КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 року № 640/19884/22

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентоофіс» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентоофіс» звернуся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.10.2022 № UA100380/2022/00075/2.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що з метою митного оформлення товару Київській митниці уповноваженим представником позивача було подано митну декларацію від 17.10.2022 № UA100380/2022/312578 (довідковий номер 1657).

Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Також стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів - резервного методу.

На переконання позивача, відповідачем неправомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів, якими скориговано заявлену позивачем митну вартість товару, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.

Окружним адміністративним судом м. Києва 29.11.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Відповідач позов не визнав та 06.12.2022 подав відзив, виклавши у ньому обставини прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, правомірність яких оспорюється позивачем.

Додатково зазначив, що: позивачем не надано на вимогу митного органу проформу-інвойс для перевірки числових значень митної вартості товару; подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, а тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 прийнято до провадження адміністративну справу №640/19884/22 та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що висновок про те, що проформа-інвойс не могла містити жодної інформації, додаткової до наявної у наданих відповідачу документах, посилався на норму статті 53 Митного кодексу України (далі МК України) та вказував, що надав у пакеті документів рахунки-фактури (інвойси) від 22.08.2022 №№та MIUA20220713, товаросупровідні документи, зокрема, коносаменти від 22.08.2022 №№та CLOMMYGN220811, а також міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) від 12.10.2022 №№ 2 та 3.

Зазначив, що відповідачем залишено без уваги довід позову стосовно відсутності в оскаржуваному рішенні будь-яких пояснень щодо питань, з`ясування яких мав забезпечити відсутній проформа-інвойс за наявності наданих відповідачу документів.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (ідентифікаційний номер 33540678, місцезнаходження: вул. Євгена Чикаленка, буд. 23-А, м. Київ, 01024) 28.04.2005 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 02.05.2022 між компанією BAISHENG (MYANMAR) INDUSTRY CO., LTD (Hong Cong, KHP) та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (Україна) укладено зовнішньоекономічний контракт № 1-RHKRII, за умовами якого продавець продає, а покупець (позивач) купує спортивне обладнання, фітнес-аксесуари, спортивний одяг, взуття та аксесуари і оплачує за нього на умовах і відповідно до правил Інкотермс 2010.

На виконання вказаного контракту на митну територію України на адресу позивача надійшов відправлений з М?янми вантаж, який складався з взуття на підошві з гуми або пластмаси та з верхом з текстильних матеріалів: черевики жіночі, чоловічі та дитячі (далі - товар 1); взуття спортивного на підошві з гуми з верхом з текстильних матеріалів, призначеного для гри в футбол в залі або для повсякденного використання: кросівки чоловічі та жіночі (далі - товар 2); взуття на підошві з пластмаси: з пластмасовим верхом, що закриває щиколотку: черевики дівчачі.

Згідно з інвойсами від 22.08.2022 № MIUA20220615 та № MIUA20220713 загальна вартість товару складала 28 697,6 доларів США.

З метою митного оформлення товару Київській митниці уповноваженим представником позивача було подано митну декларацію від 17.10.2022 № UA100380/2022/312578 (довідковий номер 1657), та додані до неї наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 22.08.2022 № MIUA20220615, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 22.08.2022 № MIUA20220713, коносамент (Bill of lading) від 22.08.2022 № CLOMMYGN220810, коносамент (Bill of lading) від 22.08.2022 № CLOMMYGN220811, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 12.10.2022 № 2, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 12.10.2022 № 3, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 02.09.2022 № 341523683490, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 02.09.2022 № 745515523138, довідка про транспортні витрати від 11.10.2022 № 01-03/-111, довідка про транспортні витрати від 03.10.2022 № 01-03/-176, довідка про транспортні витрати від 12.10.2022 б/н, рахунок на оплату транспортних послуг від 03.10.2022 № 3578, рахунок на оплату транспортних послуг від 11.10.2022 № 1093, прайс лист від 01.04.2022 б/н, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, що декларуються від 02.05.2022 № 1-RHKRII, договір (контракт) про перевезення від 01.07.2021 № 010721-86.

У графі 12 вказаної вище митної декларації була заявлена митна вартість товару 1 393 153,28 грн.

Проте надані декларантом документи відповідач не визнав достатніми для підтвердження митної вартості товару, і в електронному повідомленні декларанту з посиланням на ч. 2 та 3 ст. 53, ст. 54, 57 МК України попросив надати додаткові документи.

У відповідь на вимогу про надання документів листом від 18.10.2022 позивач повідомив відповідача про надання усіх необхідних для підтвердження митної вартості документів за переліком, що наведено вище.

Однак 18.10.2022 відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2022/000075/2, в якому зазначено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, ще-була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів неможливо застосувати через відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

Натомість, у відповідача наявна інформація, що є підставою для застосування другорядного методу 2г - резервного методу.

Джерелом інформації, яким користувався відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару 1, була митна декларація віл 09.02.2022 № UA100060/2022/002572 (вартість товару 2 згідно з джерелом інформації - 15,23 USD/пара), товару 2 - митна декларація від 06.09.2022 N№ UA 100100/2022/35654 (вартість товару 70 згідно з джерелом інформації - 15,31 USD/пара). вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Претензії до наданих документів в оскаржуваному рішенні відповідач виклав у чотирьох пунктах графи 33 оскаржуваного рішення.

Відповідно до граф 28 та 30 оскаржуваного рішення заявлену декларантом митну вартість товару 1 у розмірі 15 894,94 доларів США відповідачем збільшено до 19 494,4 доларів США, товару 2 у розмірі 6 283,6 доларів США - до 9 186 доларів США за курсом НБУ на день прийняття цього рішення.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що, за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією від 17.10.2022 №UA100380/2022/312578 встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

1) у Контракті від 02.05.2022 №1-RHKRII не зазначено торгівельну марку для врахування складової митної вартості на ліцензійні платежі.

2) відповідно до п. 2 Контракту при здійсненні поставки товар супроводжується оригіналами документів: - проформа-інвойс; - інвойс (з вказаною країною походження товару); - пакувальний лист; - BL чи СМR в залежності від виду поставки; Проформу-інвойс до митного оформлення не подано.

3) відповідно до п. 5 Контракту товар постачається за 100% передоплатою вартості , зазначеної у проформі-інвойсі або рахунку-фактурі до відвантаження товару, або відтермінування оплати 60 днів від дати випуску коносаменту на партію товарів. Проте до митного оформлення не надано проформу-інвойс та банківських платіжних документів стосовно оплати товару, які здійснені за даними умовами.

4) відповідно до п. 2 Контракту умови поставки FOB YANGON. Згідно положень Інкотермс - 2010, за умовами терміну FOB на покупця покладається обов`язок укласти та сплатити договір морського перевезення. Декларантом для підтвердження витрат надано довідки про вартість транспортування від 11.10.2022 № 01-03/-111 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч, Ді», від 03.10.2022 № 01-03/-176 ТОВ «Хілдом Логістик» та довідку ТОВ «НАВІС ГРУП» від 12.10.2022 №б/н. У графу 44 митної декларації внесено інформацію щодо транспортно-експедиційного договору від 01.07.2021 № 010721-86 з ТОВ «Хілдом Логістик». Згідно СМR від 12.10.2022 № 1, 2 перевезення товарів здійснює ФОП ОСОБА_1 . Декларантом не надано документів, визначених законодавством України, згідно яких між замовником та виконавцем погоджено витрати, пов`язані з транспортуванням вантажу.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до п. 21 ст. 4 МК України митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

Згідно п. 23 ст. 4 МК України митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За п. 5 ст. 4 МК України випуск товарів - це надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.2 ст.51 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: (1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; (2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; (3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право зокрема (1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; ... (4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів; ... (6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; ... (8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з ч. 8 ст. 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

-декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

-рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі - продажу);

-якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

-за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

-ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

-якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

-договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

-рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

-виписку з бухгалтерської документації;

-ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

-копію митної декларації країни відправлення;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

-виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

-довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

-розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) - основний метод - щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

-невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

-неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

-невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

-надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема:

-обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

-наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

-вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

-обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України).

Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частинами 1, 2, 5-8 та 10 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Дослідивши оскаржуване рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.10.2022 № UA100380/2022/00075/2, суд встановив, що воно не містить зазначення конкретної складової митної вартості товарів, яка не була підтверджена позивачем під час декларування, що вказує на необ`єктивність висновків митного органу про неможливість підтвердження митної вартості відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, згідно з якою метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Щодо доводів відповідача про відсутність в наданих декларантом документах відомостей про торгівельну марку для врахування складової митної вартості на ліцензійні платежі суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України ліцензійний договір - це договір передачі права використання щодо об`єкта інтелектуальної власності.

Отже, контракт купівлі-продажу товарів може містити інформацію, на відсутність якої в оскаржуваному рішенні вказав відповідач, тоді, коли предмет купівлі-продажу містить об`єкт права інтелектуальної власності.

Згідно з пунктом 3 Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 446, сума роялті та інших ліцензійних платежів під час визначення митної вартості оцінюваних товарів включається до ціни за таких умов: роялті та інші ліцензійні платежі стосуються оцінюваних товарів; покупець повинен сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі прямо чи опосередковано, що є умовою продажу оцінюваних товарів незалежно від того чи закріплена така умова в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів; сума роялті та інших ліцензійних платежів не включена до ціни.

При цьому, відповідач не вказує, які саме документи мали містити інформацію про наявність/відсутність ліцензійних платежів та не посилається на наявність умов включення в цьому випадку сум ліцензійних платежів до ціни товарів під час визначення їх митної вартості, встановлених Порядком включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 446.

Щодо доводів відповідача, що неподання до митного оформлення проформа-інвойсу суд зазначає наступне.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 08.08.2023 у справі № 810/692/17, а саме: «відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Оскільки задекларований позивачем товар є об`єктом купівлі-продажу (про що безпосередньо свідчать надані до митного оформлення банківські платіжні документи), і позивач надав до митного оформлення комерційний рахунок фактуру, то у відповідача не було підстав для витребування та оцінки проформи інвойса».

Також, Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше.

Окрім цього, Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

У постанові від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16 Верховний Суд назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 809/1838/15, вказавши, що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У справі № 820/263/17 Верховний Суд наголосив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою.

Отже, митні органи можуть здійснювати витребування лише конкретних документів (що дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості) для підтвердження митної вартості товарів лише у разі наявності обґрунтованих сумнівів у правдивості поданих відомостей і при цьому визначати конкретний перелік обставин, що є причиною для сумнівів у таких справах.

Однак, витребовуючи додаткові документи, відповідач не пояснив, які складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та як додаткові документи мають підтвердити той чи інший показник.

Отже, відсутність в електронних повідомленнях декларанту належного обґрунтування відповідачем причин та суті запиту додаткових документів свідчить про порушення відповідачем вимог МК України, що регламентують процедуру контролю правильності визначення митної вартості.

З урахуванням наведеного вже правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 810/692/17, суд зауважує, що у міжнародній комерційній практиці інвойс (рахунок-фактура) - документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача. Виписка інвойсу свідчить про те, що (крім випадків, коли постачання здійснюється по передоплаті) у покупця з`являється обов`язок оплати товару відповідно до зазначених умовами, а також про те, що товар відвантажено відповідно до умов поставки.

Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

З урахуванням викладеного та з огляду на надання відповідачу рахунків-фактур (інвойсів) від 22.08.2022 N2N2MIUA20220615 та MIUA20220713, товаросупровідних документів, зокрема, коносаментів (Bill of lading) від 22.08.2022 N2N2 CLOMMYGN220810 та CLOMMYGN220811, а також міжнародних товарно транспортних накладних (CMR) від 12.10.2022 N2N2 2, а також враховуючи, що задекларований позивачем товар є об`єктом купівлі-продажу у відповідача не було підстав для витребування та оцінки проформи інвойса.

Щодо тверджень відповідача про відсутність в пакетах наданих документів банківського платіжного документу, що свідчив би про оплату товару зі 100% передплатою суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 4 та 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду в постанові від 10 листопада 2020 року у справі №280/1746/19, згідно з яким у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Суд відхиляє посилання відповідача в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення на те, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідки про вартість транспортування від 11.10.2022 № 01-03/-111 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч, Ді», від 03.10.2022 № 01-03/-176 ТОВ «Хілдом Логістик» та довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІС ГРУП» від 12.10.2022 №б/н., в той час як графа 44 митної декларації містить інформацію щодо транспортно-експедиційного договору від 01.07.2021 № 010721-86 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хілдом Логістик», а згідно СМR від 12.10.2022 № 1, 2 перевезення товарів здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .

В цьому контексті суд враховує доводи позивача про те, що з огляду на маршрут переміщення товару, обумовлений війною, в забезпечення транспортування товару різними видами транспорту з М`янми до Європейського Союзу, а потім в Україну позивач користується послугами не одного перевізника, що є його незаперечним правом.

Зазначене пояснює надання відповідачу рахунків-фактур щодо транспортно-експедиційних послуг та довідок про транспортні витрати, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАВІС ГРУП».

Щодо відсутності в пакеті документів договору про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеного позивачем з ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді», то посилання на цей договір від 01.03.2022 № 010322-05 містить рахунок на оплату транспортних послуг від 03.06.2022 № 382.

В той же час відповідач у повідомленнях про витребовування додаткових документів не обґрунтовував як за наявності відповідних рахунків-фактур та довідок про транспортні витрати договори про надання транспортно-експедиційних послуг можуть вплинути на результат визначення митної вартості товарів та здійснення контролю його правильності, копій відповідних договорів не витребовував.

Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що декларантом не підтверджено відомості щодо складових митної вартості товарів на транспортування, оскільки наданий додатково прайс-лист від 01.04.2022 № б/н не містить опису торгівельної марки товарів, яких стосується.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу контролюючого органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Буквальний зміст наведеної норми свідчить, що до контролюючого органу в якості додаткового документу для підтвердження заявленої митної вартості подаються прейскуранти (прайс-листи) саме від виробника товару, який оцінюється. У першу чергу, при розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Відповідно до загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду, що міститься в постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 прайс-лист, по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, а по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість відомостей у прайс-листі, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Натомість, виконуючи вимогу митного органу, позивачем, було надано прайс-лист виробника товару від 01.04.2022 б/н.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що висновок відповідача у цій частині є не об`єктивним, не обґрунтованим і суперечать матеріалам справи та положенням МК України.

Стосовно посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ суд зазначає наступне.

Вказані посилання є загально нормативними, ніким не оспорюються, проте, самі по собі вони не свідчать про наявність у митного органу підстав, передбачених частиною третьою статті 53 МК України для витребування документів.

Суд звертає увагу, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені у митному відношенні із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена, зокрема, в постанові від 31 березня 2020 року у справі №826/12344/15.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач послався на відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів за ціною договору, а також про складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що унеможливлює застосування визначених ст. 57 МК України методів визначення митної вартості 2а-2г., вказав на наявність інформації, що є підставою для застосування другорядного методу 2r (резервного).

Джерелом інформації, яким користувався відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару 1, ним зазначена митна декларація від 09.02.2022 № UA100060/2022/002572 (вартість товару 2 згідно з джерелом інформації-15,З USD/пapa), товару 2- митна декларація від 06.09.2022 № UA100100/2022/35654 (вартість товару 70 згідно з джерелом інформації - 15,31 USD/пapa).

Представником позивача у відповідь на адвокатський запит від Відповідача отримано лист від 25.10.2022 №2 7.8-4/28.13/8.19/16495 з копіями зазначених декларацій.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами поставки товару, якого стосується оскаржуване рішення, згідно з правилами Інкотермс 2010 визначено «FOB - YANGON, MYANMAR», що означає, що усі обв`язки щодо товару приймаються від продавця перевізником з моменту, як цей товар надійшов на борт судна в порту УANGON М`янми.

Згідно з інформацією графи 20 митної декларації від 09.02.2022 N2 UA100060/2022/002572 умовами поставки оформленого на її підставі товарів є «СІР UA Київ».

Згідно з правилами Інкотермс 2010 за умовами поставки СІР продавець оплачує витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення, в даному випадку до міста Київ. Крім того на продавця також покладається обов`язок щодо забезпечення страхування від ризиків втрати і ушкодження товару під час перевезення на користь покупця.

Згідно з інформацією графи 20 митної декларації від 06.09.2022 N2 UA100100/2022/35654 умовами поставки оформленого на її підставі товарів є «СРТ UA Київ».

Згідно з правилами Інкотермс 2010 за умовами поставки СРТ продавець оплачує витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в указане місце призначення, в даному випадку до міста Київ.

Таким чином умови поставки СІР та СРТ збільшують витрати продавця на доставку товару, які компенсуються ним за рахунок збільшення ціни товару.

Оскільки ціна товару є основою для розрахунку його митної вартості, порівняння митної вартості товарів, умови поставок яких в Україну принципово відрізняються, є неприпустимим.

На підставі визначеної Відповідачем джерелом інформація для товару 1 митної декларації від 09.02.2022 № UA100060/2022/002572, був задекларований товар 2: взуття з верхом з текстильних матеріалів на підошві з гуми або пластмаси - кросівки чоловічі, товаром 1, митну вартість якого Відповідачем скориговано, було взуття на підошві з гуми або пластмаси та з верхом з текстильних матеріалів: черевики жіночі, чоловічі та дитячі.

На підставі визначеної Відповідачем джерелом інформація для товару 2 митної декларації від 06.09.2022 № UA100100/2022/35654, був задекларований товар 70: взуття спортивне на підошві з гуми або пластмаси з верхом з текстильних матеріалів - спортивні кросівки.

Разом з цим товаром 2, митну вартість якого відповідачем скориговано, було взуття спортивне на підошві з гуми з верхом з текстильних матеріалів, призначене для гри в футбол в залі або для повсякденного використання: кросівки чоловічі та жіночі.

З огляду на викладене суд приходить до висновків про наявність обґрунтованих сумнів щодо правомірності порівняння товарів, описи яких мають суттєві відмінності.

В оскаржуваному рішенні відповідач не навів інформації з митних декларацій, які зазначено ним як підставу для коригування митної вартості, в обсязі, що дозволила б встановити, яким чином митна вартість належного позивачу товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що є порушенням частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові 27.06.2019 у справі № 803/667/17.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішень відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно з ч. 1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі

Усупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481, 00 грн. що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією № 214 від 14.11.2022.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2481, 00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України до судових витрат крім судового збору належать витрати, пов`язані з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження розміру вказаних судових витрат позивач надав до суду договір про надання правничої професійної (правової) допомоги вiд 12.07.2022 № 07/22/33540678, укладений з адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери», рахунок від 11.11.2022 №11-11 на 15 000 грн. за складання процесуальних документів та представництво в суді з питань оскарження рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.10.2022 № UA100380/2022/00075/2, платіжне доручення від 14.11.2022 № 213 про оплату 15000,00 грн. за надання правничої допомоги за зазначеним вище договором та рахунком.

За умовами зазначеного договору про надання правничої професійної (правової) допомоги адвокатське бюро «Олег Зудінов та партнери» взяло на себе зобов`язання надавати позивачу професійну правничу (правову) допомогу, що полягає у складанні процесуальних документів та представництві з питань, що пов`язані з оскарженням в судовому порядку рішень митних органів про коригування митної вартості товарів. У відповідності із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», сторони погодили, що за надання правової допомоги, клієнт сплачує бюро гонорар у фіксованих розмірах: в суді першої інстанції Клієнт сплачує Бюро гонорар у фіксованому розмірі, що дорівнює 15 000,00 грн. в суді апеляційної інстанції Клієнт сплачує Бюро гонорар у фіксованому розмірі, що дорівнює 10 000,00 грн.; в суді касаційної інстанції Клієнт сплачує Бюро гонорар у фіксованому розмірі, що дорівнює 5 000,00 грн. Розмір гонорару є незмінним. Фактичні витрати на відрядження, транспортні витрати, проживання в готелі, добові, поштові витрати, витрати на оплату судового збору, витрати на оплату послуг перекладачів та експертів тощо, пов`язані з предметом даного договору оплачуються клієнтом окремо. Також сторони домовились, що з урахуванням способу обчислення гонорару акти прийому-передачі правової допомоги (виконаних робіт) ними не складаються, а належним підтвердженням надання передбаченої цим договором допомоги є матеріали відповідної судової справи.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права

З огляду на зазначене, суд вважає доведеним позивачем належними доказами, що ним понесені у цій справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду, сформульований в пункті 36 постанови від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, згідно з яким з огляду на положення частини сьомої статті 134 КАС України саме відповідач у випадку заперечення ним зазначеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Проте, відповідачем не було подано заперечення щодо розміру витрат позивача на правову допомогу та доказів, які б спростували відповідний розмір.

Ураховуючи вищевикладене, оцінка витрат на професійну правничу допомогу на предмет співмірності судом не здійснюється, а тому витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці.

Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з Київської митниці на користь позивача складає 17 481,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.10.2022 № UA100380/2022/00075/2.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (ідентифікаційний код: 33540678, вул. Чикаленка Євгена, буд.23-А, м. Київ, 01024) судові витрати у сумі 17481,00 грн. (сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43997555, бульвар Гавела Вацлава, 8-А, м. Київ, 03124).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.