КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/10559/22 Головуючий у 1 інстанції: Кравченко Л.М.

Провадження № 22-ц/824/10932/2024 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,

секретар Ткаченко В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Назарова Кирила Євгенійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Некрилов Костянтин Юрійович, про стягнення коштів за попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки та стягнення збитків, інфляції та трьох процентів річних,-

в с т а н о в и в:

В жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Некрилов К.Ю., про стягнення коштів за попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки та стягнення збитків, інфляції та трьох процентів річних. Зазначив, що 13 березня 2020 року між ним та відповідачами укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1 . На виконання умов договору він передав відповідачам грошові кошти в розмірі 50000 грн., що засвідчено підписами сторін на попередньому договорі, а вони зобов`язалися в строк до 01 лютого 2021 року сплатити всі наявні за земельну ділянку платежі, а також підготувати за свій рахунок та в строк до укладання основного договору необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу об`єкту продажу документи. Пунктом 3 попереднього договору визначено, що за порушення зобов`язання та відмову від продажу земельної ділянки, продавці зобов`язані повернути покупцю суму в розмірі 3840 доларів США, що є еквівалентом 100000 грн. Також 30 січня 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 отримали від нього як аванс за купівлю земельної ділянки АДРЕСА_1 90 000 грн, що підтверджено відповідною розпискою. Оскільки відповідачі не направляли йому пропозицію укласти основний договір купівлі-продажу земельної ділянки, що свідчить про відсутність у них необхідних документів та підтверджують неможливість укладення основного договору саме з їх вини, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачів подвійну суму виплачених за попереднім договором коштів у розмірі 432954,00 грн., що еквівалентно 10 770 доларів США, 29500,00 грн. збитків завданих підготовкою земельної ділянки до використання, 7935 грн. інфляційних втрат та 1327 грн. трьохвідсотків річних.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 190 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1899,60 грн. в рівних частках по 633,20 грн. з кожного.

В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів коштів в сумі 190 000,00 грн. та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що п. 2.4. попереднього договору жодним чином не підтверджує факт передачі грошових коштів позивачем, а свідчить лише про домовленість сторін про обов`язок покупця передати кошти за попереднім договором. В цьому пункті не йдеться ані про факт передачі коштів, який відбувся, ані про факт їх отримання відповідачами. Відповідно, у суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку про доведеність передачі позивачем коштів за попереднім договором в сумі 50 000,00 грн. Суд безпідставно вважав доведеним, що основний договір не був укладений з вини відповідачів, оскільки відповідачі не направляли позивачеві пропозиції укласти основний договір. Попередній договір не містить положень, якими були б визначені зобов`язання відповідачів направити повідомлення про укладення основного договору. Попереднім договором передбачені штрафні санкції за відмову від укладення основного договору, а не за порушення будь-яких його умов. В справі відсутні докази відмови відповідачів укласти основний договір. Наголошує на тому, що п.3 попереднього договору сторони узгодили повернення авансу в подвійному розмірі, а не сплату штрафних санкцій. З урахуванням викладеного, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення коштів згідно попереднього договору в сумі 100 000,00 грн. Задовольняючи вимоги про стягнення коштів в сумі 90 000 грн. за розпискою про отримання від ОСОБА_2 авансу, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що розписка має ознаки попереднього договору і не була нотаріально посвідчена. Відтак, вона є нікчемною. Розписка була складена ще до укладення попереднього договору від 13 березня 2020 року, а тому не може бути його додатком. ОСОБА_4 участі у складанні вказаної розписки не приймала.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Некрилов К.Ю. не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи за їх відсутності.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розписки від 30 січня 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 отримали від ОСОБА_2 аванс за купівлю земельної ділянки АДРЕСА_1 в сумі 90000 грн. (а.с. 35).

13 березня 2020 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 як продавці та ОСОБА_2 як покупець уклали попередній договір, за умовами якого продавці зобов`язалися у майбутньому в строк до 01 лютого 2021 року укласти договори купівлі-продажу належної їм земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2.3 попереднього договору ціна земельної ділянки визначається сторонами у розмірі суми 170 000 грн. 00 коп., що еквівалентно 6 540 доларів США, виходячи із встановленого сторонами курсу станом на дату підписання цього договору.

Пунктом 2.4 попереднього договору визначено, що покупець передає продавцям грошові кошти в розмірі 50 000 грн., що є еквівалентом 1920 доларів СШАвиходячи із встановленого сторонами курсу станом на дату підписання цього договору.

Відповідно до п. 2.5 попереднього договору сума, зазначена у п.2.4. цього Договору, підлягає заліку в ціну об`єкта при укладенні основного договору.

Відповідно до п. 2.7. попереднього договору продавці та покупець зобов`язані підготувати за свій рахунок в рівних частках та в строк до укладання основного договору документи, необхідні, для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу об`єкту продажу.

Відповідно до п. 2.9., п. 2.10. попереднього договору продавці зобов?язуються до 01 лютого 2021 року сплатити всі наявні платежі, та подати відповідні документи щодо сплати. Покупець зобов?язується з 01 лютого 2021 року сплачувати всі платежі по земельній ділянці у разі їх наявності.

За п. 2.11 попереднього договору місце нотаріального посвідчення основного договору визначають продавці, які засвідчили у п. 5 попереднього договору, що предмет даного договору належить їм на праві спільної часткової власності в порядку спадкування.

Пунктом 3 попереднього договору визначено, що якщо порушення зобов`язання за цим договором сталося з вини покупця, сума в розмірі 50 000 грн., що є еквівалентом 1920,00 доларів США за курсом 26 грн./1 долар США виходячи із встановленого сторонами курсу станом на дату підписання цього договору залишається у продавців. Якщо продавці відмовляються від продажу земельної ділянки, вони зобов`язані повернути покупцю суму в розмірі 3840,00 доларів США, що є еквівалентом 100 000 грн.за курсом 26 грн./1 долар США виходячи із встановленого сторонами курсу станом на дату підписання цього договору.

У визначений у попередньому договорі сторонами строк основний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений не був. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення подвійної суми виплачених за попереднім договором коштів у розмірі 432 954,00 грн., що еквівалентно 10770 доларів США. Просив відшкодувати понесені збитки за підготовку ним земельної ділянки для використання в розмірі 29500,00 грн., інфляційну складову боргу 7935 грн. та три відсотків річних 1327 грн.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 Стягнув з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 190 000,00 грн., з яких: 100 000,00 грн. - сума, визначена п.3 попереднього договору, 90 000,00 грн. - сума коштів, передана як аванс за розпискою від 30 січня 2020 року.В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 635 ЦК України визначено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 2.4 попереднього договору від 13 березня 2020 року визначено, що покупець передає продавцям грошові кошти в розмірі 50 000 грн., що є еквівалентом 1920 доларів США виходячи із встановленого сторонами курсу станом на дату підписання цього договору.

Пунктом 3 попереднього договору, визначено, що якщо порушення зобов`язання за цим договором сталося з вини покупця, сума в розмірі 50 000 грн., що є еквівалентом 1920,00 доларів США за курсом 26 грн./1 долар США виходячи із встановленого сторонами курсу станом на дату підписання цього договору залишається у продавців. Якщо продавці відмовляються від продажу земельної ділянки, вони зобов`язані повернути покупцю суму в розмірі 3840,00 доларів США, що є еквівалентом 100 000 грн. за курсом 26 грн./1 долар США виходячи із встановленого сторонами курсу станом на дату підписання цього договору.

В ході розгляду справи судом встановлено, що сторони не уклали основний договір у визначений строк з вини продавців, які не забезпечили надання всіх необхідних документів для оформлення договору. Заперечуючи проти позову, відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів, що на момент настання строку укладення основаному договору вони підготували всі документи на земельну ділянку, а неукладення основного договору мало місце через відмову покупця.

Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суми, визначеної п. 3 попереднього договору, в розмірі 100 000,00 грн.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що п. 2.4. попереднього договору не підтверджує факт передачі коштів відповідачам, а свідчить лише про домовленість сторін про обов`язок покупця передати кошти за попереднім договором.

Такі посилання не відповідають умовам самого попереднього договору. В п. 2.4. попереднього договору зазначено, що покупець не зобов`язується передати, а передає покупцям вказану суму коштів.

Факт передачі продавцям коштів у вказаній сумі також підтверджується і змістом п.3 попереднього договору, в якому визначено наслідки порушення зобов`язання щодо укладення основного договору - залишення у продавців суми в розмірі 50 000 грн. у разі порушення зобов`язання за попереднім договором з вини покупця та повернення покупцю коштів в сумі 100 000 грн. у разі відмови продавців від продажу земельної ділянки.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідачі зверталися до ОСОБА_2 із заявами про невиконання зобов`язань за попереднім договору щодо передачі ним коштів в сумі 50 000,00 грн.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково визначив, що стягнення з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 визначеної п. 3 попереднього договору суми у розмірі 100 000,00 грн. має бути солідарним. Умовами укладеного між сторонами договору і чинним законодавства не визначено солідарної відповідальності. Отже, вказана сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частках - по 33 333,33 грн. з кожного.

Колегія суддів також не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 переданих відповідно до розписки від 30 січня 2020 року коштів в сумі 90 000,00 грн.

Вказана розписка була складена 30 січня 2020 року, тобто, до укладення сторонами попереднього договору 13 березня 2020 року. Відтак, передача позивачем на користь відповідачів коштів у вказаній сумі не може вважатися виконанням зобов`язань за попереднім договором. У розписці зазначено, що сума коштів 90 000,00 грн. є авансом за купівлю земельної ділянки АДРЕСА_1 . Оскільки сторони так і уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1 , вказана сума коштів підлягала поверненню позивачу ОСОБА_2 .

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що позивач не пред`являв відповідачам попередньо вимоги про повернення вказаних коштів. Непред`явлення досудової вимоги про повернення вказаних коштів не позбавляє можливості стягнення їх в судовому порядку.

Як вбачається зі змісту розписки від 30 січня 2020 року, вона була складена ОСОБА_2 та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_1 . Відповідачка ОСОБА_4 не брала участі у складанні та підписанні вказаної розписки. А тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення коштів за вказаною розпискою в сумі 90 000,00 грн. з відповідачки ОСОБА_4 .

Оскільки законодавством не передбачено солідарне стягнення авансу, який підлягає поверненню, сума коштів 90 000,00 грн. підлягаєстягненню з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь позивача в рівних частках по 45 000,00 грн. з кожного.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржене, а тому, у колегії суддів відсутні підстави для його перевірки у відповідній частині.

Враховуючи викладене, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2024 року підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 190 000,00 грн. з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 по 45 000,00 грн. з кожного отриманого авансу за розпискою від 30 січня 2020 року; та стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 33 333,33 грн. з кожного за попереднім договором від 13 березня 2020 року.

В іншій частині рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2024 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Назарова Кирила Євгенійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 190 000,00 грн. скасувати та ухвалити нове.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 90 000,00 грн. отриманого авансу за розпискою від 30 січня 2020 року по 45 000,00 грн. з кожного.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів за розпискою від 30 січня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 33 333,33 грн. з кожного за попереднім договором від 13 березня 2020 року.

В іншій частині рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 червня 2024 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Кафідова О.В.

Оніщук М.І.