будівлю № 57666682.

Також, 04 серпня 2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір дарування, відповідно до якого дарувальник ( ОСОБА_6 ) передає безоплатно обдарованому ( ОСОБА_5 ) частку у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю літ. «А 1-2», площею 465,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного договору дарування приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 04 серпня 2021 року прийнято рішення про державну реєстрацію права спільної часткової власності (1/2) ОСОБА_6 на вищевказану нежитлову будівлю № 59660012.

Враховуючи вищевикладене, право власності на вищевказану нежитлову будівлю на цей час зареєстровано за ОСОБА_5 , ОСОБА_3 по у кожного.

Стверджує про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не мали права відчужувати нежитлову будівлю, оскільки не набули в законному порядку право власності на це майно, у зв`язку з чим, правочини, вчинені у формі іпотечних договорів від 11.12.2019, договорів дарування від 15.04.2021 та 04.08.2021, мають бути визнані недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 ЦПК України.

З урахуванням викладеного вище, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення № 49861581 державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспарян Г.А. від 26 листопада 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права спільної часткової власності ОСОБА_4 (податковий номер: 2204501569), ОСОБА_3 (податковий номер: 3394513469) на нежитлову будівлю літ. «А 1-2», площею 465,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; Визнати недійсним іпотечний договір від 11 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , скасувавши рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. (№50503268) від 27.12.2019 про державну реєстрацію права спільної часткової власності на нежитлову будівлю літ. «А1-2», площею 465,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 (код НОМЕР_1 ); визнати недійсним іпотечний договір від 11 грудня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , скасувавши рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. (№50505058) від 27.12.2019 про державну реєстрацію права спільної часткової власності на нежитлову будівлю літ. «А1-2», площею 465,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_7 (код НОМЕР_2 ); визнати недійсним договір дарування від 15 квітня 2021 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , скасувавши рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. (№ 57666682) від 15 квітня 2021 року про державну реєстрацію права спільної часткової власності (1/2) на нежитлову будівлю літ. «А 1-2», площею 465,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 (податковий номер: 3394513469); визнати недійсним договір дарування від 04.08.2021, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , скасувавши рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. (№ 59660012) від 04 серпня 2021 року про державну реєстрацію права спільної часткової власності (1/2) на нежитлову будівлю літ. «А1-2», площею 465,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 (податковий номер: 2842510777); вирішити питання про судові витрати.

Відзиви на позовну заяву від відповідачів не надходили, а представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Гринишин Є.В. подав до суду через підсистему «Електронний суд» письмові пояснення, зміст яких викладено нижче.

Вказував, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 р. № 3 рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор, на думку представника відповідача, у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України), а тому з урахуванням ролі прокуратури у демократичном суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Зазначає, що при поданні позовної заяви до суду по день звернення до суду прокурора останній посилався на відповідь департаменту територіального контролю та земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради № 18913/0/226-21 від 09 вересня 2021 року та лист Харківської міської ради № 21942/0/226-21 від 28.10.2021 року), однак не наводить доказів того, що Харківська міська рада ухиляється від подання позовної заяви чи неналежно виконує свої обов`язки щодо звернення до суду із цих підстав. Тобто прокурор не навів переконливих доказів на підтвердження того, що державним інтересам загрожує небезпека чи останні залишились незахищеними. Стверджує, що прокурором не надано доказів на підтвердження обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання, неможливість виконання або неналежне органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) за обліком та прийняттям у власність територіальної громади міста Харкова відумерлої житлової площі, який є суб`єктом владних повноважень, владних управлінських функцій щодо захисту інтересів територіальної громади міста Харкова, хоча про це прокурор зазначав в позовній заяві.

Вказує, що до матеріалів справи не надано актів прокурорського реагування, доказів притягнення винних до передбаченої відповідальності за неподання позовної заяви, доказів спливу строків на подання таких позовних заяв чи доказів на підтвердження того факту, що у строки, передбачені законодавством, відповідний позов подано не буде, доказів на підтвердження того, що Харківська міська рада не має змоги самостійно подати відповідний позов, тощо, які б давали підстави прокурору звертатися до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради для захисту прав територіальної громади м. Харкова.

Звертав увагу на той факт, що керівник Немишлянської окружної прокуратури Сотник С. подав до суду позовну заяву, в якій крім іншого, просить визнати недійсними: 1) іпотечний договір від 11 грудня 2019 року, що був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , скасувавши рішення приватного нотаріуса ХМНО Малахової Г.І. № 50503268 від 27 грудня 2019 року та від 27 грудня 2019 року про державну реєстрацію права спільної часткової власності на нежитлову будівлю літ. А1-2, площею 465,9 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 ; 2) іпотечний договір від 11 грудня 2019 року, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , скасувавши рішення приватного нотаріуса ХМНО Малахової Г.І. № 50505058 від 27 грудня 2019 року від 27 грудня 2019 року про державну реєстрацію права спільної часткової власності на нежитлову будівлю літ. А1-2, площею 465,9 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 ; 3) договір дарування від 15 квітня 2021 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , скасувавши рішення приватного

нотаріуса ХМНО Малахової Г.І. № 57666682 від 15 квітня 2021 року про державну реєстрацію права спільної часткової власності на нежитлову будівлю літ. А1-2, площею 465,9 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ; 4) договір дарування від 04 серпня 2021 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , скасувавши рішення приватного нотаріуса ХМНО Малахової Г.І. № 59660012 від 04 серпня 2021 року про державну реєстрацію права спільної часткової власності на нежитлову будівлю літ. А1-2, площею 465,9 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 .

При цьому, вказував, що ні Харківська міська рада, ні прокуратура Харківської області, ні Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова не були стороною вказаних правочинів, а тому на його думку не можуть просити визнати їх недійсними.

Відповідно до положення частини першої статті 215 ЦК України - Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин першої - третьої, п`ятої та шостої статті 203 ЦК України - Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних

дітей.

При цьому посилаючись на положення пункту восьмого Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, сааме на момент вчинення правочину.

Зазначає, що оскільки інтереси територіальної громади не були порушені оспорюваними правочинами, Харківська міська рада не була їх стороною, а тому суд не вправі визнавати їх недійсними.

Стверджував, що жодним нормативним актом не передбачено такого способу захисту цивільного права, як визнання недійсним договору скасуванням державної реєстрацію права

власності, оскільки якщо скасувати право власності на нерухоме майно, яке зареєстровано на підставі договору, то це не тягне за собою недійсність такого правочину, оскільки не є передбаченою статями 203 та 215 ЦК України підставою для визнання недійсним договору.

Крім того, посилався на те, що до матеріалів справи не було додано службове посвідчення прокурора, який підписав позовну заяву, а тому позов до суду було подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Зазначав, що відповідно до Положення про службове посвідчення прокурора, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України № 134 від 05 квітня 2016 року, службове посвідчення прокурора є офіційним документом, який засвідчує належність

посадової особи до системи прокуратури України, підтверджує її посаду, а також повноваження, визначені законодавством.

Посилався на те, що Верховний суд у справі № 704/1233/17 наголошував, що Законом України «Про прокуратуру» не встановлено необхідності підтвердження довіреністю повноважень осіб, зазначених у статті 15 Закону України «Про прокуратуру», як представників у цивільному процесі, які діють у межах своєї компетенції. Такі особи підтверджують свої повноваження службовим посвідченням.

Між тим, відповідно до п. 1.2. Наказу Генеральної прокуратури від 07.08.2019 р. № 153 «Про порядок здійснення представництва в суді органів прокуратури, їхніх посадових і службових осіб, які діють від імені органу прокуратури» участь у розгляді справ в адміністративному, господарському, цивільному судочинстві в порядку представництва органів прокуратури, посадових і службових осіб, які діють від імені органу прокуратури, що є стороною або третьою особою, здійснювати прокурорам за довіреністю.

На цих підставах просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які були присутні у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме - інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, індексний номер 286299191 від 23 листопада 2021 року, виготовлений з метою службової необхідності ОСОБА_10 , працівником Харківської обласної прокуратури, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про право власності № 34333892 від 22 листопада 2019 року, згідно якого за ОСОБА_4 (реєстровий номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ), який було внесено державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспарян Гамлетом Аветіковичем на підставі технічного паспорту, серія та номер: б/н виданий 21 листопада 2019 року, видавник ТОВ «НТБ Київ» та довідки, серія та номер: 321, виданої 21 листопада 2019 року, видавник ТОВ «НТБ Київ».

Крім того, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про право власності № 34315823 від 22 листопада 2019 року, згідно якого за ОСОБА_3 (реєстровий номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ), який було внесено державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспарян Гамлетом Аветіковичем на підставі технічного паспорту, серія та номер: б/н виданий 21 листопада 2019 року, видавник ТОВ «НТБ Київ» та довідки, серія та номер: 321, виданої 21 листопада 2019 року, видавник ТОВ «НТБ Київ».

В матеріалах справи міститься копія довідки серія та номер: 321, виданої 21 листопада 2019 року, видавник ТОВ «НТБ Київ», яка була долучена до матеріалів справи разом із позовною заявою.

Також прокурором до позовної заяви долучено копію Технічного паспорту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 21 листопада 2019 року, що був виданий ТОВ «НТБ Київ».

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, ким та коли ця довідка і технічний паспорт були надана прокурору, де знаходиться їх оригінали, а копії виготовлені неналежним чином та встановити факт того, що саме на підставі цих документів за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (по частині на кожного) державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Гаспарян Г.А. суд не може.

Відповідно до положення частини другої статті 95 ЦПК України - Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно частини п`ятоъ статті 95 ЦПК України - Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Із аналізу вказаних правових норм вбачається, що докази до суду подаються в оригіналі та виключно у разі знаходження у особи, яка подає позовну заяву оригіналу письмового документу, останній засвідчує його своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

До матеріалів справи прокурор всупереч вказаних вимог процесуального закону не надав оригіналу документу, а позовна заява мітить твердження що оригінали цих документів знаходяться у позивача, Харківської міської ради та відповідачів.

Відповідачі, Харківська міська рада чи прокурор не надали до суду оригінали цих документів, а прокурор не подавав клопотання про їх витребування у судовому засіданні, що дозволяє суду зробити висновок, що останні у сторін відсутні. Це свідчить про те, що позивачем не доведено того, що саме на підставі цих документів за відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на нерухоме майно.

З цих самих підстав суд критично відноситься до твердження прокурора, що у зазначених документах відсутні дата побудови нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки з наданих копій встановити наявність чи відсутність цих даних суд не може.

Так, відповідно до абзацу другого частини першої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - При прийнятті заяв у паперовій формі обов`язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав.

Згідно пункту другого частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав.

Крім того, відповідно абзацу другого частини п`ятої статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - З документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій у паперовій формі, виготовляються електронні копії шляхом сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав, та до реєстраційної справи в електронній формі.

З аналізу вказаних правових норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що документи, на підставі яких державним реєстратором приймається рішення скануються ним та долучаються до реєстраційної справи в електронній формі.

Позивач оформлених належним чином цих документів не надав, клопотань про їх витребування не заявляв, а суд позбавлений можливості самостійно витребовувати необхідні для сторін докази, що свідчить про те, що матеріали справи взагалі не містять належних та допустимих доказів того, що державним реєстратором приймались оскаржувані рішення саме на підставі зазначених вище документів.

А тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення № 49861581 державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспарян Г.А. від 26 листопада 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - права спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на нежитлову будівлю літ. «А1-2», площею 465,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, прокурор просить визнати незаконним та скасувати рішення № 49861581 державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспарян Г.А. від 26 листопада 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не звернувши уваги на той факт, що матеріали справи навіть не містять цього рішення і не заявляв клопотань про його витребування.

Так, відповідно до абзаців другого - п`ятого пункту третього Постанови КМУ № 1127 від 25 грудня 2015 року «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - Рішення державного реєстратора у день його прийняття є доступним для використання заявником на Єдиному державному вебпорталі електронних послуг (далі - Портал Дія) чи іншій інформаційній системі, за допомогою якої заявником подавалися документи для державної реєстрації прав. Моментом отримання заявником рішення державного реєстратора для цілей цього Порядку вважається день, з якого таке рішення є доступним для використання заявником на Порталі Дія та/або іншій інформаційній системі, за допомогою якої заявником подавалися документи для державної реєстрації прав. Рішення державного реєстратора за бажанням заявника, а також за зверненням посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, може бути надано у паперовій формі шляхом його друку за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на аркушах паперу форматом А4 (210 х 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків, проставлення підпису та печатки державного реєстратора. Рішення державного реєстратора у паперовій або електронній формі мають однакову юридичну силу та містять обов`язкове посилання на Державний реєстр прав.

Наказом Міністерства юстиції України від 21 листопада 2016 року № 3276/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21 листопада 2016 року за № 1505/29635 встановлено вимоги до рішення державного реєстратора, яке згідно пункту четвертого зазначеного нормативного акту оформлюється в електронній формі або у випадках, передбачених законодавством, може бути оформлено в паперовій формі відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Тобто, виключно у разі надання до суду рішення державного реєстратора та належним чином посвідчених копій або оригіналів документів, на підставі яких таке рішення постановлено, суд вправі перевірити його на предмет законності та обгрунтованості.

Також позивач при формулюванні та пред`явленні до відповідачів позовних вимог не звернув уваги і на наступні обставини.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування).

Отже, ця редакція Закону передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як: скасування записів про проведену державну реєстрацію прав; скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

До подібних висновків дійшов ВС у Постановах Великої Палати ВС від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 та цілому ряді інших, що свідчить про те, що вказан судова практика є сталою.

З цього випливає, що оскарження рішення про державну реєстрацію речових прав, а не запису про проведення державної реєстрації є неналежним способом захисту цивільного права або інтересу, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Зазначене вище свідчить про те, що суд не може захистити цивільне право або інтерес позивача, який обрав неналежний спосіб його захисту, що свідчить про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення № 49861581 державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспарян Г.А. від 26 листопада 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. В силу відсутності належного способу захисту, який обраний керівником Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова, питання щодо відсутності чи наявності факту введення об`єкту нерухомості до експлуатації, присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна адреси не впливає на висновки суду.

Суд погоджуться із твердженням представника відповідача щодо того, що чинним законодавством України не передбачено можливості визнання недійсним договору скасуванням рішення державного реєстратора, в тому числі з підстав, викладених вище, так як рішення державного реєстратора не підлягає оскарженню.

Відповідно до положення частини першої статті 215 ЦК України - Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто, підстави недійсності, визначені статтями 203 та 215 ЦК України мають існувати саме на момент вчинення правочину, що узгоджується із положенням Постанови ВСУ № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Так, згідно пункту восьмого Постанови ВСУ № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Рішенням суду не може бути зобов`язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Норма частини третьої статті 182 ЦК щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК.

Наявні у матеріалах справи копії: 1) іпотечного договору від 11 грудня 2019 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., зареєстрований в реєстрі за № 3705, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передала в іпотеку, а ОСОБА_6 отримала в забезпечення виконання зобов`язання, що виникло на підставі договору позики в простій письмовій формі від 20 листопада 2019 року на загальну суму 100 000,00 (сто тисяч гривень 00 копійок) нерухоме майно - частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 465,9 м.кв., 2) іпотечного договору від 11 грудня 2019 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., зареєстрований в реєстрі за № 3703, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала в іпотеку, а ОСОБА_7 отримав в забезпечення виконання зобов`язання, що виникло на підставі договору позики в простій письмовій формі від 20 листопада 2019 року на загальну суму 100 000,00 (сто тисяч гривень 00 копійок) нерухоме майно - частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 465,9 м.кв.; 3) договору дарування від 15 квітня 2021 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , що був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., зареєстрований в реєстрі за № 783; 4) договору дарування від 04 серпня 2021 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., зареєстрований в реєстрі за № 1968 не дає змоги дійти висновку про те, що в цих договорах відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення - відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо.

Це в свою чергу свідчить про відсутність підстав для визнання судом цих договорів недійсними в цілому.

Суд окремо зазначає, що Об`єднана палата Верховного суду у справі № 910/12787/17 ухвалила Постанову від 16.10.2020 року, де було прийнято такий висновок - Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що оспорюваними правочинами було порушено інтереси територіальної громади Харківської міської ради, що не дає суду дійти висноку про необхідність захисту цього цивільного права або інтересу. Звернути увагу слід і на те, що позивач не просить витребувати із володіння відповідачів земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт нерухого майна, звільнити її, тощо, що свідчить про неналежність вимог позивача, так як скасування права власності на нерухоме майно за відповідачами не призведе до автоматичного звільнення земельної ділянки, повернення її до володіння Харківської міської ради, тобто і в цій частині позивачем обрано неналежний спосіб захисту цивільного права та інтересу.

Суд звертає увагу і на той факт, що матеріали справи містять декларації ХК № 061201270913 та ХК № 141201531376, відповідно до яких Інспекцією ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради було прийнято до експлуатації вказаний об`єкт нерухомого майна, право власності на який зареєстровано у державному реєстрі прав, а тому скасування права власності відповідачів на нерухоме майно порушить їх права, як співвласників реконструйованого нерухомого майна, що було прийнято до експлуатації, тобто визнано належним органом.

Вказані вище обставини не дають суду змоги задовольнити позовні вимоги, оскільки останні не ґрунтуються на вимогах закону, є незаконними та необґрунтованими, а обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, а тому не може призвести до поновлення порушених чи невизнаних прав територіальної громади.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215, 263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інетерсах територіальної громади в особі Харківської міської ради до Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Г.А., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсними договорів - відмовити в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 01.07.2024 року.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційноїінстанції до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Прокурор який подає позов - Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова бул. Б. Хмельницького, 36-А, м. Харків 61099, тел./факс (0572) 93-41-44 e-mail: nemyshlianska-okrushna@prok.kh.ua

в інтересах держави в особі: Харківська міська рада код ЄДРПОУ 04059243 май. Конституції, 7 м. Харків, 61003, тел./ф. 760-72-12 e-mail: dep_jurist@city.kharkov.ua

Відповідач - Державний реєстратор сектору державної реєстрації Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспарян Гамлет Аветікович код ЄДРПОУ 23147527 вул. Незалежності, 48 смт. Печеніги, Печенізький район Харківська область 62801, тел. (05765) 6-18-20

Відповідач - ОСОБА_3 IH АДРЕСА_2 інші засоби зв?язку невідомі.

Відповідач - ОСОБА_4 ШПІН АДРЕСА_3

Відповідач - ОСОБА_5 ПІН НОМЕР_5 АДРЕСА_4 , інші засоби зв?язку невідомі

Відповідач - ОСОБА_6 ШН АДРЕСА_5 , інші засоби зв?язку невідомі

Відповідач - ОСОБА_7 ШПН АДРЕСА_6 інші засоби зв?язку невідомі

Суддя М.О. Материнко