ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2024Справа № 910/3612/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"

про стягнення 11 480,89 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 6 146,22 грн., штрафних санкцій за період 03.10.2022-27.10.2022 на суму 956,72 грн. та за період 28.10.2022-19.03.2024 на суму 4 377,95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

09.04.2024 до канцелярії суду (через систему "Електронний суд") позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду від 15.04.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 15.04.2024 о 16 год. 45 хв.

03.05.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.05.2022 у справі №592/3085/22 встановлено: "09.05.2022 о 08 год. в м. Суми водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Laguna, д.н.з НОМЕР_1 , повертаючи праворуч з вул. Металургів на вул. Реміснича на заборонений червоний сигнал світлофору здійснив зіткнення з транспортним засобом Opel Meriva, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався прямо по вул. Реміснича зі сторони просп. Курський, чим спричинив механічні пошкодження обох транспортних засобів та наніс матеріальних збитків.".

Зазначеною вище постановою суду від 24.05.2022 визнано ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На час настання страхового випадку 09.05.2022 транспортний засіб Renault Laguna (VIN-код: НОМЕР_3 ) застрахований приватним акціонерним товариством - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" за полісом №АР/5483530 та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна" за полісом №ЕР/204251047.

09.05.2022 ОСОБА_2 повідомив приватне акціонерне товариство - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця"про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася за участю транспортних засобів Renault Laguna (д.н. НОМЕР_1 ) та Opel Meriva (д.н. НОМЕР_2 ).

11.05.2022 ОСОБА_3 складено Звіт №113470 про оцінку колісного транспортного засобу, яким зроблено висновок про те, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданий власникові Opel Meriva держномер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження на дату оцінки КТЗ складає: 37 583,81 грн. без ПДВ на запасні частини.

07.06.2022 ОСОБА_4 звернулася до приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" із заявою про страхове відшкодування за страховим випадком від 09.05.2022.

12.07.2022 позивач звернувся до відповідача з листом №107 про прийняття рішення щодо визнання ДТП від 09.05.2022 страховим випадком та здіснення страхового відшкодування у розмірі 30 491,36 грн.

09.09.2022 затверджено Страховий акт №143/цв/22 (аварійний сертифікат) щодо встановлення розміру страхового відшкодування за полісом АР/5483530 у розмірі 30 491,36 грн. для потерпілого: ОСОБА_4 .

Позивачем виконано свій обов`язок щодо здійснення страхового відшкодування за полісом №АР/5483530, що підтверджується платіжним дорученням №10389 від 09.09.2022 на суму 30 491,36 грн. (виплата страхового відшкодування згідно з акту №143/цв/22).

Позивач звернувся до відповідача із заявою №96 від 16.09.2022 про виплату страхового відшкодування у розмірі 15 245,68 грн.

Відповідно до платіжної інструкції кредитного переказу коштів №16795 від 28.10.2022 відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 9 099,46 грн.

Позивач, звертаючись до суду, зазначає, що відповідачем не в повному обсязі здійснено виплату страхового відшкодування, а тому у відповідача залишається обов`язок щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 6 146,22 грн.

Відповідач, заперечуючи щодо позову, зазначає, що ним було виконано обов`язок щодо виплати страхового відшкодування. Відповідач, визначаючи розмір страхового відшкодування, застосував формулу, яка передбачена пп. б) п. 5.2 ст. 5 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії МТСБУ від 26.02.2020 №464/2020 (далі - Порядок).

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон України 1961-IV) встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з ст. 6 Закону України 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 Закону України 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 540 ЦК України).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Порядку страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив страхове відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не перевищує сукупно розміру сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.

Для реалізації зазначеного у цьому пункті права страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив страхове відшкодування, має подати заяви про страхове відшкодування до решти зазначених страховиків.

Пунктом 5.2 ст. 5 Порядку встановлено, що розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається к залежності від розміру шкоди за формулами:

а) якщо визначений розмір шкоди є у межах страхової суми за відповідний тип шкоди за будь-яким із внутрішніх договорів страхування: СК = Св/Кс - Ф;

б) якщо розмір шкоди перевищує розмір страхової суми за відповідний тип шкоди за будь-яким із внутрішніх договорів страхування, але не більший за сукупний розмір страхової суми за відповідний тип шкоди за усіма внутрішніми договорами страхування: СК =(Св/Кс) - (Сш-Св)/Кс - Ф,

де Ск - розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика; Св - розмір виплаченого заявником страхового відшкодування; Кс - кількість страховиків, які застрахували один об`єкт, на дату страхового випадку; Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку; Ф - розмір франшизи, визначений страховиком до якого заявником подана заява про страхового відшкодування.

Визначений розмір шкоди у розмірі 37 583,81 грн. є у межах страхової суми за відповідний тип шкоди за внутрішніми договорами страхування позивача та відповідача, а саме в межах ліміту у розмірі 130 000,00 грн. Отже, розрахунок розміру страхового відшкодування повинен проводитися відповідно до пп. а) п. 5.2 ч. 5 Порядку, а саме: СК = 30 491,36/2 - 2600; Ск = 12 645,68.

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Порядку страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядку іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування, зобов`язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування та у розмірі, визначеному відповідно до пункту 5.2 цієї статті.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі положенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якого зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що у відповідача наявний обов`язок перед відповідачем щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 3 546,22 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 4 234,53 грн.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, ураховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 36.5 ст. 36 Закону України 1961-IV передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 7 ст. розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 на всій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

Розрахунок суду:

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУСума пені12 645,6803.10.2022 - 27.10.20222525,00433,073 546,2228.10.2022 - 30.06.202324625,001 195,03Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволення у розмірі 1 628,10 грн.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 289,60 грн. та інфляційних втрат у розмірі 810,54 грн.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, ураховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, зміст яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За перерахунком суду: 3% річних за боргом 12 645,68 грн. у період з 03.10.2022 по 27.10.2022 становлять 25,98 грн.; 3% річних за боргом 3 546,22 грн. у період з 28.10.2022 по 19.03.2024 становлять 148,30 грн.; інфляційні втрати за боргом 12 645,68 грн. у період з 03.10.2022 по 27.10.2022 становлять 316,14 грн.; інфляційні втрати за боргом 3 546,22 грн. у період з 28.10.2022 по 19.03.2024 становлять 278,16 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню у розмірі 174,28 грн., а позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 594,30 грн.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані для підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно зі ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 79, ст.ст. 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 102; ідентифікаційний код 22868348) на користь приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" (79005, Львівська обл., місто Львів, вул. Саксаганського, будинок 5; ідентифікаційний код 13809430) страхове відшкодування у розмірі 3 546 (три тисячі п`ятсот сорок шість) грн. 22 коп., інфляційні втрати у розмірі 594 (п`ятсот дев`яносто чотири) грн. 30 коп., 3% річних у розмірі 174 (сто сімдесят чотири) грн. 28 коп., пеню у розмірі 1 628 (одна тисяча шістсот двадцять вісім) грн. 10 коп. та судовий збір у розмірі 1 567 (одна тисяча п`ятсот шістдесят сім) грн. 40 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій МУДРИЙ