02.07.2024 Справа № 756/2460/22

Унікальний №756/2460/22

Провадження №2/756/234/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

секретаря - Євтушик В.І.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з останньої завдані збитки в розмірі 60 000,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 992,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що 26.07.2019 року перерахував кошти у розмірі 60 000 грн. на рахунок ОСОБА_2 , тому у грудні 2019 року звернувся до суду з позовом у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь 60 000 грн. безпідставно набутих грошових коштів, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. та 768,40 грн. судового збору.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2021 року у даній справі було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 01.02.2022 року, при цьому відмовляючи у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення 60 000 грн. безпідставно набутих грошових коштів встановлено, що «сторони перебували у ділових відносинах, що передбачали фінансові операції і перерахування ОСОБА_3 з власної ініціативи грошових коштів у розмірі 60 000 грн. на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 , що не трансформує перераховану суму у безпідставно набуте майно, а тому відсутні підстави для застосування до даних правовідносин положення статті 1212 ЦК України».

Позивач зазначає, що він дійсно звертався до ОСОБА_2 , як директора ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ПІДТРИМКИ І РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» для отримання послуг супроводу на ринку фінансових послуг при цьому, а ні ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПАРИТЕТ», а ні ОСОБА_3 не були надані послуги вартістю 60 000 грн. в межах встановлених постановою Київського апеляційного суду по справі №759/23207/19 від 01.02.2022 року ділових відносин.

Зважаючи на факт ненадання послуг позивачу вартістю 60 000 грн., він намагався неодноразово зв`язатися з відповідачем, для їх повернення, однак позитивної відповіді від відповідача про повернення коштів не отримав, що й стало приводом для данного позову.

04.08.2022 ОСОБА_2 подано до суду відзив на позовну заяву в якому, крім іншого, вказувала, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були договірні відносини, останній звертався до неї за юридичною допомогою та послугами супроводу на ринку фінансових послуг, стосунки не оформлювались паперовим документом, оскільки був укладений усний договір, оплата за яким здійснювалась по факту надання послуг, що підтверджується наданими перепискам з месенджерів.

Більше того, вказувала, що хоч рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення 60 000 грн. безпідставно набутих грошових коштів скасовано постановою Київського апеляційного суду від 01.02.2022 року на виконання вказаного рішення з неї все ж таки було стягнуто спірну суму.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позові.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог вказуючи, що не має перед ОСОБА_3 невиконаних зобов`язань, оскільки надала послуги за договром, а вказана сума є нічим іншим як оплатою за надані послуги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За правилами ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Обставини встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 01.02.2022 року у справі №759/23207/19 вбачається, що ОСОБА_2 є дзасновником ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ПІДТРИМКИ І РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ», а ОСОБА_3 є співзасновником ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПАРИТЕТ». Як убачається з переписки електронною поштою та у месенджерах, між позивачем та відповідачем існували ділові відносини, що передбачали проведення відповідних фінансових операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Між сторонами було укладено усний цивільно-правовий договір про надання юридичних послуг та послуг фінансового супроводу, що не заперечується сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 , яка є засновником ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ПІДТРИМКИ І РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ», а також між співзасновником ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПАРИТЕТ» ОСОБА_3 велась активна переписка електронною поштою та у месенджерах.

У вказаній переписці, крім іншого, з 24.01.2019 року йдеться про договір про надання юридичних послуг, в тому числі обговорювався відкоректований кошторис по послугам ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ПІДТРИМКИ І РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ», а також перелік необхідних документів, які є необхідними для початку роботи.

З цієї ж перписки вбачається, що ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПАРИТЕТ» 29.01.2019 року звертається до ОСОБА_2 від ім ені ОСОБА_3 з підтвердженням готовності оплати по кошторису п.1, п.2 в любий час.

26.06.2019 року ОСОБА_2 від імені ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ПІДТРИМКИ І РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» звертається до ОСОБА_3 та пересилає повторно перелік документів і інформації необхідної для підготовки документів на отримання істотної участі в фінансовій установі.

В свою чергу ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПАРИТЕТ» надсилає 09.07.2019 року ОСОБА_2 в продовження їх розмови обговорені ними документи, а ОСОБА_2 надсилає номер карти НОМЕР_2 для перерахування коштів оплати своїх послуг до ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПАРИТЕТ».

Зі змісту кошторису по намірам ФК і засновників ФК на отримання дозволу на суттєву участь вбачається поетапна оплата ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПАРИТЕТ» за послуги надані ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ПІДТРИМКИ І РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ». При цьому, за п. 6 ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ПІДТРИМКИ І РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» після попередніх оплат, зобов`язувалися, крім іншого, за 25-35 робочих дні підготувати пакет документів ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПАРИТЕТ» на отримання дозволу про погодження з Нацкомфінпослуг прямої суттєвої долі в факторинговій компанії і отримання дозволу, а ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПАРИТЕТ» зобов`язувались оплатити 55 000 грн. наданих послуг.

З цього ж кошторису вбачається, що за п. 5 ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ПІДТРИМКИ І РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» мало розрахувати аналітичні показники фінансового стану ТОВ «Тестудо Груп», підтверджений аудиторською компанією, а ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПАРИТЕТ» зобов`язувалось оплатити 5 000 грн. вартості послуг.

Зі змісту кошторису вбачається, що кошти за надані послуги перераховувались, крім іншого, на карту Приват Банку НОМЕР_3 повідомленої ОСОБА_2 у переписці ОСОБА_3, в тому числі 60 000 грн. від ОСОБА_3 на вказаний ОСОБА_2 картковий рахунок за квитанцією від 26.07.20019 року.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на зазначене та наявні докази, між сторонами існували стійкі договірні відносини і ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПАРИТЕТ» здійснювало оплату за надані послуги ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ПІДТРИМКИ І РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ», яка за п. 5, п.6 кошторису у сумі складала 60 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. За частиною другою статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов`язань та закріплює основний принцип виконання зобов`язань - принцип належного виконання, що стосується як суб`єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання. Так, згідно її положень зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно приписів норм ст.ст. 623, 906 ЦК України, тягар доказування факту невиконання або неналежним виконанням договору про надання послуг покладається на замовника послуг.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статей 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач ініціюючи питання про неналежне виконання/надання послуг відповідачем, у супереч ст.ст. 623, 906 ЦК України, не наводить та не надає суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Більше того, з проаналізованих у судовому засіданні переписок сторін електронною поштою та у месенджерах вбачається, що між позивачем та відповідачем дійсно існували ділові відносини, що передбачали проведення відповідних фінансових операцій. При цьому, оплату послуг позивач здійснював відповідачу поетапно після надання визначених послуг.

Отже, враховуючі вказані обставини, та надані докази, суд вважає, що позивач, як замовник послуг, не довів факту невиконання або неналежного виконанням договору про надання послуг відповідачем.

З огляду на зазначене, позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 6, 22, 526, 610, 611, 623, 626, 628, 629, 638, 901, 906 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 89, 259, 261, 265, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 02.07.2024 року.

Суддя А.В. Шевчук