СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 4-с/759/78/24

ун. № 759/15644/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., за відсутності сторін, розглянувши скаргу ОСОБА_1 , боржник: Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району м. Києва» на дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачук Руслана Володимировича, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року адвокат Шульга Н.А. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачука Р.В., в якій просила:

- визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачука Р.В. ВП № НОМЕР_1 від 23.04.2024 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 759/15644/23, виданим Святошинським районним судом м. Києва від 15.01.2024 року, про стягнення із КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва на користь ОСОБА_1 невиплаченої суми за невикористані дні відпустки у розмірі 89 394,26 грн., середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільнення у розмірі 351 714,12 грн., судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 4 411,02 грн., судових витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги у розмірі 7 000,00 грн.;

- зобов`язати старшого державного виконавця Святошинського від ділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачука Р.В. здійснити примусове виконання виконавчого листа № 759/15644/23, що виданий Святошинським районним судом м. Києва 15.01.2024 року, в межах залишку заборгованості в сумі 79 995,27 грн.

В обґрунтування зазначає, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.02.2024 року, стягнуто з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва на користь ОСОБА_1 невиплачену суму за невикористані дні відпустки у розмірі 89 394,26 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 351 714,12 грн., судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4 411,02 грн., судові витрати пов`язані з оплатою професійної правової допомоги у розмірі 7 000,00 грн.

На виконання вказаного судового рішення 15.01.2024 року видано виконавчий документ.

Представником стягувача було запропоновано боржнику виконати рішення суду у добровільному порядку, проте, боржник - КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року виконав не у повному обсязі.

29.03.2024 року у зв`язку з невиконанням рішення суду в повному обсязі, представником стягувача подано до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву до виконавчої служби про примусове виконання рішення Святошинського районного суду м. Києві від 24.11.2023 року в частині стягнення недоплачених сум.

Фактично, станом на день подання заяви про примусове виконання рішення, боржником невиконане рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року на суму 79 995.27 грн.

11.04.2024 року постановою старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачуком Р.В. відкрито виконавче провадження.

Вказану постанову представник стягувача отримала на адресу своєї електронної скриньки 13.04.2024 року.

Проте, перевіряючи хід виконавчого провадження, 29.04.2024 року представник стягувача з електронного реєстру виконавчих проваджень дізналася, що 23.04.2023 року постановою цього ж державного виконавця виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 закінчено, хоча жодних сум, що підлягають стягненню з боржника на підставі рішення суду та виданого Святошинським районним судом міста Києва 15.01.2024 року виконавчого листа № 759/15644/23 стягувач не отримав.

Постанова про закінчення виконавчого провадження від 23.04.2024 року на адресу стягувача та представника не направлялася. Не була також надіслана і на адресу електронної скриньки представника стягувача.

Вважає, що вказана постанова старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачука Р.В. про закінчення виконавчого провадження від 23.04.2024 року винесена з порушенням вимог Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативно-правових актів, а тому таке рішення є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року стягнуто невиплачену суму за невикористані дні відпустки у розмірі 89 394,26 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 351 714,12 грн., не виплачений боржником у повному обсязі. Боржник самостійно з цієї суми відрахував суму військового збору та податок на доходи фізичних осіб, проігнорувавши рішення суду та повідомивши виконавця про те, що ця сума не входить до фонду заробітної плати, натомість безпідставно стягнув з цієї суми платежі на суму: 5 275,71 грн. - оплата військового збору з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23; 62 308,54 грн. - оплата ПДФО з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23; 77 377,11 - оплата ЄСВ 22% з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23.

Всього боржник зобов`язаний був перерахувати на рахунок стягувача суму в розмірі 452 519,40 грн. Перераховано фактично було - 283 129,87 грн. та 89 394,26 грн. (всього - 372 524,13 грн.), несплачена боржником сума становить - 79 995,27 грн., яка і підлягала стягненню примусово, про що і повідомлялося державну виконавчу службу у заяві про відкриття виконавчого провадження.

Вказане послугувало підставою для звернення до суду із вказаною скаргою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.05.2024 року скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд (а.с. 71-72).

В судове засідання скаржник не з`явився, адвокатом Шульгою Н.А. подана заява про розгляд скарги за їх відсутності та проханням скаргу задовольнити з мотивів, викладених в обґрунтувальній частині скарги.

Боржник - КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд скарги за його відсутності, просив відмовити у її задоволенні, виходячи з обставин, викладених у письмових запереченнях, що наявні у матеріалах справи.

Суб`єкт оскарження в судове засідання не з`явився, подав заперечення проти скарги, в яких просив відмовити у її заовленні, посилаючись на правомірність дій державного виконавця та відповідність оскаржуваної постанови вимогам чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено частинами першою та п`ятою статті 74 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів скарги, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.02.2024 року, стягнуто з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва на користь ОСОБА_1 невиплачену суму за невикористані дні відпустки у розмірі 89 394,26 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 351 714,12 грн., судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4 411,02 грн., судові витрати пов`язані з оплатою професійної правової допомоги у розмірі 7 000,00 грн.

На виконання вказаного судового рішення 15.01.2024 року видано виконавчий документ.

Постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачука Р.В. від 11.04.2024 року відкрито ВП № НОМЕР_1 (а.с. 85).

Постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачука Р.В. від 23.04.2024 року закінчено ВП № НОМЕР_1 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно копій платіжних інструкцій, наданих боржником, рішення виконано повно і фактично згідно виконавчого документа до відкриття виконавчого провадження (а.с. 98).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування на всій території України у випадках, установлених міжнародними договорами, згода та обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції».

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у п. 14 ст. 14 «Закону України "Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, п. 14 статті 14 Закону України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до п. 14 ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження», а також рішеннями, які відповідно до п. 14 ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених п. 14 ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у п. 14 ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження», якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ст. 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Скаржник обґрунтовував скаргу на дії державного виконавця тим, що державний виконавець, при винесенні постанови від 23.04.2024 року про закінчення виконавчого провадження неправомірно вважав виконаним судове рішення, оскільки несплачена боржником сума становить 79 995,27 грн., яка і підлягала стягненню примусово, боржник самостійно з суми відрахував суму військового збору та податок на доходи фізичних осіб, проігнорувавши рішення суду, яким стягнуто середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільнення у розмірі 351 714,12 грн.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольнивши вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Так, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.02.2024 року, стягнуто з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва на користь ОСОБА_1 невиплачену суму за невикористані дні відпустки у розмірі 89 394,26 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 351 714,12 грн., судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4 411,02 грн., судові витрати пов`язані з оплатою професійної правової допомоги у розмірі 7 000,00 грн., всього - 452 519,40 грн.

Зі змісту рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року вбачається, що з роботодавця на користь працівника стягнено середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день розрахунку без врахування встановлених законодавством України податків та зборів.

Згідно платіжних інструкцій, що містяться на а.с. 90-97, боржником сплачено 13.03.2024 року 89 394,26 грн., 12.03.2024 року - 11 411,02 грн. як компенсація судових витрат, 12.03.2024 року - 283 129,87 грн. середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, 12.03.2024 року - 5 275,71 грн. - оплата військового збору з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23;12.03.2024 року - 63 308,54 грн. оплата ПДФО з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23; 12.03.2024 року - 77 377,11 оплата ЄСВ 22% з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23; 13.03.2024 року - 19 666,74 грн. - оплата ЄСВ 22% з зарплати ОСОБА_1 , згідно рішення від 24.11.2024 року та постанови від 27.02.2024 року по справі № 759/15644/23.

Відповідно до п. 6 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає і рішенні суду.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу.

Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого, зокрема, включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу) та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

При цьому п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Ставка податку становить 18 відсотків (п. 167.1 ст. 167 Кодексу).

Крім того, відповідно до п.п. 1.2 п. 16? підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу.

Ставка військового збору - 1,5% об`єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16? підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16? підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (п.п. 1.4 п. 16? підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Таким чином, оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов`язана з відносинами трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором - 1,5 відсотка у місяці його фактичного нарахування.

Отже, судом встановлено, що боржником загалом було сплачено стягувачу на виконання судового рішення 383 935,15 грн. (89 394,26 грн. невиплаченої суми за невикористані дні відпустки, 11 441,02 грн. компенсації судових витрат (4 411,02 грн. судового збору та 7 000,00 грн. витрат на правничу допомогу), 283 129,87 грн. середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день розрахунку).

Також, судом встановлено, що боржником повністю виконано вимоги податкового законодавства і дотримано правового механізму оподаткування доходу як податковим агентом.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Невідповідності дій державного виконавця вказаним вимогам закону судом не встановлено, скаржником не надано.

Отже, дії державного виконавця вчинені відповідно до закону і в межах повноважень.

Під час проведення виконавчих дій належним чином дотримано приписи чинного законодавства щодо проведення примусового виконання рішення, доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим, скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 259, 260, 261, 450, 451, 452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 , боржник: Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району м. Києва» на дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачук Руслана Володимировича - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Н.О.Горбенко