Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.07.2024

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.С.,

Справа № 629/2173/24

Номер провадження 2/629/705/24

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Україна»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 22.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено електронний Договір № 5581399, відповідно до умов якого отримав кредит у розмірі 14000 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 строком на 360 днів. 19.06.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 19.06/23Ф, згідно умов якого Клієнт відступив Фактору право грошової вимоги за кредитним договором. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 14 000 гривень - тіло кредиту, 53491,20- нараховані проценти, а всього 67491,20 гривень. На підставі вищезазначеного просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,41 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10000 гривень.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Безштанько С.М. в наданому суду відзиві зазначив, що заперечує проти нарахування процентів у розмірі 53491,20 гривень, вважає їх як нарахування процентів (інфляції та 3% річних) після 24 лютого 2022 року, які не відповідає чинному законодавству України, посилається на положення Закону України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким доповнено Цивільний кодекс новими положеннями. Також представник відповідачки подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому зазначив, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень є необґрунтованими та безпідставними, що не доводять понесених фактичних витрат позивачем. Надані адвокатом послуги, а саме, збір та аналіз доказів і документів не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 534/14/20. Зазначена справа є шаблонною та стандартної форми, що не може вважатися складною категорією справ, а також подання позовної заяви через систему «Електронний суд» не свідчить, що адвокат витратив час на пошту та/або проїзд, тому з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає вартість обсягу робіт є дещо завищеною.

Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2024 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в наданій суду заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, на задоволенні позовних вимог, не заперечує про ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, брала участь через свого представника - адвоката Безштанько С.М., який у судове засідання не з`явився, в наданій суду заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними.

При цьому згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що 22.02.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 5581399 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом № 19-ОД від 05.01.2022 та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно умов Кредитного договору: Сума кредиту (загальний розмір) складає 14 000 грн. (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 360 днів. Дата повернення кредиту (17.02.2023) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 14 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» про перерахування коштів.

Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

19.06.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК« ФІНТРАСТ УКРАЇНА» , як фактором, було укладено Договір факторингу № 19.06/23-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило Відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення.

З наданого розрахунку, вбачається, що відповідач має загальну заборгованість по кредиту в сумі 67491,20 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 14000 гривні, заборгованості за процентами - 53491,20 гривні.

Відповідач наданими їй правами не скористалась, вказаний розрахунок відповідачем не спростований.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Відповідач на Веб-сайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» https://www.creditp.ua, мав змогу ознайомитись з текстом примірного Кредитного договору Правилами, Паспортом споживчого кредиту (додається), інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державна регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо.

Відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач в ІТС обрав бажану суму кредиту та строк кредитування: ознайомився з текстом примірного кредитного договору, що пропонувався для укладення, інформацією зазначеною в частині 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправлення (відсилення) до них/неї, що повністю відповідає частині 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»

Після прийняття ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» позитивного рішення щодо надання кредиту відповідачу ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зробив йому пропозицію в Особистому кабінеті укласти електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови і з якими Відповідач ознайомився до моменту укладання.

Після прийняття Відповідачем умов Кредитного договору з ним було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний Відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С106814», після чого Відповідач отримав кредит в сумі 14 000,00 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» про перерахування коштів.

Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку, яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера. Зазначений Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів, коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом.

Відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затв. Постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113 Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу 6 споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Крім того, Платіжна банківська картка містить захищені та притаманні тише конкретній особі обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Надання Кредитору відомостей щодо захищеного номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів які відомі лише Відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і спосіб здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору.

З огляду на вище викладене, кредиті кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку шо повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

Укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах:

«1.5.1.Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

1.5.2. Знижена процентна ставка 0,01 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 24.03.2022 р. або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.».

24.03.2022 Відповідач свої зобов`язання щодо сплати відсотків та тіла кредиту не виконав.

У зв`язку з введенням воєнного стану та з метою врегулювання кредитних правовідносин з клієнтами, а також зменшення їх фінансового навантаження, ТОВ "Авентус Україна" було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитними коштами в період з 25.02.2022 р. по 30.04.2022 р. за всіма кредитними договорами.

У період з 01.05.2022 по 12.07.2022 було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою.

Проте, 12.07.2022 за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» в індивідуальному порядку було здійснено списання всіх нарахованих відсотків та надання можливості виконання боргових зобов`язань задля того, щоб споживач в такий складний час зміг вийти на звичний графік платежів за договором або виконати зобов`язання сплативши тіло кредиту, про що було повідомлено в особистий кабінет Споживача.

Однак наданою можливістю відповідач не скористався.

Щодо доводів відзиву про те, що нарахування процентів у розмірі 53491,20 гривень, як нарахування процентів (інфляції та 3% річних) після 24 лютого 2022 року, які не відповідає чинному законодавству України, посилається на положення Закону України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», то на виконання вимог чинного законодавства ані первісним кредитором, ані Позивачем не здійснювалось нарахування неустойки та пені за невиконання умов Кредитного договору, а були нараховані проценти за користування кредитом.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку: «проценти за користування кредитом" - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Необхідно зазначити, що ЗУ № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - закон) змінює низку правил роботи банків та небанківських фінансових установ, зокрема тих, що надають послуги з кредитування.

При цього, нові правила не передбачають скасування відсотків за користування кредитними коштами. Таке нарахування є правомірним з боку кредитора. Кредитні канікули - це відтермінування сплати боргу, а не його прощення. Також кредитні канікули - це право кредитора, а не його зобов`язання. Законодавець звільнив споживачів кредитних послуг від штрафних санкцій, проте від нарахування відсотків не звільнив.

У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Враховуючи викладене, нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору.

Пп. 3 п. 5.1. Кредитного договору передбачено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори Факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Відповідача.

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Кредитором 19 червня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та Позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу №19.06/23-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру боржників, щодо Відповідача.

Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило Відповідача шляхом направлення на електронну пошту ZLATA.ZAKAZ@BK.RU зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення.

Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена і складає 14 000,00 грн - тіло кредиту та 53491,20 грн - нараховані проценти, всього - 67491,20 грн, що підтверджується карткою обліку договору від ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА".

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Фінтраст Україна» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи НОМЕР_3 від 21.01.2022, видане Національним банком України. Також, Позивач має витяг з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензій для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, в тому числі і на надання послуг факторингу, яка була видана Позивачу Національним банком України від 24.01.2022. В зв`язку з чим, Позивач мав право на укладення договору факторингу та є новим кредитором Відповідача за Кредитним договором.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах шо існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором а б: законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Зазначене підтверджується також постановою КЦС ВС від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц. Аналогічний правовий висновок міститься постанови КЦС ВС від 6 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надан0а шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, заявлений позов базується на вимогах закону, є повністю обґрунтованим, а тому і підлягає задоволенню.

На підставі ст.. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений останнім при подачі позову.

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає на таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ,4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами/ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України/.

07.07.2022 року між адвокатом Крюковою Мариною Володимирівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», в особі директора Леонової Валерії Вадимівни, було укладено договір про надання правової допомоги № 07/07-2022.

Обсяг виконаних робіт визначений в звіті про надання правової допомоги згідно Договору № 07/07-2022 від 07.07.2022, згідно з яким, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» надано правову допомогу на загальну суму 10000,00 гривень. Дану винагороду було сплачено позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 4243 від 29.03.2024.

Представник відповідача надав суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому зазначив, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень є необґрунтованими та безпідставними, що не доводять понесених фактичних витрат позивачем. Надані адвокатом у даній справі такі послуги як збір та аналіз доказів і документів не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 534/14/20. Зазначена справа є шаблонною та стандартної форми, що не може вважатися складною категорією справ, а також подання позовної заяви через систему «Електронний суд» не свідчить, що адвокат витратив час на пошту та/або проїзд, тому з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає вартість обсягу робіт є дещо завищеною.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, провадження № 12-94гс20 за частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно з правових висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у додатковій ухвалі від 21 липня 2020 року справа № 915/1654/19, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі N 910/906/18.

При цьому Касаційний господарський суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

18.06.2024 до суду надійшло з клопотання представника відповідача про зменшення витрат професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача зазначає, що справа є шаблонною та стандартної форми, що не може вважатися складною категорією справ. Такі послуги як збір та аналіз доказів і документів не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 534/14/20. Подання позовної заяви через систему «Електронний суд» не свідчить, що адвокат витратив час на пошту та/або проїзд.

Суд, оцінюючи обґрунтованість вимоги позивача, заперечення відповідача в контексті положення частини четвертої статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою. При цьому суд частково погоджується з доводами відповідача про необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , складання позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді першої інстанції та тривалість судових засідань), критерію реальності таких витрат.

Враховуючи викладене та те, що заявлений адвокатом Крюковою М.В. розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на заперечення останнього, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 5000 гривень.

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений останнім при подачі позову.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором № 5581399 від 22.02.2022 у розмірі 67491 /шістдесят сім тисяч чотириста дев`яносто одна/ гривні 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Фінтраст Україна» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ гривні 41 копійки, витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 /п`ять тисяч/ гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження за адресою: місто Київ, вулиця Загородня, 15, офіс 118/2

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ