Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/2768/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача: Погрібна О.А.
Відповідача : Алістратова О.І., Залізняк І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Євроклімат Дніпро»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024
(головуючий - Дармін М.О., судді Кощеєв І.М., Чус О.В.)
та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024
(головуючий - Дармін М.О., судді Кощеєв І.М., Чус О.В.)
та касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10»
на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024
у справі №904/2768/23
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10»
до Приватного підприємства «Євроклімат Дніпро»
про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» (далі - ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10», позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства «Євроклімат Дніпро» (далі - ПП «Євроклімат Дніпро», відповідач) про зобов`язання відповідача за власний рахунок демонтувати встановлені ним відеокамери спостереження у кількості дев`ять штук з фасаду багатоквартирного будинку № 10 по вул. Архітектора Дольніка у м. Дніпрі та повернути облицювальний шар фасаду (у т.ч. декоративний фасад) будинку № 10 по вул. Архітектора Дольніка у м. Дніпрі до первинного стану.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що встановлені відповідачем відеокамери змонтовані самовільно, без дозволу/згоди інших співвласників будинку, до монітору системи відеоспостереження, яка належить ОСББ, камери не підключені. Під час монтажу відеокамер була порушена цілісність декоративного фасаду житлового будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 в задоволенні позову відмовлено.
4. Приймаючи судове рішення у справі суд зазначив, що позивачем не доведено належними доказами, що встановлені відповідачем камери вуличного спостереження порушують права ОСББ або інших співвласників будинків. Жодних належних та достовірних доказів, які б підтверджували факт погіршення цілісності фасаду будинку внаслідок монтажу спірних відеокамер спостереження, а також доказів, які б свідчили про те, що монтаж спірних відеокамер спостереження призводить до руйнування облицювального шару фасаду будинку, позивачем до суду не надано. Крім того, протоколом засідання правління ОСББ прийнято рішення встановити камери відеоспостереження в кількості 15 шт для контролю за прибудинковою територією. Факт наявності на фасадах будинку інших камер відеоспостереження, окрім спірних, позивачем не заперечується.
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.
6. Приймаючи рішення апеляційний суд вказував на те, що у спірних правовідносинах порушено баланс між приватними інтересами відповідача щодо встановлення додаткових, поза вже встановлені позивачем камер відеоспостереження, і правом членів ОСББ на повагу до їх приватного і сімейного життя, житла в розумінні статті 8 Конвенції. Висновок суду, про те, що позивач має довести чим порушені його права є невірним, адже ОСББ у відносинах з третіми особами, в тому числі і в суді захищає не свої права, як юридичної особи, а права співвласників багатоквартирного будинку в силу закону та Статуту.
7. Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 заяву позивача про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката. В іншій частині заяви відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів
8. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
9. У касаційній скарзі скаржник, посилається на п. 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та зазначає, що суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про задоволення позову не вказав які права позивача порушено, разом з цим, суд не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.01.2024 у справі № 910/12495/22, від 14.03.2018 у справі № 815/219/17, від 30.05.2022 у справі № 725/5490/19, від 20.12.2023 у справі № 916/3984/21, від 20.11.2019 у справі № 752/900/15-ц, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
10. Також скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував постанову належним чином, оскільки не вказав жодної правової норми, якою відповідачу заборонено встановлювати відеокамери, що свідчить про наявність підстав для касаційного оскарження судового рішення, відповідно до п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України.
11. Крім того, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскільки постанова апеляційного суду, прийнята за наслідками розгляду спору у справі є незаконною, додаткова постанова також має бути скасована за наслідками касаційного перегляду, оскільки додаткова постанова є невід`ємною частиною основного судового рішення.
12. Позивач, не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви позивача про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката, також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні заяви про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
13. Позивач у касаційній скарзі, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 15.06.2021 у справі № 159/5837/19, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.
14. Крім того, позивачем подано відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги відповідача, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. У відзиві на касаційну скаргу, позивач просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Касаційний перегляд
15. Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «Євроклімат Дніпро» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №904/2768/23, розгляд справи призначено на 27.06.2024 об 11:00. Ухвалою Верховного Суду від 09.05.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №904/2768/23, розгляд справи призначено на 27.06.2024 об 11:00. Зважаючи на те, що додаткова постанова є невід`ємною частиною постанови апеляційного суду по суті заявлених вимог, за наслідками розгляду касаційних скарг, Верховним Судом приймається спільна постанова.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
16. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням власників квартир та нежитлових приміщень, розташованих у будинку № 10 по вул. Архітектора Дольніка у м. Дніпрі, перейменовано на підставі розпорядження Дніпропетровського міського голови № 71-р від 19.02.2016) в м. Дніпрі (колишня назва Дніпропетровськ), було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Бельведер Шаумяна, 10.
17. Державна реєстрація Об`єднання відбулася 24.09.2015, що підтверджується витягом з реєстру юридичних осіб, осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 224 102 0000 074082).
18. Об`єднання включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій на підставі рішення контролюючого органу ДФС № 1704634600153 від 18.05.2017.
19. Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №1267 від 01.12.2020 ПП «Євроклімат Дніпро» набуло право власності на нежитлове приміщення № 35 (загальною площею 164,6 кв.м) у будинку № 10 по вул. Архітектора Дольніка у м. Дніпрі. Факт наявності у відповідача права власності на вказане нежитлове приміщення підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідка 332459168 від 16.05.2023).
20. З січня 2022 року на адресу правління ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» почали надходити усні та письмові претензії з приводу неузгодженого вищим органом управління Об`єднання розміщання на фасаді будинку додаткових відеокамер спостереження. Співвласники припускали, що такий монтаж мав місце за ініціативи правління ОСББ.
21. 17.03.2023 ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» було складено акт обстеження фасаду будинку, відповідно до якого 17.03.2023 комісією у складі співвласників та членів правління ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» було встановлено наявність 9 (дев`яти) відеокамер вуличного спостереження, змонтованих на фасаді багатоквартирного будинку № 10 по вул. Архітектора Дольніка у м. Дніпрі. Зазначені відеокамери змонтовані самовільно, без дозволу/згоди інших співвласників, до монітору системи відеоспостереження, яка належить ОСББ не підключені. Під час монтажу відеокамер була порушена цілісність декоративного фасаду житлового будинку. Камери змонтовані наступним чином: на північному фасаді будинку у кількості 3 (трьох) одиниць; на східному фасаді будинку у кількості 2 (двох) одиниць; на південному фасаді будинку у кількості 4 (чотирьох) одиниць. Комісією з`ясовано, що зазначені відеокамери були змонтовані ПП «Євроклімат Дніпро», яке є власником нежитлового приміщення № 35 будинку № 10 по вул. Архітектора Дольніка у м. Дніпрі.
22. Згідно довідки ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» № 1 від 01.05.2023, відповідач, який є власником нежитлового приміщення № 35 будинку № 10 по вул. Архітектора Дольніка у м. Дніпрі, ніколи не звертався до загальних зборів ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» із заявою про надання дозволу на монтаж відеокамер вуличного спостереження на несучих конструкціях (зовнішніх і стінах) житлового будинку по вул. Архітектора Дольніка у м. Дніпрі.
23. Рішенням правління ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10», оформленого протоколом № 6/23 від 17.03.2023, було вирішено зробити ПП «Євроклімат Дніпро» попередження про порушення ними статутних вимог (відповідно до ст. 17 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та зобов`язати демонтувати відеокамери з фасадної частини будинку.
24. На адресу відповідача було направлено попередження про порушення статутних вимог від 20.03.2023, відповідно до якого ПП «Євроклімат Дніпро» зроблено попередження про порушення вимог статуту Об`єднання, а саме: псування спільного майна співвласників будинку шляхом монтажу відеокамер спостереження на фасадній частині багатоквартирного будинку № 10 по вул. Архітектора Дольніка у м. Дніпрі ; зобов`язано ПП «Євроклімат Дніпро» здійснити демонтаж встановлених відеокамер спостереження на фасадній частині багатоквартирного будинку № 10 по вул. Архітектора Дольніка у м. Дніпрі; зроблена вимога не пізніше 25.03.2023 повідомити правління ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» на офіційну електронну адресу про виконання даного попередження.
25. Листом від 30.03.2023 за № 30/03/01-23 відповідач зазначив, що позивачем не повідомлено, які саме вимоги Статуту ОСББ порушено відповідачем. Повідомив, що на фасаді будинку, в тому числі і безпосередньо на фасаді приміщення, власником якого є ПП «Євроклімат Дніпро» розміщені камери відеоспостереження, встановлені ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» та камери відеоспостереження ПП «Євроклімат Дніпро», як власника приміщення. Камери відеоспостереження, встановлені ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10», не дають змоги в повній мірі забезпечити візуальний огляд всього периметру будинку та не здатні забезпечити захист від незаконного проникнення, зокрема і до приміщення № 35. Розміщення відеокамер обумовлене в першу чергу необхідністю підтримання безпеки майна всіх співвласників будинку, зокрема, останнім часом співвласники вказують на випадки крадіжок особистого майна, що є неприпустимим. Розміщення камер жодним чином не є переобладнанням або переплануванням, не погіршує умов проживання співвласників або умов експлуатації будинку в цілому. Крім того, здійснено без залучення коштів співвласників, в їх інтересах та спрямоване на захист спільного майна об`єднання, а не його псування.
Позиція Верховного Суду
26. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, та заперечення позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу відповідача, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на постанову апеляційного суду по суті спору в частині підстав, передбачених у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, залишити без задоволення, касаційну скаргу позивача задовольнити, виходячи з такого.
27. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
28. Як вказувалось предметом спору у даній справі є вимоги про зобов`язання відповідача за власний рахунок демонтувати, встановлені ним відеокамери спостереження у кількості дев`ять штук, з фасаду багатоквартирного будинку № 10 по вул. Архітектора Дольніка у м. Дніпрі та повернути облицювальний шар фасаду (у т.ч. декоративний фасад) будинку № 10 по вул. Архітектора Дольніка у м. Дніпрі до первинного стану.
29. Відповідно до ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
30. Згідно із частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
31. Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
32. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон про ОСББ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
33. Згідно зі статтею 1 Закону про ОСББ об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
34. Відповідно до Статуту ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом. Завданням та предметом діяльності Об`єднання, відповідно до його Статуту є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами, забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.
35. Відповідно до п. 2 розділу V статуту ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» співвласник багатоповерхового будинку зобов`язаний у тому числі: виконувати обов`язки, передбачені Статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийнятих в межах їх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного та капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання.
36. З урахуванням вищезазначеного ОСББ має пряме та безпосереднє відношення до всіх питань, що стосуються збереження спільного майна співвласників, а отже, може мати власну, матеріально-правову зацікавленість у спорах, що стосуються будинку, діяти від власного імені у відносинах із замовником та виконавцем відповідних робіт. Наявність матеріально-правової зацікавленості в ОСББ у правовідносинах, що виникають щодо будинку чи його складових, утримання, експлуатації та інших подібних питань, є передумовою визнання за ОСББ самостійної процесуальної правосуб`єктності, а отже, і права на звернення до суду із самостійним позовом.
37. Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
38. У частині 2 статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
39. Згідно з частиною 1 статті 5 цього Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
40. Відповідно до частини 2 статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
41. Апеляційним судом встановлено, що ПП «Євроклімат Дніпро» було здійснено неузгоджений монтаж відеокамер спостереження на фасаді будинку, у кількості 9 шт. Так, суд зазначив, що відповідач не звертався з заявою до ОСББ про надання дозволу на монтаж відеокамер вуличного спостереження на несучих конструкціях (зовнішніх стінах) житлового будинку № 10 по вул. Архітектора Дольніка у м. Дніпрі.
42. Разом з цим, апеляційним судом встановлено, що на адресу правління ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» почали надходити усні та письмові претензії з приводу неузгодженого вищим органом управління ОСББ розміщання на фасаді будинку додаткових відеокамер спостереження. Співвласники припускали, що такий монтаж мав місце за ініціативою правління ОСББ.
43. Встановивши вищезазначене апеляційний суд зробив висновок, що в силу прямих приписів законодавства на ОСББ покладені зобов`язання дбати про належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, що належить співвласникам, як складової частини спільного майна співвласників багатоквартирного будинку. Виконуючи ці зобов`язання, ОСББ вступає в правовідносини з юридичними особами, до чиїх функцій та повноважень належало та належить забезпечення багатоквартирного будинку належним санітарним, протипожежним і технічним станом спільного майна, що належить співвласникам.
44. Зважаючи на те, що відповідачем не було узгоджено з іншими співвласниками монтаж камер відеоспостереження, апеляційний суд зазначив, що у спірних правовідносинах порушено баланс між приватними інтересами відповідача щодо встановлення додаткових, поза вже встановлених позивачем камер відеоспостереження, і правом членів ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» на повагу до їх приватного і сімейного життя.
45. Судом обґрунтовано відхилено посилання відповідача на безпідставне звернення до суду ОСББ. Так, апеляційним судом вірно зазначено, що завданням ОСББ є захист майнових прав співвласників об`єднання, в силу закону та Статуту.
46. Касаційний суд погоджується з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для задоволення позову.
47. Проаналізувавши доводи касаційної скарги відповідача, Верховний Суд вказує на наступне.
48. Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
49. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.
50. У касаційній скарзі відповідач, посилається на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, та зазначає, що суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про задоволення позову не вказав які права позивача порушено, разом з цим, суд не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.01.2024 у справі № 910/12495/22, від 14.03.2018 у справі № 815/219/17, від 30.05.2022 у справі № 725/5490/19, від 20.12.2023 у справі № 916/3984/21, від 20.11.2019 у справі № 752/900/15-ц, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
51. Також відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував постанову належним чином, оскільки не вказав жодної правової норми, якою відповідачу заборонено встановлювати відеокамери, що свідчить про наявність підстав для касаційного оскарження судового рішення, відповідно до п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України.
52. Касаційний суд зауважує, що доводи касаційної скарги відповідача, в обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, стосуються тільки постанови апеляційного суду прийнятою по суті заявлених позовних вимог.
53. Зважаючи на вказане касаційний суд зазначає наступне.
54. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
55. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
56. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні правовідносини).
57. Водночас, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
58. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
59. До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
60. З урахуванням вищезазначеного, дослідивши доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, в обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної у п.1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, з огляду на таке.
61. Як вбачається з судових рішень у справах, на які посилається відповідач у касаційній скарзі:
- у справі № 910/12495/22 предметом спору у справі є вимоги про визнання недійсним договору про надання правової допомоги;
- у справі № 815/219/17 предметом спору є вимоги про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, за якими ТОВ зареєстровано право приватної власності на нежитлові приміщення;
- у справі № 725/5490/19 предметом спору є вимоги про визнання незаконним переведення квартири у нежитлове приміщення, визнання недійсним договору купівлі - продажу;
- у справі № 916/3984/21 предметом спору є вимоги про розірвання договору, виселення та стягнення грошових коштів;
- у справі № 752/900/15-ц предметом спору є вимоги про визнання нотаріальних дій незаконними, визнання недійсними свідоцтва про право власності;
- у справі № 390/34/17 предметом спору є вимоги про визнання договору оренди неправомірним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння
62. Тобто справи №910/12495/22, № 815/219/17, № 725/5490/19, № 916/3984/21, №752/900/15-ц, № 390/34/17 не є подібними за предметом і підставами позову, до справи, що розглядається Судом, що свідчить про те, що вказані справи є різними за істотно - правовими ознаками, отже, вказані справи та справа, що розглядається не є подібними.
63. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
64. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу, вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, щодо підстави, передбаченої п.1 ч. 2 статті 287 ГПК України.
65. Щодо інших доводів касаційної скарги відповідача зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
66. Відповідно до ч. 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
67. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.
68. Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена відповідачем у касаційній скарзі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримала підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів встановлення обставин справи відхиляються судом касаційної інстанції. До того ж, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, також зводяться до незгоди відповідача із наданою судом оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.
69. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказані відповідачем у касаційній скарзі, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, Суд вважає за необхідне в цій частині касаційного оскарження закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, щодо касаційного оскарження на підставі п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга відповідача на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024 є необґрунтованою, а тому, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024 необхідно залишити без змін.
70. Крім того, як вказувалось, позивачем подано до касаційного суду касаційну скаргу, в якій, позивач не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви позивача про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні заяви про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката. Позивач у касаційній скарзі, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 15.06.2021 у справі № 159/5837/19, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.
Касаційний суд вважає, що наявні підстави для задоволення касаційної скарги позивача, з огляду на наступне.
71. Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
72. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
73. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
74. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
75. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
76. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
77. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
78. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
79.Статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
80. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
81. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
82. Водночас, частиною 3 цієї статті визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
83. При цьому, згідно частини 4 вказаної норми розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
84. У той же час, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
85. Принцип пропорційності є загальним, універсальним принципом права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
86. Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати з урахуванням частини 3 статті 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
87. Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33 - 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
88. До того ж, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 925/200/22).
89. Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати з урахуванням частини 3 статті 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
90. Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду, суд вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
91. Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
92. Як вбачається з матеріалів справи позивачем у позові заявлявся орієнтований розрахунок витрат на правову допомогу адвоката.
93. В наступному, після винесення апеляційним судом постанови по суті спору, від позивача до апеляційного суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 15 000,00 грн.
94. Розглядаючи заяву позивача апеляційним судом встановлено, що:
- 29.05.2023 між Адвокатським об`єднанням «Погрібної Ольги та Патики Андрія» та ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» укладено договір №02/23 про надання професійної правничої допомоги (далі - договір № 02/23), який було додано до позовної заяви в якості додатку № 23, КЛІЄНТ доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу з підготовки, подачі позовної заяви до ПП «Євроклімат Дніпро» про зобов`язання вчинити певні дії та супроводу в Господарському суді Дніпропетровської області Інтересів Клієнта (п. 1.1. Договору № 02/23);
- гонорар адвоката становить 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень та сплачується наступним чином:
8000,00 (вісім тисяч) гривень до моменту подачу позовної заяви про зобов`язання вчинити певні дії до суду;
7000,00 (сім тисяч) гривень протягом трьох робочих днів з моменту винесення рішення Господарським судом Дніпропетровської області (п. 3.1 договору № 02/23);
- 09.01.2024 між АО «Погрібної Ольги та Патики Андрія» в особі керуючого партнера Патики Андрія Володимировича, що діє на підставі Статуту (надалі іменується -Адвокат), з однієї сторони та ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10», в особі голови правління Вербаса Дениса Віталійовича, що на підставі Статуту (надалі іменується - Клієнт), з іншої сторони (при спільному згадуванні у тексті - Сторони), з іншої сторони підписано Акт виконаних робіт (правничої допомоги) згідно договору № 02/23 про надання професійної правової допомоги від 29.05.2023, згідно якого, сторони склали даний акт про те, що відповідно до умов договору № 02/23 про надання професійної правової допомога від 29.05.2023 Адвокат на підставі усних завдань-доручень Клієнта надав останньому наступну правничу допомогу в рамках справи №904/2768/23:
«В Господарському суді Дніпропетровської області:
-збір документів, аналіз нормативної бази, пошук судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, для складання та подачі позовної заяви;
-Складання та подача позовної заяви;
-Складання та подача відповіді на відзив;
-Участь у судових засіданнях;
-Складання та подача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
В Центральному апеляційному господарському суді:
-Складання та подача апеляційної скарги;
-Участь у судовому засіданні.
- відповідно до умов п.3.1 договору № 02/23 про надання професійної правової допомоги від 29.05.2023 року, вартість послуг адвоката становить 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 грн.
- кошти в сумі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. Клієнтом було сплачено Адвокату перед подачею позовної заяви.
- кошти в сумі 7 000 (сім тисяч) грн. Клієнт має сплатити Адвокату протягом 3-х робочих днів з моменту прийняття Центральним апеляційним господарським судом постанови по справі №904/2768/23.
- робота Адвокатом виконана у повному обсязі та на належному рівні.
- сторони претензій один до одного щодо виконання робіт (правничої допомоги) в рамках справі №904/2768/23 не мають.
- з урахуванням доданого акту виконаних робіт, розподілу підлягає 15 000,00 грн понесених заявником витрат з професійної правничої допомоги.»
95. Апеляційним судом вірно зауважено, що умовами п.3.1 договору № 02/23 про надання професійної правової допомоги, вартість послуг адвоката визначена у фіксованому розмірі 15 000,00 грн.
96. Касаційний суд зазначає, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
97. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
98. З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції, зважаючи на фактичні обставини справи та надані позивачем докази понесення витрат на оплату послуг адвоката, встановив, що заявлені позивачем витрати у розмірі 8 000,00 грн та 7 000,00 грн (разом 15 000,00 грн) є співмірними та підтвердженими поданими позивачем доказами.
99. Водночас, апеляційним судом відхилено клопотання відповідача про зменшення заявлених позивачем витрат, оскільки, відповідачем необґрунтовано неспівмірності заявленої до стягнення позивачем суми витрат на правничу допомогу адвоката.
100. Разом з цим, як вбачається з тексту додаткової постанови, суд апеляційної інстанції, встановивши всі необхідні обставини справи, дослідивши докази подані позивачем в обґрунтування понесених ним витрат, зробив висновок у резолютивній частині додаткової постанови про часткове задоволення заяви позивача стягнувши з відповідача 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
101. Так, касаційним судом встановлено, що постанова апеляційного суду не містить висновків щодо відхилення будь - якої з сум заявлених позивачем витрат, які визначено у договорі та акті підписаному сторонами.
102. Навпаки апеляційний суд зазначив, що умовами п.3.1 договору визначено, що 7 000,00 (сім тисяч) гривень з загального розміру гонорару адвоката 15 000,00 грн підлягають оплаті протягом трьох робочих днів з моменту винесення рішення Господарським судом Дніпропетровської області (п. 3.1 Договору № 02/23). Оскільки, згідно акту виконаних робіт 8 000, 00 грн. позивачем було сплачено Адвокату перед подачею позовної заяви, кошти в сумі 7 000,00 грн позивач має сплатити Адвокату протягом 3-х робочих днів з моменту прийняття Центральним апеляційним господарським судом постанови по справі №904/2768/23, зважаючи, що позов задоволено апеляційним судом, за результатом перегляду рішення суду першої інстанції.
103. Касаційний суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених витрат, оскільки вони відповідають положенням ст.ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, та прийняті з урахуванням всіх необхідних принципів та критеріїв розподілу судових витрат на оплату послуг адвоката, та на підставі поданих сторонами доказів та обставин встановлених судом.
104. Водночас, касаційний суд вказує на необхідність часткового скасування додаткової постанови апеляційного суду щодо відмови у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн. оскільки, вказані витрати було визнано судом обґрунтованими, та водночас апеляційний суд у резолютивній частині постанови відмовив у їх задоволенні, не зазначивши до того ж у мотивувальній частині аргументів, підстав та обґрунтування для такої відмови.
105. Положеннями ст. 236 ГПК України визначено, що Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
106. Частино 4 ст. 238 ГПК України визначено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
107. Зважаючи на те, що апеляційний суд встановив всі необхідні обставини щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, дослідивши їх належним чином, з урахуванням всіх необхідних критеріїв, визначених положеннями ст. 129 ГПК України, зробив правильний висновок про обґрунтованість заявлених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн. Та водночас, апеляційний суд, в порушення положень ст.ст. 236, 238 ГПК України, вказав неправильний висновок у резолютивній частині постанови, про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача тільки 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
108. У зв`язку з наведеним Верховний Суд вважає, що знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги про те, що висновки апеляційного суду, викладені в описовій та мотивувальній частині не співпадають з резолютивною частиною рішення, що свідчить про порушення апеляційним судом положень відповідних норм процесуального права, які регулюють порядок ухвалення судового рішення. Наведене є підставою для скасування вказаної додаткової постанови у відповідній частині.
109. Таким чином, оскільки апеляційним судом встановлено та досліджено всі необхідні обставини та докази щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, але в резолютивні й частині постанови вказано невірний висновок, касаційний суд, з урахуванням положень ст. 311 ГПК України, вважає за можливе скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення заяви та стягнення вказаної суми витрат з відповідача.
110. Водночас, касаційний суд вважає безпідставним посилання позивача на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 15.06.2021 у справі № 159/5837/19, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 щодо відшкодування вартості адвокатських послуг заявлених стороною, оскільки, судові рішення у вказаних справах, прийняті за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), які подані сторонами та оцінені судами під час розгляду заяви про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, тобто ці справи і справа, яка переглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, а наявні відмінності полягають переважно у сфері оцінки конкретних обставин та наявних у справах доказів.
111. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що за касаційною скаргою відповідача підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, Суд вважає за необхідне в цій частині касаційного оскарження закрити касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, щодо касаційного оскарження на підставі п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга відповідача є необґрунтованою, а тому, постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін. Щодо касаційної скарги позивача щодо часткової невідповідності висновків апеляційного суду положенням процесуального законодавства, вказані доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, додаткова постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
112. За касаційною скаргою ПП «Євроклімат Дніпро» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024:
- згідно із ст. 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, зокрема, якщо: 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
- гідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).
- враховуючи викладене, касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «Євроклімат Дніпро» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024, з підстав касаційного оскарження передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України необхідно закрити, в іншій частині касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі залишити без задоволення, а постанову необхідно залишити без змін.
113. За касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 в частині відмови у задоволенні заяви позивача про відшкодування витратна правову допомогу:
- за змістом пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
- згідно з частиною 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
- ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, касаційна скарга ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» підлягає задоволенню, додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 в частині відмови у задоволенні заяви ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» про стягнення 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення заяви.
Судові витрати
114. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідачем в порядку ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123-129, 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «Євроклімат Дніпро» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 904/2768/23 з підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.
2. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Євроклімат Дніпро» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 904/2768/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.
3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 904/2768/23 залишити без змін.
4. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» задовольнити.
5. Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 в частині відмови у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» про стягнення 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення заяви.
Стягнути з Приватного підприємства «Євроклімат Дніпро» (49128, м.Дніпро, вул. Велика Діївська, буд. 40, кв. 396, ідентифікаційний код 34409362) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» (49009, м. Дніпро, вул. Архітектора Дольника, 10, ідентифікаційний код 40027955) 7 000,00 грн (сім тисяч грн.) 00 коп витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В решті Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 залишити без змін.
6. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй
