КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Яковлєва Л.В.

Єдиний унікальний номер справи № 359/9400/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10664/2024

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мережко М.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року та за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про відшкодування витрат на побутовий та постійний сторонній догляд, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 23 вересня 1969 року Київську міську електромережу «Київенерго» визнано винною у заподіянні позивачу шкоди, завданої каліцтвом та ушкодженням його здоров`я.

Рішенням Залізничного районного народного суду м. Києва від 09 липня 2001 року за ОСОБА_1 визнано право на побутовий та звичайний догляд довічно. Вказані судові рішення набрали законної сили. На підставі цих судових рішень Бориспільським міськрайонним судом Київської області вже ухвалювались у 2016 та 2020 роках судові рішення, якими з АЕК «Київенерго» та згодом з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 стягувались витрати на побутовий та звичайний догляд.

ПАТ «Київенерго» реорганізовано шляхом виділення ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі». Відповідач є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Київенерго».

Всупереч наведеному, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» ухиляється від добровільного відшкодування ОСОБА_1 визначених судовими рішеннями та гарантованих витрат на побутовий та звичайний догляд за період часу з 01 січня 2023 року до 01 січня 2024 року в загальному розмірі 60 300 грн. 00 коп. Через вказану бездіяльність відповідача позивач зазнав душевних переживань, у зв`язку з чим ОСОБА_1 заподіяно моральної шкоди, яку він оцінив в розмірі 40 000 грн. 00 коп.

Позивач 22 січня 2024 року подав заяву про збільшення позовних вимог, яку заявою від 30 січня 2024 року відкликав.

Просив стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на власну користь витрати на побутовий та звичайний догляд в розмірі 60 300 грн. 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 40 000 грн. 00 коп.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 рокупозовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_2 відшкодування витрат на побутовий та постійний сторонній догляд в розмірі 60 300 грн. 00 коп.

Стягнуто з ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

У березні 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про відшкодування витрат на правову допомогу. Просив стягнути з ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Пізніше, відповідач ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» подав заяву про ухвалення додаткового рішення у якій просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, в частині відмови у стягненні моральної шкоди, позивач - ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року скасувати у частині відмови суду у стягненні моральної шкоди та ухвалити нове рішення у, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мотивував свого висновку про часткову відмову у позові, не вказав на підставі яких доказів дійшов такого висновку, не з'ясував факти, які підлягали встановленню, та дійшов передчасного висновку про відмову ОСОБА_1 у стягненні з відповідача моральної шкоди.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, відповідач - ПАТ «ДТЕК Київські електромережі», подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині відмови у стягненні моральної шкоди, просить рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року скасувати в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові, в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтуванні скарги зазначає, що враховуючи положення ст. 1205 ЦК України , лише з 14 квітня 2023 року - дати припинення оридичної особи АТ «К.Енерго», на яку рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року було покладено обовязок відшкодовувати ОСОБА_1 витрати на побутовий та звичайний догляд, у позивача виникає право вимагати такі відшкодування від правонаступника ПАТ «ДТЕК Київські електромережі».

Вказує, що солідарне зобов'язання відповідача ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» у спірних правовідносинах відсутнє.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач - ПАТ «ДТЕК Київські електромережі», подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2024 року та ухвалити нове додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Скаргу мотивує тим, що висновок суду першої інстанції не узгоджується з приписами п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, адже у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони, тобто як на позивача так і на відповідача, пропорційно розміру задоволених/відмовлених вимог.

Вказує, що відповідно до правового висновку об'єднаної Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 03 жовтня 2019 року витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Звертає увагу, що факт оплати чи неоплати понесених витрат на професійну правничу допомогу немає значення для вирішення судом питання їх стягнення з іншої сторони спору.

До Київського апеляційного суду, 29 травня 2024 року надійшов відзив ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 . Вказує, що скарга є безпідставною та такою, що не може бути задоволена судом апеляційної інстанції.

Скориставшись своїм правом на подачу відзиву, ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду відзив в якому вказує, що апеляційна скарга ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року є необґрунтованою та підлягає відхиленню.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої каліцтвом у розмірі 100 300 грн.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 травня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 23 вересня 1969 року Київську міську електромережу «Київенерго» визнано винною у заподіянні ОСОБА_1 шкоди, завданої каліцтвом та ушкодженням його здоров`я. Іншим рішенням Залізничного районного народного суду м. Києва від 09 липня 2001 року за позивачем визнано право на довічний побутовий та звичайний догляд. Вказані судові рішення набрали законної сили.

У зв`язку з цим, на підставі судових рішень Бориспільського міськрайонного суду Київської області ухвалених 30 червня 2016 року та 17 січня 2020 року, спочатку з АЕК «Київенерго», а згодом з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», на користь ОСОБА_1 стягувались витрати на побутовий та звичайний догляд. Вказані судові рішення набрали законної сили.

В подальшому, ПАТ «Київенерго» було реорганізовано шляхом виділення ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі». Крім того, ПАТ «Київенерго» було перейменовано в АТ «К.Енерго». Наведені обставини визнаються учасниками справи та додатково підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як убачається з мотивувальної частини ішення народного суду Залізничного району м. Києва від 23 вересня 1969 року, яке набрало законної сили встановлено, що ОСОБА_1 зазнав каліцтво у зв`язку з тим, що не було забезпечено безпечну для його життя та здоров`я експлуатацію трансформаторного пункту № 1298. Вказаний трансформаторний пункт є складовою (частиною) системи розподілу електричної енергії. У зв`язку з тим, що система розподілу електричної енергії передана у володіння та управління ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», на підставі абз. 22 п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» до відповідача перейшло зобов`язання з відшкодування ОСОБА_1 витрат на побутовий та звичайний догляд.

Згідно з ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно - курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» розмір мінімальної заробітної плати у 2023 році становив 6700 грн. 00 коп.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що за період часу з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року включно ОСОБА_1 набув право на відшкодування витрат на постійний сторонній догляд в розмірі 40 200 грн. 00 коп. (6700,00 : 2 х 12) та витрат на побутове обслуговування в розмірі 20 100 грн. 00 коп. (6700,00 : 4 х 12). Відтак, загальний розмір витрат позивача на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування становить 60 300 грн. 00 коп. (40 200 грн. 00 коп. + 20 100 грн. 00 коп.) та на момент звернення позивача до суду з даним позовом (26 вересня 2023 року), частина вимог, а саме щодо періоду за жовтень - грудень 2023 року були передчасними, оскільки строк їх виплати не настав. Проте, розгляд справи завершено в лютому 2024 року, а ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», будучи належним чином обізнаним про наявні зобов`язання перед ОСОБА_1 та пред`явлений позов до суду, в добровільному, позасудовому порядку не здійснив виплат позивачу на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування за період з жовтня по грудень 2023 року включно. Наведене підтверджено представником відповідача в судовому засіданні та сторонами у справі не надано суду доказів протилежного.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 витрати на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року включно в розмірі 60 300 грн. 00 коп.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляцій суд приходить до висновку, що суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимоги до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про відшкодування моральної шкоди, оскільки всупереч вимогам ч. 3, 4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України ОСОБА_1 не подав до суду жодного доказу на підтвердження того, що у зв`язку з бездіяльністю відповідача, яка полягає в ухиленні від добровільного відшкодування витрат на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування, йому спричинена моральна шкода та не обґрунтовано її розмір.

Доводи апеляційної скарги про те, що виділ однієї юридичної особи з іншої не припиняє юридичної особи, з якої був здійснений виділ, а також не має наслідком реорганізацію юридичної особи, з якої був здійснений виділ, а відтак процесуальне правонаступництво внаслідок такого виділу відсутнє, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Згідно з пунктом 13 розділу ХVІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ринок електричної мережі» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 01 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання.

У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків, зокрема, за зобов'язаннями, пов'язаними з купівлею - продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про ринок електричної мережі» визначено, що оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Так, відповідно до правовстановлюючих документів ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» останньому в порядку правонаступництва перейшли зобов'язання щодо, зокрема, безпечної експлуатації, технічного обслуговування та розвитку системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу електричної енергії.

У разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників (частина перша статті 1205 ЦК України).

Згідно з частиною дев'ятою статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Отже, незважаючи на те, що ПАТ «Київенерго» не припинено, водночас відбулась передача зобов'язань, з приводу яких було ухвалено рішення та видано виконавчий лист, іншій новоствореній юридичній особі ПАТ «ДТЕК Київські електромережі», саме вказана юридична особа має бути залучена в якості правонаступника у виконавчому провадженні.

Наведене узгоджується з висновком, викладеним в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 359/1440/18-ц, провадження № 61-20317ск19.

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справи, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та прийшов до правильного висновку, про те, що система розподілу електричної енергії була передана у володіння та управління ПАТ «ДТЕК Київські електромережі», тому до вказаного Товариства перейшло зобов'язання з відшкодування ОСОБА_1 шкоди.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, на підтвердження і обґрунтування понесених стороною відповідача витрат суду надано : копію Договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2020 року, копію додаткової угоди №2 від 30 грудня 2020 року до Договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2020 року; копію додаткової угоди №3 від 28 квітня 2021 року до Договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2020 року; копію додаткової угоди №4 від 24 грудня 2021 року до Договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2020 року; копію додаткової угоди №6 від 19 грудня 2022 року до Договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2020 року; копію додаткової угоди №9 від 19 грудня 2023 року до Договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2020 року; копію акту про надання правової допомоги від 07.03.2024 року.

На підставі наведених доказів судом встановлено, що фіксована вартість наданих адвокатом виконавця послуг (розмір гонорару) складає 15 000,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалісттів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі відмови у задоволенні позову - на позивача.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника відповідача адвоката Халимон С.В. про стягнення з позивача на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення та ухвалисуду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що рішення та ухвала суду є законними і обґрунтованими, підстави для їх скасуванні відсутні.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» - залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року - залишити без змін.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова