ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/24788/23

Провадження № 22-ц/4820/1012/24

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.

секретар судового засідання Кошельник В.М.

з участю представника позивача

розглянув увідкритому судовомузасіданні цивільну справу№ 686/24788/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Чулковою Наталією Костянтинівною, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних.

Заслухавши доповідача,пояснення представникапозивача,перевіривши матеріалисправи,ознайомившись здоводами апеляційноїскарги,суд

в с т а н о в и в :

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» звернулося з позовом та просили ухвалити рішення, яким стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості у вигляді 3% річних за частиною 2 статті 625 ЦК України за порушення зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором в розмірі 66896,65 доларів США, яка нарахована за період з 19.12.2017 по 23.02.2022 року та складає 9926,60доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.03.2007 року між АКіБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11124544000, відповідно до умов якого банком надано позичальнику кредит в сумі 75260 доларів США на власні потреби із сплатою 13,50 % річних за користування кредитними коштами строком до 07.03.2017 року.

30.09.2010 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду з відповідачів дострково стягнути заборгованість в солідарному порядку за кредитним договором № 11124544000 від 07.03.2007 року в розмірі 66177,56 доларів США.

22.05.2019 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Фаунд» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав№1429/К до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, що виникли за укладеними договорами відповідно до додатку.

22.05.2019 року між ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 22052019 відповідно до п 11 якого продавець передає у власність покупцеві товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема права вимоги до боржників, майнових чи фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами.

Станом на час подання позову рішення суду не виконано. Позивач вказував, щоозначені зобов`язання не є натуральними, а вимоги про стягнення 3% носять компенсаторний характер у зв`язку з невиконанням рішення суду, тому просив задоволити цей позов.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2024 року вказаний позов було задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» суму трьох відсотків річних в розмірі 9 926.6 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 722,5 грн.

Повернуто ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» з Державного бюджету частину сплаченого судового збору в сумі 2722,5 грн. згідно платіжної інструкції № 346687122 від 15 вересня 2023 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника адвоката Чулкову Н.К. подали апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Вказують, що вирішуючи спір, суд зробив безпідставні та необґрунтовані висновки, що ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» набуло статусу правонаступника ПАТ «УкрСиббанк» в справі №2-4989/10, оскільки ухвала Хмельницького міськрайонного суду від 16.06.2021р. якою було замінено кредитора: із ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» була скасована в апеляційному порядку. Отже, вважають, що у позивача відсутні права вимагати стягнення як основного зобов`язання, так і 3% річних.

Також звертають увагу на те, що в матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу майнових прав №22052019 від 22.05.2019, яким ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» нібито стало правонаступником ПАТ «УкрСиббанк». Вказаний договір не витребувався судом та відповідно не був досліджений.

Крім того, вказують, що кредитор взагалі немає права пред`явлення вимог щодо стягнення 3% річних, оскільки ним було втрачено вправо примусового стягнення основного зобов`язання. Також вважають, що поза увагою суду залишилися обставини того, що ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі цілі. Тому відсутні правові підстави для стягнення 3% річних за період, в якому діяв карантин.

Апелянти також звертають увагу на те, що позивач пропустив строк позовної давності за позовними вимогами за період, що передував трирічному строку перед датою звернення до суду з позовною заявою. Відповідно вважають, що необхідно застосувати строк позовної давності до всіх вимог.

Крім того, заявляють про понесення ними витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн. Вказують, що клопотання про стягнення таких витрат разом із доказами їх підтвердження буде подано до суду протягом п`яти днів з дня прийняття рішення по справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» - адвокат Остащенко О.М. вважає доводи апелянтів безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Також представник просить стягнути з відповідачів судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19000 грн.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити.

Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так судом встановлено, що 07 березня 207 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11124544000, за яким банк надав ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі в розмірі 75260 доларів США. За умовами договору ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути кредит згідно встановленого графіку не пізніше 06 березня 2017 року зі сплатою 13,5 відсотків річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх обов`язків за даним кредитним договором 07 березня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким ОСОБА_2 зобов`язалась нести солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання умов кредитного договору.

Однак позичальник належним чином умови кредитного договору не виконував, не здійснював щомісячних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк вказаний у договорі.

В зв`язку з цим, банк 29 квітня 2010 року звернувся з позовом до суду про дострокове стягнення з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 всієї заборгованості за кредитом.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.09.2010 з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11124544000 від 07.03.2007 у розмірі 66177,56 доларів США, пеню за порушення термінів повернення кредиту у розмірі 12680,90 грн, по 850 грн судового збору та 60 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного 08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» і ПАТ «Дельта Банк», продавець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець погоджується придбати та прийняти їх і сплатити ціну купівлі. Права вимоги за кредитами означає всі права вимоги продавця в якості кредитодавця по відношенню до позичальників в якості позичальників стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами, а також права вимоги продавця по відношенню до осіб, що надають забезпечення за відповідними договорами забезпечення. Кредитний договір означає кожний договір про надання кредиту між позичальником та продавцем в якості кредитодавця, що зазначений в Додатку 1 (Перелік Прав вимоги за кредитами) до цього договору.

Зі змісту витягу з Додатку № 1 вбачається, що за № 3187 значиться боржник ОСОБА_1 за кредитним договором № 11124544000 від 07.03.2007.

22.05.2019 між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 1429/К, за умовами якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 11124544000 від 07.03.2007.

ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд» за договором купівлі-продажу майнових прав № 22052019 від 22.05.2019 відчужило ТОВ «ФК «Гефест» права вимоги за кредитними договорами та іншими похідними договорами, зазначеними у Додатку № 1 до договору, серед яких під № 47 зазначений договір №11124544000, укладений 07.03.2007 з ОСОБА_1 .

На даний час рішення суду не виконано.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей524,533-535і625 ЦК Українигрошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі ст. 1050 ЦК України.

Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Як встановлено судом, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 11124544000, ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом про дострокове стягнення заборгованості, який було задоволено заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.09.2010 року та солідарно стягнуто з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11124544000 від 07.03.2007 у розмірі 66177,56 доларів США, пеню за порушення термінів повернення кредиту у розмірі 12680,90 грн.

Вказане рішення набрало законної сили, однак позичальником та поручителем до цього часу не виконано.

Отже, в даному випадку між сторонами виникли охоронні правовідносини, де права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, оскільки відповідачем було прострочено виконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 11124544000 від 07.03.2007, судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача як правонаступника кредитора про стягнення на його користь з відповідачів 3% річних в межах позовної давності, як міра відповідальність позичальника за тривале невиконання грошового зобов`язання.

Однак, задовольняючи позов повністю суд першої інстанції припустився помилки.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі№ 910/4518/16 (провадження № 12-16гс19) зазначено, щозагальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобтоможливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Як зазначено в ст. 625 ЦК України «Відповідальність за порушення грошового зобов`язання», дана норма передбачає таку відповідальність у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином з урахуванням того, що між банком та позичальником було укладено споживчий кредит на вказані правовідносини розповсюджуються норми п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», за яким у разі прострочення споживачем у період дії карантину своїх зобов`язань за споживчим кредитом він звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

З врахуванням викладеного, з відповідачів на користь позивача слід стягнути три відсотки річних за прострочення виконання зобов`язання за кредитом, які визначені заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.09.2010 року, за період з 19 грудня 2017 року по 11 березня 2020 року, тобто за 800 днів, що складає 4351,4 долара США (66177,56/100х3/365х800).

Доводи апеляційної скарги, що ТОВ «ФК «Гефест» не є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк», оскільки жодних доказів правонаступництва кредитора за кредитним договором №11124544000 від 07.03.2007 не надано, відсутні докази і процесуального правонаступництва в зв`язку зі скасуванням ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження кредитора ПАТ «УкрСиббанк» на правонаступника ТОВ «ФК «Гефест» за кредитним договором №11124544000 від 07.03.2007, в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Гефест» про заміну сторони у виконавчому листі відмолено слід відхилити.

Позивачем в ході розгляду справи було надано суду першої інстанції Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладений 08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» і ПАТ «Дельта Банк» з додатком № 1, в якому за № 3187 значиться боржник ОСОБА_1 за кредитним договором № 11124544000 від 07.03.2007, договір купівлі-продажу майнових прав № 1429/К від 23 травня 2019 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд» з додатком № 1, в якому значиться боржник ОСОБА_1 за кредитним договором № 11124544000 від 07.03.2007, договір купівлі-продажу майнових прав № 22052019 від 22.05.2019, укладений між ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд» та ТОВ «ФК «Гефест» з додатком, в якому значиться боржник ОСОБА_1 за кредитним договором № 11124544000 від 07.03.2007 (а.с. 63-74), що спростовує вищевказані твердження апелянта.

Також згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 грудня 2023 року встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного, укладеного 08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» і ПАТ «Дельта Банк», до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 11124544000 від 07.03.2007, в послідуючому ПАТ «Дельта Банк» за договором купівлі-продажу майнових прав № 1429/К від 22.05.2019 відступило ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 11124544000 від 07.03.2007, в свою чергу ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд» за договором купівлі-продажу майнових прав № 22052019 від 22.05.2019 відчужило ТОВ «ФК «Гефест» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №11124544000 від 07.03.2007.

Отже вказаним судовим рішенням встановлено, що до ТОВ «ФК «Гефест» у відповідності до вимог ст. 514 ЦК України перейшли права вимоги до боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 за кредитним договором №11124544000 від 07.03.2007, а отже позивач є новим кредитором за цим кредитним договором з правами первісного кредитора до боржника і поручителя і вказана обставина в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не потребує доказування в даній справі.

При цьому сам факт відмови в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Гефест» про заміну сторони у виконавчому листі не позбавляє позивача права на стягнення з боржників трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором, в якому позивач є кредитором, а лише обмежує на даний час права позивача на примусове виконання заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.09.2010. року.

Суд також відхиляє доводи апелянта, що кредитором втрачено право на заявлення позовних вимог щодо стягнення 3% річних через дострокове стягнення кредиту та відповідно втрату права на примусове виконання рішення суду.

Як вказано вище, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 зазначила, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Також колегія суддів визнає необгрунтованим посилання апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності позивач за відсутності клопотанням про його поновлення.

Статтею 256 ЦК Українивизначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність відповідно дост. 257 ЦК Українивстановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236.

У подальшому, дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 19 березня 2022 року № 318, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928.

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

3% річних, які нараховані позивачем, підлягають стягненню, як вказано в мотивувальній частині даної постанови, за період з 19 грудня 2017 року по 11 березня 2020 року і, оскільки станом на 19 грудня 2017 року позичальник борг позикодавцю не повернув, останній день трьохрічного строку позовної давності звернення до суду в даній справі про стягнення трьох відсотків річних за період з 19 грудня 2017 року припадає на 19 грудня 2020 року, а за послідуючі періоди на відповідні дні з 20 грудня 2020 року по 11 березня 2023 року, на час коли в Україні діяв карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) і згідно п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, були продовжені на строк дії такого карантину.

Оскільки позов подано до суду 19 вересня 2023 року, тобто до спливу трьохрічного строку з 19 грудня 2020 року останнього дня трьохрічного строку позовної давності, слід дійти висновку, що позовну заяву подано в межах строків позовної давності.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині задоволених позовних вимог та судових витрат з підстав незастосування судом першої інстанції норм матеріального права, що підлягали застосуванню при вирішенні спору та з відповідачів в солідарному порядку слід стягнути на користь позивача три відсотки річних за прострочення виконання зобов`язання за кредитом в розмірі 4351,4 долар США.

Відповідно до ст.141ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Звертаючись до суду з позовом позивач просив суд стягнути з відповідача 9926,6 доларів США.

Позов підлягає задоволенню в сумі 4351,4 долар США, тобто на 43,84 % (4351,4х100: 9926,6).

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 5445,03 грн., а тому з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК Гефест» слід стягнути судовий збір за подання позову з кожного по 1194 грн. (5445,03х43,84%/2).

Апелянтом ОСОБА_1 в апеляційній скарзі рішення суду було оскаржено в повному обсязі та відповідно на виконання ухвали апеляційного суду сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 8167,54 грн.

Оскільки апеляційним судом апеляційну скаргу задоволено частково на 56,16%, то з ТОВ «ФК Гефест» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4586,89 грн. (8167,54х56,16%).

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, про що представник товариства заявив у відзиві на апеляційну скаргу, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» у відзиві на апеляційну скаргу, який був поданий через систему «Електронний суд», було заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження таких витрат надано Ордер на надання правової допомоги, виданий ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» - адвокату Остащенко О.М., копію Договору про надання правової допомоги №16 від 15 червня 2020р., копію Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №16 від 05 квітня 2024 року, копію Акту виконаних робіт від 19 квітня 2024 року.

Копію відзиву та доданих документів, зокрема, письмових доказів про розмір понесених витрат на правничу допомогу ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» направило відповідачам засобами поштового зв`язку 19 квітня 2024 року.

Будь яких заперечень від відповідачів чи їх представника до суду не було подано.

Отже, встановлено, що розмір витрат позивача на правничу допомогу підтверджується належними та допустимими доказами, а відповідачі не заперечували щодо такого розміру та не подали клопотання про його зменшення.

За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи.

Тому розмірвитрат направничу допомогупонесених позивачемпідлягають достягнення врозмірі,пропорційному дозадоволених позовнихвимог.Отже,з ОСОБА_1 на користьТОВ «Фінансовакомпанія «Гефест»судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню в розмірі 8329,6 грн. (19000грн.х43,84%) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Чулковою Наталією Костянтинівною, задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2024 року в частині задоволення позову та стягнення судових витрат змінити.

Викласти абзац другий та третій резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Брановицького Ігоря. 3, ЄДРПУО 42350033) три відсотки річних в розмірі 4351,4 долар США (Чотири тисячі триста п`ятдесят один долар 40 центів).

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Брановицького Ігоря. 3, ЄДРПУО 42350033) судовий збір за подання позову по 1194 грн з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, 3, ЄДРПУО 42350033) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4586,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, 3, ЄДРПУО 42350033) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 8329,6 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 липня 2024 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова