КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/2439/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/2323/23

27 травня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скарагами представника позивача ОСОБА_1 адвоката Качмара Вячеслава Олександровича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року та на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Мицик Ю.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича, ОСОБА_2 , державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Могильницька Ольга Андріївна про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, визнання недійсним правочину, що укладений за наслідками проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовм до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича, ОСОБА_4 , державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Могильницька Ольга Андріївна про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, визнання недійсним правочину, що укладений за наслідками проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 22 грудня 2009 року між ним та ОСОБА_3 було укладенодоговір іпотеки для забезпечення виконання зобов`язання, яке виникло в іпотекодавця ( ОСОБА_3 ) на підставі договору позики від 22 грудня 2009 року, за умовами якого у разі невиконання зобов`язань за договором позики, він, ОСОБА_1 , має право продати від свого імені, у порядку, передбаченому законодавством,квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Київ від 11 липня 2014 року, зміненогорішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року у справі № 753/21020/14, частково задоволено його позов, стягнуто зі ОСОБА_3 на його користь суму боргу за договором позики від 22 грудня 2009 року у розмірі 2 229 466,49 грн, 3 % річних, передбачених статтею 625 ЦК України,-70 198,74 грн, пеню - 700 335,26 грн та судовий збір - 6 890,00 грн, а всього - 3 006 890,00 грн.

Також 17 травня 2013 року між ОСОБА_5 , як позикодавцем, та ОСОБА_3 , як позичальинком, укладенодоговір позики, оформлений розпискою, відповідно до якого ОСОБА_4 надав ОСОБА_3 в борг 250 000,00 доларів США.

04 жовтня 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі №753/9736/13-ц про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2 062 623,94 грн.

Позивач зазначав, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича з 10 жовтня 2018 року перебувало виконавче провадження (ВП) № НОМЕР_4 щодо примусового виконання виконавчого листа № 753/9736/13, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 18 грудня 2013 року, про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суми заборгованості за договором позики у розмірі 2 062 623,94 грн.

У листопаді 2018 року приватний виконавець в порядку виконання ВП НОМЕР_6звернувся до нього, ОСОБА_1 , з листом у якому повідомив, що на квартиру АДРЕСА_1 , якою забезпечено договір позики від 22 грудня 2009 року, укладений між ним, ОСОБА_8 , та ОСОБА_3 , накладено арешт та просив у нього, як іпотедержателя, надати згоду на реалізацію предмета іпотеки. На вказане звернення приватного виконавця він30 листопада 2018 року направив письмові заперечення проти реалізації предмета іпотеки та просив приватного виконавця зняти арешт з предмета іпотеки.

26 грудня 2018 року приватний виконавець Мілоцький О.Л. виніс постанову про проведення опису та накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 . Визначено вартість майна - 6 381 387,00 грн.

19 липня 2019 року відбулись електронні торги ДП «СЕТАМ» з реалізації квартири АДРЕСА_1 , про що складено протокол № 420238, переможцем торгів визначеноОСОБА_4. Продаж квартири вчинено за 4 466 970,90 грн. На підставі вказаного протоколу приватним виконавцем складено акт від 29 липня 2019 року, а приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою М.І. 29 липня 2019 року видано свідоцтво та внесено до Державного реєстру речових прав на нарухоме майно запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 .

Посилаючись на переважне право кредитора (заставодержателя) на одержання задоволення за рахунок заставного майна перед іншими кредиторами цього боржника, позивач вказував, що внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором позики, розмір його вимог до ОСОБА_3 , забезпечених іпотекою, з урахуванням умов договору позики, якими передбачено нарахування та сплата неустойки у розмірі 1 % від усієї суми позики за кожен день прострочення, та частини невиконаного основного зобов`язання (встановленого судовим рішенням) станом на день опису та арешту майна - предмета іпотеки (26 грудня 2018 року) становить 18 068 452,13 грн, станом на 19 липня 2019 року (проведення електронних торгів) - 17 208 483,78 грн.

Однак, внаслідок реалізації предмета іпотеки на торгах, укладений між ним, ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 договір іпотепки від 22 грудня 2009 року та укладений між ними договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 22 грудня 2009 року були припинені, про що було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

16 листопада 2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/7964/19 визнано незаконними виконавчі дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом договору іпотеки від 22 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М., за реєстровим № 1471, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4.

Позивач вказував, що приватний виконавець Мілоцький О.Л. не мав права передавати на реалізацію предмет іпотеки у примусовому порядку, оскільки станом на день винесення приватним виконавцем постанови про опис та арешт майна та на день проведення других повторних електронних торгів не існувало жодної, із визначенихчастиною першою статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» умов, необхідних для звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем ( ОСОБА_4 ), що підтверджується постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 640/7964/19, яка набрала законної сили, і на підставі якоївизнано незаконними виконавчі дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Такі дії виконавця були незаконними, як станом на день передедачі предмета іпотеки на примусову реалізацію, так і станом на день проведення торгів. Окрім цього, рішенням суду було встановлено, що виконавцем було порушено законні права та інтереси позивача ОСОБА_1, як іпотекодержателя заставного майна. І він, як іпотекодержатель, мавправо розраховувати на те, щоб виконавець діяв у межах статті 19 Конституції України та не здійснював втручання в його права поза межами виконавчого провадження.

Самі торги з реалізації предмета іпотеки відбулися з порушеннями, допущеними організатором торгів - ДП «СЕТАМ», а саме: позивача не повідомлено про дату проведення торгів 22 березня 2019 року, 03 травня 2019 року та 19 липня 2019 року; не опубліковано у місцевих друкованих засобах масової інформації за місцем знаходження предмету іпотеки повідомлення про проведення таких торгів, що позбавило позивача можливості залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни предмета іпотеки; виставлено предмет іпотеки на повторні торги на дев`ятий робочий день з дня підписання протоколу перших електронних торгів, що не відбулися, чим порушено пункти 1, 2 розділу IX Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок);перші повторні торги проведені через 41 день з дня проведення перших прилюдних торгів, чим порушено вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку» та вимоги пункту 3 розділу III, пункт 2 розділу IX Порядку; другі повторні торги проведені через 77 днів з дня проведення перших повторних торгів, чим порушено вимоги статті 49 Закону України «Про іпотеку» та вимоги пункту 3 розділу III, пункту 2 розділу IX Порядку.

Внаслідок незаконної реалізації предмета іпотеки на торгах, порушено його право на отримання задоволення своїх,забезпечених іпотекою вимог,до боржника саме за рахунок предмета іпотеки,переважно перед іншими кредиторами ОСОБА_3 ; він позбавлений можливості задовольнити свої, забезпечені іпотекою вимоги до ОСОБА_13 , шляхом набуття права власності на предмет іпотеки чи шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Позивач стверджує, що його інтерес полягає у поновленні належного йому права застави на предмет іпотеки шляхом поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Посилаючись на те, що приватний виконавець не мав права продажу майна - предмета іпотеки на торгах арештованиммайном, і такий продаж предмету іпотеки на публічних торгах суперечить положенням статі 658 ЦК України, статтям 9, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» та, ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку, позивач ОСОБА_1 просив суд:

визнати недійсними електронні торги з продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 кв. м, житловою площею 127,4 кв м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882652980000, що були проведені 19 липня 2019 року (лот 350768);

визнати недійсним правочин, що укладений за наслідками проведення електронних торгів з продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 кв. м, житловою площею 127,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882652980000, що були проведені 19 липня 2019 року (лот 350768);

визнати недійсним та скасувати протокол № 420238 від 19 липня 2019 року проведення електронних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 кв. м, житловою площею 127,4 кв. м (лот № 350768);

визнати недійсним та скасувати виданий приватним виконавцем акт про реалізацію предмета іпотеки ВП № НОМЕР_4 від 29 липня 2019 року;

визнати незаконним та скасувати прийняте приватним нотаріусом КМНО Могильницькою О. А. рішення від 29 липня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47999332, яким зареєстровано право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 199,3 кв. м, житловою площею - 127,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882652980000.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича, ОСОБА_4 , державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Могильницька Ольга Андріївна про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, визнання недійсним правочину, що укладений за наслідками проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмовлено.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року відмовлено у клопотанні представника позивача ОСОБА_1 адвоката Качмара В.О. про повернення приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Мілоцькому О.Л. заяви про ухвалення додаткового рішення

Заяву представника приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О.Л. адвоката Ярошенка Д.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 753/2323/23 задоволено. Стягнутоз ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича витрати на правничу допомогу у розмірі 9300,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції від 08 листопада 2023 року та додатковим рішенням від 29 листопада 2023 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Качмар Вячеслав Олександрович подав апеляційні скарги, в яких за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 рокута ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.Скасувати додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва 29 листопада 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким повернути приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Мілоцькому Олегу Леонідовичу без розгляду його заяву про ухвалення додаткового рішення.

У випадку, якщо суд не вважатиме, що наявні підстави для повернення приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Мілоцькому Олегу Леонідовичу без розгляду його заяви про ухвалення додаткового рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Мілоцькому Олегу Леонідовичу у відшкодуванні судових витрат.

У випадку, якщо суд не вважатиме, що наявні підстави для відмови приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Мілоцькому Олегу Леонідовичу у відшкодуванні судових витрат, ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування змісту вимог апеляційних скарг зазначає, що ухвалені у справі рішення суду першої інстанції є незаконними та необгрунтованими.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які сторони посилались в обгрунтування свої вимог та заперечень.

Зазначає, що розмір забезпеченої іпотекою заборгованісті ОСОБА_3 перед позивачем підтверджується: копією договору позики від 22 грудня 2009 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1471; копією вчиненої ОСОБА_3 розписки від 22 грудня 2003 про отримання від позивача 1 495 805,00 грн.; судовим рішенням у справі № 753/21020/14; рішення Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/13203/19.

Станом на день подання даної позовної заяви ОСОБА_3 не виконав свої зобов`язання за договором позики, що був укладений між позивачем та ОСОБА_3 .

Враховуючи умови укладених між позивачем та ОСОБА_3 договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, позивач мав право: одержати задоволення своїх вимог саме за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами ОСОБА_3 .

Разом з тим, внаслідок проведення торгів, позивач був позбавлений права першочергово задовольнити свої вимоги до ОСОБА_3 за рахунок предмета іпотеки на суму 6 381 387,00 грн (при цьому, різниця між вартістю предмета іпотеки та сумою отриманих від продажу предмета іпотеки коштів становить не більше 1914416,10 грн.), а також був позбавлений права звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, у тому числі, шляхом набуття права власності на нього.

Крім того, внаслідок реалізації предмета іпотеки на торгах, укладений між позивачем та ОСОБА_3 договір іпотеки від 22 грудня 2009 року та укладений між позивачем та ОСОБА_3 договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 22 грудня 2009 року були припинені, про що було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначає, що приватний виконавець Мілоцький О.Л. не мав права продажу майна (предмета іпотеки) на торгах арештованим майном, що є підставою для визнання недійсним правочину купівлі-продажу, укладеного внаслідок проведення таких торгів, посилаючись на те, що відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Відсутність хоча б однієї з визначених ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» умов - виключає можливість звернення стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» в подібних правовідносинах, що викладені в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 910/7221/17, в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 року у справі № 640/7964/19, в постанові Верховного Суду від 22.12. 2020 року у справі № 643/16464/17.

Станом на день прийняття приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. постанови про опис та арешт предмета іпотеки (26 грудня 2018 року), а також станом на день проведення других повторних торгів (19 07 2019 року ) - не існувало жодної з визначених ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» умов, необхідних для звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем (відповідач), що проігноровано судом першої інстанції.

При цьому, така умова для звернення стягнення на предмет іпотеки за вимогами стягувача, який не є іпотекодержателем, як «вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю» - є обов`язковою для кожного випадку звернення стягнення на предмет іпотеки за вимогами стягувача, який не є іпотекодержателем. Частина 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» не містить вказівки про можливість застосування визначених в ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» умов, як альтернативних; не містить вказівки про те, що одна з визначених в ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» умов є більш обов`язковою, аніж інші.

Місцевий суд не надав оцінки наявним у справі доказам, які свідчать про відсутність, передбачених ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», умов для звернення стягнення на предмет іпотеки та свідчать про відсутність визначених законом підстав для: примусової реалізації предмета іпотеки на торгах;набуття відповідачем предмета іпотеки у власність; припинення належного позивачу права застави на предмет іпотеки, а також не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» в подібних правовідносинах.

Виходячи з системного тлумачення ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 1, ч. 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», а також п. 2 Розділу І Порядку реалізації арештованого майна - предмет іпотеки, за відсутності визначених ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» умов - не може бути реалізований шляхом проведення електронних торгів.

За відсутності визначених ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» умов - предмет іпотеки не може бути предметом правочину купівлі-продажу, який укладається впорядку, що визначений Порядком реалізації арештованого майна.

Виконавець не має права ініціювати вчинення правочину купівлі-продажу предмета іпотеки шляхом його передачі на примусову реалізацію з публічних торгів, якщо при цьому відсутні, визначені ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», умови.

У випадку, якщо виконавець передає на примусову реалізацію з публічних торгів майно, щодо якого відсутні визначені законом підстави для його примусової реалізації - виконавець діє поза межами наданих йому законом повноважень та всупереч встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, позивач мав право розраховувати на те, що виконавець буде діяти в установлений законом спосіб і не здійснюватиме втручання в права позивача поза межами встановленого законом порядку та буде дотримуватись вимог ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вважає, що викладена в постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 у справі № 753/4642/19 оцінка прав позивача - не може бути: підставою для встановлення прав позивача; підставою для ненадання належної оцінки доводам позивача та поданим позивачем доказам у справі № 753/2323/23, яка переглядається; підставою для відмови у задоволенні позову позивача, оскільки Верховний Суд у справі № 753/4642/19 не здійснював дослідження розміру заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем станом на день звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, в частині нарахованої на таку заборгованість неустойки.

Крім того, матеріали справи, які є предметом апеляційного перегляду, містять докази, які спростовують наведену в постанові Верховного Суду у справі № 753/4642/19 оцінку розміру заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем.

В іншій справі № 753/15089/19 суд розглядав позов ОСОБА_3 до ДП «СЕТАМ», виконавця, відповідача, про визнання недійсними електронних торгів, що відбулися 19 липня 2019 року та про скасування протоколу № 420238 від 19 липня 2019 року про проведення електронних торгів і такий позов був спрямований на захист прав власне ОСОБА_3 .

Отже, у справі № 753/15089/19 не розглядались вимоги позивача до відповідача, до виконавця та до ДП «СЕТАМ». Права позивача, а також стан їх дотримання - не є предметом судового розгляду у справі № 753/15089/19.

У своєму рішенні суд першої інстанції посилається на копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 640/7964/19, однак жодної оцінки установленим у цій справі обставинам не надає, хоча постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 640/7964/19 визнано незаконними виконавчі дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом договору іпотеки від 22.12. 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М., за реєстровим № 1471, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4. Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, було визнано незаконними виконавчі дії виконавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такі дії виконавця були незаконними як станом на день передачі предмета іпотеки на примусову реалізацію, так і станом на день проведення торгів.

Окрім цього, рішенням суду, яке набрало законної сили, було встановлено, що виконавцем було порушено законні права та інтереси позивача, як іпотекодержателя заставленого майна.

Оскільки виконавець не мав права звертати стягнення на предмет іпотеки та передавати такий предмет іпотеки на примусову реалізацію, то кожна дія ДП «СЕТАМ» та виконавця, спрямована на відчуження предмета іпотеки, є порушенням Порядку реалізації арештованого майна.

Позивач вважає, що для обґрунтування своїх висновків місцевий суд використав висновки Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N° 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа N° 14-154цс18), які не є релевантними до обставин справи у спірних правовідносинах, оскільки з наявних у справі доказів вбачається, що між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір позики, а не кредитний договір; позивач ніколи не використовував право вимоги дострокового повернення ОСОБА_3 суми позики.

З урахуванням цього, є незаконними та необґрунтованими висновки місцевого суду про те, що позивач втратив «право нараховувати обумовлену в договорі позики від 22 грудня 2009 року неустойку».

У позовній заяві позивач докладно виклав свої доводи відносно того, що укладений між ОСОБА_3 та позивачем договір позики (та кожна з умов такого договору) не були припинені з будь-якої передбаченої законом або договором підстави станом на день вчинення виконавцем та ДП «СЕТАМ» незаконного звернення стягнення на предмет іпотеки.

Місцевим судом не враховано обставини, встановлені рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 листопада 2019 у справі № 753/13203/19про те, що ОСОБА_3 станом на день розгляду справи в суді не виконав рішення Апеляційного суду міста Києва від 20.12.2016 у справі № 753/21020/14, а також не повернув позивачу заборгованість; станом на 15 листопада 2019 року правовідносини позивача та ОСОБА_3 за договором позики від 22 нрудня 2009 року не є припиненими.

Таким чином, на думку позивача, судом першої інстанції здійснено вибіркове дослідження та оцінка наявних у справі доказів та судових рішень.

Позивач вважає, що електронні торги з реалізації предмета іпотеки були проведені за відсутності визначених законом умов для звернення стягнення на предмет іпотеки, а зміст укладеного за наслідками таких торгів правочину купівлі-продажу - суперечить Цивільному кодексу України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про виконавче провадження». Тому, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, такі електронні торги та правочин, укладений за наслідками їх проведення - є недійсними.

Оскільки електронні торги та правочин, укладений за наслідками їх проведення - є недійсними, то є незаконним та підлягає скасуванню прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою Ольгою Андріївною рішення від 29липня2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 47999332, яким зареєстровано право власності відповідача на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 квадратних метрів, житловою площею 127,4 квадратних метрів, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882652980000.

Позивач наголошує на тому, що у справі № 233/4365/18 він не звертався з вимогою про скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, у цій справі не розглядались вимоги особи, яка мала статус іпотекодержателя щодо реалізованого на торгах майна.Відповідно до встановлених судами у справі № 233/4365/18 обставин - зміст спірних правовідносин не полягає у реалізації предмета іпотеки.

Таким чином, спірні правовідносини у справі № 233/4365/18 не є подібними до правовідносин у справі № 753/2323/23, яка переглядається, з огляду на різний суб`єктний склад таких правовідносин, різні обставини справи, різні підстави позову та різний зміст позовних вимог.

У доводах апеляційної скарги стороною позивача викладені заперечення щодо протокольної ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, посилаючись на те, що на виконання вимог ч. 6 ст. 177 ЦПК України, разом з позовною заявою позивач подав до суду клопотання від 03 лютого 2023 року про витребування доказів. Така обставина підтверджується наявним у матеріалах справи (а також наявним у позивача) описом вкладення від 06 лютого 2023 року у поштове відправлення № 8010006644605.

Не зважаючи на подання позивачем до суду клопотання про витребування доказів у встановленому процесуальним законом порядку, суд ухилився від прийняття та реєстрації такого клопотання в АСДС.Під час підготовчого засідання, яке відбулось 10 жовтня 2023 року, позивач довідався про те, що суду нічого не відомо про подане позивачем клопотання про витребування доказів.

З урахуванням наведеного, не відповідають дійсності викладені в рішенні суду відомості про подання позивачем клопотання про витребування доказів 10 жовтня 2023 року, оскільки таке клопотання було подане до суду ще 06 лютого 2023 року (разом з позовною заявою).

Позивач вважає, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Могильницької Ольги Андріївни (01032, м. Київ, вул. Л. Толстого, буд. 41, прим. 6, телефон: НОМЕР_5) належним чином засвідченої копії рішення від 29 липня 2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Могильницької О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 47999332 про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 квадратних метрів, житловою площею 127,4 квадратних метрів, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882652980000, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 32597003.

Крім того, в ході судового засідання, яке відбулось 08 листопада 2023 року, позивачу стало відомо, що доказ «лист- повідомлення ОСОБА_1 від 05 червня 2023 року, адресований приватному виконавцю» - був поданий представником Відповідача - адвокатом Гуримським О.В., разом з запереченнями.

Позивач вважає, що станом на день подання відповідачем до місцевого суду такого доказу, відповідач втратив право на вчинення такої процесуальної дії, як подання доказів, і місцевий суд не мав законних підстав приймати до розгляду від представника відповідача адвоката Гуримського О.В. такий доказ.

Враховуючи наведене, висновки місцевого суду про обізнаність позивача щодо торгів та критичне ставлення місцевого суду до доводів позивача про те, що організатор торгів не повідомив позивача про призначення перших, других та третіх торгів та їх початкову ціну, - засновані на недопустимому доказі.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, оскільки місцевий суд неповно з`ясував обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, визнав встановленими обставини, яких в дійсності не існує і які доказами не підтверджуються, висновки місцевого суду ґрунтуються на недопустимому доказі.

Рішення місцевого суду є незаконним, оскільки місцевим судом не враховано вимоги ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 8, 9, 33, 36, 37, 43, 47Закону України «Про іпотеку», п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 12 2015 № 1127, до п. 8 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна, ч. З ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 658 Цивільного кодексу України; ст. 546, ст. 549, ст. 550, ст. 551, ст. 610 Цивільного кодексу України. Також місцевий суд не врахував та неправильно застосував норми процесуального права: ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 84 ЦПК України; ч. 5, ч. 7 ст. 82, ст. 447 ЦПК України;ч. 1 ст. 78, ч. 1, ч. З, ч. 8 ст. 83, ст. 126 ЦПК України, ч. 2 ст. 78 ЦПК України.

В частині оскарження додаткового судового рішення сторона позивача зазначає, що наявними у справі доказами спростовуються обставини надання виконавцю послуг, загальною вартістю 6 200,00 грн., а саме:надання Адвокатським об`єднанням «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» виконавцю послуг зі складання та подання відзиву та заперечень у справі № 753/2323/23, вартість яких нібито складає 4 000,00 грн.;надання Адвокатським об`єднанням «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» виконавцю послуг з аналізу позовної заяви, пошуку правових позицій Верховного Суду та формування правової позиції у справі, вартість яких нібито складає 1 000,00 грн. (оскільки аналіз позовної заяви, пошук правових позицій Верховного Суду та формування правової позиції у справі здійснені Виконавцем особисто в ході підготовки відзиву); надання Адвокатським об`єднанням «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» виконавцю послуг з узгодження правової позиції у справі з клієнтом, вартість яких нібито складає 200,00грн. (оскільки така позиція була самостійно, без узгодження з Адвокатським об`єднанням «ЕФ ТІ ЛІГАЛ», сформована виконавцем та викладена у відзиві); надання Адвокатським об`єднанням «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» виконавцю послуг з аналізу відповіді на відзив, з формування правової позиції після аналізу відповіді на відзив, з узгодження такої правової позиції з клієнтом, вартістю 1 000,00грн. (оскільки аналіз відповідь на відзив та формування правової позиції у справі здійснені виконавцем особисто вході підготовки заперечень).

Крім того, місцевий суд самоусунувся від розгляду клопотання представника позивача про відмову виконавцю у відшкодуванні судових витрат відповідно до ч. 5 ст. 141 ЦПК України, оскільки сума судових витрат, заявлених виконавцем до відшкодування - є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена виконавцем в попередньому (орієнтовному) розрахунку, що є підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат. А заява представника виконавця про ухвалення додаткового рішення - не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ЦПК України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити інші відомості, що вимагаються цим Кодексом; суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду - ч. 4 ст. 183 ЦПК України.

Оскільки подана представником виконавця заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 137 ЦПК України, то наявні підстави для повернення такої заяви виконавцю без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гуримський Олег Віталійович просить апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року у справі № 753/2323/23 - без змін. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування рішення державного реєстратора. Застосувати до позовних вимог строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначає, що за тим самим предметом та з тих самих підстав позивач ОСОБА_1 та позивач ОСОБА_3 вже подали, з урахуванням даної справи, три позовні заяви щодо визнання електронних торгів нерухомого майна, що відбулися 19 липня 2019 року,недійсними.

Станом на день подання цього відзивну по всім цим справам в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Обставини законності електронних торгів, які відбулися 19 липня 2019 року, в ході яких була реалізована квартира АДРЕСА_1 встановлена судовими рішеннями у справах № 753/15089/19 та № 753/20562/19, а тому повторному доказуванню не підлягають.

Законність дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича неодноразово досліджувалася та визнана законною, що підтверджується судовими рішеннями у наступних справах № 753/4642/19, № 753/20449/18, № 753/14037/19 та № 753/8479/19, про які відомо позивачу, оскільки в них останній виступав, як заінтересована особа.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вважає, що позивач намагається створити становище, якого не існувало ні на час опису, ні на час арештуквартири, ні на час перших, других та третіх торгів.

Норма частини 3 статті 13 Закону України «Про іпотеку» надає право попередньому іпотекодержателю припинити звернення стягнення на предмет іпотеки, ініційоване наступним іпотекодержателем, якщо таке стягнення матиме наслідком неповне задоволення вимог попереднього іпотекодержателя.

В матеріалах справи відсутні докази, що на час опису та арешту квартири, а також на час перших, других та третіх торгів існували наслідки неповного задоволення вимог позивача від продажу квартири № 144 , в тому числі, з урахуванням наведених позивачем розрахунків, згідно листа від 12 листопада 2019 року, які в подальшому не знайшли свого підтвердження.

Те, що позивач свідомо відмовляється прийняти виконане грошове зобов`язання від боржника ОСОБА_3 , є свідченням недобросовісної поведінки позивача, а також порушення обов`язку прийняти виконання зобов`язання боржником.

В такому випадку, борг ОСОБА_3 перед позивачем є або штучно створеним, або виконаним, оскільки поведінка даних сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є сумнівною.

Керуючись ч. 4 ст. 267 ЦК України та статтею 48 Закону України «Про іпотеку», норма якої передбачає, що іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник електронного аукціону мають право протягом трьох місяців з дня проведення електронного аукціону оскаржити його результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна, сторона відповідача ОСОБА_2 просить застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 позовну давність, яка є підставою для відмови у позові, оскільки строк позовної давності сплинув 20 жовтня 2019 року, а з черговим позовом позивач звернувся до суду 10 лютого 2023 року, що є підставою для застосування строків позовної давності.

Сторона відповідача ОСОБА_2 зазначила орієнтовні витрати,пов`язані з розглядом справи, в сумі 55 000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича - адвокат Ярошенко Дмитро Валерійович просить апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08листопада 2023 року у справі № 753/2323/23 - без змін. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування рішення державного реєстратора.

Зазначає, що у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що обтяжене іпотекою, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку», а саме - три місяці з дня проведення торгів.

Позивач був обізнаний про проведення електронних торгів, які відбулись 19.07.2019 року, а тому строк позовної давності за позовними вимогами про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, а також інших вимог, що є похідними, закінчив свій перебіг 19.10.2019 року.

Враховуючи те, що позов у даній справі поданий в березні 2023 року, а також враховуючи те, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, то позовні вимоги у даній справі не можуть бути задоволені.

Стосовно посилань позивача на те, що суд першої інстанції, помилково взяв до уваги судові рішення, які ухвалені у справах №753/15089/19 та №753/4642/19 зазначає, що у справі № 753/15089/19 досліджувались ті самі обставини, що і у даній справі. Позивач приймав участь у справі № 753/15089/19 та мав право на висловлення своєї позиції, оскарження рішення у вказаній справі, тощо.

У справі №753/4642/19 судами здійснювалась перевірка законності дій приватного виконавця щодо реалізації спірної квартири, а також відсутності порушеного права у іпотекодержателя - ОСОБА_1 .

Верховним Судом у спірних правовідносинах зроблено правовий висновок щодо застосування положень ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначено про те, що порушення прав іпотекодержателя ОСОБА_1 відсутнє, оскільки коштів, що надійшли від реалізації об`єкта нерухомості достатньо для задоволення його вимог, як іпотекодержателя.

Також сторона відповідача наголошує на тому, що обставини, які є предметом дослідження у даній справі, досліджувались в іншійсправі № 753/20562/19.

Тобто, в жовтні 2019 року у справі № 753/20562/19 фактично було заявлено ті самі вимоги, що і у даній справі. Вказана позовна заява була ідентичною тій, що подана у даній справі.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23.09.2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31.08.2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця Мілоцького О.Л. та ОСОБА_4, треті особи: ДП «Сетам», ОСОБА_3 про визнання електронних торгів нерухомого майна недійсними, відмовлено.

09.11.2022 року Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду вказане вище судове рішення у справі № 753/20562/19 було змінено в мотивувальній частині щодо висновків про склад сторін у справі. Зокрема, щодо ДП «СЕТАМ», яке у вказаному позові були визначено, як третя особа, а не відповідач.

При цьому, Верховним Судом зазначено про те, що судами попередніх інстанцій було зроблено правильний висновок щодо законності проведених торгів та безпідставності вимог ОСОБА_1 .

Вважає безпідставними та необгрунтованими посилання позивача на те, що судом першої інстанції не встановлено розмір заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 станом на дату звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки законність реалізації предмета іпотеки, а також розміру заборгованості станом на дату реалізації предмету іпотеки неодноразово досліджувалось судами.

Зокрема, Верховним Судом в постанові від 28.07.2021 року у справі №753/4642/19 зроблено висновок, що розмір заборгованості складала 3 006 890,00 грн, що підтверджується рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.12.2016 року у справі №753/21020/14.

По-друге, як вбачається з мотивувальної частини рішення, судом першої інстанції проаналізовані дані обставини, а також зроблено правильний висновок про те, що розмір заборгованості складала 3 006 890,00 грн, які приватним виконавцем було акумульовано на депозитному рахунку, про що ОСОБА_1 було повідомлено, що підтверджується зверненнями, адресованими приватним виконавцем позивачу(містяться в матеріалах справи).

При цьому, твердження позивача про те, що він має право нараховувати пеню до повного виконання зобов`язань, а також те, що судом першої інстанції, нібито помилково, враховані правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц є безпідставним та необгрунтованим.

В частині посилань позивача на те, що судом першої інстанції проігноровано доводи порушення його права на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, сторона відповідача приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича вказує, що ОСОБА_1 протягом 2 років (в період з 20.12.2016 року- дати ухвалення на його користь рішення суду та до 10.10.2018 року - дати відкриття виконавчого провадження), не зважаючи на те, що ОСОБА_3 не виконувались зобов`язання, не задовольнив свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Вартість об`єкта нерухомості в межах виконавчого провадження була оцінена суб`єктом оціночної діяльності в розмірі 6 381387,00 грн, що підтверджується вказаними рішеннями суддів, а також не заперечується позивачем.

Таким чином, станом на дату передачі квартири на реалізацію у приватного виконавця була інформація, яка підтверджувала, що вартість майна, яке перебувало в іпотеці в два рази перевищує розмір вимог іпотекодержателя ОСОБА_1

Предмет іпотеки приватним виконавцем був реалізований з третіх електронних торгів за 4 466 970,90 грн., з яких 3 006 890,00 грн. акумульовано на депозитному рахунку приватного виконавця, про що ОСОБА_1 було повідомлено, що підтверджується зверненнями, адресованими приватним виконавцем на адресу позивача (містяться в матеріалах справи).

Таким чином, грошові кошти, що надійшли від реалізації предмету іпотеку, задовольняють вимоги позивача, як іпотекодержателя, в повному обсязі.

Незважаючи на те, що кошти надійшли на рахунок приватного виконавця ще в липні 2019 року, станом на сьогоднішній день позивач так і не надав приватному виконавцю банківські реквізити для перерахування вказаних вище коштів.

Підсумовуючи викладені обставини, сторона відповідача приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича вважає, що позивач у даній справі не переслідує мету - задоволення своїх грошових вимог, а також очевидним є те, що договір іпотеки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , має штучний характер і єдиною метою цього договору є ухилення ОСОБА_3 від виконання зобов`язань перед ОСОБА_4 шляхом маніпулювання правом пріоритету визначеного Законом України «Про іпотеку».

При цьому, посилання позивача на те, що він міг реалізувати предмет іпотеки від свого імені іншій особі, зовсім не змінює ситуацію та не дає підстав зробити висновок про порушене право позивача, оскільки продаж предмета іпотеки від імені іпотекодержателя іншій особі в порядку,передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», передбачає повернення боржнику різниці між сумою боргу перед іпотекодержателем та фактичною сумою продажу об`єкта нерухомості.

Таким чином, в розумінні положень ч. 1 та 2 ст. 45, ч. 5 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у позивача відсутнє порушене право, а звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_3 не позбавляє права позивача - ОСОБА_1 на першочергове задоволення своїх вимог за рахунок коштів, які надійшли від реалізації заставленого майна.

Аналогічна правова позиція викладена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду від -2S.07.2021 у справі №753/4642/19, а також від 27.01.2021 у справі № 711/2375/19.

Посилання скаржника на те, що торги піддягають визнанню недійсними через те, що скаржник не був повідомлений про їх проведення є безпідставними та необгрунтованими, оскільки позивач був обізнаний про дату проведення електронних торгів 19.07.2019 року та був обізнаний з початковою ціною продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах.

Також судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що вимога про визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів та акту про реалізацію предмету іпотеки не є належними та ефективними способами захисту.

Посилання позивача на необхідність застосування одночасно всіх умов, викладених в ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», є помилковими, оскільки положення ч. 1 ст. 51 не містять вказівки на обов`язкове одночасне застосування усіх трьох умов в сукупності.

Кожна з цих умов є самостійною, такою, що не залежить від інших, та відрізняється від інших за метою, призначенням і механізмом реалізації.

У спірних правовідносинах слід дотримуватися підходу, запровадженого Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 28.07.2021 у справі N 753/4642/19, коли наявність (відсутність) порушеного права заставодержателя (іпотекодержателя) діями (рішеннями) державного (приватного) виконавця, спрямованими на звернення стягнення на майно, яке перебуває в заставі (іпотеці), визначається з урахуванням кожної із умов, визначених ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», та забезпеченням гарантій, наданих заставодержателю ч. 5 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».

На переконання сторони відповідача приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича для звернення стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, достатньо лише однієї з умов, перелічених в пунктах 1-3 частини 1 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», а саме якщо: право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів або вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю або наявна письмова згода заставодержателя.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про витребування рішення державного реєстратора зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення про визнання недійсними електронних торгів, які проведені в межах виконавчого провадження є достатнім для проведення реєстраційних дій.

З огляду на те, що витребування рішення державного реєстратора мотивоване тим, що позивачем заявлено вимогу про визнання його протиправним та скасування, то в даному випадку, з огляду на заявлення позивачем вимоги, яка є неефективним способом захисту, то сторона відповідача приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича вважає, що у витребуванні вказаного рішення має бути відмовлено.

Сторона відповідача приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича заявила про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, що становить 10 000,00 грн.

27 лютого 2024 року сторона позивача подала письмове клопотання, в якому просила відхилити заяви відповідачів у справі про застосування позовної давності до вимог ОСОБА_1 та у випадку, якщо суд вважатиме, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом після того, як сплинула позовна давність - визнати поважними причини пропущення позовної давності та захистити порушене право ОСОБА_1 (а.с. 185-205 том 5).

В обгрунтування доводів клопотання зазначає, що у жовтні 2019 року він, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. КиєваМілоцького О. Л., ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , державне підприємство «Сетам» про визнання недійсними електронних торгів нерухомого майна та свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів (справа № 753/20562/19).Тобто, позивач, у межах встановленого статтею 48 Закону України «Про іпотеку» строку, звернувся до суду з вимогою «визнати недійсними результи електронних торгів, проведених ДП «СЕТАМ» 19 липня 2019 року з реалізації іпотечного майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , оформлені протоколом № 420238».

В період часу з 21 жовтня 2019 року позивач вживав (та продовжує вживати) всі залежні від нього заходи щодо захисту своїх прав у судовому порядку і в учасників даної справи не було підстав вважати, що позивач втратив інтерес до захисту своїх прав у судовому порядку.

До дня отримання позивачем копії постанови Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/20562/19 - позивач вважав, що ним вже реалізовано належним чином право на пред`явлення позову до належних відповідачів, а тому для позивача не існувало розумних підстав звертатись до суду з позовом у справі, яка переглядається.

Разом з тим, отримавши копію постанови Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/20562/19, позивач дізнався про те, що ДП «СЕТАМ» 1) має право продажу предмета іпотеки і є продавцем предмета іпотеки до відповідача, а також 2) є особою, яка порушила право позивача у спосіб вчинення, всупереч вимог закону, правочину з продажу предмета іпотеки до відповідача.

Довідавшись про те, що ДП «СЕТАМ» є особою, якій належить право продажу предмета іпотеки (продавцем предмета іпотеки) та особою, яка порушила право позивача, останній в умовах загрози для життя та здоров`я позивача, в умовах воєнного стану, в умовах пандемії COVID-19, в умовах систематичних та довготривалих відключень електропостачання, без невиправданих зволікань звернувся до суду з даним позовом (у справі, яка переглядається).

Позивач вважає, що такі обставини, як: наявність в законодавстві України зрозумілих, чітких та передбачуваних у застосуванні норм, якими встановлено, що сторонами договору купівлі-продажу є продавець та покупець; наявність в законодавстві України зрозумілих, чітких та передбачуваних у застосуванні норм, якими встановлено, що продавцем товару є особа, яка має право продати товар; наявність в законодавстві України зрозумілих, чітких та передбачуваних у застосуванні норм, якими встановлено, що правом примусового продажу товару наділений державний виконавець (начальник відділу державної виконавчої служби) або приватний виконавець; відсутність у законодавстві України зрозумілих, чітких та передбачуваних у застосуванні норм, якими встановлено, що організатор торгів ДП «СЕТАМ» має право продати товар або є стороною договору купівлі-продажу, перешкоджали позивачу пред`явити позов до ДП «СЕТАМ» у встановлений статтею 48 закону України «Про іпотеку» строк.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Качмар Вячеслав Олександрович підтримав доводи апеляційних скарг та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Гуримський Олег Віталійович, відповідач приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мілоцький Олег Леонідович та його представник адвокат Ярошенко Дмитро Валерійович просили апеляційні скарги позивача залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Третя особа ОСОБА_3 просив задовольнити апеляційні скарги позивача.

Відповідач Державне підприємство «СЕТАМ» та третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Могильницька Ольга Андріївна участь своїх представників в судовому засіданні не забезпечили. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.

У відповідності до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності відповідачв Державного підприємства «СЕТАМ» та третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Могильницької Ольги Андріївни.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на апеляційні скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 авдоката Качмара Вячеслава Олександровича підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 грудня 2009 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_3 , як позичальинком,укладений та нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого позикодавець передав у власність позичальнику строком до 22 червня 2010 року грошові кошти у розмірі 1 495 805,00 грн(а.с.32-35 том 1).

22 грудня 2009 року між ОСОБА_1 , як іпотекодержателем, та ОСОБА_3 , як іпотекодавцем,укладений та нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до умов якого у забезпечення виконання зобов?язання за основним договором, що виникло на підставі договору позики, посвідченого 22 грудня 2009 року, іпотекодавець ОСОБА_16 передає в іпотеку п?ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 36-40 том 1).

На узгоджених сторонами умовах договору іпотеки визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за основним договором, сторони домовились про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно може бути здійснено будь-яким шляхом, передбаченим Законом України «Про іпотеку», у тому числі, й шляхом вчинення виконавчого напису з покладенням обов`язку оплати нотаріальних дій на іпотекодавця (пункт 5.2.); іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання в наступних випадках: повного або часткового неповернення в установлені основним договором строки: суми позики; несплати або часткової несплати в установлені основним договором тацим договором строки неустойки (пункт 5.8.).

22 грудня 2009 року між ОСОБА_1 , як іпотекодержателем, та ОСОБА_3 , як іпотекодавцем,укладено та нотаріально посвідчено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого іпотекодержатель, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за основним договором,має право продати від свого імені у порядку, передбаченому діючим законодавством, квартиру АДРЕСА_1 . Вищевказана квартира належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого 05 вересня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим №3764, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за № 813564, номер витягу 1710011, виданий 09 листопада 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкта нерухомого майна 14 листопада 2005 року, записаний у реєстрову книгу № 416-161 за реєстровим №44340.

Вищевказані документи передаються іпотекодержателю та повинні бутиповернені іпотекодавцю в разі належного виконання у повному обсязі зобов`язання за основним договором(а.с. 41-43 том 1).

До основного договору позики та договору іпотеки сторонами 21 червня 2010 року внесені зміни та доповнення, з викладенням пункту 1 договору позики та пункту 1.1. договору іпотеки щодо строку повернення суми позики та графіку платежів у новій редакції; визначення розміру нейстойки у випадку несвоєчасної сплати позичальником платежів (а.с. 42-45 том 1).

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення зі ОСОБА_3 суми боргу за договором позики та, передбачених ст.625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року (справа № 753/21020/14) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: на його користь зі ОСОБА_3 стягнуто 4 851 913,70 грн боргу за договором позики та 6890,00 грн судового збору, що разом складає 4858 803,70 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Апеляційний суд м. Києва рішенням від 20 грудня 2016 року змінив рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року в частині визначення розміру стягнення грошових коштів та позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнивчастково, стягнув на його користь зіОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 3 млн 6 тис. 890 грн; у задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Судове рішення у справі № 753/21020/14набрало законної сили.

Із наданих учасниками справи та досліджених судом доказів вбачається, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року у справі № 753/9736/13-ц задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та штрафних санкції.Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 2059 182 грн. 94 коп.; судові витрати в розмірі 3441 грн., а всього стягнуто 2 062 623 /два мільйони шістдесят дві тисячі шістсот двадцять три/ грн. 94 коп.

Обставини, встановлені рішенням у справі № 753/9736/13-ц, свідчать про те, що 17 травня 2013 року сторони ОСОБА_17 таОСОБА_3 уклали договір позики, оформлений розпискою, відповідно до якого позивач ОСОБА_17 надав відповідачу ОСОБА_3 250 000 доларів США, які відповідач зобов`язався повернути до 04 червня 2012 року. У порушення умов договору ОСОБА_3 кошти не повернув. Станом на час звернення до суду з позовом заборгованість відповідача перед позивачем у еквіваленті до гривні становить 2 059 182 грн. 94 коп.

Судове рішення у справі № 753/9736/13-ц набрало законної сили та 18 грудня 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2013 року у справі № 753/9736/13.

10 жовтня 2018 року приватним виконавцем Мілоцьким Олегом Леонідовичем відкрито виконавче провадження (ВП) № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 753/9736/13 про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 2059 182 грн. 94 коп.; судових витрат в розмірі 3441 грн., а всього стягнення 2 062 623 /два мільйони шістдесят дві тисячі шістсот двадцять три/ грн. 94 коп., виданого 18 грудня 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва.

При здійсненні заходів примусового виконання виконавчого документа в рамках ВП № НОМЕР_4 приватний виконавець 08 листопада 2018 року направив на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення, в якому просив останнього надати письмову згоду на реалізацію нерухомого майна - предмета іпотеки квартири АДРЕСА_1 .

У цьому листі приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. було роз`яснено ОСОБА_1 , що після реалізації заставного майна, відповідно до пункту 1 частини першої статті 46 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» ( далі - Закон № 1404-VIII), у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна(а.с. 58 том 1).

30 листопада 2018 року ОСОБА_1 направив приватному виконавцю Мілоцькому О.Л. заперечення проти реалізації заставного майна, посилаючись на те, що квартира, загальною площею 199,30 кв. м, реєстраційний номер майна: 32072870, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , є предметом іпотеки за договором іпотеки від 22.12.2009 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . На виконання договору позики та рішення суду про стягнення боргу за договором позики боржником ОСОБА_3 не вжито жодного заходу щодо погашення існуючої заборгованості.Просив приватного виконавця Мілоцького О.Л. скасувати арешт на вказане нерухоме майно (а.с. 59 том 1).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , приватний виконавець Мілоцький О.Л., листом № 1500 від 17 грудня 2018 року повідомив про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника (а.с. 60 том 1).

26 грудня 2018 року приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна боржника у ВП № НОМЕР_4, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 63 том 1).

Постановою від 27 грудня 2018 року приватний виконавець на підставі статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» призначив суб`єкта оціночної діяльності- ТОВ «Експертна служба України», яке має сертифікат оцінювача, виданий 27 січня 2017 року за № 41/17 Фондом державного майна України, зі строком дії до 18 грудня 2020 року, для надання письмового висновку про оцінку описаного та арештованого майна в порядку проведення зазначених виконавчих дій щодо спірної квартири.

27 грудня 2018 року ТОВ «Експертна служба України» у вказаному виконавчому провадженні здійснило оцінку квартири АДРЕСА_1 та склало про це відповідний Звіт, згідно з яким ринкова вартість об`єкту оцінки станом на 27 грудня 2018 року становить 6 381 387,00 грн(а.с. 64 том 1).

15 лютого 2019 року приватний виконавець Мілоцький О. Л. звернувся до ДП «СЕТАМ» із заявкою № НОМЕР_4 на реалізацію арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 (а.с. 182 том 1).

ДП «СЕТАМ» розмістило публікації про проведення торгів у газетах «Улюблена газета українців» № 369 від 17 травня 2019 року - 31 травня 2019 року та «Метро» № 37 (638) від 20 травня 2019, сферою розповсюдження зазначених газет є м. Київ.

Призначені ДП «СЕТАМ» електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 на 22 березня 2019 року та на 03 травня 2019 року не відбулися.

19 липня 2019 рокуДП «СЕТАМ»провело електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 , про що складено протокол № 420238, переможцем торгів зазначено учасника 2 - ОСОБА_4 Продаж вчинено за 4 466 970,90 грн(а.с. 74 том 1).

29 липня 2019 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. сформовано акт про реалізацію предмета іпотеки № НОМЕР_4 та винесено постанову про зняття арешту з майна боржника. Виконавче провадження № НОМЕР_4 закінчено на підставі частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

Державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А. 29 липня 2019 року внесено запис 32597003 про право власності на підставі прийнятого рішення, індексний номер 47999332 від 29 липня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об?єкт нерухомого майна - квартиру, загальною площею 199,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за суб?єктом (власником) ОСОБА_4 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1033, видане 29 липня 2019 року, виданик приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Могильницька О.А. (а.с. 78 том 1).

Із наданих учасниками справи судових рішень вбачається:

У березні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л., заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , в якій просив суд:зобов`язати приватного виконавця Мілоцького О. Л. скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26 грудня 2018 року; визнати недійсним та скасувати звіт про оцінку майна, проведену ТОВ «Експертна служба України» 27 грудня 2018 року; зобов`язати приватного виконавця Мілоцького О. Л. заборонити здійснення виконавчих дій на підставі звіту про оцінку майна ТОВ «Експертна служба України» від 27 грудня 2018 року;зобов`язати приватного виконавця Мілоцького О.Л. відмінити реалізацію предмета іпотеки (спірної квартири) шляхом проведення електронних торгів.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 липня 2019 року, в задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21 липня 2021 року ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 липня 2019 року у частині вирішення вимоги скарги ОСОБА_3 щодо зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26 грудня 2018 року залишено без змін.

У липні 2019 року ОСОБА_3 (боржник за виконавчим провадження) звернувся в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до ДП «СЕТАМ», приватного виконавця Мілоцького О.Л., за участю третіх осіб - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , в якій просив суд визнати електронні торги, які відбулися 19.07.2019 року недійсними та скасувати протокол № 420238 про проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ» від 19.07.2019 року, як незаконні.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2020 року у справі № 753/15089/19, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ДП «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О. Л., третя особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання електронних торгів нерухомого майна недійсними, відмовлено.

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, у якому просив: визнати незаконними виконавчі дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка передана в іпотеку згідно укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. за реєстровим № 1471 та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровим № 1476, що проводиться в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 в рахунок задоволення вимог стягувача ОСОБА_4 , який не є заставодержателем, без участі іпотекодержателя ОСОБА_1 (справа №640/7964/19).

Вказана справа судами розглядалась неодноразово.

За наслідками нового судового розгляду у справі №640/7964/19, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2020 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2020 року скасоване та прийняте нове рішення, яким адміністративний позов задоволений, визнані незаконними виконавчі дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О.Л. щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом договору іпотеки від 22.12.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. за реєстровим № 1471, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Мілоцького О.Л., ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , державне підприємство «Сетам» про визнання недійсними електронних торгів нерухомого майна та свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів(справа № 753/20562/19).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року змінено, викладено їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року (справа № 753/13203/19) задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3% річних в розмірі 200 652 (двісті тисяч шістсот п`ятдесят дві) гривні, судовий збір в розмірі 2 006 (дві тисячі шість ) гривень 52 копійки, а всього 202 658 (двіті дві тисячі шістсот п`ятдесят вісім) гривень 52 копійки.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Гуримський Олег Віталійович просив суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом (а.с. 152-155 том 2).

Заяву про застосування строків позовної давності до пред?явлених вимог ОСОБА_1 також подав інший відповідач приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мілоцький О.Л. (а.с. 24-25 том 4).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, визнання недійсним правочину, що укладений за наслідками проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що під час підготовки та організації торгів з продажу спірної квартири, ДП «СЕТАМ», як організатор торгів, діяло у відповідності до вимог статті 43 Закону України «Про іпотеку» та пункту 2 розділу VII Порідку, якими передбачено особливості реалізації іпотечного майна з торів.

Відхиляючи доводи позивача про те, що продаж предмета іпотеки на прилюдних торгах суперечить статті 658 ЦК України, статтям 9, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», суд першої інстанції керувався тим, що норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.Отже, права ОСОБА_1 , як іпотекодержателя, порушені не булита порушень приватним виконавцем прав позивача, гарантованих йому статтею 19 Конституції України, судом не встановлено.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що торги були проведені з дотриманням норм законодавства, підстави для визнання електронних торгів недійсними відсутні.

Оскільки вимоги про визнання недійсним правочину, що укладений за наслідками проведення електронних торгів, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є похідними від вимог про визнання недійсними електронних торгів, тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Вимоги позову про визнання недійсними протоколу публічних торгів чи акта про проведені електронні торги є неналежним і неефективним способом захисту.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто, в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів та,ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто, є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів (далі - Порядок).

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року по справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, вказують на те, що 22 грудня 2009 року між ОСОБА_1 , як іпотекодержателем, та ОСОБА_3 , як іпотекодавцем,було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки, відповідно до умов якого у забезпечення виконання зобов?язання за основним договором, що виникло на підставі договору позики, посвідченого 22 грудня 2009 року, іпотекодавець ОСОБА_16 передає в іпотеку п?ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 36-40 том 1).

22 грудня 2009 року між ОСОБА_1 , як іпотекодержателем, та ОСОБА_3 , як іпотекодавцем,укладено та нотаріально посвідчено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого іпотекодержатель, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за основним договором,має право продати від свого імені, у порядку, передбаченому діючим законодавством квартиру АДРЕСА_1 . Вищевказана квартира належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого 05 вересня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим №3764, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за № 813564, номер витягу 1710011, виданий 09 листопада 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкта нерухомого майна 14 листопада 2005 року, записаний у реєстрову книгу № 416-161 за реєстровим №44340.

Вищевказані документи передаються іпотекодержателю та повинні бутиповернені іпотекодавцю в разі належного виконання у повному обсязі зобов`язання за основним договором(а.с. 41-43 том 1).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року (справа № 753/21020/14), яке було змінено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 006 890,00 грн; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Судове рішення у справі № 753/21020/14набрало законної сили. До органу та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, судове рішення у справі № 753/21020/14стягувачем ОСОБА_1 не пред`являлось.

Із наданих учасниками справи та досліджених судом доказів вбачається, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року у справі № 753/9736/13-ц задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та штрафних санкції.Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 2059 182 грн. 94 коп.; судові витрати в розмірі 3441 грн., а всього стягнуто 2 062 623 /два мільйони шістдесят дві тисячі шістсот двадцять три/ грн. 94 коп.

Судове рішення у справі № 753/9736/13-ц набрало законної сили та стягувачем ОСОБА_4 виконавчий лист, виданий 18 грудня 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2013 року у справі № 753/9736/13, пред`явлено до примусового виконання.

10 жовтня 2018 року приватним виконавцем Мілоцьким Олегом Леонідовичем відкрито виконавче провадження (ВП) № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 753/9736/13 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 2059 182 грн. 94 коп.; судових витрат в розмірі 3441 грн., а всього стягнення 2 062 623 /два мільйони шістдесят дві тисячі шістсот двадцять три/ грн. 94 коп., виданого 18 грудня 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва.

При здійсненні заходів примусового виконання виконавчого документа в рамках ВП № НОМЕР_4 приватний виконавець 08 листопада 2018 року направив на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення, в якому просив ОСОБА_1 , як іпотекодержателя, надати письмову згоду на реалізацію нерухомого майна - предмета іпотеки квартири АДРЕСА_1 .

30 листопада 2018 року ОСОБА_1 направив заперечення проти реалізації заставного майна- квартири АДРЕСА_1 (а.с. 59 том 1).

Постановою від 27 грудня 2018 року приватний виконавець на підставі статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» призначив суб`єкта оціночної діяльності- ТОВ «Експертна служба України» для надання письмового висновку про оцінку описаного та арештованого майна в порядку проведення зазначених виконавчих дій щодо спірної квартири.

27 грудня 2018 року ТОВ «Експертна служба України» у вказаному виконавчому провадженні здійснило оцінку квартири АДРЕСА_1 та склало про це відповідний Звіт, згідно з яким ринкова вартість об`єкту оцінки станом на 27 грудня 2018 року становить 6 381 387,00 грн(а.с. 64 том 1).

15 лютого 2019 року приватний виконавець Мілоцький О. Л. звернувся до ДП «СЕТАМ» із заявкою № НОМЕР_4 на реалізацію арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 (а.с. 182 том 1).

ДП «СЕТАМ» розмістило публікації про проведення торгів у газетах «Улюблена газета українців» № 369 від 17 травня 2019 року - 31 травня 2019 року та «Метро» № 37 (638) від 20 травня 2019, сферою розповсюдження зазначених газет є м. Київ.

Призначені ДП «СЕТАМ» електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 на 22 березня 2019 року та на 03 травня 2019 року не відбулися.

19 липня 2019 рокуДП «СЕТАМ»провело електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 , про що складено протокол № 420238, переможцем торгів зазначено учасника 2 - ОСОБА_4 Продаж вчинено за 4 466 970,90 грн(а.с. 74 том 1).

29 липня 2019 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. сформовано акт про реалізацію предмета іпотеки № НОМЕР_4 та винесено постанову про зняття арешту з майна боржника. Виконавче провадження № НОМЕР_4 закінчено на підставі частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

Примусове виконання судових рішень здійснюється відповідно до умов та порядку, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Статтею 1 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на дату проведення електронних торгів 19 липня 2019 року) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання, зокрема, судових рішень, є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, під час виконання судових рішень поряд з нормами Закону № 1404-VIII застосовуються положення Конституції України, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону. Разом з визначенням особливостей процедури виконавчого провадження Закон № 1404-VIII має бланкетні та відсильні норми, які передбачають застосування правових приписів інших нормативних актів при здійсненні виконавчого провадження.

Розділом VII Закону № 1404-VIII (статті 48 - 61) передбачено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника під час примусового виконання судових рішень. Так, частинами першою, другою, п`ятою статті 48 цього Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Статтею 51 Закону № 1404-VIII передбачено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Частиною сьомою цієї статті визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, ця норма є відсильною та надає виконавцю повноваження застосувати до реалізації предмета іпотеки у виконавчому провадженні за рішенням суду про стягнення боргу положення Закону України «Про іпотеку», які визначають особливості звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку за Законом України «Про іпотеку».

Розділом V Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV (далі- Закон № 898-IVу редакції, чинній на дату проведення електронних торгів 19 липня 2019 року) регламентовано порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, що передбачає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки (стаття 33) та особливості реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах (статті 41 - 50).

Зі змісту частини першої статті 41 Закону № 898-IV убачається, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Отже, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18).

Виходячи із тлумачення норм Закону України «Про іпотеку» Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 дипня 2022 у справі № 199/8324/19 зауважила, що у разі існування застави, підвидом якої є іпотека, звернути стягнення на предмет іпотеки можна лише на задоволення вимог стягувача, яким є іпотекодержатель.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що в рамках відкритого приватним виконавцем Мілоцьким Олегом Леонідовичем виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 10 жовтня 2018 року з примусового виконання виконавчого листа № 753/9736/13про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості в рахунок задоволення вимог стягувача ОСОБА_4 за заявкою приватного виконавця ОСОБА_24 19 липня 2019 рокуДП «СЕТАМ»проведені електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 .

Вказана квартира АДРЕСА_1 , а також правовстановлюючі документи на неї, передана боржником ОСОБА_3 в іпотеку на підставі нотаріально посвідченого договору іпотеки від 22 грудня 2009 року, укладеного з ОСОБА_1 , як іпотекодержателем.

Іпотекодержатель ОСОБА_1 згоди на звернення стягнення на заставлене майно боржника в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4не надав, про що повідомив приватного виконавця Мілоцького О.Л .

Зобов`язання за договором позики, у тому числі судове рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 рокупро стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3 006 890,00 грн (справа № 753/21020/14), що набрало законної сили, виконання якого забезпечено договором іпотеки від 22 грудня 2009 року, боржником ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 не виконано.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що іпотека виникла до прийняття постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 та накладення арешту та заборони на предмет іпотеки від 26 грудня 2018 року і відсутні докази того, що договір іпотеки від 22 грудня 2009 року припинив дію, зокрема, з підстав погашення іпотекодавцем ОСОБА_3 (боржником у цьому виконавчому провадженні) суми основного боргу перед ОСОБА_1 (іпотекодержателем).

Самі торги з реалізації предмета іпотеки відбулися без участі іпотекодержателя ОСОБА_1 .

Із наданих учасниками справи та досліджених судом доказів вбачається, що організатор прилюдних торгів ДП «СЕТАМ» не повідомляв письмово іпотекодержателя ОСОБА_1 про дату проведення торгів 22 березня 2019 року, 03 травня 2019 року та 19 липня 2019 року, який в силу вимог статті 43 Закону № 898-IVяк особа, що має зареєстровані у встановленому порядку права та вимоги на предмет іпотеки, сповіщається організатором прилюдних торгів не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації.

До того ж, законодавцем у статті 49 Закону № 898-IV закріплено право іпотекодержателя не тільки брати участь у прилюдних торгах, а також право іпотекодержателя на залишення за собою предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна за результатами кожних торгів, які оголошено такими, що не відбулися (перших, других, третіх). Така правова норма є диспозитивною за своєю правовою природою.

Також матеріалами справи підтверджується, що у травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, у якому просив: визнати незаконними виконавчі дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка передана в іпотеку згідно укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. за реєстровим № 1471 та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровим № 1476, що проводиться в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 в рахунок задоволення вимог стягувача ОСОБА_4 , який не є заставодержателем, без участі іпотекодержателя ОСОБА_1 (справа №640/7964/19).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнані незаконними виконавчі дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О.Л. щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом договору іпотеки від 22.12.2009року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. за реєстровим № 1471, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4.

Обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі № №640/7964/19, вказують на те, що приватний виконавець Мілоцький О.Л. за відсутності дотримання всіх умов, передбачених частиною першою статті 51 Закону № 1404-VIII (зокрема, відсутності згоди іпотекодержателя заставленого майна) не мав законних підстав для звернення стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем, а тому примусова реалізація вказаного об`єкту порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 як іпотекодержателя заставленого майна.

Отже, невиконання боржником основного зобов`язання перед позивачем ОСОБА_1 , наявність договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також відсутність згоди іпотекодержателя на звернення стягнення на заставлене майно боржника, свідчать про те, що приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. було допущено втручання у законні права та інтереси ОСОБА_1 , як іпотекодержателя заставленого майна.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що приватнимвиконавцем було незаконно звернуто стягнення на спірне майно - квартиру АДРЕСА_1 та подано відповідну заявку на адресу організатора торгів на реалізацію майна. Тому ДП «Сетам» незаконно провело 19 липня 2019 року електронні торги з реалізації спірного майна, за результатами яких було складено відповідний протокол, акт приватного виконавця про проведення електронних торгів, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А. видано свідоцтво про право власності на вказане майно та внесено запис про право власності на майно за ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, позивачем ОСОБА_1 під час розгляду справи доведено порушення норм закону під час організації та проведення прилюдних торгів щодо іпотечного майна, як і доведено порушення його прав і законних інтересів, як іпотекодержателя заставленого майна, а тому наявні правові підстави для визнання недійсними електроннихторгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів № 420238 від 19 липня 2019 року з продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 кв. м, житловою площею 127,4 кв м. (лот 350768).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється на підставі документів заявника, що посвідчують правомірність його набуття.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто, державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (підпункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (підпункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.13) та інші).

Встановлені колегією суддів фактичні обставини справи свідчать про те, що майновий перехід квартири АДРЕСА_1 , до ОСОБА_4 не ґрунтувався на правовій підставі. При її реалізації були порушені норми чинного законодавства щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, що призвело до порушення прав іпотекодержателя заставленого майна - ОСОБА_1 , а відповідні записи в реєстрі створюють для нього перешкоди у реалізації прав іпотекодержателя заставленого майна.

Встановивши, що право позивача, як іпотекодержателя було порушено та підлягає поновленню, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення позовної вимоги позивача про скасуванняприйнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А. рішення від 29 липня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 47999332, яким зареєстровано право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 199,3 кв. м, житловою площею - 127,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882652980000.

В цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та відповідають належному способу захисту.

Аргумент відповідача приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича про те, що у позивача відсутнє порушене право, а звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_3 не позбавляє права позивача - ОСОБА_1 на першочергове задоволення своїх вимог за рахунок коштів, які надійшли від реалізації заставленого майна з прилюдних торгів, що перебували на депозитному рахунку приватного виконавця, не грунтується на вимогах закону, спростовуються викладеними обставинами, що встановлені судом апеляційної інстанції, та їх юридичною оцінкою.

Крім того, під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник приватного виконавця зазначив, що акумульовані на депозитному рахунку приватного виконавця грошові кошти з реалізації спірного іпотечного майна з прилюдних торгів позивач ОСОБА_28 тривалий час не отримував, а тому приватним виконавцем, в межах здійснення виконавчих дій за іншим виконавчим провадженням, вказані кошти спрямовані на погашення заборгованості ОСОБА_1 перед іншим стягувачем у іншому виконачому провадженні.

Надаючи оцінку вимог позову в частині визнаннянедійсним правочину, що укладений за наслідками проведення електронних торгів з продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 кв. м, житловою площею 127,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882652980000, що були проведені 19 липня 2019 року (лот 350768); визнаннянедійсним та скасуванняпротоколу № 420238 від 19 липня 2019 року проведення електронних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 кв. м, житловою площею 127,4 кв. м (лот № 350768);визнання недійсним та скасування виданогоприватним виконавцем актапро реалізацію предмета іпотеки ВП № НОМЕР_4 від 29 липня 2019 року, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги позивача, може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові від 29 червня 2022 року у справі № 727/10017/18 (провадження № 61-7337св21) Верховний Суд зробив висновок про те, що «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших. […] Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76)».

У пункті 35 постанови від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). З огляду на наведене неналежними та неефективними є відповідні дві вимоги позивача».

У постанові від 28 червня 2023 року в справі № 212/11434/21 (провадження № 61-4651св23) Верховний Суд зазначив, що «видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. На відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту (пункти 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21)».

Таким чином, вимоги позову ОСОБА_1 в частині визнаннянедійсним правочину, що укладений за наслідками проведення електронних торгів з продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 кв. м, житловою площею 127,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882652980000, що були проведені 19 липня 2019 року (лот 350768); визнаннянедійсним та скасуванняпротоколу № 420238 від 19 липня 2019 року проведення електронних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 кв. м, житловою площею 127,4 кв. м (лот № 350768);визнання недійсним та скасування виданогоприватним виконавцем актапро реалізацію предмета іпотеки ВП № НОМЕР_4 від 29 липня 2019 року є неналежним та неефективним способом захисту порушеного права, оскільки відновлення прав позивача охоплюється заявленою позивачем вимогою про визнання недійсними прилюдних торгів та скасування рішення про державну реєстрацію права власностіна іпотечне майно. З огляду на зазначене, у задоволенні вказаних вимог слід відмовити у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту порушеного права.

Перевіряючи доводи відповідачів ОСОБА_4 та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О.Л. в частині пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

До вимог про оскарження прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. Отже, у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту- частина 5 статті 267 ЦПК України.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Сторона позивача подала письмове клопотання, в якому просила відхилити заяви відповідачів у справі про застосування позовної давності до вимог ОСОБА_1 та визнати поважними причини пропущення позовної давності та захистити порушене право ОСОБА_1 (а.с. 185-205 том 5).

В обгрунтування доводів клопотання зазначає, що у жовтні 2019 року ОСОБА_1 , звернувся з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Мілоцького О. Л., ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , державне підприємство «Сетам» про визнання недійсними електронних торгів нерухомого майна та свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів (справа № 753/20562/19).Тобто, позивач, у межах встановленого статтею 48 Закону України «Про іпотеку» строку, завернувся до суду з вимогою «визнати недійсними результати електронних торгів, проведених ДП «СЕТАМ» 19 липня 2019 року з реалізації іпотечного майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , оформлені протоколом № 420238».

В період часу з 21 жовтня 2019 року позивач вживав (та продовжує вживати) всі залежні від нього заходи щодо захисту своїх прав у судовому порядку і в учасників даної справи - не було підстав вважати, що позивач втратив інтерес до захисту своїх прав у судовому порядку.

До дня отримання позивачем копії постанови Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/20562/19 - позивач вважав, що ним вже реалізовано належним чином право на пред`явлення позову до належних відповідачів, а тому для позивача не існувало розумних підстав звертатись до суду з позовом у справі, яка переглядається.

Разом з тим, отримавши копію постанови Верховного Суду від 09 листопада 2022 у справі № 753/20562/19, позивач дізнався про те, що ДП «СЕТАМ» 1) має право продажу предмета іпотеки і є продавцем предмета іпотеки до Відповідача, а також 2) є особою, яка порушила право позивача у спосіб вчинення, всупереч вимог закону, правочину з продажу предмета іпотеки до відповідача.

Довідавшись про те, що ДП «СЕТАМ» є особою, якій належить право продажу предмета іпотеки (продавцем предмета іпотеки) та особою, яка порушила право позивача, останній в умовах загрози для життя та здоров`я позивача, в умовах воєнного стану, в умовах пандемії COVID-19, в умовах систематичних та довготривалих відключень електропостачання, без невиправданих зволікань звернувся до суду з даним позовом (у справі, яка переглядається).

Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши заяви відповідачів про застосування строку позовної давності та заяву позивача про визнання причин його пропуску поважними, виходить з наступого.

За змістом статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

У справі, яка переглядається, колегією суддів встановлено, що позивач, який є іпотекодержателем спірного майна, не був повідомлений про проведення електронних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 , які відбулись 19 липня 2019 року.

У жовтні 2019 року, тобто, в межах спеціальної позовної давності, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Мілоцького О.Л., ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_3 , державне підприємство «Сетам», про визнання недійсними електронних торгів нерухомого майна та свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів (справа № 753/20562/19).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року змінено, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року, зокрема, зазначено, що у справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явив позовну вимогу про визнання недійсними електронних торгів до приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Мілоцького О. Л., ОСОБА_4. Натомість ДП «Сетам» залучено до участі у справі як третя особа. Позивач клопотань про залучення до участі у справі ДП «Сетам», як співвідповідача, не заявляв, а тому, за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсними торгів внаслідок неналежного складу відповідачів. Суди відмовили в задоволенні цієї вимоги у зв`язку з відсутністю підстав для визнання торгів недійсними та позивачем не доведено, що при проведені торгів були порушені його права. Тому судові рішення підлягають зміні в мотивувальній частині.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду- це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Враховуючи викладене, надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, з огляду на факт відкриття провадження Дарницьким районним судом міста Києва у справі № 753/20562/19 та тривалий час розгляду справи, як наслідок - наявність підстав для позивача вважати, що його права будуть відновлені та захищені в судовому порядку, звернення позивача 10 лютому 2023 року з даним позовом після отримання копії постанови Верховного Суду від 09 листопада 2022 у справі № 753/20562/19, з якої позивач дізнався, що ним до участі у справі не залучено належного відповідача ДП «СЕТАМ», колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що строк позивачем пропущено з поважних причин.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та поновлення строку позовної давності.

Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це,відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича, ОСОБА_4, державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Могильницька Ольга Андріївна про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, визнання недійсним правочину, що укладений за наслідками проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають частковому задоволенню.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

У пункті 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Тобто, додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України є невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року, тому додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року також слід скасувати, оскільки воно не може існувати окремо від основного рішення у справі по суті спору.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

Таким чином, понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати (судовий збір)за подання позовної заявита апеляційної скарги у пропорційному розмірі до задоволених вимог, що складає розмір 5 368,00 грн слід покласти на відповідачів приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича, ОСОБА_4, Державного підприємства «СЕТАМ», по 1 789,33 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 215, 256-258, 261, 267, 650, 655,656 ЦК України, ст.ст. 1, 48, 51, Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 33, 41, 48, 49 Закону України « Про іпотеку», ст.ст. 4, 5, 76, 81, 82, 89, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Качмара Вячеслава Олександровичазадовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича, ОСОБА_2 , державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Могильницька Ольга Андріївна про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, визнання недійсним правочину, що укладений за наслідками проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити частково.

Визнати недійсними електронні торги, оформлені протоколом проведення електронних торгів № 420238 від 19 липня 2019 року, з продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 кв. м, житловою площею 127,4 кв м. (лот 350768).

Скасувати прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А. рішення від 29 липня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 47999332, яким зареєстровано право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 199,3 кв. м, житловою площею - 127,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882652980000.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), Державного підприємства «СЕТАМ» (код ЄДРПОУ 39958500) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 5 368,00 грн, по 1 789,33 грн з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий Судді: