ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2024Справа № 910/5238/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтаун», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізобуд», м. Київ

про стягнення 342776,70 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайтаун» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізобуд» про стягнення основного боргу в сумі 66 981,83 грн, пені в сумі 267 927,35 грн, 3% річних в розмірі 2973 грн та інфляційних збитків в розмірі 4894,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором підряду №ОТ86 від 23.10.2020 в частині оплати 2,5% від ціни договору, тобто, забезпечувального платежу згідно п.7.1.7 договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5238/24; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що сума в розмірі 66 981,83 грн була утримана генпідрядником як сума неустойки за порушення термінів виконання робіт на підставі п.9.1 договору №ОТ86 від 23.10.2020, а отже, підстави для її стягнення з відповідача відсутні.

Позивач у відповіді на відзив проти правової позиції відповідача заперечив посилаючись на те, що генпідрядником не заявлялось жодних претензій до позивача стосовно строків виконання робіт, жоден раз питання сплати штрафних санкцій не підіймалось. Означене, на думку позивача, вказує не необхідність застосування принципу заборони суперечливої поведінки до правовідносин сторін. До того ж, позивачем наголошено, що долучені до відзиву претензії про сплату штрафних санкцій позивачем отримано не було, а докази їх направлення відповідачем суду не надано. Також позивачем було заявлено про залишення відзиву без розгляду, з огляду на те, що відповідачем не було зареєстровано електронний кабінет в системі «Електронний суд».

Судом було враховано доводи позивача, проте суд дійшов висновку щодо доручення відзиву до матеріалів справи з урахуванням такого.

Частиною 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, судом в контексті означеного враховано, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Судом прийнято до уваги обов`язок суду забезпечити принципи змагальності та рівності учасників судового процесу, з урахуванням чого і долучено відзив до матеріалів справи. До того ж, судом враховано, що до відзиву додано докази направлення відзиву на адресу позивача засобами електронного зв`язку й обставини подальшої реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю «Залізобуд» електронного кабінету в системі «Електронний суд».

Відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що враховуючи наявність заборгованості перед підрядником частинами суми неустойки і була утримана за рахунок вказаних коштів, про що у претензії №102 від 02.12.2022 було повідомлено про утримання грошових коштів в сумі 66 981,83 грн, а також необхідності перерахувати грошові кошти в якості сплати решти неустойки за порушення строків виконання робіт.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЛІЗОБУД» (генпідрядник), Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙТАУН» (підрядник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕНТАРОК» (гарант) було укладено договір підряду №ОТ86, відповідно до п. 1.1 якого генпідрядник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами, у відповідності до умов договору та робочої документації виконати та здати генпідряднику за відповідними актами приймання - передачі виконаних робіт підрядні роботи, об`єкту: «Реконструкція торговельно-офісної споруди з спортивно-оздоровчими приміщеннями (без зміни функції)» на вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 14 в Оболонському районі м. Києва» (об`єкт), а генпідрядник зобов`язується прийняти роботи та сплатити їх вартість, а також, при необхідності, вартість використаних підрядником при виконанні робіт матеріалів та комплектуючих виробів.

Відповідно до п.п. 2.1.-2.2. договору №ОТ86 від 23.10.2020 ціна договору тверда та являє собою суму цін, вказаних в угодах, підписаних сторонами до даного договору. Порядок розрахунків: Розрахунки за виконані роботи (по кожному етапу) проводяться щомісячно протягом 30 робочих днів з моменту підписання сторонами актів приймання - передачі виконаних робіт. Генпідрядник та підрядник беруть на себе зобов`язання вести облік взаєморозрахунків за кожною угодою до даного договору з урахуванням умов п.7.1.7 та статті 9 даного договору.

Відповідно до п. 2.4. договору №ОТ86 від 23.10.2020 остаточна вартість робіт, яку має сплатити генпідрядник на користь підрядника, визначається на підставі актів приймання - передачі виконаних робіт, підписаних сторонами.

У пункті 3.1 договору №ОТ86 від 23.10.2020 термін виконання робіт визначається сторонами в угодах до цього договору.

Згідно п.5.1 договору №ОТ86 від 23.10.2020 підрядник щомісячно надає генпідряднику акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 (додатки 1.4. та 1.5. до договору) (раніше за текстом та надалі - акти приймання - передачі виконаних робіт). Підрядник зобов`язаний ї надати акти приймання - передачі виконаних робіт для перевірки фактичних обсягів виконаних робіт уповноваженому представнику організації, що здійснює технічний нагляд та Генпідряднику не пізніше 25-го числа звітного місяця. Звітний місяць, це поточний місяць, в якому виконувалися роботи, що передаються підрядником генпідряднику. Разом із звітними документами підрядник передає повний комплект виконавчої документації (акти на закриття прихованих робіт, виконавчі схеми, протоколи випробувань, паспорти та сертифікати якості на використані вироби І матеріали тощо) на зазначені в актах КБ-2в та довідках КБ-3 роботи. Відсутність вищезазначеної супровідної документації, невідповідність наданих Актів приймання - передачі виконаних робіт додаткам 1.4. та 1.5. до договору, а також невідповідність якості робіт та використаних матеріалів нормативним вимогам є достатніми підставами для відмови генпідрядника від підписання акту приймання - передачі виконаних робіт та здійснення розрахунку. Акти приймання - передачі виконаних робіт вважаються переданими генпідряднику на розгляд, якщо на супровідному листі, до якого додано Акти приймання - передачі виконаних робіт, є підпис уповноваженої Генпідрядником особи про їх отримання або є поштове повідомлення з відміткою про отримання листа з актами приймання - передачі виконаних робіт. Уповноважений представник організації, що здійснює технічний нагляд, та генпідрядник в термін 10 (десять) робочих днів з дня отримання Актів приймання - передачі виконаних робіт, узгоджують надані акти приймання - передачі виконаних робіт, або надають свої обґрунтовані заперечення в той же термін. Акти приймання - передачі виконаних робіт вважаються узгодженими представником організації, що здійснює технічний нагляд за умови наявності його підпису та штампу «Обсяги, склад та якість робіт перевірено». Підрядник надає генпідряднику зазначені акти приймання - передачі виконаних робіт в паперовому вигляді не менш ніж у 3 (трьох) примірниках, крім того, в електронному вигляді шляхом направлення на адресу електронної пошти генпідрядника.

Підпунктом 6.1.4. пункту 6.1. договору №ОТ86 від 23.10.2020 встановлено, що генпідрядник зобов`язаний приймати роботи згідно умов пункту 5. даного договору та вчасно сплатити підряднику суму договору згідно умов пункту 2. даного договору.

Підпунктом 7.1.7. пункту 7.1. договору №ОТ86 від 23.10.2020 встановлено, що генпідрядник має право отримати від підрядника забезпечення зберігання результатів виконаних та прийнятих підрядником робіт у гарантійний термін шляхом утримання забезпечувальних сум, що становлять 5 (п`ять) % від загальної вартості фактично виконаних та прийнятих Робіт за Договором у наступному порядку:

- шляхом утримання 2,5% від сум усіх (в т.ч. проміжних) платежів по кожному з актів та виплатою цих 2,5% від вартості фактично виконаних та прийнятих робіт по кожній угоді протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання сторонами останнього акту за відповідною угодою до договору та прийнята генпідрядником повного комплекту виконавчої документації за результатами виконання Робіт по цій Угоді.

- шляхом утримання 2,5% від сум усіх (в т.ч. проміжних) платежів по кожному з актів з виплатою їх по кожній угоді протягом одного року (триста шістдесят п`ять днів) з дня підписання Сторонами останнього Акту за відповідною угодою до договору та прийнята генпідрядником повного комплекту виконавчої документації за результатами виконання робіт по цій угоді).

Відповідно до п.п. 7.1.8. пункту 7.1. договору №ОТ86 від 23.10.2020 зазначені кошти генпідрядник має право використати для відновлення якості результатів Робіт (виконаних неякісно з вини підрядника) у будь який час, до дати повернення зазначених коштів, відповідно до умов Договору, у разі відмови підрядника від виконання таких робіт. Кошти, витрачені генпідрядником на відновлення якості результатів робіт (виконаних неякісно з вини підрядника) поверненню підряднику не підлягають. Про використання коштів генпідрядник повідомляє підрядника письмово за п`ять діб до початку виконання робіт з відновлення якості результатів робіт. В такому випадку підрядник зобов`язаний у термін 10 (десять) календарних днів від дати направлення письмового повідомлення надати генпідряднику розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної. У випадку ненадання або надання невірного розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, підрядник зобов`язується у безспірному порядку компенсувати генпідряднику усі збитки, що виникли в наслідок ненадання або надання невірного розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, протягом 5 (п`яти) банківських днів.

Відповідно до п.п. 7.2.2. п. 7.2. договору №ОТ86 від 23.10.2020 підрядник має право на оплату виконаних робіт за підписаними сторонами актами приймання - передачі виконаних робіт згідно умов договору.

За умовами п.9.2 договору за порушення підрядником термінів виконання робіт більш як на 20 календарних днів підрядник зобов`язаний виплатити генпідряднику штраф в розмірі 20% від суми порушеного зобов`язання (невиконаних в строк робіт). Сума штрафу може самостійно утримана генпідрядником при здійсненні розрахунків з підрядником за актом приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з абз. 2 п. 9.3. договору відповідної угоди до договору за прострочення генпідрядником строків оплати (окрім авансів), визначених в договорі та в угодах до договору, генпідрядник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1 % від суми договору за кожний день прострочення. Однак загальна сума штрафу по цьому абзацу цього пункту договору не може перевищувати 10% (десять) відсотків вартості відповідної угоди до договору.

Даний договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та умов договору (п.12.1 договору №ОТ86 від 23.10.2020).

23.10.2020 сторонами було укладено угоду №ОТ8601 до договору №ОТ86 від 23.10.2020, згідно п.1.1 якої відповідно до умов даної угоди та договору підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з влаштування навісного вентильованого фасаду системи Вентарок, код за ДК 016:2010 -43.29, на об`єкті: «Реконструкція торговельно-офісної споруди з спортивно-оздоровчими приміщеннями (без зміни функції)» на вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 14 в Оболонському районі м. Києва».

Згідно п.2.1 додаткової угоди №ОТ8601 до договору №ОТ86 від 23.10.2020 загальна вартість робіт та матеріалів за даною Угодою становить 3 155 395,89 грн (три мільйони сто п`ятдесят п`ять тисяч триста дев`яносто п`ять грн 89 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 525 899,32 грн (п`ятсот двадцять п`ять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять грн 32 коп.), відповідно до договірної ціни (додаток № 1 до даної Угоди).

Оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконані підрядником та прийняті генпідрядником роботи протягом 30 робочих днів після підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт з пропорційним вирахуванням авансів, відповідно до умов цієї угоди (п.2.3 додаткової угоди №ОТ8601 до договору №ОТ86 від 23.10.2020).

За умовами п.3.1 угоди №ОТ8601 до договору №ОТ86 від 23.10.2020 підрядник зобов`язується виконати роботи, визначені п.1.1. даної угоди, не пізніше 25 березня 2021 року.

18.01.2021 контрагентами було укладено додатковий договір №1 від 18.01.2021 до додаткової угоди №ОТ8601 до договору №ОТ86 від 23.10.2020, якою сторони за взаємною згодою вирішили змінити зміст назви «Об`єкт» в договорі та викласти його у наступній редакції: «Об`єкт: «Будівництво торговельно-офісної будівлі із закладами громадського харчування на вулиці Маршала Тимоніенка, 21 корпус 16 в Оболонському районі м. Києва». Всі інші положення договору залишаються чинними без змін.

18.01.2021 сторонами було укладено угоду №1 до угоди №ОТ8601 від 23.10.2020 до договору №ОТ86 від 23.10.2020. Відповідно до умов даної угоди га договору підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з влаштування навісного вентильованого фасаду системи Вентарок, код за ДК 016:2010 43.29. (надалі - Роботи на об`єкт: «Будівництво торговельно-офісної будівлі Із закладами громадського харчування на вулиці Маршала Тимошенка, 21. корпус 16 в Смоленському районі м. Києва», (надалі - об`єкт).».

Додатковою угодою №2 від 25.03.2021 до угоди №ОТ8601 від 23.10.2020 до договору №ОТ86 від 23.10.2020 сторони домовились викласти пункт 2.1. угоди в наступній редакції: «Загальна вартість робіт та матеріалів за даною Угодою становить 3 315 028,89 гри (три мільйони триста п`ятнадцять тисяч двадцять вісім грн 89 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 552 504,81 гри (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі п`ятсот чотири грн 81 коп.), відповідно до Договірної ціни (Додаток № 1 до даної Угоди).». Всі інші положення угоди та договору залишені чинними без змін.

Як свідчать додані до матеріалів справи докази, згідно додаткової угоди №2 від 25.03.2021 до угоди №ОТ8601 від 23.10.2020 до договору №ОТ86 від 23.10.2020 підрядником було виконано, а генпідрядником прийнято роботи:

- згідно акту №1 від 27.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 2 667 375,40 грн;

- згідно акту №2 від 29.10.2021 на за жовтень 2021 року на суму 11 898,10 грн.

В якості оплати за виконані роботи Товариством з обмеженою відповідальністю «Залізобуд» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтаун» грошові кошти на загальну суму 2 612 291,67 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №1208 від 17.12.2021, №7951 від 24.12.2020, №8271 від 05.02.2021, №8579 від 09.03.2021, №8956 від 15.04.2021, №9233 від 25.05.2021.

Як вказує позивач, відповідачем фактично не було в повному обсязі оплачено роботи, які було виконано згідно угоди №2 від 25.03.2021 до угоди №ОТ8601 від 23.10.2020 до договору №ОТ86 від 23.10.2020, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізобуд» утворилась заборгованість на суму 66 981,83 грн, що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що сума в розмірі 66 981,83 грн була утримана генпідрядником як сума неустойки за порушення термінів виконання робіт на підставі п.9.1 договору №ОТ86 від 23.10.2020, а отже, підстави для її стягнення з відповідача відсутні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи юридичних фактів.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України).

У ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підпунктом 7.1.7. пункту 7.1. договору №ОТ86 від 23.10.2020 встановлено, що генпідрядник має право отримати від підрядника забезпечення зберігання результатів виконаних та прийнятих підрядником робіт у гарантійний термін шляхом утримання забезпечувальних сум, що становлять 5 (п`ять) % від загальної вартості фактично виконаних та прийнятих Робіт за Договором у наступному порядку:

- шляхом утримання 2,5% від сум усіх (в т.ч. проміжних) платежів по кожному з актів та виплатою цих 2,5% від вартості фактично виконаних та прийнятих робіт по кожній угоді протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання сторонами останнього акту за відповідною угодою до договору та прийнята генпідрядником повного комплекту виконавчої документації за результатами виконання Робіт по цій Угоді.

- шляхом утримання 2,5% від сум усіх (в т.ч. проміжних) платежів по кожному з актів з виплатою їх по кожній угоді протягом одного року (триста шістдесят п`ять днів) з дня підписання Сторонами останнього Акту за відповідною угодою до договору та прийнята генпідрядником повного комплекту виконавчої документації за результатами виконання робіт по цій угоді).

Відповідно до п.п. 7.2.2. п. 7.2. договору №ОТ86 від 23.10.2020 підрядник має право на оплату виконаних робіт за підписаними сторонами актами приймання - передачі виконаних робіт згідно умов договору.

Оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконані підрядником та прийняті генпідрядником роботи протягом 30 робочих днів після підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт з пропорційним вирахуванням авансів, відповідно до умов цієї угоди (п.2.3 додаткової угоди №ОТ8601 до договору №ОТ86 від 23.10.2020).

Судом вище було встановлено, що згідно додаткової угоди №2 від 25.03.2021 до угоди №ОТ8601 від 23.10.2020 до договору №ОТ86 від 23.10.2020 підрядником було виконано, а генпідрядником прийнято роботи: згідно акту №1 від 27.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 2 667 375,40 грн; згідно акту №2 від 29.10.2021 на за жовтень 2021 року на суму 11 898,10 грн.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати генпідрядником робіт, які було виконано згідно актів №1 від 27.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 2 667 375,40 грн та №2 від 29.10.2021 на за жовтень 2021 року на суму 11 898,10 грн, настав.

В якості оплати за виконані роботи Товариством з обмеженою відповідальністю «Залізобуд» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтаун» грошові кошти на загальну суму 2 612 291,67 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №1208 від 17.12.2021, №7951 від 24.12.2020, №8271 від 05.02.2021, №8579 від 09.03.2021, №8956 від 15.04.2021, №9233 від 25.05.2021.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини того, що сума грошових коштів, яка не була перерахована відповідачем на рахунок позивача в якості оплати за вказані вище роботи становить 66 981,83 грн.

Одночасно, суд погоджується із твердженнями відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову з урахуванням такого.

За приписами ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Водночас, приписами ч. 1 ст. 846, ч.ч. 2, 4 ст.849 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті).

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як вказувалось вище, за умовами п.3.1 угоди №ОТ8601 до договору №ОТ86 від 23.10.2020 підрядник зобов`язується виконати роботи, визначені п.1.1. даної угоди, не пізніше 25 березня 2021 року.

Одночасно, судом було встановлено, що фактично роботи за вказаною угодою було виконано з порушенням обумовлених контрагентами строків, зокрема акти виконаних робіт було складено та підписано 27.10.2021 та 29.10.2021.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За умовами п.9.2 договору за порушення підрядником термінів виконання робіт більш як на 20 календарних днів підрядник зобов`язаний виплатити генпідряднику штраф в розмірі 20% від суми порушеного зобов`язання (невиконаних в строк робіт). Сума штрафу може самостійно утримана генпідрядником при здійсненні розрахунків з підрядником за актом приймання-передачі виконаних робіт.

Тобто, виходячи з умов укладеного між сторонами договору, враховуючи, що термін порушення підрядником строків виконання робіт перевищує 20 календарних днів, суд дійшов висновку, що у генпідрядника виникло право на застосування до підрядника штрафної санкції, що передбачена п.9.2 договору №ОТ86 від 23.10.2020 в розмірі 20% від суми порушеного зобов`язання (невиконаних в строк робіт), а саме в сумі 535 854,70 грн.

Наразі, судом враховано, що у п.9.2 договору вказано, що сума штрафу може самостійно утримана генпідрядником при здійсненні розрахунків з підрядником за актом приймання-передачі виконаних робіт.

Оцінюючи зміст договору в цій частині судом враховано, що частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У ст.627 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що до сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Тобто, з урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави вважати, що умови п.9.2 договору №ОТ86 від 23.10.2020 не відповідають внутрішній волі обох контрагентів. Отже, за висновками суду, останні є невід`ємною частиною договору в частині визначення порядку нарахування та сплати неустойки й обов`язковими до виконання обома контрагентами.

За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо правомірності дій відповідача стосовно самостійного утримана генпідрядником при здійсненні розрахунків з підрядником за актами приймання-передачі виконаних робіт №1 від 27.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 2 667 375,40 грн та №2 від 29.10.2021 на за жовтень 2021 року на суму 11 898,10 грн грошових коштів в сумі 66 981,83 грн, в якості сплати штрафу згідно п.9.2 договору.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що обставини відсутності попередніх заяв відповідача щодо нарахування штрафу за порушення строків виконання робіт та його самостійне утримання із суми оплати ніяким чином не нівелює права генпідрядника на застосування до підрядника визначених умовами договору заходів відповідальності.

У даному видку суд також вважає за доцільне звернути увагу позивача неможливість застосування принципу заборони суперечливої поведінки. Зокрема, суд зауважує, що добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку. Доцільність застосування вказаної доктрини при оцінці доказів також підтверджено Верховним Судом у постановах від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 07.11.2019 у справі № 910/124484/18, від 14.05.2020 у справі № 910/7515/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 31.03.2021 по справі №923/875/19, від 29.03.2023 по справі № 910/14105/21.

Проте, відсутність зауважень генерального підряника щодо строків виконання робіт, в тому числі, і на момент їх прийняття, а у подальшому застосування певних санкцій до порушника господаоського зобов`язання ніяким чином не вказує на вчинення взаємосуперечливих дій. До того ж, умовами договору не передбачено обов`язку генпідрядника попередити підрядника про застосування заходів відповідльності у письмовій формі.

Крім того, посилання позивача на те, що фактично сума утриманих відповідачем коштів, є сумою яка була утрамана генеральним підрядником згідно з підпунктом 7.1.7. пункту 7.1. договору №ОТ86 від 23.10.2020 ніяким чином не впливають на висновки суду щодо правомірності дій відповідача щодо утримання суми неустойки за порушення строків виконання робіт з оплати їх вартості, оскільки такі дії генпідрядника повністю узгоджуються з умовами п.9.2 договору.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтаун» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізобуд» про стягнення основного боргу в сумі 66 981,83 грн.

Враховуючи висновки суду щодо відсутності у відповідача заборгованості з оплати виконаних позивачем робіт, вимоги про стягнення пені в сумі 267 927,35 грн, 3% річних в розмірі 2973 грн та інфляційних збитків в розмірі 4894,52 грн також підлягають залишенню без задоволення.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Виходячи з висновків суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог, згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтаун» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізобуд» про стягнення основного боргу в сумі 66 981,83 грн, пені в сумі 267 927,35 грн, 3% річних в розмірі 2973 грн та інфляційних збитків в розмірі 4894,52 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено та підписано 01.07.2024.

Суддя В.В. Князьков