ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12475/24

провадження № 2-о/753/539/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Заставенко М.О.,

з секретарем судового засідання Пічкур А.О.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження в залі суду м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті,

В С Т А Н О В И В :

До Дарницького районного суду м. Києва 27.06.2024 надійшла вищезазначена заява, у якій заявник просить встановити факт смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Макіївка, Донецької області, помер ОСОБА_1 , який є батьком Заявника. Оскільки документи, видані внаслідок смерті, є недійсними та не створюють правових підстав, а на вказаній території органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, заявник звертається до суду із вказаною заявою.

Заявник та представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явилися, від заявника надійшла заява з прохання розглянути справу у відсутність заявника.

Суд розглянув справу без участі учасників судового процесу на підставі наявних у суду матеріалів, що відповідає положенням ч. 3 ст.211 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК).

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлені наступні обставини.

Заявник є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.05.2004 /а.с.9/.

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Макіївка, Донецька область, помер ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження факту чого заявником надано копію свідоцтва про смерть днр /а.с.9/.

Відповідно до 317 ЦПК України, визначено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Так, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відповідно до вказаного Переліку, вся територія Донецького району Донецької області є тимчасово окупована Російською Федерацією територія України з 07.04.2014.

Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України, передбачений розгляд судом справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження та смерті особи в певний час на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 76, 77 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими за змістом частини першої ст. 78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ theRepublicofMoldovaandRussia", "IlascuandOthers v. MoldovaandRussia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справи у порядку статті 317 ЦПК України.

З огляду на викладене та ту обставину, що для проведення державної реєстрації смерті на території України є об`єктивні перешкоди, з метою захисту прав і свобод громадян України, суд вважає, що заявлені вимоги слід задовольнити, з огляду на їх законність та обґрунтованість, що надасть заявнику можливість отримати видане державним органом України свідоцтво про смерть.

На підставі викладеного та керуючись ст. 211, 315-319, 352, 354, 355, 430, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Макіївка, Донецька область.

Визнати датою смерті ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - м. Макіївка, Донецька область, Україна.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.О. Заставенко