номер провадження справи 5/83/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2024 Справа № 908/1185/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (електронна пошта: office@uniqa.ua; вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, м. Київ, 04112; код ЄДРПОУ 20033533)

До відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (електронна пошта: credo@credo.zp.ua; пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789)

про стягнення 156 800,00 грн.,

Без участі представників Сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

19.04.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "Кредо" про стягнення 156 800,00 грн.

19.04.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1185/24 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 28.05.2024, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

28.06.2024 судом прийнято рішення.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 28.04.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (страховик, позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 008015/4057/0000037, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «BMW X1 sDrive18i», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , та прикріпленим до нього ззовні та всередині додатковим обладнанням. Строк дії договору встановлено з 29.04.2023 по 28.04.2024. 02.11.2023, о 19:30 год. по вул. Комунальній у м. Виноградів сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «BMW X1 sDrive18i», д.р.н. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 та транспортного засобу «Audi А4», д.р.н. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_3 .

Згідно постанови Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03.01.2024 у справі про адміністративне правопорушення №299/7642/23 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.130 ч.1, ст.124 та ст.185 КУпАП. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29.02.2024 матеріали справи про адміністративне правопорушення №299/7642/23 повернуто до Виноградівського районного суду Закарпатської області. Дата набрання законної сили: 29.02.2024. Згідно ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW X1 sDrive18i» д/н НОМЕР_1 склала 190 354,45 грн. Згідно рахунку СТО - ФОП Зарбеєв М.О. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW X1 sDrive18i» д/н НОМЕР_1 склала 180 836,73 грн. (з урахуванням знижки 5% від вартості ремонту згідно ремонтної калькуляції). За страховим випадком позивачем складено страховий акт № 14291906968 від 04.12.2023 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 180 836,73 грн. Виплата страхового відшкодування на рахунок СТО - ФОП Зарбеєв Микита Олександрович підтверджується платіжною інструкцією № 128839 від 06.12.2023. Таким чином Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов Договору. Відповідно до лімітів полісу ОСЦПВВНТЗ № 214880784 ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 160 000,00 грн. Отже, після виплати страхового відшкодування у ПрАТ «СК «УНІКА» виникло право вимоги до ТДВ «СК «Кредо» з відшкодування завданої шкоди у розмірі 156 800,00 грн. з урахуванням франшизи на суму 3 200,00 грн. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача основну суму страхового відшкодування у розмірі 156 800,00 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Станом на 28.06.2024 відповідач відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалою від 29.04.2024 до суду не направив.

Відповідач про розгляд даної справи повідомлений належним чином - шляхом доставлення 29.04.2024 до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» та направлення на електронну адресу відповідної ухвали суду про відкриття провадження у справі № 908/1185/24 від 29.04.2024.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (страховик, позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 008015/4057/0000037, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «BMW X1 sDrive18i», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , та прикріпленим до нього ззовні та всередині додатковим обладнанням.

02.11.2023, о 19:30 год.. по вул. Комунальній у м. Виноградів сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «BMW X1 sDrive18i», д.р.н. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 та транспортного засобу «Audi А4», д.р.н. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_3 .

02.11.2023 страхувальник звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування та надав усі необхідні документи.

Так, положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку, страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону України «Про страхування», у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.

Відповідно до рахунку-фактури СТО - ФОП Зарбеєва М.О. № ЗМО-000091 від 08.11.2023, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW X1 sDrive18i», д.р.н. НОМЕР_1 склала 180 836,73 грн. На підставі даної заяви та наданих потерпілою особою документів, 04.12.2023 вказана дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком, у зв`язку з чим на підставі рахунку-фактури № ЗМО-000091 від 08.11.2023 було складено страховий акт № 14291906968 та розрахунок суми страхового відшкодування в розмірі 180 836,73 грн.

За вказаною ДТП, ПрАТ «СК «УНІКА» на підставі страхового акту № 14291906968 від 04.12.2023 та згідно договору здійснило виплату у розмірі 180 836,73 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 128839 від 06.12.2023.

Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 33461 від 14.02.2024, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ після аварійного пошкодження КТЗ «BMW X1 sDrive18i», д.р.н. НОМЕР_1 становить 190 472,39 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно постанови Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03.01.2024 у справі про адміністративне правопорушення № 299/7642/23 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.130 ч.1, ст.124 та ст.185 КУпАП.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29.02.2024 матеріали справи про адміністративне правопорушення № 299/7642/23 повернуто до Виноградівського районного суду Закарпатської області. Дата набрання законної сили: 29.02.2024.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "КРЕДО" на підставі полісу № ЕР/214880784, яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого в сумі 160 000,00 грн., франшиза - 3 200,00 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Кредо» (надалі - відповідач, ТДВ «СК «Кредо»), що підтверджується полісом № ЕР/214880784, то саме до відповідача, ПрАТ «СК «УНІКА» мало право вимоги в порядку суброгації.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як встановлено судом, згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 33461 від 14.02.2024, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ після аварійного пошкодження КТЗ «BMW X1 sDrive18i», д.р.н. НОМЕР_1 становить 190 472,39 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до лімітів полісу ОСЦПВВНТЗ № ЕР/214880784, ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 160 000,00 грн.

На підставі викладеного та враховуючи розмір франшизи 3 200,00 грн., предметом розгляду справи є стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації на суму 156 800,00 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом".

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна норма міститься у ст. 993 Цивільного Кодексу України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Audi А4», д.р.н. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_3 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на підставі полісу № ЕР/214880784.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на Стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до Стоянки та плата за послуги Стоянки.

За таких обставин, у зв`язку із настанням страхового випадку - пошкодженням транспортного засобу марки «BMW X1 sDrive18i», д.р.н. НОМЕР_1 , у відповідача виник обов`язок відшкодувати останньому витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/7449/17 зазначено, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як Сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

В Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тобто, законом не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду, та строк такого звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком. Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання та сплатив страхове відшкодування на загальну суму 180 836,73 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 128839 від 06.12.2023.

Оскільки встановлено, що транспортний засіб «Audi А4», д.р.н. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_3 цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на підставі полісу № ЕР/214880784 (відповідач у справі), саме ця особа в даному випадку є відповідальною за завдані збитки. До позивача, який сплатив страхове відшкодування перейшло право вимоги до відповідача.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором Стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як Сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між Сторонами у справі, позивач виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Audi А4», д.р.н. НОМЕР_3 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про страхування", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу в тому числі відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 9.4. ст. 9 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до лімітів полісу ОСЦПВВНТЗ № ЕР/214880784, ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 160 000,00 грн.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума страхового відшкодування складає 156 800,00 грн., яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково суду не надав.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть Сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між Сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною Стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для Сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію Сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4)доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 7 000,00 грн., позивачем додано до матеріалів справи, в т.ч.: копію Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, укладеного з АБ "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт", копію додатку № 1 від 26.12.2023 до Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, копію Додаткової угоди № 3 від 01.12.2023 до Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, копію Акту надання послуг № 145 від 18.04.2024 на суму 7 000,00 грн., копію розрахунку витрат на правничу допомогу від 26.12.2023, копію рахунку № 145 від 26.12.2023 на суму 7 000,00 грн., копію ордеру на надання правової допомоги Серія АА № 1278640 від 02.02.2023. Також суду надано копію платіжної інструкції № 4641 від 29.12.2023 на суму 7 000,00 грн., що підтверджує понесення (оплату) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

В акті надання послуг № 145 від 18.04.2024 зазначені наступні послуги: надання правової (правничої) допомоги в суді першої інстанції в фіксованій сумі гонорару по страховій справі № 034862 (страховий акт № 14291906968).

Суд не зобов`язаний присуджувати Стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений Стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої Сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною Стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди заСтосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та заСтосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів Сторін. Ті самі критерії заСтосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву Сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач заперечень проти розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. суду не надав.

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в розрахунку витрат на правову допомогу та Акті надання послуг № 145 від 18.04.2024, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1/20ю від 31.12.2020.

Надавши оцінку усім доданим доказам з урахуванням складності цієї справи врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. є співмірним та доведеним.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на Сторони. Кожна Сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не Стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які Сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності Сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 46, 123, 126, 129, 130, 191, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, м. Київ, 04112; код ЄДРПОУ 20033533) страхове відшкодування у розмірі 156 800 (сто п`ятдесят шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору на суму 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.