РІШЕННЯ

Іменем України

26 червня 2024 року

м. Київ

справа №990/108/23

адміністративне провадження № П/990/108/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М., Жука А.В., Губської О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Орел П.О.,

позивача - ОСОБА_1

представників позивача - Гуцола Р.В., Нечитайла О.М.

представника ВРУ - Лаптієва А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 990/108/23 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправною та скасування постанови, -

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та предмет спору

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду з позовом до Верховної Ради України (далі - відповідач, ВРУ), у якому просив:

1.1. визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України від 10.04.2023 № 3014-ІХ «Про висловлення недовіри ОСОБА_1 ».

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що до закінчення передбаченого Законом України «Про Рахункову палату» від 02.07.2015 № 576-VІІІ (далі - Закон № 576-VІІІ) шестирічного строку перебування позивача на посаді Голови Рахункової палати Верховною Радою України на підставі пункту 16 частини першої статті 85 Конституції України та частини четвертої статті 12 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) з порушенням Конституції та законів України прийнято оскаржувану постанову, якою позивачу висловлено недовіру та звільнено його з посади члена Рахункової палати.

2.1. Обґрунтовуючи наявність порушень порядку звільнення, позивач зауважував, що оскаржуваною постановою його звільнено з посади, яку він не займав, а саме з посади члена Рахункової палати, а не з посади Голови Рахункової палати, яку він дійсно займав. Виходячи з того, що приписи пункту 16 частини першої статті 85 Конституції України розмежовують посаду Голови та інших членів Рахункової палати, позивач уважає, що оскаржувана постанова лише формально містить посилання, як на підставу її прийняття, на цю норму Основного Закону без фактичного її дотримання. Цим порушено його конституційне право на працю.

2.2. Позивач стверджував, що частина четверта статті 12 Закону № 389-VIII доповнює перелік підстав для звільнення посадових осіб, призначення на посаду та звільнення яких віднесено до повноважень Верховної Ради України, новою підставою (висловлення недовіри) та зобов`язує розглядати таке питання згідно з Регламентом. Формулювання цієї норми дозволяє позивачу дійти висновку, що законодавцем чітко розмежовано два різні правові інститути, відмінні за правовою сутністю, механізмом та процедурою реалізації, - висловлення недовіри та звільнення посадової особи з посади. Тож, на переконання позивача звільнення посадової особи з такої екстраординарної підстави, як висловлення їй недовіри, передбачає прийняття Верховною Радою України як мінімум двох рішень: (1) щодо висловлення недовіри (таке рішення приймається у визначеному Регламентом Верховної Ради України порядку з урахуванням особливостей, передбачених частиною четвертою статті 12 Закону № 389-VIII та без урахування процедур, передбачених спеціальними законами); (2) щодо звільнення посадової особи з посади (відповідне рішення приймається у встановленому законодавством порядку, у ситуації позивача - з урахуванням передбаченого Регламентом Верховної Ради України та Законом №576-VІІІ). Оскільки зазначені питання, як уважає позивач, мають розглядатися окремо та за різними процедурами, то об`єднання відповідачем в одній постанові цих різних за правовою сутністю, правовими наслідками та процедурою застосування інститути є завідомо неправомірним через порушення норм частини четвертої статті 12 Закону № 389-VIII, на виконання яких і прийнята оскаржувана постанова.

2.3. У цьому зв`язку позивач доводив, що оскаржувана постанова порушує принцип незалежності Рахункової палати, який унеможливлює врегулювання питання звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати в іншому, ніж визначений Конституцією України та Законом № 576-VІІІ порядку, зокрема шляхом розширення переліку підстав для їх звільнення іншими законами без внесення змін в спеціальні норми. Підкреслює, що ані Конституція України, ані Закон № 576-VІІІ не містять інституту висловлення недовіри Голові та іншим членам Рахункової палати. Тож, оскільки перелік конституційних повноважень Верховної Ради України є вичерпним і не містить повноважень щодо висловлення недовіри Голові або іншому члену Рахункової палати, то при прийнятті оскаржуваної постанови Верховна Рада України не діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та застосовними до спірних правовідносин законами України, а відтак оскаржувана постанова є неправомірною.

2.4. Відсутність у Законі № 389-VIII чіткого конкретного та виключного переліку підстав, у зв`язку з якими можливим є висловлення недовіри посадовій особі, застосування зазначеного положення до Голови Рахункової палати, на переконання ОСОБА_1 , суперечить принципу правової визначеності та, відповідно, принципу верховенства права і створює загрози для незалежності як Голови та членів Рахункової палати, так і незалежності вищого органу аудиту - Рахункової палати, а також порушує обґрунтовані легітимні очікування позивача, що його конституційне право на захист від незаконного звільнення гарантоване особливим порядком звільнення Голови Рахункової палати.

2.5. Позивач підкреслював, що відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 576-VІІІ незалежність Рахункової палати забезпечується, зокрема, встановленим Конституцією України і цим Законом порядком призначення на посади та звільнення з посад членів Рахункової палати. Гарантований принцип незалежності Рахункової палати, на переконання позивача, унеможливлює врегулювання питання звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати в іншому, ніж визначений Конституцією та Законом № 576-VІІІ порядку, в тому числі шляхом штучного розширення переліку підстав для їх звільнення, та порушує обов`язкові до врахування в силу частини сьомої статті 3 цього ж Закону основні принципи діяльності Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю (INTOSAI), Європейської організації вищих органів фінансового контролю (EUROSAI) та Міжнародних стандартів вищих органів фінансового контролю (ISSAI), визначених зокрема у Лімській декларації керівних принципів аудиту державних фінансів, прийнятої на ІХ Конгресі INTOSAI у жовтні 1997 року (INTOSAI-Р 1), Мексиканської декларації незалежності вищих органів аудиту (INTOSAI-Р 10), Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом. Вчинення Верховною Радою дій, які підривають інституційну незалежність Рахункової палати як вищого органу аудиту України, створює загрозу для виконання Україною євроінтеграційних зобов`язань.

2.6. У цьому зв`язку, позивач наполягав, що положення частини четвертої статті 12 Закону № 389-VIII є неконституційними, оскільки Основний Закон, виключно яким визначені повноваження Верховної Ради України, не наділяє Верховну Раду України повноваженнями щодо висловлення недовіри посадовим особам, які призначаються Верховною Радою. При цьому відсутнє будь-яке конституційне положення, яке уможливлювало б урегулювання на законодавчому рівні питання розширення кола повноважень Парламенту, на що неодноразово указував Конституційний Суд України, зокрема, у Рішенні від 27.05.2009 № 12-рп/2009 (речення перше абзацу другого підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини), у Рішенні від 16.09.2020 у справі №11-р/2020 (абзац шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Тож, приймаючи зміни до Закону № 389-VIII шляхом доповнення статті 12 частиною четвертою (відповідно до якої у період дії воєнного стану Верховна Рада України може прийняти рішення про звільнення посадової особи з посади, призначення на яку та звільнення з якої віднесено до повноважень Верховної Ради України також у разі висловлення недовіри такій посадовій особі), Парламент, на думку позивача, у позаконституційний спосіб розширив свої повноваження, що своєю чергою стало підставою для прийняття оскаржуваної постанови поза межами встановлених Конституцією України повноважень.

2.7. Оскільки положення частини четвертої статті 12 Закону № 389-VIII, на підставі яких прийнята оскаржувана постанова, не відповідають, як уважає позивач, статтям 8, 22, 85, 98 Конституції України, то це, на думку останнього, обумовлює застосування Судом норм Конституції України як норм прямої дії до спірних правовідносин із подальшим вирішенням питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності цих положень Закону № 389-VIII.

Позиції учасників справи

3. Не погодившись із доводами ОСОБА_1 , Верховна Рада України подала письмовий відзив на позовну заяву, за змістом якого просила відмовити у задоволенні цієї позовної заяви, посилаючись на те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 запроваджено воєнний стан на всій території України (продовжений до цього часу), згідно з пунктом третім якого на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII.

3.1. Тож, реалізуючи свої конституційні повноваження (пункт 16 частини першої статті 85 Конституції України), Верховна Рада України, відповідно до частини четвертої статті 12 Закону № 389-VIII, положення якої є чинними і не визнавалися Конституційним Судом України неконституційними, прийняла оскаржувану постанову «Про висловлення недовіри ОСОБА_1 », що мало наслідком звільнення його з посади, а тому, на переконання відповідача, Верховна Рада України діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

3.2. Верховна Рада України звертала увагу, що частиною першою статті 2 Закону №576-VІІІ визначено, що правовий статус Рахункової палати, її членів та Голови визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, що дозволяє відповідачу дійти висновку про те, що загальні підстави, визначені статтею 20 Закону №389-VIII, уможливлюють звільнення з посади Голови та іншого члена Рахункової палати, як у мирний період (ординарні обставини), так і під час введення воєнного або надзвичайного стану в Україні (екстраординарні) обставини. При цьому, наголошує відповідач, спеціальна підстава для звільнення з посади Голови, іншого члена Рахункової палати (висловлення недовіри) передбачена спеціальним (тобто таким, що врегульовує всі особливості правових засад діяльності органів державної влади в умовах воєнного стану) Законом № 389-VIII та забезпечує таку можливість лише у період введення в Україні особливого правового режиму - воєнного стану. Тобто, на думку відповідача, йдеться не про запровадження додаткового повноваження парламенту, а про деталізацію підстав звільнення Голови, іншого члена Рахункової палати на законодавчому рівні, у розвиток положення пункту 16 частини першої статті 85 Конституції України.

3.3. Верховна Рада України наголошує, що звільнення ОСОБА_1 пов`язано не з самим фактом введення на території України воєнного стану, а з висловленням йому недовіри органом, який згідно з конституційними положеннями, правомочний призначати та звільняти Голову, іншого члена Рахункової палати. Тобто реалізація такої підстави як «висловлення недовіри», зокрема Голові Рахункової палати, уможливлюється лише під час воєнного стану, що пов`язано зі специфікою парламентського контролю у період дії особливого правового режиму.

3.4. У цьому зв`язку відповідач доводить помилковість аргументації позивача у частині розгляду «висловлення недовіри» Голові, іншому члену Рахункової палати, як окремого конституційно-правового інституту, з огляду на те, що:

по-перше, як конституційно-правовий інститут висловлення недовіри у всіх трьох випадках, передбачених Конституцією України, має наслідком не «звільнення», як це передбачено Законом № 389-VIII, а «відставку» (пункт 25 частини першої статті 85, частина третя статті 115, частина десята статті 118 Конституції України);

по-друге, наявність конституційно-правової відповідальності шляхом «висловлення недовіри» не означає, що врегулювання відповідного механізму не може відбуватися на законодавчому рівні, зокрема у Регламенті Верховної Ради України з метою реалізації відповідних положень Конституції України;

по-третє, «висловлення недовіри» Голові, іншому члену Рахункової палати - це не окремий конституційно-правовий інститут (він не передбачений Конституціє України), а лише спеціальна підстава, що уможливлює звільнення з посади під час воєнного стану.

3.5. Висловлення недовіри ОСОБА_1 , на переконання відповідача, не суперечить Конституції України, адже:

1) звільнення з посади Голови, іншого члена Рахункової палати належить до повноважень Верховної ради України (пункт 16 частини першої статті 85 Конституції України);

2) Верховна Рада України правомочна визначати перелік підстав для звільнення Голови, іншого члена Рахункової палати і врегулювала цей елемент їх правового статусу на законодавчому рівні: загальні підстави для звільнення передбачено Законом № 576-VІІІ (частина сьома статті 20), тоді як спеціальна, що пов`язана із специфікою правових засад діяльності органів влади в умовах воєнного стану - окремим Законом № 389-VIII (частина четверта статті 12);

3) висловлення недовіри та, як наслідок, звільнення з посади ОСОБА_1 здійснювалося не автоматично або свавільно, а за певною процедурою (абзац другий частини четвертої статті 12 Закону № 389-VIII).

3.6. Верховна Рада України підкреслила, що Рахункова палата відповідно до статті 98 Конституції України є органом спеціальної конституційної компетенції, що в контексті загальних повноважень Верховної Ради України має обмежений і виключний характер. При цьому Конституція України важливі конституційні повноваження у фінансово-економічній сфері (пункти 4, 6, 11,13, 14, 16, 18, 19, 24 33, 36 частини першої статті 85, пункти 5, 6, 7, 8, 9 частини першої і пункти 1, 8 частини другої статті 92 Конституції України), покладає саме на Верховну Раду України як орган народного представництва. Наявність парламентського контролю у фінансово-економічній сфері, який, зокрема, передбачає призначення та звільнення Голови, інших членів рахункової палати, на переконання відповідача, не суперечить міжнародним принципам та не впливає на функціональну та організаційну незалежність необхідну для виконання покладених завдань, а сприяє ефективній роботі державного механізму у фінансовій сфері.

3.7. Спростовуючи доводи позивача щодо процедурних порушень під час прийняття оскаржуваної постанови, Верховна Рада України пояснювала, що:

1) норма, на підставі якої було висловлено недовіру ОСОБА_1 , набрала чинності заздалегідь до прийняття оскаржуваної постанови, що не порушує принципу юридичної визначеності (частина перша статті 8 Конституції України);

2) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, зокрема з розгляду цього кадрового питання, визначені на рівні закону (частина четверта статті 12 Закону №389-VIII, частина шоста статті 208-2 Регламенту Верховної Ради України), що узгоджується з пунктом 21 частини першої статті 92 Конституції України;

3) питання про висловлення недовіри ОСОБА_1 було ініційовано 129-ма народними депутатами України (не менш як однією четвертою народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України);

4) це питання розглянуто на засіданні профільного Комітету та на пленарному засіданні Верховної Ради України згідно з Регламентом Верховної Ради України, що відповідає частині п`ятій статті 83 Конституції України;

5) народні депутати України голосували саме за висловлення недовіри ОСОБА_1 , що має наслідком звільнення його з посади, по-перше, члена Рахункової палати, на яку його було обрано Постановою № 2345-VIII від 15.03.2023, а по-друге, з посади Голови Рахункової палати, який може бути обраний лише з членів цього органу Постановою №2346-VIII від 15.03.2023 (частина перша та друга статті 17, частина третя статті 20 Закону № 576-VІІІ);

6) за рішення про висловлення недовіри та, як наслідок, звільнення позивача проголосували більшість від конституційного складу Верховної Ради України, що узгоджується зі статтею 91 Конституції України.

4. У відповіді на відзив сторона позивача наголошує на тому, що наведені відповідачем у відзиві заперечення є необґрунтованими та не спростовують наведені позивачем у позовній заяві аргументи стосовно протиправності оскаржуваної постанови.

Рух справи у суді першої інстанції

5. Ухвалою Верховного Суду (далі - Суд) від 20.06.2023 після залишення позову без руху прийнято цю позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №990/108/23. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів з повідомленням (викликом) сторін.

6. Цією ж ухвалою витребувано у Верховної Ради України в строк, встановлений для надання відзиву належним чином засвідчену копію постанови Верховної Ради України від 10.04.2023 № 3014-IX «Про висловлення недовіри ОСОБА_1 » та належним чином завірені копії документів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення.

7. Ухвалою Суду від 06.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника Верховної Ради України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправною та скасування постанови.

Фактичні обставини справи, установлені Судом

8. Постановою Верховної Ради України від 15.03.2018 № 2345-VІІІ відповідно до пункту 16 частини першої статті 85 Конституції України та статті 20 Закону України «Про Рахункову палату» ОСОБА_1 , серед інших, призначено на посаду члена Рахункової палати (т.1, а.с. 120).

9. Постановою Верховної Ради України від 15.03.2018 № 2346-VІІІ відповідно до пункту 16 частини першої статті 85 Конституції України та статті 20 Закону України «Про Рахункову палату» ОСОБА_1 призначено на посаду Голови Рахункової палати (т.1, а.с. 121).

10. Згідно з наказом від 16.03.2018 ОСОБА_1 приступив до виконання повноважень Голови Рахункової палати строком на шість років (до 15.03.2024).

11. На підставі частини четвертої статті 12 Закону № 389-VIII Голова депутатської фракції політичної партії «Слуга народу» у Верховній Раді України Арахамія Д. 13.12.2022 вніс Голові Верховної Ради України ОСОБА_2 колективну пропозицію народних депутатів України про висловлення недовіри члену Рахункової палати, Голові Рахункової палати із долученням підписного листа, підписаного 129 народними депутатами України (вх. № 04-01/03-2022/214445 від 13.12.2022) (т.1, а.с. 133-144).

12. Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 12 Закону України «Про статус народного депутата України» та статті 89 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншими внесено на розгляд Верховної Ради України проєкт Постанови Верховної Ради України (реєстр. 8297 від 21.12.2022), згідно з яким пропонується відповідно до пункту 16 частини першої статті 85 Конституції України та частини четвертої статті 12 Закону № 389-VIII висловити недовіру та звільнити з посади члена Рахункової палати ОСОБА_1 - Голову Рахункової палати (т. 1, а.с. 148-157).

13. У пояснювальній записці до проєкту постанови № 8297 зазначено, що цей проєкт вноситься у зв`язку із внесенням до Верховної Ради України колективної ініціативи про висловлення недовіри члену Рахункової палати ОСОБА_1 - Голові Рахункової палати. Основною метою прийняття Постанови визначено висловлення недовіри члену Рахункової палати ОСОБА_1 - Голові Рахункової палати, що матиме наслідком звільнення його з посади. Основними нормативно-правовими актами, що регулюють зазначене питання, указані Конституція України, Регламент Верховної Ради України, Закону № 389-VIII (т.1, а.с. 149-150).

14. За дорученням Голови Верховної Ради України ОСОБА_2 від 08.04.2023 № 01-04-2023/72377 (т. 1, а.с. 146) Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на засіданні 10.04.2023 (протокол № 152, т.1., а.с. 175-177) розглянув проєкт Постанови Верховної Ради України про висловлення недовіри ОСОБА_1 (реєстр № 8297 від 12.12.2022).

15. За підсумками розгляду цього питання Комітет ухвалив рішення: враховуючи положення пункту 16 частини першої статті 85 Конституції України та частини четвертої статті 12 Закону № 389-VIII, рекомендувати Верховній Раді України розглянути проєкт Постанови Постанови Верховної Ради України про висловлення недовіри ОСОБА_1 (реєстр № 8297 від 12.12.2022), поданий народними депутатами України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншими, і визначитися щодо цього проєкту шляхом голосування (т.1, а.с. 175-181).

16. Постановою Верховної Ради України від 10.04.2023 № 3014-ІХ відповідно до пункту 16 частини першої статті 85 Конституції України та частини четвертої статті 12 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» висловлено недовіру та звільнено з посади члена Рахункової палати ОСОБА_1 - Голову Рахункової палати (т. 1, а.с. 128).

Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду

17. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, виходить із такого.

18. Статтею 98 Конституції України установлено, що контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата.

19. Призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати належить до повноважень Верховної Ради України (пункт 16 частини першої статті 85 Конституції України).

20. Організація, повноваження і порядок діяльності Рахункової палати визначаються законом (стаття 98 Конституції України).

21. Рахункова палата відповідно до статті 98 Конституції України є незалежним органом спеціальної конституційної компетенції (Рішення Конституційного Суду України від 23.12.1997 № 7-зп/1997).

22. В обсязі повноважень парламентського контролю у фінансово-економічній сфері Верховна Рада України призначає та звільняє Голову та інших членів Рахункової палати на підставі пункту 16 частини першої статті 85 Конституції України.

23. Законом України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» від 21.02.2014 № 742- VII статтю 98 Конституції України викладено в новій редакції, якою передбачено розширення повноважень Рахункової палати в частині здійснення контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України, а не лише за їх використанням як це було передбачено попередньою редакцією цієї норми, а також встановлено, що організація, повноваження і порядок діяльності Рахункової палати визначаються законом.

24. Отже згідно із статтею 98 Конституції України (у редакції Закону від 21.02.2014 №742-VII) спеціальна конституційна компетенція Рахункової палати полягає у контролі від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням.

25. Спеціальним законом, прийнятим на виконання статті 98 Конституції України (у редакції Закону від 21.02.2014 №742-VII) є Закон України «Про Рахункову палату» від 02.07.2015 № 576-VIII (далі - Закон №576-VIII), який визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Рахункової палати.

26. У пояснювальній записці до проекту Закону України «Про Рахункову палату» зазначено, що метою законопроекту є приведення Закону України «Про Рахункову палату» у відповідність із вимогами Конституції України, визначення правового статусу, повноважень та порядку діяльності Рахункової палати з урахуванням міжнародних стандартів аудиту державних фінансів. Проект визначає склад та структуру Рахункової палати, правовий статус її членів та державних службовців її апарату, а також організацію роботи, порядок діяльності Рахункової палати та відносини з іншими державними органами.

27. Статтею 1 Закону № 576-VIII визначено статус Рахункової палати, відповідно до якого Рахункова палата є державним колегіальним органом, що від імені Верховної Ради України здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням, підзвітний Верховній Раді України та регулярно її інформує про результати своєї роботи.

28. Правові основи діяльності Рахункової палати визначені статтею 2 цього ж Закону, згідно з якою організація, повноваження і порядок діяльності Рахункової палати визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України.

29. Діяльність Рахункової палати ґрунтується на принципах законності, незалежності, об`єктивності, безсторонності, гласності та неупередженості (частина перша статті 3 Закону № 576-VIII).

30. Згідно з частиною третьою статті 3 Закону № 576-VIII незалежність Рахункової палати забезпечується:

1) встановленим Конституцією України і цим Законом порядком призначення на посади та звільнення з посад членів Рахункової палати;

2) визначеними цим Законом та іншими законами України гарантіями діяльності Рахункової палати;

3) особливим порядком організаційного забезпечення діяльності Рахункової палати, встановленим законом.

31. Рахункова палата під час здійснення своїх повноважень є незалежною від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Незаконне втручання у здійснення Рахунковою палатою наданих законом повноважень забороняється і тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина четверта статті 3 Закону № 576-VIII).

32. Припинення повноважень Верховної Ради України не може бути підставою для припинення повноважень членів Рахункової палати (частина шоста статті 3 Закону №576-VIII).

33. Рахункова палата застосовує у своїй діяльності основні принципи діяльності Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю (INTOSAI), Європейської організації вищих органів фінансового контролю (EUROSAI) та Міжнародні стандарти вищих органів фінансового контролю (ІSSAІ) в частині, що не суперечить Конституції та законам України (частина сьома статті 3 Закону № 576-VIII).

34. За приписами статті 17 Закону № 576-VIII Рахункова палата складається з тринадцяти членів Рахункової палати. Членами Рахункової палати є Голова Рахункової палати, його заступник та інші члени Рахункової палати.

35. На члена Рахункової палати поширюється дія Закону України «Про державну службу», крім норм щодо порядку призначення на посаду та звільнення з посади та умов оплати праці члена Рахункової палати, що встановлюються цим Законом (частина перша статті 18 Закону № 576-VIII).

36. Порядок призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати визначені статтею 20 Закону № 576-VIII.

37. Члени Рахункової палати призначаються на посади та звільняються з посад Верховною Радою України відповідно до вимог цього Закону та в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України (частина перша статті 20 Закону № 576-VIII).

38. Призначення членів Рахункової палати на посади здійснюється на підставі конкурсу (частина друга статті 20 Закону № 576-VIII).

39. Голова Рахункової палати призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Голови Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України вносить на розгляд Верховної Ради України подання про призначення на посаду Голови Рахункової палати одного із членів Рахункової палати (частина третя статті 20 Закону № 576-VIII).

40. Строк повноважень членів Рахункової палати становить шість років. Одна і та сама особа не може обіймати таку посаду понад два строки (частина п`ята статті 20 Закону № 576-VIII).

41. Строк повноважень Голови Рахункової палати та його заступника становить шість років (частина шоста статті 20 Закону № 576-VIII).

42. Статтею 20 Закону № 576-VIII, якою встановлено порядок призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати, чітко розмежовано порядок призначення на посаду члена Рахункової палати (частина друга) та порядок призначення на посаду Голови Рахункової палати (частина третя), а також передбачено підстави, за умов настання яких Голова чи інший член Рахункової палати звільняється до закінчення строку його повноважень (частина сьома).

43. Відповідно до частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII Голова, інший член Рахункової палати до закінчення строку його повноважень звільняється з посади Верховною Радою України у разі:

1) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;

2) призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я протягом чотирьох місяців підряд;

3-1) досягнення шістдесяти п`яти років;

4) припинення громадянства України, наявності (набуття) громадянства іншої держави або виїзду на постійне місце проживання за межі України;

5) невідповідності обмеженням щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначеними Законом України «Про запобігання корупції», що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

6) набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією;

7) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно нього;

8) набрання законної сили рішенням суду про визнання його активів чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;

9) порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти.

Повноваження Голови, іншого члена Рахункової палати припиняються у разі набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним або обмеження його цивільної дієздатності, визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим, а також у разі його смерті.

44. Голова, інший член Рахункової палати, строк повноважень якого закінчився, здійснює свої повноваження до його звільнення з посади Верховною Радою України (частина п`ята статті 20 Закону № 576-VIII).

45. Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 576-VIII Рахункова палата взаємодіє з Верховною Радою України та її органами в порядку, визначеному цим Законом, Регламентом Верховної Ради України та іншими законами, що передбачає, зокрема, призначення і звільнення Верховною Радою України Голови та інших членів Рахункової палати; подання і представлення Верховній Раді України щорічного звіту про результати діяльності Рахункової палати .

46. З метою реалізації цих норм Законом № 576-VIII одночасно внесені зміни до Регламенту Верховної Ради шляхом доповнення його статтею 208-2 «Порядок призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати», частиною першою якої передбачено, що відповідно до пункту 16 частини першої статті 85 Конституції України Верховна Рада призначає на посади і звільняє з посад Голову та інших членів Рахункової палати у порядку, передбаченому цією статтею, та з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про Рахункову палату».

47. Згідно з частиною другою статті 208-2 Регламенту ВРУ не пізніш як за шість місяців до закінчення строку повноважень члена Рахункової палати або протягом 14 днів з дня дострокового припинення ним повноважень оголошується конкурс на зайняття посади члена Рахункової палати.

Оголошення про умови та строки проведення такого конкурсу розміщується на офіційному веб-сайті Верховної Ради та публікується в газеті «Голос України» за поданням комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету.

Для участі у конкурсі на зайняття посади члена Рахункової палати кандидат на таку посаду подає до комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, документи за переліком, визначеним Законом України «Про Рахункову палату».

Інформація про кандидатів, які подали документи, розміщується на офіційному веб-сайті Верховної Ради протягом п`яти робочих днів з дня закінчення строку для подання документів.

48. Комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, розглядає документи, подані кандидатами на посади членів Рахункової палати, і попередньо обговорює кандидатів щодо їх відповідності вимогам, встановленим Законом України «Про Рахункову палату», та подає на розгляд Верховної Ради рішення з висновками щодо кожного кандидата. Рішення комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, та відомості про кандидатів на посади членів Рахункової палати (частина друга статті 205 цього Регламенту) надаються народним депутатам не пізніш як за три дні до розгляду Верховною Радою відповідного питання (частина третя статті 208-2 Регламенту ВРУ).

49. Обговорення кандидатів на посади членів Рахункової палати проводиться в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 205 цього Регламенту (частина четверта статті 208-2 Регламенту ВРУ).

50. Відповідно до частини п`ятої статті 208-2 Регламенту ВРУ відбір на посади членів Рахункової палати здійснюється Верховною Радою відкритим рейтинговим голосуванням по кожному кандидату окремо.

Верховна Рада призначає членів Рахункової палати списком, визначеним за підсумками рейтингового голосування, відповідно до кількості вакантних посад відкритим голосуванням більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.

Якщо за список кандидатів на посади членів Рахункової палати не отримано необхідної для призначення кількості голосів народних депутатів, оголошується повторний конкурс, який проводиться відповідно до процедури, визначеної цією статтею.

51. Звільнення з посад членів Рахункової палати здійснюється відкритим голосуванням більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради за наявності рішення комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету (частина шоста статті 208-2 Регламенту ВРУ).

52. Згідно з частиною сьомою статті 208-2 Регламенту ВРУ Голова Рахункової палати призначається на посаду Верховною Радою за поданням Голови Верховної Ради України.

Голова Верховної Ради України вносить на розгляд Верховної Ради подання про призначення на посаду Голови Рахункової палати одного з членів Рахункової палати.

Призначення на посаду та звільнення з посади Голови Рахункової палати здійснюється відкритим голосуванням більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.

53. Рішення щодо призначення на посаду та звільнення з посади Голови, іншого члена Рахункової палати оформляється відповідною постановою Верховної Ради (частина восьма статті 208-2 Регламенту ВРУ).

54. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до пункту 120 частини першої статті 106 Конституції України, Закону № 389-VIII Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 запроваджено воєнний стан на всій території України з 24.02.2022 (продовжений до цього часу).

55. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» від 12.05.2022 № 2259-IX, який набрав чинності 20.05.2022, стаття 12 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) доповнена частиною четвертою такого змісту:

« 4. У період дії воєнного стану Верховна Рада України може прийняти рішення про звільнення посадової особи з посади, призначення на яку та звільнення з якої віднесено до повноважень Верховної Ради України, крім підстав, передбачених спеціальними законами, також у разі висловлення недовіри такій посадовій особі (за винятком посадових осіб, призначення на посади та звільнення з посад яких здійснюється Верховною Радою України за поданням Президента України або Кабінету Міністрів України).

Питання про висловлення недовіри може бути ініційовано Головою Верховної Ради України або не менш як однією четвертою народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Таке питання розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України невідкладно згідно з Регламентом Верховної Ради України, без урахування процедур, передбачених спеціальними законами, що визначають правовий статус відповідних посадових осіб. Рішення про висловлення недовіри вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України. Висловлення Верховною Радою України недовіри має наслідком звільнення посадової особи із займаної посади».

56. Учасники справи не заперечують той факт, що обставини, визначені частиною сьомою статті 20 Закону № 576-VIII, які могли б слугувати підставою для звільнення Голови або іншого члена Рахункової палати до закінчення строку повноважень, у ситуації позивача не виникали.

57. Як слідує із змісту оскаржуваної постанови члену Рахункової палати ОСОБА_1 - Голові Рахункової палати висловлено недовіру та звільнено з посади на підставі частини четвертої статті 12 Закону № 389-VIII.

58. Обґрунтовуючи застосування у цих правовідносинах норми частини четвертої статті 12 Закону № 389-VIII представник Верховної Ради України у письмовому відзиві послався на частину першу статті 2 Закону № 576-VІІІ, якою, за його твердженням, передбачено, що правовий статус Рахункової палати, її членів та Голови визначаються Конституцією України, цим та іншими законами. Наведене, на переконання сторони відповідача, дозволяє дійти висновку про те, що загальні підстави, визначені статтею 20 Закону №389-VIII, уможливлюють звільнення з посади Голови та іншого члена Рахункової палати, як у мирний період (ординарні обставини), так і під час введення воєнного або надзвичайного стану в Україні (екстраординарні) обставини, тобто спеціальна підстава для звільнення з посади Голови, іншого члена Рахункової палати (висловлення недовіри) передбачена спеціальним (тобто таким, що врегульовує всі особливості правових засад діяльності органів державної влади в умовах воєнного стану) Законом № 389-VIII та забезпечує таку можливість лише у період введення в України особливого правового режиму - воєнного стану.

59. Ніякої колізії законодавчих норм з питань звільнення означених осіб відповідач не вбачає, адже загальні підстави не виключаються у разі введення воєнного стану, а спеціальна норма - може бути застосована, як додаткова до загальних, лише у вказаний часовий період, що підтверджується, на його думку, словосполученням «крім підстав, передбачених спеціальними законами, також у разі висловлення недовіри», використаним в абзаці першому частини четвертої статті 12 Закону № 389-VIII. Тому, за правилами класичних для юридичної практики формул (принципів) «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) та «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat genereli), які випливають із принципу верховенства права (правовладдя) (частина перша статті 8 Конституції України; абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р/(ІІ)/2020), спеціальна норма про можливість висловлення недовіри Голові, іншому члену Рахункової палати під час воєнного стану, з подальшими юридичними наслідками, на переконання відповідача, все одно підлягає застосуванню.

60. Оцінюючи наведені доводи сторони відповідача, Суд вважає за необхідне зауважити, що стаття 2 Закону № 576-VІІІ визначає правові основи діяльності Рахункової палати, згідно з частиною першою якої організація, повноваження і порядок діяльності Рахункової палати визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України.

61. Водночас за приписами пункту 1 частини третьої статті 3 Закону № 576-VІІІ незалежність Рахункової палати забезпечується встановленим Конституцією України і цим Законом порядком призначення на посади та звільнення з посад членів Рахункової палати.

62. Статус членів Рахункової палати та посадових осіб апарату Рахункової палати визначений статтею 18 Закону № 576-VІІІ, частиною першою якої передбачено, що на члена Рахункової палати поширюється дія Закону України «Про державну службу», крім норм щодо порядку призначення на посаду та звільнення з посади та умов оплати праці, що встановлюються цим Законом.

63. Порядок призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати визначені статтею 20 Закону № 576-VIII, частиною першою якої установлено, що члени Рахункової палати призначаються на посади та звільняються з посад Верховною Радою України відповідно до вимог цього Закону та в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України (частина перша статті 20 Закону № 576-VIII).

64. Порядок призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати у Регламенті Верховної ради України визначені статтею 208-2, якою цей Регламент доповнено Законом № 576-VIII. Частиною першою цієї статті передбачено, що відповідно до пункту 16 частини першої статті 85 Конституції України Верховна Рада призначає на посади і звільняє з посад Голову та інших членів Рахункової палати у порядку, передбаченому цією статтею, та з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про Рахункову палату».

65. З наведеного слідує, що спеціальним законом, який на виконання статті 98 Конституції України регламентує організацію, повноваження і порядок діяльності Рахункової палати та який забезпечує гарантії її незалежності, однією з яких є встановлений порядок призначення на посади та звільнення з посад членів Рахункової палати, є Закон № 576-VIII.

66. Згідно з преамбулою Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII цей Закон визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.

67. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

68. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» від 12.05.2022 № 2259-IX, який набрав чинності 20.05.2022, стаття 12 Закону № 389-VIII доповнена частиною четвертою, якою Верховній Раді України надано повноваження прийняти рішення про звільнення посадової особи з посади, призначення на яку та звільнення з якої віднесено до повноважень Верховної Ради України, крім підстав, передбачених спеціальними законами, також у разі висловлення недовіри такій посадовій особі, питання щодо якого розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України невідкладно згідно з Регламентом Верховної Ради України, без урахування процедур, передбачених спеціальними законами, що визначають правовий статус відповідних посадових осіб.

69. Ця норма не визначає ані кола осіб, до яких вона може бути застосована, ані переліку підстав, за наявності яких відповідній особі може бути висловлено таку недовіру, ані порядку розгляду цього питання.

70. Наведене дозволяє дійти висновку, що норми Закону № 389-VIII є загальними по відношенню до норм Закону № 576-VIII, а не навпаки, як на тому наполягає відповідач.

71. Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради України у зауваженнях до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» (т.2, а.с. 3-8), в частині, що стосувалася доповнення статті 12 Закону № 389-VIII частиною четвертою, крім іншого, відмітило, що «Конституцією України не передбачено існування інституту «висловлення недовіри» посадовим особам, які призначаються Верховною Радою України самостійно, а тому запропонована новела не узгоджується з вимогами положень статей 19, 85 Основного Закону України. у Регламенті Верховної Ради майже всі кадрові регламентні процедури містять посилання на спеціальні статусні закони. Розгляд кадрових питань «без урахування процедур, передбачених спеціальними законами», за висновком цього управління, може фактично призвести до недотримання конституційних засад діяльності органів державної влади в Україні (статті 8, 19 Основного Закону України), оскільки згідно з вимогами, передбаченими пунктом 21 частини першої статті 92 Конституції України розгляд парламентом питань з реалізації установчих повноважень Верховної ради України має здійснюватися на основі визначеної законом спеціальної процедури».

72. Із запровадженням на всій території України воєнного стану зміни до Закону № 576-VIII в частині доповнення підстав звільнення «висловленням недовіри» чи статті 208-2 Регламенту в частині порядку звільнення з посад Голови, інших членів Рахункової палати не вносилися, дія їх норм не була зупинена.

73. Конституційний Суд України визначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р/(ІІ)/2020)).

74. Беручи до уваги підходи щодо суддівських дій у ситуації співіснування суперечливих норм одного ієрархічного рівня, визначені Конституційним Судом України у вищенаведеному Рішенні, Суд доходить висновку, що питання звільнення з посади Голови чи члена Рахункової палати повинно вирішуватися в порядку Закону №576-VIII, норми якого є спеціальними для цих правовідносин, та статті 208-2 Регламенту Верховної Ради України, частиною першою якої встановлено необхідність урахування особливостей, визначених Законом № 576-VIII.

75. Застосовуючи формули «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) та «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali), Суд доходить висновку, що частина четверта статті 12 Закону № 389-VIII не застосовується при вирішенні питання звільнення з посади Голови або члена Рахункової палати.

76. Звільнення Голови, члена Рахункової палати без урахування особливостей спеціального Закону № 576-VIII, є порушенням принципу незалежності Рахункової палати.

77. Підсумовуючи наведене, Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

78. Відповідно до частини першої статті 8 Основного закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

79. Конституційний Суд України у своїй практиці постійно наголошує, що юридична визначеність є ключовою у розумінні верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми мають бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правовідносин.

80. У контексті статті 8 Конституції України юридична визначеність забезпечує адаптацію суб`єкта правозастосування до нормативних умов юридичної дійсності та його впевненість у своєму юридичному становищі, а також захист від свавільного втручання держави. Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну стабільність чинного законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування).

81. Беручи до уваги, що Суд дійшов висновку про незастосовність норм частини четвертої статті 12 Закону № 389-VIII при вирішенні питання звільнення з посади Голови чи члена Рахункової палати, то Суд не надає оцінку цій нормі на предмет її відповідності нормам Конституції України для цілей вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності цих положень Закону № 389-VIII.

82. З цих самих мотивів Суд не надає оцінку доводам учасників справи щодо (не)правильності застосування частини четвертої статті 12 Закону № 389-VIII.

Щодо розподілу судових витрат

83. За правилами статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

84. При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 073,60 грн, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.2985024631.1 від 08.05.2023.

85. Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору в сумі 1 073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - Верховної Ради України.

Керуючись статтями 2, 22, 139, 241-246, 250, 266 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України від 10 квітня 2023 року № 3014-IX «Про висловлення недовіри ОСОБА_1 ».

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Верховної Ради України (місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 5) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 073 (тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.

4. Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.07.2024.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько,

Ж.М. Мельник-Томенко,

ОСОБА_6 ,

А.В. Жук,

О.А. Губська,

Судді Верховного Суду