ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5236/22 пров. № А/857/2395/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Ніколіна В.В.,

суддів - Гінди О.М., Заверухи О.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року (суддя - Біньковська Н.В., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у листопаді 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника від 07.11.2022; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до заяви від 02 листопада 2022 та виплатити її з часу звернення за переведенням на таку пенсію. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 на утриманні якого перебувала ОСОБА_1 , оскільки його пенсія була значно більшою, ніж у позивача, тому була для неї основним і постійним джерелом існування. Позивач стверджує, що хоча вона із чоловіком була зареєстрована за різними адресами, проте фактично вони проживали разом до моменту його смерті. Позивач також займалася його похованням. Після смерті чоловіка позивач звернулася до відповідача 1 із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, однак відповідач 2 відмовив їй у переведенні на пенсію по втраті годувальника у зв`язку із відсутністю документа, що засвідчує родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки її родинні стосунки із чоловіком підтверджуються свідоцтвом про укладення шлюбу від 31.05.1975, актом від 14.12.2021, складеного комісією ТОВ «М-Монтаж» та дорученням від 22.03.2021, якою її покійний чоловік уповноважив отримувати його пенсію, а також документами, які підтверджують, що позивач отримала кошти на поховання та здійснила цей обряд.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.11.2022 за №926200136231. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести з 02.11.2022 ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, згідно заяви від 02.11.2022. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що в листопаді 2022 року позивач звернулася із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.11.2022 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки до заяви не було додано документа, що засвідчує родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником. Зауважує, що дружині потрібно довести, що вона перебувала на утриманні свого померлого чоловіка. За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймається документ про реєстрацію місця проживання або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема, органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 1951 року народження, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком (а.с.15).

Зі змісту свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 31.05.1975 слідує, що між ОСОБА_2 та позивачем 31.05.1975 укладено шлюб (а.с.11).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 07.12.2021 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

02.11.2022 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника (а.с.68).

До вказаної заяви позивачем додано такі документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява про перехід на пенсію по втраті годувальника, паспорт громадянина України, акт від 14.12.2021, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , трудова книжка від 04.01.1969 (а.с.69).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.11.2022 №926200136231 позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника у зв`язку із відсутністю документа, що засвідчує родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (а.с.70).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 09.11.2022№0900-0210-8/38578 повідомило позивача про прийняття вказаного рішення (а.с.8).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем документами підтверджується факт її перебування на утриманні померлого чоловіка. Зазначив, що оскільки ОСОБА_1 є дружиною померлого годувальника ОСОБА_2 , перебувала на його утриманні, досягла віку більше ніж 65 років, отримує пенсію за віком, відтак має право на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон № 1058-IV, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ч.1 ст.10 Закону № 1058-IV.

Згідно з п.3 ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

За приписами ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, зокрема, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.

При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування (абзац 2 частини 1 статті 36 Закону № 1058-IV).

За змістом ч.2 ст.36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Відповідно ч.3 ст.36 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Порядок №22-1, в редакції, станом на час спірних правовідносин).

Пунктом 2.3 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи:

1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків, або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) документи про місце проживання (реєстрації);

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім`ї, яким право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.

До заяви про призначення пенсії членам сім`ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону;

11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

За приписами п. 2.11 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Згідно з п.2.16 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, а також рішення суду.

Отже, дружина померлого, якщо вона досягла віку 65 років і була на утриманні померлого (перебувала на повному утриманні померлого або одержувала від нього допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування), має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Дружина померлого, яка не була на його утриманні, має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в разі втрати джерела засобів до існування. Для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються, серед іншого, документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

При цьому, за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про шлюб. За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою) або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

Зі змісту наданих позивачем документів слідує, що ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 31.05.1975 та відповідними записами в паспорті позивача. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Позивач на час звернення до відповідача перебуває на обліку у пенсійному органі та отримує пенсію за віком, що сторонами не заперечується, досягла віку 70 років.

Як встановлено матеріалами справи, позивач 02.11.2022 звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника до якої додала такі документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, копію паспорта громадянина України, свідоцтво про шлюб з ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 31.05.1975 (а.с.11), свідоцтво про смерть чоловіка серії НОМЕР_2 (а.с.10), акт ТОВ «М-Монтаж» від 14.12.2021 (а.с.13), трудову книжку від 04.01.1969.

Вказане свідоцтво про шлюб та паспорт, які долучені позивачем до заяви від 02.11.2022, засвідчують родинні стосунки ОСОБА_1 з померлим. Таким чином, відмова у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з підстав відсутності документа, що засвідчує родинні стосунки з померлим годувальником, є протиправною.

Стосовно покликання апелянта на те, що згідно наданих документів позивач та її померлий чоловік мали зареєстроване місце проживання за різними адресами, колегія суддів зазначає наступне.

Як передбачено п. 2.11 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймається:

документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою),

інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, наявність реєстрації місця проживання позивачки за іншою адресою не може беззаперечно свідчити про те, що вона не могла проживати сім`єю разом зі своїм чоловіком за однією адресою.

В підтвердження факту проживання разом з годувальником за однією адресою, а отже й перебування на його утриманні, позивач надала відповідачу акт ТОВ «М-Монтаж» від 14.12.2021, складений заступником директора, майстром та начальником дільниці ТОВ «М-Монтаж», в якому зазначено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав за адресою АДРЕСА_1 до дня смерті з дружиною ОСОБА_1 . Вказано, що про вказаний факт стверджують свідки, які проживають у квартирі АДРЕСА_2 (а.с.13).

Суд зауважує, що вказаний документ відноситься до визначених п. 2.11 Порядку №22-1 інших документів, що підтверджують факт проживання разом з годувальником за однією адресою. Будь-яких зауважень чи доводів щодо неприйнятності акта від 14.12.2021 відповідач в оскаржуваному рішенні не навів. При цьому суд звертає увагу, що вжите в п.2.11 Порядку №22-1 слово «зокрема» означає виділення документів органів місцевого самоврядування з поміж інших документів, тобто, «в тому числі», «серед іншого».

На підтвердження перебування на утриманні померлого чоловіка до позову позивач також додала довіреність від 22.03.2021, якою її померлий чоловік уповноважив ОСОБА_1 серед іншого одержувати належну йому пенсію (а.с.16), свідоцтво про поховання її чоловіка, виданого КП «Ритуальна служба» Калуської міської ради Івано-Франківської області (а.с.18), договір-замовлення №679 на організацію та проведення поховання, укладеного між позивачем та КП «Ритуальна служба» Калуської міської ради Івано-Франківської області (а.с.19).

Колегія суддів погоджується, що наданими позивачем документами підтверджується факт її перебування на утриманні померлого чоловіка.

Підсумовуючи вищенаведене, ОСОБА_1 є дружиною померлого годувальника ОСОБА_2 , перебувала на його утриманні, досягла віку більше ніж 65 років, отримує пенсію за віком, відтак має право на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі №300/5236/22 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда О. Б. Заверуха