Справа № 438/255/22

Провадження 2/438/28/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 червня 2024 року Бориславський міський суд Львівської області

у складі головуючого-судді Слиша А.Т.,

за участю секретаря судових засідань Шипіш С.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бориславі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Фірман Борис Ілліч про усунення від права на спадкування,

в с т а н о в и в :

16 березня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами в якому просить усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_4 у спадщині, яка відкрита після смерті рідного брата позивача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 03 жовтня 2021 року спадкодавцем ОСОБА_5 власноручно складено письмовий заповіт, зі змісту якого все належне на день смерті спадкодавця рухоме та нерухоме майно заповів позивачу у справі ОСОБА_1 28 жовтня 2021 року приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Фірман Б.І. усно відмовив позивачу в оформленні спадщини по причині наявності спадкоємця першої черги - доньки спадкодавця, відповідача у справі ОСОБА_4 .

Позивач стверджує, що починаючи з 2004 року відповідач ОСОБА_4 самоусунулась від спілкування із своїм батьком, спадкодавцем ОСОБА_5 .

У подальшому, починаючи з 2018 року, здоров`я брата позивача почало постійно погіршуватись. Останні два роки (з 2019 року до часу смерті) спадкодавець постійно хворів, внаслідок хвороби перебував у безпорадному стані, потребував постійного піклування, догляду та матеріальної допомоги. Тому саме позивач ОСОБА_1 фактично останні два роки життя спадкодавця опікувався ним, забезпечував останньому належне лікування та харчування. Зазначає, що відповідач ОСОБА_4 на прохання позивача відмовлялась допомагати у догляді за її батьком. Після смерті спадкодавця саме позивач займався похованнями, ним були понесені витрати пов`язані із похоронами спадкодавця. Відповідач ОСОБА_4 , які було відомо про смерть спадкодавця, не приймала жодної участі у витратах на поховання, на похорони не приїхала.

Позивач вважає, що відповідач, свідомо ухилялась від надання спадкодавцю допомоги, маючи при цьому можливість. Тому просить позов задовольнити.

06 квітня 2022 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

06 червня 2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Романишина Я.О., який у подальшому змінив прізвище на Березка , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого 01 вересня 2023 року Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові ЗМУ Міністерства юстиції (т.2 а.с.123) надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач останні чотири роки перебуває на заробітках в Англії. У відповідача з батьком були гарні стосунки, відповідач постійно спілкувалась з батьком по телефону через додаток вайбер. Відповідач періодично на прохання покійного батька, передавала останньому грошові кошти та речі: ноутбук та приціл для рушниці через водія буса, який зазначені речі передав спадкодавцю. На думку відповідача, спадкодавець не перебував у безпорадному стані, мав пристойну пенсію як колишній поліцейський, займався бізнесом: мав у власності заклад громадського харчування та власну пилораму. Користувався власним автомобілем. Відтак, просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 18 липня 2022 року задоволено клопотання представника відповідача та витребувано в Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) інформацію (довідку) про те, коли та якому розмірі виплачувалась пенсія щомісячно за останні 5 років ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 09 вересня 2022 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано в КНП «Стебницька міська лікарня» Дрогобицької міської ради, що за адресою: 82172, Львівська область, м. Стебник, вул. Січових Стрільців, 2, довідку про те, чи протягом жовтня 2021 poку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 , перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Стебницька міська лікарня», з приводу якого захворювання та в який період часу. Який чином ОСОБА_5 був доставлений на лікування в КНП «Стебницька міська лікарня»; з КНП ЛОР «Львівський обласний Центр екстреної медичної допомоги та Медицини катастроф», що за адресою: 79059, м. Львів, вул. І. Миколайчука, 9, довідку про те, чи протягом 2020-2021 років надавалася невідкладна медична допомога ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 , у який конкретно період часу та з приводу яких захворювань та від оператора мобільного зв`язку «Київстар», що за адресою: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 226-б, роздруківку телефонних дзвінків мобільного номера НОМЕР_3 , який був зареєстрований на ім`я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 , за період часу з січня 2020 року і до 20.10.2021.

Ухвалою суду від 13 квітня 2023 року заяву представника позивача - адвоката Вілінської Г.М. про зміну підстав позову задоволено. Прийнято до розгляду позов ОСОБА_1 від 05 квітня 2023 року до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Фірман Борис Ілліч про усунення від права на спадкування. У подальшому розглядати справу з урахуванням позовної заяви про зміну підстав позову.

05 вересня 2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву від 05 квітня 2023 року (із змінами підстав позову), у якому просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог посилаючись на обставини викладені у попередньому відзиві від 06 червня 2022 року.

21 вересня 2023 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Вілінською Г.М. подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_4 в якому заперечується твердження відповідача, що не доведено стороною позивача перебування спадкодавця у безпорадному стані.

12 жовтня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини заперечив у повному обсязі, оскільки не відповідають дійсним фактам. Пояснив, що за життя у брата ОСОБА_5 , як йому відомо не було конфліктів із його дочкою - відповідачем у справі, однак остання тривалий час не відвідувала його, жодним чином не допомагала, не забезпечувала догляд за ним, коли він потребував сторонньої допомоги, не брала участі в організації поховання батька. Доглядом брата, коли останній перебував у медичних закладах, займався позивач. Купував медикаменти на прохання брата. Категорично заперечує, що відповідач матеріально підтримувала покійного брата. Дружина готувала їжу. Брат потребував спілкування з донькою. Наскільки відомо позивачу, відповідач відмовлялась спілкуватись із покійним братом. Позивач повністю заперечує твердження представника позивача, що покійний брат міг самостійно себе обслуговувати. Останні місяці життя покійний не керував самостійно транспортним засобом. Вважає поведінку доньки покійного не відповідною, зважаючи на те, що вона усунулась від участі у піклуванні та догляді за батьком, хоча як донька померлого повинна була сама проявляти ініціативу у налагодженні спілкування та цікавитись його життям.

Представник позивача - адвокат Вілінська Г.М. у судовому засіданні повністю підтримала позицію свого довірителя, доповнила, що на дітей покладено обов`язок, як з моральної, так і з правової точки зору, опікуватись своїми батьками. Відповідач стверджує, що не мала можливості вільно спілкуватись, зокрема з батьком, поруч з цим жодних конфліктів між ними не було, як донька вона мала б відвідувати батька, цікавитись його станом здоров`я. Відповідач, як особа, яка не здійснювала ні догляду, ні піклування за батьком, не надавала жодну допомогу і не цікавилась його життям, підлягає усуненню від спадкування майна після смерті батька. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Березка Я.О. в судовому засіданні позицію своєї довірительки підтримав, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги заперечив у повному обсязі як такі, що заявлені безпідставно. Додатково пояснив, що відповідач тривалий час проживає в Англії. На утриманні відповідача перебуває донька, яка була на похоронах спадкодавця. Відповідач ОСОБА_4 повністю відшкодувала позивачу витрати понесені останнім на поховання спадкодавця. Спадкодавець мав свій дохід, займався підприємницькою діяльністю, отримував пенсію, відповідно фінансової допомоги не потребував, дочка ніколи не конфліктувала з батьком. Відсутні будь-які підстави, передбачені законом підстави для усунення відповідача від спадкування спадщини після смерті її батька. Просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа у справі - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Фірман Б.І. належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд вказаної справи проводити за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, допитавши свідків, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі та оцінивши їх у сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.7 т.1) .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 302760371 від 15.06.2022 року до складу спадкового майна ОСОБА_5 належать: земельна ділянка кадастровий номер 4610300000:08:013:0141 площею 0,06 га цільове призначення обслуговування будинку за адресою АДРЕСА_3 ; торговий павільйон, котельня Б-1, альтанка, В об`єкти нерухомого майна, адреса АДРЕСА_4 ; пилорама, об`єкт нерухомого майна, адреса АДРЕСА_1 (а.с.102-104 т.1).

Крім цього, до складу спадкового майна належить автомобіль марки Пежо модель Партнер 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 , яке визнається учасниками справи та в порядку ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Спадкоємцем за законом являється відповідач у справі ОСОБА_4 , донька спадкодавця.

Вирішуючи даний спір, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Вирішення питання щодо усунення права на спадкування з підстав, передбачених ст.1224 ЦК України, можливо за умови, якщо таке право на спадкування існує.

Статтею 1224 ЦК України визначено коло осіб, які позбавляються суб`єктивних прав на спадкування, незважаючи на те, що існували певні передумови для закликання їх до спадкування - призначення спадкоємцями у тексті заповіту, наявність певного ступеня спорідненості, перебування у шлюбі зі спадкодавцем або на його утриманні протягом встановленого строку.

З аналізу норм ст.1224 ЦК України вбачається, що законодавець визначив дві групи негідних спадкоємців - осіб, які усуваються від права на спадкування.

До першої належать особи, які не вправі спадкувати ні за заповітом, ні за законом (частини 1-2 ст.1224 ЦК України).

До другої групи частинами 3-5 ст.1224 ЦК України віднесено спадкоємців, чиї проступки не становлять настільки великої суспільної небезпеки, як правопорушення осіб, зазначених у частинах 1,2 даної статті. Тому ці особи усуваються тільки від спадкування за законом, а право призначити їх спадкоємцями у тексті заповіту у спадкоємця зберігається.

Виходячи з положень частини 3 статті 1224 Цивільного кодексу України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітті діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялись від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Як роз`яснено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Виходячи з наведеного, правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема, й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, принципове значення має питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

За змістом частини п`ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).

При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц та у справі № 359/9293/18 від 26 січня 2021 року зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року по справі № 766/810/17, від 11 лютого 2019 року по справі № 756/11676/16-ц.

Відповідно до ч.2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач ОСОБА_1 посилається як на підставу усунення відповідача ОСОБА_4 від права на спадкування, як спадкоємця першої черги за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , ухилення нею від піклування, підтримки і догляду за батьком похилого віку, зокрема і в той час, коли останній потребував стороннього догляду та внаслідок хвороби перебував у безпорадному стані.

Відповідно практики ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Докази повинні бути не тільки належними, допустимими, достовірними, але й достатніми. Про що суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, тягар доказування обставин викладених в позові, за наведеними вище нормами права, покладається на позивача.

Разом з тим, незважаючи на покладений саме на позивача, обов`язок доказування факту наявності обставин, передбачених ст. 1224 ЦК України, які слугують підставами для усунення спадкоємця від права на спадкування, позивач не надав жодних належних, допустимих та безспірних доказів перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреби спадкодавця у наданні допомоги відповідачем, звернення до відповідача прохання (вимоги) про надання такої допомоги та при цьому, свідомого ухилення відповідачки, як доньки спадкодавця, від надання спадкодавцеві такої допомоги.

Покликаючись на тяжкий стан здоров`я спадкодавця ОСОБА_5 , позивачем долучено ряд письмових доказів, які підтверджують перебування спадкодавця протягом 2018 - 2021 років на стаціонарному лікуванні з діагнозом стенокардія 3 ступеня, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2 ступеня, гіпертензивне серце, кардіофлеброз, шлункова екстрасистолія, глаукома лівого ока, гапатоз, холнічний холецистит, поліп жовчного міхура, хронічний простатит, тощо.

Разом з тим, у постанові Верховного суду від 03 вересня 2018 року у справі 743/126/17 (провадження №61-14362св18) зазначено, що тлумачення частини другої статті 1259 ЦК України свідчить, що під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Проте жодним письмовим доказом (медичною документацією) не підтверджено, що спадкодавець ОСОБА_5 , перебуваючи на стаціонарному лікуванні, внаслідок похилого віку чи важкої хвороби не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.

Більш того із показань свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , допитаних під час судового розгляду вбачається, що спадкодавець ОСОБА_5 протягом 2018 - 2021 років активно займався підприємницькою діяльністю: займався власним закладом громадського харчування, мав власну пилораму. Їздив постійно на полювання, утримував АДРЕСА_5 . Наймав на роботу працівників, яким справна виплачував заробітну плату. Реалізовував за місцем свого проживання пиломатеріали. До останнього користувався власним автомобілем.

Суд, критично оцінює показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , оскільки останніми не підтверджено, що спадкодавець ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані, потребував стороннього догляду, чи спадкодавець звертався до відповідача ОСОБА_4 з вимогою надати майнову допомогу, яку потребував внаслідок погіршення стану здоров`я, а відповідач при цьому відмовила, а також, що спадкодавець у зв`язку із цим не мав змоги отримати належне медичне забезпечення та необхідні медичні препарати.

Так, для усунення від права на спадкування за законом необхідно довести, що спадкодавці за життя зверталися до особи з проханням про допомогу, догляд та утримання, від чого особа свідомо ухилялась. Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.

Наведені висновки містяться, зокрема у постанові КЦС ВС від18 жовтня 2021 року у справі № 205/4674/19.

Оцінюючи показання згаданих свідків у сукупності, суд враховує, що жоден із свідків не вказав про наявність будь-яких конфліктів між спадкодавцем ОСОБА_5 та його донькою, відповідачем у справі.

Судом також встановлено, що спадкодавець на час смерті був особою похилого віку, періодично перебував на стаціонарному лікуванні із різними захворюваннями, які б вказували на безпорадний стан спадкодавця.

Крім цього, судом встановлено, що спадкодавець в період січня 2017 року до жовтня 2021 року отримав пенсію в загальному розмірі 237 256 гривень 42 копійки, що підтверджується довідкою за №3899 від 15 серпня 2022 року, виданої Головним Управління Пенсійного фонду України у Львівській області (а.с.127 т.1).

Щодо посилання сторони позивача в якості обґрунтування заявлених позовних вимог на існування заповіту спадкодавця від 03 жовтня 2021 року щодо розподілу спадкового майна, як вільної волі розпорядження померлим за життя власником майна (а.с.6 т.1), суд не може взяти до уваги, оскільки останній не містить жодних обов`язкових для письмового доказу реквізитів, із вказаного документа суд позбавлений будь-якої можливості однозначно ідентифікувати спадкодавця ОСОБА_5 , так і предмет письмового доказу, при цьому у відповідності до норм ст.ст.77,78 ЦПК України, суд не визнає зазначений заповіт належним та допустимим доказом.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що звертався до відповідача з проханням про допомогу та догляд за спадкодавцем - батьком відповідача ОСОБА_5 .

Крім того, позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, яка її потребувала, а саме доказів, які б підтверджували його винну поведінку, яка б свідчила, що спадкодавець дійсно потребував додаткової постійної допомоги саме від відповідача у зв`язку із безпорадним станом, звертався за допомогою до відповідача, а остання відмовила у наданні такої допомоги.

Таким чином, доводи позивача про те, що відповідач умисно ухилялася від надання допомоги ОСОБА_5 , який її потребував у зв`язку із безпораднім станом, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Суд бере до уваги, що лише в разі одночасного існування таких обставин, як перебування спадкодавця у безпорадному стані, умисне ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві та існування потреби спадкодавця саме у допомозі спадкоємця, за умови доведеності зазначених фактів у сукупності, спадкоємець підлягає усуненню від спадкування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов`язком в силу ст. ст. 12, 81 ЦПК України, одночасного настання всіх передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України обставин, які б давали підстави для застосування такого крайнього заходу як усунення відповідача ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після смерті батька - спадкодавця ОСОБА_5 .

Відповідно, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст.141 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

Керуючись ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Фірман Борис Ілліч про усунення від права на спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання:

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ;

відповідач: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_7 ;

третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Фірман Борис Ілліч, місцезнаходження: 82300, Львівська область, Дрогобицький район, м.Борислав, вул. Коваліва, буд.29.

Повний текст рішення складено 01 липня 2024 року.

Головуючий суддя Андрій СЛИШ