СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6128/24

пр. № 2/759/2914/24

28 червня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа: Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у березні 2024 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд зняти арешт з усього належного йому майна та легкового автомобіля, марки NISSAN, модель TIDA, 2008 року випуску, білого кольору, кузов хетчбек, реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений в межах Виконавчого провадження НОМЕР_6 - Постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.01.2015, ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.10 2022 року Святошинським районним судом м.Києва було винесено рішення по справі №759/10427/22 та знято арешт з автомобіля марки «Ніссан», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, який належить позивачеві, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.09.2009 та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.02.2014 у ВП №14827168, на підставі виконавчого надпису нотаріуса №1941 виданого 30.06.2009. Але при намаганні виконання рішення суду про зняття арешту з автомобіля було встановлено, що згідно з даними ЄДРТЗ, на транспортному засобі, ще значиться обмеження у вигляді арешту, за ще одним (задубльованим) виконавчим провадженням НОМЕР_6 відкритим на підставі того ж самого виконавчого надпису нотаріуса №1941 виданого 30.06.2009, але вже у 2015 р. У межах отриманих прав вимоги відповідачем було зроблено новий виконавчий напис №29787 від 18.03.2021 та 16.08.2021 відкрито нове виконавче провадження у приватного виконавця Русецький П.С. НОМЕР_5. Позивачем виконано всі зобов?язання за Кредитним договором, Договором Застави та за виконавчим написом №1941 від 30.06.2009 та виконавчим написом №29787 від 18.03.2021. У подальшому було знято ще один арешт за виконавчим провадженням, яке було відкрито Святошинським ВДВС за тими самими правовідносинами, ще старим кредитором. Оскільки всі фінансові зобов?язання виконані, арешт повинен бути знятий, адже порушує право позивача, як його власника, на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.03.2024 справу розподіллено на суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 38-39).

Ухвалою судді від 27.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 40-41).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками до неї. Відзив на позовну заяву до суду не направив, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що транспортний засіб автомобіль марки NISSAN, модель TIDA, 2008 року випуску, білого кольору, кузов хетчбек , реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_1 (а.с. 12).

18.08.2008 між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0204/08/00-Anewv (а.с. 13-16).

Відповідно до договору №1035-Ф про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 16.03.2018 ПАТ «БАНК ФОРУМ» відступило право вимоги для ТОВ «РОСВЕНІНВЕСТ УКРАЇНА» (а.с. 17-19).

Згідно квитанції №323Т003В5Z від 13.08.2021 ОСОБА_1 було сплачено борг за кредитним договором №0204/08/00-Anewv справа №9655040 на рахунок ТОВ «РОСВЕНІНВЕСТ УКРАЇНА» (а.с. 22).

13.08.2023 ТОВ «РОСВЕНІНВЕСТ УКРАЇНА» у листі вих. №9655040 зазначило, що залишок боргу врегульовано за кредитним договором №0204/08/00-Anewv від 18.08.2008, будь-яких майнових претензій до ОСОБА_1 не має та у майбутньому не матиме, у тому числі до заставного майна боржника, а саме транспортний засіб, автомобіль марки NISSAN, модель TIDA, 2008 року випуску, білого кольору, кузов хетчбек , реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 20-21, 23).

19.10.2022 рішенням Святошинським районним судом м.Києва по справі №759/10427/22, знято арешт з автомобіля марки «Ніссан», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.09.2009 та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.02.2014 у ВП №14827168, на підставі виконавчого надпису нотаріуса №1941 виданого 30.06.2009 ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 32-35).

Відповідно до відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві №31/26-505аз від 07.08.2023, встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, на транспортному засобі існує обмеження у вигляді арешту, за виконавчим провадженням НОМЕР_6 відкритим на підставі виконавчого надпису нотаріуса №1941 виданого 30.06.2009 (а.с. 24-25).

21.01.2015 державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Горкун Н.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_6 на підставі виконавчого надпису нотаріуса №1941 виданого 30.06.2009 (а.с. 28).

23.01.2015 державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Горкун Н.М. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за ВП НОМЕР_6 (а.с. 30).

18.02.2015 державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Горкун Н.М. винесено постанову про розшук майна боржника за ВП НОМЕР_6 (а.с. 29).

03.05.2018 старшим державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Євко І.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 31).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

частиною 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Приписами ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні положення наведені й в п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5.

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності.

Між тим, статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку позовна заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 261, 509, 525, 526, 530, 553, 554, 559, 628, 1049, 1050, 1054 ЦК України, 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 283, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа: Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з майна задовольнити.

Звільнити з-під арешту майно ОСОБА_1 , який був накладений згідно виконавчого провадження НОМЕР_6 від 23.01.2015, у тому числі легковий автомобіль, марки NISSAN, модель TIDA, 2008 року випуску, білого кольору, кузов хетчбек, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя О.В. Ул`яновська