Справа № 758/3507/24

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ковалевської Дар`ї Сергіївни до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, третя особа Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 10 серпня 2023 року о 10 год. 20 хв. старшим інспектором Відділу розшуку та оформлення матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, капітаном поліції Лунякіною Оленою складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №522652, про те, що громадянин ОСОБА_1 (позивач) 08 липня 2023 року о 20 год. 50 хв. на перехресті вул. Довженко 16 в м. Києві керуючи автомобілем «Мітсубіші» н. з. НОМЕР_1 рухаючись на зелений сигнал світлофору не надав дорогу службовому автомобілю «Сузукі» н. з. НОМЕР_2 (на блакитному фоні) під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався з увімкненим синім проблисковим маячком, в результаті чого відбулось зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень ТЗ з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 3.2 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва Сидорова Є.В. від 18.09.2023 у справі № 761/30776/23 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 850 грн на користь держави та стягнуто судовий збір 536,80 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 22.12.2023 у справі № 761/30776/23 апеляційну скаргу адвоката Ковалевської Д.С. в інтересах ОСОБА_1 задоволено, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18.09.2023 скасовано, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Отже, на думку представника позивача, дії працівника патрульної поліції щодо складання відносно Позивача протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №522652 відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини, а тому звертається до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.04.2024 на адресу суду від Державної казначейської служби України надійшли пояснення щодо позову. Пояснення обґрунтовані тим, що Казначейство, яке за ініціативою позивача залучено до справи в якості третьої особи, згідно із своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин та не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, єдиною підставою залучення Казначейства до участі у справі, є те, що згідно з Положенням Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Таким чином, оскільки Казначейська служба жодних прав та інтересів позивача не порушувала, не вступала у правовідносини з ним та жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав, просили в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

22.04.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що позивач мав можливість та скористався встановленими законом процедурами доведення в судах своєї позиції при розгляді справ про адміністративні правопорушення, за результатами вирішення яких було закрито провадження. Отже, жодні заходи примусу зі сторони держави до позивача не застосовувалися, він не поніс витрати на погашення штрафу. Сам по собі факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не тягне за собою обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру та не може бути доказом того, що дії відповідачів заподіяли позивачу моральну шкоду.

При цьому позовна заява не містить документів, які підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань та обґрунтування заявленої суми. Обґрунтування суми заявлених вимог позивачем здійснюється з урахуванням мінімальної заробітної плати станом на 2023 за час перебування під судом.

З зазначеного вбачається, що відсутні підстави до застосування ч. 3 ст. 13 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в частині визначення розміру моральної шкоди з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

30.04.2024 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що не заслуговують на увагу аргументи сторони відповідача щодо того, що позивачу не підлягає компенсація моральної шкоди адже жодних заходів примусу зі сторони держави до позивача не застосовувалися, він не поніс витрати на погашення штрафу, адже вирішальним є сам факт ініціювання провадження у справі про притягнення до відповідальності, яке закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Те, що позивач довів в суді факт відсутності скоєння ним правопорушення не звільняє посадових осіб від відповідальності за складання протоколу відносно невинної людини. Саме через дії посадової особи, яка склала відносно Позивача протокол про адміністративне правопорушення, Позивачу довелось пережити нервове потрясіння від несправедливості та безсилля довести посадовій особі, що Позивач не скоював адміністративне правопорушення, шукати кваліфікованого адвоката, який спеціалізується на такій категорії справ, витрачати час на консультації з адвокатом, підготовку до судових засідань, приїзд та очікування судових засідань, надавати виправдовувальні пояснення суду двох інстанцій, переживати, що від вказаних дій посадової особи щодо незаконного ініціювання провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності відносно позивача, позивач може бути позбавлений права на компенсацію матеріальної шкоди, завданої йому як власнику транспортного засобу, який був знищений внаслідок ДТП не від дій позивача.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 серпня 2023 року о 10 год. 20 хв. старшим інспектором Відділу розшуку та оформлення матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, капітаном поліції Лунякіною Оленою складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №522652.

Згідно протоколу, громадянин ОСОБА_1 08 липня 2023 року о 20 год. 50 хв. на перехресті вул. Довженко 16 в м. Києві керуючи автомобілем «Мітсубіші» н. з. НОМЕР_1 , рухаючись на зелений сигнал світлофору, не надав дорогу службовому автомобілю марки «Сузукі» н. з. НОМЕР_2 (на блакитному фоні) під керуванням водія ОСОБА_2 який рухався з увімкненим синім проблисковим маячком, в результаті чого відбулось зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень ТЗ з матеріальними збитками чим порушив вимоги п. 3.2 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва Сидорова Є.В. від 18.09.2023 у справі № 761/30776/23 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 850 грн на користь держави та стягнуто судовий збір 536,80 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 22.12.2023 у справі № 761/30776/23 апеляційну скаргу адвоката Ковалевської Д.С. в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18.09.2023 скасовано. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) викладено правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. За викладених обставин колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» і не є у залежності від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу та чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18) зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не врахували, що дії працівників поліції щодо затримання позивача та складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування такої шкоди здійснюється незалежно від вини.

Постановою Київського апеляційного суду від 22.12.2023 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За наведених обставин, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Дії працівника патрульної поліції щодо складання відносно Позивача протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №522652 відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач вважає, що такими неправомірними діями йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 29 393 грн 55 коп.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих i виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Проте з розміром моральної шкоди, визначеним позивачем, суд погодитись не може з наступних підстав.

Так, з`ясувавши чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди, а саме обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, взявши до уваги засади розумності, виваженості й справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Такий розмір є необхідним і достатнім для відшкодування завданої шкоди.

Щодо компенсації витрат на правничу (правову) допомогу, які фактично понесені позивачем за надану професійну правничу допомогу позивачу з метою захисту його прав у справі про адміністративне правопорушення № 761/30776/23 у розмірі 25 500 та стягнення судових витрат у розмірі 10 000 грн в даній справі суд дійшов до наступних висновків.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Чинним КУпАП не передбачено відшкодування витрат на правову допомогу у разі закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а отже суд вважає, що заявлена позивачем вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі про адміністративне правопорушення № 761/30776/23 у розмірі 25 500 грн не може бути задоволена під час розгляду даної справи, оскільки такі витрати не пов`язані з наданням правничої допомоги саме у справі 758/3507/24.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: копія Договору № 13/24 від 19.03.2024 про надання професійних правничої допомоги та актом № 1 приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги № 13/24 від 19.03.2024.

Згідно акту № 1 приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги № 13/24 від 19.03.2024, в якому вказано опис послуг, який включає: підготовку позовної заяви до Подільського районного суду м. Києва, загальний розмір витрат на правничу допомогу становить 5 000 грн.

Матеріалами цивільної справи підтверджується, що представником позивача було подано вказані документи.

Разом з тим, на думку суду, відповідач не повинен нести тягар вказаних витрат у наведеному розмірі та відшкодовувати їх, покладення таких на відповідача є необґрунтованим та надмірним за даних умов.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволені вимог щодо стягнення компенсації витрат на правничу (правову) допомогу, які фактично понесені позивачем за надану професійну правничу допомогу позивачу з метою захисту його прав у справі про адміністративне правопорушення № 761/30776/23 у розмірі 25 500, оскільки посилання позивача на іншу справу є безпідставним.

Оцінюючи об`єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 5 000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а тому вимога про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ковалевської Дар`ї Сергіївни, третя особа Державне казначейство служба України до Держава України в особі Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;

- відповідач - Держава Україна у в особі Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646;

- третя особа - Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ