ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6136/23 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Черкаській області, в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо організації та проведення фактичної перевірки позивача в період з 29.03.2023 по 05.04.2023;

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.05.2023 №3863/23-00-09-01-11 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 6800 грн та від 03.05.2023 №3860/23-00-09-01-11 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 10 000 грн, усього фінансових санкцій на загальну суму 16 800 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті за наслідками неправомірно проведеної перевірки, так як відомості про підставу перевірки, наказ на перевірку та направлення на перевірку не надані позивачу до цього часу. До того ж, позивач звертає увагу на протиправність спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на відсутність підстав для їх винесення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на момент розгляду судом першої інстанції на адресу позивача не надходили жодні судові повістки, що вказує про незаконність судового рішення.

Окрім того, скаржник звертає увагу на те, що розмір штрафних санкцій, встановлених спірними податковими повідомленнями-рішеннями є значним як для особи з інвалідністю II групи, та перевірку було проведено з істотними порушеннями.

Апелянт зазначає, що з незалежних від позивача форс-мажорних обставин (запровадження військового стану в Україні та відключення магазину від мережі електричної енергії внаслідок ракетних атак країни-агресора) продаж алкогольних напоїв відбувався на наступний день від фактичного проведення розрахункової операції через РРО, що підтверджується, зокрема, поясненнями продавця ОСОБА_2 , довідкою виконавчого комітету Вознесенської сільської ради від 18.05.2023 №292, довідкою виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради від 18.05.2023 №380/02-04, а також листом Золотоніського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» від 17.05.2023 №89.

Щодо продажу алкогольного напою в кількості 1 шт за ціною 1,31 грн при мінімальній ціні 125,16 грн, скаржник вказує, що горілка «Статус» пляшка ємністю 0,7 л за ціною 131 грн дійсно продавалась в магазині в с. Вільхи Золотоніського району Черкаської області, проте відображення цифри у фіскальному чеку від 04.12.2021 в сумі 1,31 могло статися виключно через людський фактор - помилка продавця пенсійного віку ОСОБА_2 при реєстрації розрахункової операції, або збій у роботі РРО. Фактично продаж здійснено за ціною 131 грн, що підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_3 .

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно, позивач просив розглядати дану справу в суді апеляційної інстанції за його участі та допитати у якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

У відповідності до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи, що позивачем пред`явлено вимоги, які у відповідності до частини шостої статті 12 КАС України належать до справ незначної складності, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 дану справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження, та ухвалою від 01 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків.

При цьому, слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

З урахуванням предмету спору та тієї обставини, що відповідно до вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України сторони не позбавлені права подати будь-які письмові пояснення та докази в підтвердження власної позиції, враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), з огляду на положення п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, та як наслідок підстави для допиту свідків також відсутні.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом у ГУ ДПС у Черкаській області від 24.03.2023 №548-п, на підставі пп.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та ст. 16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв тютюнових виробів пального була призначена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за місцем фактичного проведення діяльності за адресами: АДРЕСА_1 , з 27 березня 2023 року тривалістю 10 днів.

Фактична перевірка була проведена посадовими особами відповідача на підставі направлень на перевірку від 27.03.2023 №1035/23-00-09-01-15 та від 27.03.2023 №1036/23-00-09-01-15.

У свою чергу, 29.03.2023 о 10 год. 25 хв. продавцю ОСОБА_2 були пред`явлені службові посвідчення посадових осіб відповідача Матюхи В.Л. та Святуна В.В. , направлення на проведення перевірки та вручено копію наказу від 24.03.2023 №548-п, що підтверджується її власноручним підписом.

У ході проведення фактичної перевірки встановлено, що згідно бази даних «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» позивач здійснював реалізацію алкогольних напоїв під час дії заборони на реалізацію алкогольних напоїв на території Черкаської області, встановленої наказом Черкаської обласної військової адміністрації від 31.10.2022 №16, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) фіскальний номер 3000750281, а саме: 24.11.2022 о 08:22:36 реалізовано пляшку пива «Зіберт» 2,0 л за ціною 69,00 грн (фіскальний чек № 7657; за адресою: Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Вознесенське, вул. Вишнева через РРО фіскальний номер 3000792209 реалізовано пиво «Львівське світле» 2,4 Л за ціною 71,50 грн (фіскальний чек № 7029 від 29.11.2022 о 09:41:56 на суму 286,00 грн та фіскальний чек № 7036 від о 09:29:42 на суму 143,00 грн, чим порушено вимоги частини дев`ятої ст. 153 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Також, в ході проведення фактичної перевірки згідно бази даних «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» за адресою: АДРЕСА_1 , фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій №3000750281, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) реалізував алкогольний напій СТАТУС 0,7, код 2208601100, через реєстратор розрахункових операцій 04-12-2021 о 14:22:00 по ціні 1,31 грн, мінімальна ціна згідно постанови КМУ №957 від 30.10.2008 грн 125,16 грн, чим порушив постанову Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».

На підставі акта фактичної перевірки відповідач прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення від 03.05.2023 №3863/23-00-09-01-11 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 6800 грн за порушення частини дев`ятої ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»;

2) податкове повідомлення-рішення від 03.05.2023 №3860/23-00-09-01-11 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 10 000 грн за порушення п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».

Не погоджуючись з такими рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем доведено вчинення позивачем порушень, зазначених у акті перевірки, тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах і скасуванню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно п.п.20.1.4 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, в тому числі, виконують такі функції:

- здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (п.п.19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України)

- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (п.п.19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України);

Згідно п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Тобто, до функцій контролюючих органів, відповідно до ст. 19 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (19-1.1.14); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.16.); проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.17) та інші.

За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - Кодекс або ПК України або повністю назва), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

У силу вимог п.п. 75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відтак, податковий орган наділений правом проводити перевірки, одним із різновидів яких є фактична перевірка.

При цьому, підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями ст. 80 Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності такої підстави - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Тобто, фактична перевірка проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 Податкового кодексу України.

При цьому, норма зазначеного підпункту 80.2.5 статті 80 Податкового кодексу України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на податковий орган.

У постановах від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 07 листопада 2019 року (справа №140/391/19), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20) тощо Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відтак, окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

При цьому, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 420/1242/21, у постанові від 08 грудня 2022 року у справі №140/2889/21 та у постанові від 19 квітня 2023 року у справі №360/2657/20.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом у ГУ ДПС у Черкаській області від 24.03.2023 №548-п, на підставі пп.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та ст. 16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв тютюнових виробів пального була призначена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за місцем фактичного проведення діяльності за адресами: АДРЕСА_1 , з 27 березня 2023 року тривалістю 10 днів.

Правовою підставою для проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем визначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а саме: фактична перевірка проводиться у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Пунктом 81.1 ст.81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У даному випадку, фактична перевірка була проведена посадовими особами відповідача на підставі направлень на перевірку від 27.03.2023 №1035/23-00-09-01-15 та від 27.03.2023 №1036/23-00-09-01-15, на копіях яких, наданих відповідачем, міститься власноручний підпис продавця ОСОБА_2 про те, що 29.03.2023 о 10 год. 25 хв. їй були пред`явлені службові посвідчення посадових осіб відповідача, направлення на проведення перевірки та вручено копію наказу від 24.03.2023 №548-п.

Посилання скаржника на неправильне зазначення прізвища позивача, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом під час складання наказу про проведення перевірки від 24.03.2023 №548-п та акта перевірки було допущено описку в прізвищі позивача, а саме зазначено ФОП ОСОБА_7 , а повинно бути зазначено ФОП ОСОБА_1 .

Разом з тим, враховуючи, що у наказі про проведення перевірки від 24.03.2023 №548-п, так і у акті перевірки зазначені РНОКПП НОМЕР_1 та місце фактичного провадження діяльності, що дозволяє ідентифікувати у повному обсязі позивача, тому зазначені недоліки є формальними та жодним чином не впливають на встановлені порушення під час проведеної фактичної перевірки і не є підставою для скасування податкових повідомлень - рішень.

Щодо доводів апелянта про те, що наказ на перевірку, направлення на перевірку та службові посвідчення посадових осіб не були вручені ФОП ОСОБА_1 , то згідно абз. 7 п. 81.1 ст. 81 ПК України при пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Оскільки документи, які дають право на проведення перевірки, вручені продавцю ОСОБА_2 , порушення в цій частині відсутні.

Враховуючи вищевикладене, посадові особи ГУ ДПС у Черкаській області під час проведення фактичної перевірки позивача діяли у відповідності з Податковим кодексом України, тому такі дії є законними, а отже позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо організації та проведення фактичної перевірки позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Щодо податкових повідомлень-рішень, винесених за наслідками проведення перевірки податковим органом, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до даних «Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» позивач здійснював реалізацію алкогольних напоїв під час дії заборони на реалізацію алкогольних напоїв на території Черкаської області, встановленої наказом Черкаської обласної військової адміністрації від № 16, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) фіскальний номер 3000750281 24.11.2022 о 08:22:36 реалізовано пляшку пива «Зіберт» 2,0 л за ціною 69,00 грн (фіскальний чек №7657); за адресою: АДРЕСА_1 через РРО фіскальний номер 3000792209 реалізовано пиво «Львівське світле» 2,4 л за ціною 71,50 грн (фіскальний чек № 7029 від 29.11.2022 о 09:41:56 на суму 286,00 грн та фіскальний чек № 7036 від о 09:29:42 на суму 143,00 грн.

На підтвердження вказаних порушень позивачем було надано копії фіскальних чеків № 7657, №7029 та №7036.

Внаслідок вказаного, за результатами розгляду матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2023 № 3863/23-00-09-01-11, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення вимог частини дев`ятої статті 15-3 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, а саме: за реалізацію алкогольних напоїв в час доби, на яку міською радою встановлено заборону щодо продажу алкогольних напоїв, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 6 800,00 грн.

Заперечуючи проти зазначених порушень позивач стверджує, що з незалежних від позивача форс-мажорних обставин (запровадження військового стану в Україні та відключення магазину від мережі електричної енергії внаслідок ракетних атак країни-агресора) продаж алкогольних напоїв відбувався в інший час від фактичного проведення розрахункової операції через РРО, що підтверджується поясненнями продавця ОСОБА_2 , довідкою виконавчого комітету Вознесенської сільської ради від 18.05.2023 №292, довідкою виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради від 18.05.2023 №380/02-04, а також листом Золотоніського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» від 17.05.2023 №89.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

Згідно з частиною дев`ятою статті 15-3 Закону № 481/95 сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.

Відповідно до частин першої-другої статті 17 Закону № 481/95 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 гривень; порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6 800 грн (абзаци 5, 9 частини другої статті 17 Закону № 481/95).

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України (частина четверта статті 17 Закону № 481/95).

Отже, Закон № 481/95 забороняє здійснювати продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у визначений рішенням сільської, селищної та міської ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці час доби. У разі здійснення зазначеної діяльності до суб`єкта господарювання застосовується відповідна відповідальність.

При цьому, виходячи зі змісту наведених положень законодавства, визначальним для вирішення питання застосування до суб`єкта господарювання фінансових санкцій є саме факт реалізації алкогольних напоїв у заборонений час доби.

Так, згідно наказу Черкаської обласної військової адміністрації від 31.10.2022 №16 з 31.10.2022 з 21 год 00 хв до 10 год 00 хв на період дії воєнного стану торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі (за винятком лікарських засобів, дозволених до застосування та включених до Державного реєстру лікарських засобів, та дезінфекційних засобів) на території Черкаської області та в м. Черкаси заборонено, проте позивач вважає, що Закон №481/95-ВР передбачає відповідальність за порушення заборони на торгівлю алкогольними напоями, встановлену органами місцевого самоврядування на підставі п. 44-1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а не наказами військових адміністрацій.

При цьому, на виконання Закону України від 12.05.2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII), відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №68/2022, для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено військові адміністрації, у зв`язку з чим, зокрема, Черкаська обласна державна адміністрація та голова цієї адміністрації набули статусу відповідної військової адміністрації та начальника цієї військової адміністрації.

Частиною восьмою статті 4 Закону №389-VIII визначено, що військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дві воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Згідно п. 11 частини третьої статті 15 Закону №389-VIII обласна військова адміністрація здійснює на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, зокрема, щодо прийняття рішень про заборону торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.

За правилами п. 8 частини шостої статті 15 Закону №389-VIII начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад).

Отже, наказ Черкаської обласної військової адміністрації від 31.10.2022 №16 має такий же юридичний статус, як і рішення органу місцевого самоврядування, тому у разі його порушення наступає відповідальність, передбачена Законом №481/95-ВР.

У даному випадку, у силу вимог статті 3 та статті 5 Закону №265 суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій, а на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проводити розрахункові операції з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки.

Отже, у разі відсутності електроенергії позивач зобов`язаний був здійснювати розрахункові операції із застосуванням розрахункової книжки, яка є належним доказом її здійснення, або не здійснювати продаж алкогольних напоїв.

Водночас, продаж алкогольних напоїв у інший час, ніж зазначений у «Системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій», а саме: 24.11.2022 о 08:22:36, 29.11.2022 о 09:41:56 та 30.11.2022 о 09:29:42, та фіскальних чеках № 7657, №7029 та №7036, позивачем не доведено.

Письмові пояснення продавця ОСОБА_2 , не підтверджують ту обставину, що продаж товару здійснено напередодні наприкінці робочої зміни і в цей час електроенергія була відсутня, оскільки остання є зацікавленою особою, так як працює у позивача.

Посилання скаржника на довідку виконавчого комітету Вознесенської сільської ради від 18.05.2023 №292, довідку виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради від 18.05.2023 №380/02-04 та лист Золотоніського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» від 17.05.2023 №89, як на підставу відсутності виявлених порушень під час проведення перевірки, то такі докази не містять інформацію про відключення електроенергії саме 23.11.2022, 28.11.2022 та 29.11.2022, як про це зазначає ОСОБА_2 .

Таким чином, колегія суддів вважає вірний висновок суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення від 03.05.2023 №3863/23-00-09-01-11.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 03.05.2023 №3860/23-00-09-01-11 за порушення позивачем постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до статті 1 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за І літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

При цьому, мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - це ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки. Тобто мінімальні роздрібні ціни визначаються на одиницю продукції, тобто на пляшку, а не на об`єм продукції літри.

У свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України № 957 від 30.10.2008 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (зі змінами та доповненнями) встановлено розмір мінімальних роздрібних цін на горілку за 1 літр 100-відсоткового спирту в розмірі 447 грн.

З огляду на вказані норми, при розрахунку мінімальної роздрібної ціни на одиницю продукції - горілки 0,7л. 38% об. - мінімальна роздрібна ціна на горілку 0,7л. становить - 125,16 грн.

У силу вимог абзацу 12 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Зміст вказаної норми свідчить, що законодавцем визначена міра відповідальності у вигляді штрафу саме за оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої на такі вироби.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було реалізовано алкогольний напій Статус 0,7, код 2208601100 по ціні 1,31 грн, у той же час мінімальна ціна згідно постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 становить 125,16 грн.

Разом з тим, позивач вважає, що продаж алкогольного напою було вчинено за 131 грн, а сума 1,31 грн відображена у фіскальному чеку помилково.

Як на підставу продажу алкогольного напою за ціною 131 грн. позивач послався на врахування вказаної ціни у податковій звітності, проте зазначені докази до суду не надав.

Посилання скаржника на письмові пояснення ОСОБА_4 , наданих адвокату Пилипенку Р.Б. 12.07.2023, згідно яких останній 04.12.2021 купив у магазині у продавця ОСОБА_2 пляшку горілки Статус за ціною 130 грн, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відсутні інші докази, які б підтверджували, що саме ОСОБА_4 придбав вказаний алкогольний напій.

До того ж, з моменту реалізації пройшло майже півтора року, що викликає у суду обгрунтований сумнів щодо того, що ОСОБА_4 достеменно пам`ятає саме цей факт купівлі горілки Статус у магазині позивача, що також ставить під сумнів пояснення продавця ОСОБА_8 , яка є зацікавленою особою, про те, що вона продала пляшку горілки саме ОСОБА_4 ..

Щодо пояснень продавця ОСОБА_8 , наданих адвокату Пилипенку Р.Б. 12.07.2023, у яких остання зазначила про можливий раптовий збій у роботі касового апарату, який вона не помітила та не виправила помилку, слід звернути увагу на те, що доказів раптового збою у роботі РРО позивачем не надано, а у фіскальному чеку №5139 від 04.12.2021, чітко визначено суму 1,31 грн.

Доводи скаржника щодо не направлення на його адресу судових повісток про виклик у судове засідання суд апеляційної інстанції відхидяє, враховуючи таке.

Так, частиною першою статті 11 КАС України встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Згідно частиною третьою статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Отже, процесуальним законодавством передбачено обов`язок суду належним чином повідомити сторін та інших осіб які беруть участь у справі, не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено проводити розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).

Вказана ухвала була надіслана на адресу позивача супровідним листом від 22.08.2023 та отримана останнім 01 вересня 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 39).

До того ж, позивач скористався своїм правом на надання відповіді на відзив.

При цьому, ухвалою від 01.03.2024 судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик та допит в якості свідків.

Зазначені обставини свідчать про те, що при ухваленні рішення від 01 березня 2024 року судом першої інстанції не було порушено вимоги процесуального права, що не позбавило позивача можливості брати участь у розгляді справи у суді першої інстанції, подавати докази, пояснення, заяви та клопотання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко