ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року

м. Київ

справа № 620/10707/21

адміністративне провадження № К/990/25111/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 620/10707/21

за позовом Акціонерного товариства (далі - АТ) "Облтеплокомуненерго" до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою АТ "Облтеплокомуненерго" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 (головуючий суддя Житняк Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року АТ «Облтеплокомуненерго» (далі-позивач) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , в якій позивач просив визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 17.06.2021 № 24.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що оскаржуваний припис є протиправним, оскільки у направленні на проведення заходу не зазначено ні предмет здійснення заходу, ні питання для з`ясування, з невірним зазначенням назви підприємства та періоду перевірки з 02.06.2021 по 15.05.2021. Вказує, що у приписі, без будь-якого нормативного обґрунтування, зроблено незаконний висновок про те, що Методика № 315 може використовуватись після укладення відповідних договорів, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі-Закон №2189-VIII), у зв`язку з чим відповідач дійшов помилково висновку про порушення АТ «Облтеплокомуненерго» частини другої статті 8, статті 12, частини сьомої статті 21 Закону №2189 та частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі-Закон №1023-XII).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.01.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022, у задоволенні позову АТ «Облтеплокомуненерго» було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.01.2023 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.04.2023, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від.14.06.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач здійснював розподіл між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315. Однак нових договорів про надання комунальних послуг товариством із споживачами, зокрема третьою особою укладено не було. Суд першої інстанції вважає, що висновки відповідача про неможливість застосування позивачем норм вказаної Методики № 315 до укладення з третьою особою нового договору є правомірними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від.14.06.2023, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У касаційній скарзі АТ «Облтеплокомуненерго» як на підставу касаційного оскарження, покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування Методики №315 у подібних правовідносинах з часу набрання нею законної сили, не з часу укладання відповідних договорів, передбачених Законом №2189-VIII.

Заявник наполягає на тому, що при дослідженні типового договору із споживачами послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання, суди помилково послались на відсутність прямого посилання у договорі на Методику № 315, тоді як дослідженню підлягало питання відповідності умов постачання послуг за договором вказаному нормативно-правовому акту.

Крім цього, заявник у касаційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції при новому розгляді справи безпідставно, за наявності відкритого провадження, постановлено ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення, покликаючись на безпідставність доводів заявника.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суд від 31.07.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою АТ «Облтеплокомуненерго» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.04.2021 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області зі скаргою про порушення прав споживача, в якій просила провести перевірку АТ «Облтеплокомуненерго» щодо правильності нарахувань за послуги теплопостачання споживачу ОСОБА_1 .

На підставі вищевказаного звернення, за погодженням Держпродспоживслужби, відповідач видав наказ від 25.05.2021 № 1253-п про проведення позапланової перевірки АТ «Облтеплокомуненерго» щодо додержання законодавства про захист прав споживачів та оформив направлення на проведення перевірки від 25.05.2021 №1253-п/540 посадовими особами: головним спеціалістом відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Молчановим К.В.; головним спеціалістом відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Анулі В.О. зі строком проведення позапланової перевірки з 02.06.2021 по 15.05.2021.

Під час проведення перевірки в направленні здійснено виправлення кінцевої дати проведення перевірки з 15.05.2021 на 15.06.2021.

На підставі вищезазначених наказу та направлення проведена позапланова перевірка АТ «Облтеплокомуненерго» щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів.

Результати перевірки оформлені актом від 15.06.2021 №084.

У вказаному акті відображений висновок контролюючого органу про порушення АТ «Облтеплокомуненерго» положень частини другої статті 8, статті 12, частини сьомої статті 21 Закону №2189-VIII та частини першої статті 4 Закону №1023-XII.

Фактичні обставини, які слугували підставою для висновку контролюючого органу про порушення, відображені в акті перевірки, полягали у тому, що багатоквартирний будинок по вул. Миру, 5-а, м. Сновськ, Чернігівська область (далі - будинок) оснащений вузлом комерційного обліку теплової енергії. В квартирі №14 споживача у вищевказаному будинку встановлене індивідуальне опалення. Відповідно до пояснень суб`єкта господарювання, у зв`язку зі зміною нормативної бази, протягом 2018-2019 в рахунках (платіжних документах), які надходили власниками квартир, обладнаних індивідуальними системами опалення за послуги з централізованого опалення, обсяг спожитої ними теплової енергії, помилково зазначався у графі «квартирний лічильник». Однак, нарахування за квартирним лічильником їм не здійснювалось. Зазначене не впливало на суму нарахувань за отримані послуги. Вказана помилка була усунута AT «Облтеплокомуненерго» з початком опалювального сезону 2020 року. Також встановлено, що AT «Облтеплокомуненерго» з жовтня 2018 року визначало та нараховувало обсяги спожитої теплової енергії за опалення місць загального користування (далі - МЗК) та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (далі - ФВС) із застосуванням Методики №315 (набрала чинності з 25.01.2019). Контролюючий орган зазначив, що Методика № 315 може застосовуватись після укладення відповідних договорів, передбачених Законом №2189-VIII. Такий договір із третьою особою-споживачем укладено не було. Отже застосування Методики №3145 при нарахуванні теплової енергії за опалення МЗК та ФВС споживачу здійснюється з порушенням вимог діючого законодавства.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем складено припис від 17.06.2021 №24, яким зобов`язано АТ «Облтеплокомуненерго» провести перерахунок плати споживачу ОСОБА_1 нарахованої за опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем за адресою: АДРЕСА_1 за опалювальні періоди з 2018/2019, 2019/2020 та 2020/2021 у відповідності до чинного законодавства.

Не погоджуючись з вказаним приписом, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, який введено в дію 01.05.2019.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону №2189-VІІІ надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, наказом від 22.11.2018 № 315, затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Пунктом 1 Методики № 315 встановлений порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.

Відповідно до Закону №2119-VIII та Закону №2189-VIII, на виконання яких розроблена та затверджена Методика №315, комунальними послугами є послуги: з постачання теплової енергії; з постачання гарячої води; з централізованого водопостачання; з централізованого водовідведення.

До введення Закону № 2189-VIII в дію (01.05.2019) мешканці багатоквартирних будинків - споживачі, отримували комунальні послуги згідно норм Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», а саме: з централізованого опалення, з централізованого постачання гарячої води, з централізованого постачання холодної води, з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Ці послуги є відмінними від тих, що визначені виконавцями комунальних послуг згідно із Законом №2189-VIII: 1) змінено умови надання послуг споживачам (співвласники багатоквартирного будинку визначають моделі організації договірних відносин у своєму будинку та укладають відповідні договори із виконавцем); 2) для виконавців послуг мають бути переглянуті тарифи на комунальні послуги, які встановлювалися до моменту введення в дію Закону № 2189; 3) плата виконавцю відповідної комунальної послуги залежить від обраної співвласниками моделі договірних відносин; 4) на виконання Закону №2189-VIII, враховуючи його вимоги та особливості надання послуг споживачам, Кабінетом Міністрів України повинні бути затверджені правила надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та типові договори про надання (постачання) цих послуг.

До 01.05.2019 підприємства тепло, водопостачання та водовідведення надавали комунальні послуги та нараховували плату за них відповідно до вимог Закону №1875-ІV та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та договорів, оформлених на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Абзацами 1-3 пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2189-VIII передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Пунктами 4 та 5 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до істини сьомої статті 14 цього Закону.

Отже, до переходу на нові договори про надання комунальних послуг, які укладатимуться за правилами, визначеними Законом №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», та відповідно до типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, окремо для різних моделей організації договірних відносин, продовжують діяти старі договори про надання комунальних послуг, що укладалися за вимогами Закону України від 24.06.2004 №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами) та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, на тих самих умовах.

При цьому, тарифи на комунальні послуги є однією з істотних умов договорів про надання комунальних послуг.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що з 01.05.2019 Законом України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» змінено не лише назви комунальних послуг, а й підходи до їх надання, обліку, адміністрування, порядку формування та становлення тарифів.

Застосування після 01.05.2019 тарифів на комунальні послуги, передбачені статтею 5 Закону №2189-VIII (послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами), встановлених уповноваженими органами (органами місцевого самоврядування та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), може здійснюватися виключно в умовах переходу на нові договори про надання комунальних послуг.

З моменту, коли співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги, між виконавцем та споживачем укладається відповідний договір про надання комунальної послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, на виконання положень Закону №2189-VIII, затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 затверджені Правила надання послуги з постачання гарячої води та типові договори про надання послуги з постачання гарячої води.

Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Споживач має право вносити свої пропозиції (доповнення, уточнення) до договору, виготовленого виконавцем послуг на основі Типового договору.

Пунктами 2, 10, 11 частини першої статті 7 Закону №2189-VIII передбачено, що споживач має право:

без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості;

без додаткової оплати отримувати від виконавця відповідної послуги чи іншої, уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи, детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку;

без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі.

Своє чергою, пунктами 2, 3, 10 частини другої статті 8 Закону №2189-VIII передбачені обов`язки виконавця комунальної послуги, серед яких:

готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором;

без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством;

у разі укладення індивідуальних договорів про надання комунальних послуг здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку.

Згідно частини першої статті 2 Закону України від 22.06.2017 №2119 «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» сферою дії цього Закону є регулювання відносин щодо:

комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої оди, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги);

розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг;

встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії; формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг; забезпечення споживачів обліковою інформацією.

Отже, після 01.05.2019 залишаються чинними та продовжують діяти договори про надання комунальних послуг, які були укладені до введення в дію Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».

Ключовим для вирішення цієї справи є питання, чи передбачено умовами договорів про надання комунальних послуг, укладеним до введення в дію Закону №2189-VІІІ (01.05.2019), можливість застосування правил та особливостей, визначених нормативними актами, прийнятими після підписання договорів про надання комунальних послуг споживачем та виконавцем комунальної послуги.

Судами попередніх інстанцій досліджений примірник Типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, з якого встановлено, що договір про надання комунальних послуг, укладений до 01.05.2019, складений з урахуванням положень Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Пункт 28 Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 встановлює, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, тобто плата за функціонування внутрішньобудинкових систем взагалі не передбачена цим нормативним актом.

Також, умови діючого договору, укладеного зі споживачем на підставі Типового договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, передбачають, що за наявності засобів обліку води і теплової енергії плата справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гадячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005 та не містять плати за функціонування внутрішньобудинкових систем.

Отже, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води є відмінними від послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, що передбачені Законом № 2119-VIII та Законом № 2189-VIII.

На виконання положень Закону № 2189-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 затверджено Правила надання послуги з постачання гарячої води та типові договори про надання послуги з постачання гарячої води.

Колегія суддів звертає увагу на те, що послуги з постачання теплової енергії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, та надання послуги з постачання гарячої води відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 із споживачами укладені не були.

Таким чином, застосування позивачем Методики № 315 при нарахуванні теплової енергії за опалення МЗК та ФВС третій особі здійснюється з порушенням вимог частини другої статті 8, статті 12 та частини сьомої статті 21 Закону 2189-VIII, частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХІІ та суперечить умовам діючого договору із споживачем, що укладений за вимогами Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами) та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Понад це, слід зазначити, що договір укладений між позивачем та споживачем послуг до 01.05.2019 взагалі не передбачає оплати за функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

Таким чином, Методика №315 не підлягає застосуванню постачальником послуг у взаємовідносинах із споживачем після 01.05.2019 та до укладання нового договору, передбаченого Законом №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».

Таким чином, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, вимога припису відповідача, якою зобов`язано АТ «Облтеплокомуненерго» провести перерахунок плати ОСОБА_1 нарахованої за опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення за адресою: по АДРЕСА_1 за опалювальні періоди з 2018/2019, 2019/2020 та 2020/2021 у відповідності до чинного законодавства, є правомірною.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції після передачі справи на новий розгляд, прийняв її до провадження та постановив ухвалу, якою призначив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів вважає такими, що не впливають на правомірність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки цей спір не відноситься до справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

Своєю чергою, у відповідності до частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій. У скарзі також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі № 620/10707/21- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді Т.Г. Стрелець

С.Г. Стеценко