П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/3813/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

01 липня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Оптітрейд" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2023 року Приватне підприємство "Оптітрейд" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішень.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про корегування митної вартості товарів №UA205100/2022/000024/2 від 08.12.2022.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2022/000345 від 08.12.2022.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Оптітрейд" за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення №1952 від 07.06.2023.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Оптітрейд" витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначив, що декларант проігнорував в наданні додаткових документів, спростування розбіжностей по заявленому до митного оформлення товару.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.11.2022 між ПРОЕКО фірма продукційно-торгівельно-послугова Марек Наймродзкі (Республіка Польща) (Продавець) та Приватним підприємством "Оптітрейд" (Покупець) укладено Договір №2/11 2022, відповідно до умов якого Проеко продає, а Позивач купує рослини зрізані, різдвяні дерева ялини, ялиці в кількості за цінами і на умовах викладених у рахунку-фактурі, умови поставки FCA Дзялкова 96-323 Худоліпіе (Польща) відповідно до Інкотермс - 2010 (п. 2.1.), загальну сума договору - 40000 євро (а.с. 23-26).

08.12.2022 ПП "Оптітрейд" подало до Чернівецької митниці Держмитслужби України митну декларацію №22UA20510010268U0, згідно якої заявлена митна вартість товару була визначена за методом, який передбачений пп.1 ч.1 ст.57 МК України, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також надані підтверджуючі митну вартість документи.

Для митного оформлення позивачем до митної декларації №UA408020/2022/047763 було додано: рахунок-фактура 5/12/2022 від 05.12.2022; автотранспортну накладну 0164513 від 05.12.2022; сертифікат перевезення (походження) товару PL/MF/AS 0595136 від 05.12.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №184 від 07.12.2022; договір №2/11 2022 від 25.11.2022; договір про надання послуг митного брокера №77/19 від 03.05.2019; сертифікат країни-експортера EU/PL 1067372 від 02.12.2022; заяву, що передує митному оформленню 0712-2 від 07.12.2022; копія митної декларації країни відправлення 22PL445010E3260366 від 05.12.2022; інші документи, а саме квитанцію 0.0.2766614003.1 від 07.12.2022 (а.с. 19).

За результатами розгляду митної декларації №UA408020/2022/047763 від 08.12.2022 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 08.12.2022 №UA205100/2022/000024/2, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом, згідно якого митним органом визначено митну вартість за резервним методом та зобов`язано декларанта подати нову митну декларацію за ціною товару, яка зазначена в рішенні про коригування митної вартості. Підставою для коригування митної вартості товару в рішенні митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема те, що документи, які підтверджують митну вартість документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.

Так, згідно рішення про коригування митної вартості від 08.12.2022 №UA205100/2022/000024/2 щодо митної декларації №UA408020/2022/047763 від 08.12.2022 визначено такі розбіжності та неточності у поданих до митного оформлення документах:

- рахунок-фактура від 05.12.2022№ 5/12/2022 не містить підпису покупця.

- За умовами терміну поставки Інкотермс - FCA , вибір місця навантаження напряму впливає на зобов`язання продавця товару завантажити даний товар, якщо таке завантаження відбувається на території продавця, в іншому випадку вартість навантажувальних робіт несе покупець і така вартість повинна включатися до митної вартості, про що в митного органу.

З огляду на вищевказане, митний орган у рішенні про коригування митної вартості зазначив, що відповідно до статей 53, 54 МК України, наказу ДМСУ від 01.07.2021 року №476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осiб митних органiв з аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв при здiйсненнi контролю за правильнiстю визначення митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів тертім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно п. 6 ст. 53 декларант за власним бажанням може надати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Декларант не надав інших документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом від 15.12.2022. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ, МК України передбачено, що митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, а саме: - товар 1 - за митною декларацією МД №UA305130/2022/43564 від 04.12.2022 - на рівні 0,78 Дол.США/кг (а.с. 15-16).

У зв`язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару, відповідачем було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с. 17-18).

Вважаючи протиправними рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів від 08.12.2022 №UA205100/2022/000024/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2022/000345 від 08.12.2022, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підстав вважати митну вартість заниженою у відповідача не було, а тому і відсутня доцільність витребовувати у позивача додаткові документи. Також зазначено, що в оскаржуваних рішеннях відповідач не спростував числові значення складових митної вартості імпортованого товару, що вказує на його невідповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

Відповідно до вимог частин 2 та 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

За змістом частин 5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

В силу статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

За правилами статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Слід зазначити, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Однак, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Також, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

З викладених правових норм видно, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Як зазначалось вище, 25.11.2022 між ПРОЕКО фірма продукційно-торгівельно-послугова Марек Наймродзкі (Республіка Польща) (Продавець) та Приватним підприємством "Оптітрейд" (Покупець) укладено Договір №2/11 2022, відповідно до умов якого Проеко продає, а Позивач купує рослини зрізані, різдвяні дерева ялини, ялиці в кількості за цінами і на умовах викладених у рахунку-фактурі, умови поставки FCA Дзялкова 96-323 Худоліпіе (Польща) відповідно до Інкотермс - 2010 (п. 2.1.), загальну сума договору - 40000 євро.

Згідно п. 2.1 Договору Продавець поставляє продукцію на умовах FCA Джялкова 96-323 Худоліпіе (Польща), відповідно до інкотерм-2010.

Ціна за одиницю Товару, загальна вартість асортимент і кількість кожної партії Товару вказуються в рахунку-фактурі (інвойсі) який виставляється на кожну партію Товару (пункт 3.1 Договору).

На підставі вказаного договору Позивач замовив у Проеко 870 шт. живих рослин, без кореня, зрізаних: ялиця (різдвяне дерево) на суму 8928 євро, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) 5/12/2022 від 05.12.2022.

08.12.2022 ПП "Оптітрейд" подало до Чернівецької митниці Держмитслужби України митну декларацію №22UA20510010268U0, якою задекларовано для митного оформлення товар, а саме "живі рослини, без кореня, зрізані: Ялиця (різдвяне дерево) - 870 шт." на загальну суму 8928 євро (385232 грн).

Для митного оформлення позивачем до митної декларації №UA408020/2022/047763 було додано: рахунок-фактуру 5/12/2022 від 05.12.2022; автотранспортну накладну 0164513 від 05.12.2022; сертифікат перевезення (походження) товару PL/MF/AS 0595136 від 05.12.2022; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №184 від 07.12.2022; договір №2/11 2022 від 25.11.2022; договір про надання послуг митного брокера №77/19 від 03.05.2019; сертифікат країни-експортера EU/PL 1067372 від 02.12.2022; заяву, що передує митному оформленню 0712-2 від 07.12.2022; копію митної декларації країни відправлення 22PL445010E3260366 від 05.12.2022; інші некласифіковані документи 0.0.2766614003.1 від 07.12.2022.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 08.12.2022 №UA205100/2022/000024/2 митний орган виходив із того, що подані позивачем документи, містять розбіжності та неточності, а саме:

рахунок-фактура від 05.12.2022 № 5/12/2022 не містить підпису покупця.

за умовами терміну поставки Інкотермс - FCA, вибір місця навантаження напряму впливає на зобов`язання продавця товару завантажити даний товар, якщо таке завантаження відбувається на території продавця, в іншому випадку вартість навантажувальних робіт несе покупець і така вартість повинна включатися до митної вартості, про що в митного органу.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості зауважень митного органу до змісту на комплектності поданої позивачем разом із митною декларацією від 08.12.2022 №22UA20510010268U0 документації, суд зазначає наступне.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень (частина четверта статті 9, частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (приписи частини третьої статті 53 МК України).

Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Судова колегія вважає безпідставними доводи апелянта про те, що подані позивачем документи на підтвердження митної вартості товарів документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та місять розбіжності.

Так, в ході судового розгляду судом визначено, що декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Стосовно того, що рахунок-фактура від 05.12.2022 №5/12/2022 не містить підпису покупця, то суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 344 Господарського кодексу України рахунок-фактура належить до комерційних документів і використовується при міжнародних розрахунках.

Рахунок-фактура (англ. invoice account, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачають тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) може бути підтверджений додатково-оформленими документами (як то акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг)).

Для зовнішньої торгівлі існує рекомендований формат рахунку-фактури (інвойсу), описаний в Рекомендації Європейської економічної комісії ООН № 6 від 1 вересня 1983 року "Типовий уніфікований рахунок-фактура для міжнародної торгівлі" (ECE/TRADE/148).

Суд зазначає, що у випадку інвойсу відсутній обов`язковий реквізит у вигляді підпису. Це означає, що у рахунках, які використовуються у зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД), підпис не є обов`язковим, і тому при митному оформленні рахунок може бути прийнятий без підпису. Так, пунктами 9.4 та 9.8 Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН від 29.03.2001 року №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" (ECE/TRADE/271) передбачено рекомендації уникати внесення "від руки" підписів на паперових документах, якщо це можливо.

Окрім цього, листом Державної митної служби від 01.03.2011 №11/3-10.10/3339-ЕП "Щодо необхідності наявності підпису особи на рахунках", з посиланням на Рекомендації Ради Митного Співробітництва від 16.05.79, рекомендації ЄЕК ООН 1982 року №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" та 1983 року "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі"), Рекомендацією ЄЕК ООН 2001 року №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі", роз`яснено про те, що відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (Invoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів.

Таким чином, суд наголошує на тому, що рахунок-фактура від 05.12.2022 № 5/12/2022 оформлений продавцем товару із зазначенням у ньому усіх необхідних для ідентифікації товару (та його вартості) реквізитів.

Суд наголошує на тому, що відсутність у інвойсі підпису покупця не може свідчити про його функціональну не чинність та безпосередньо не впливає на визначення ПП "Оптітрейд" митної вартості товару на основі вказаного рахунку-фактури від 05.12.2022 № 5/12/2022.

Також, суд вважає безпідставними посилання контролюючого органу про не підтвердження витрат на перевезення товару, то суд зазначає, що по митній декларації поставка товару здійснювалась на умовах FCA, згідно яких обов`язок щодо завантаження товару на умовах FCA покладено на продавця, а також продавець зобов`язаний сплатити експортні витрати, тому такі складові митної вартості товару у даному випадку не потребують додаткового підтвердження.

Як наголошено судом раніше, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, зокрема, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункт 8).

Однак, суд вважає, що підстав вважати митну вартість заниженою у відповідача не було, а тому і відсутня доцільність витребовувати у позивача додаткові документи.

Зважаючи на це, суд дійшов висновку про необґрунтованість сумнівів у митниці щодо правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів під час їх митного оформлення, як умови, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товару.

Суд вважає, що відповідач на основі наданих позивачем документів міг встановити митну вартість та вбачає прямий зв`язок між наданими доказами та обставинами, що доказуються.

При цьому, відповідачем не було повідомлено декларанта та/або позивача, які саме числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, були відсутні.

Більше того, в оскаржуваних рішеннях відповідач не спростував числові значення складових митної вартості імпортованого товару, що вказує на його невідповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Зазначення відповідачем у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішеннях про коригування митної вартості товарів про відсутність в поданих декларантом документах всіх відомостей про складові митної вартості транспортного засобу без зазначення конкретного документа, який слід подати для підтвердження митної вартості товару, суд не визнає як обґрунтовану підставу для прийняття оскаржуваних рішень.

Суд також вважає хибними доводи відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваних рішеннях на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Указаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного суду, висловленою у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17 щодо схожих правовідносин.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням представника позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на обґрунтування понесених судових витрат на правову допомогу, представником позивача надано суду: 1) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1727/10, виданого на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 30.03.2000 №67; 2) ордер на надання правничої правової допомоги; 3) договір про надання правової допомоги від 01.12.2022; 4) додаткову угоду від 10.05.2023 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2022.

Судом встановлено, що 01.12.2022 між адвокатом Донець Ю.Б. та ПП "Оптітрейд" укладено договір про надання правової допомоги, згідно п. 3.1 якого розмір винагороди (гонорару) адвоката визначається окремою додатковою угодою, що підписується сторонами, а є невід`ємною частиною цього договору.

10.05.2023 між адвокатом Донець Ю.Б. та ПП "Оптітрейд" укладено додаткову угоду, пунктом 2 якої визначено, що сторони досягли взаємної згоди, що фіксований розмір гонорару (винагороди) за надання правової допомоги адвоката, зазначеної у п. 1 цієї додаткової угоди становить 5000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно частини сьомої названої статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимоги представника позивача про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу на суму 3000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.