П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року

м. Київ

Справа № 990SCGC/9/24

Провадження № 11-78сап24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Н. П.,

скаржниці ОСОБА_1 ,

представника скаржниці - адвоката Кравця Р. Ю.,

представника Вищої ради правосуддя Ізвєкова К. В.,

розглянула в судовому засіданні у режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович, на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 19 березня 2024 року № 794/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24, і

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. 16 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 19 березня 2024 року № 794/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15- 24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 » (далі - Спірне рішення).

2. Цим рішенням ВРП погодилася з висновками її Третьої Дисциплінарної палати про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402?VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), а саме безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

3. Спірним рішенням суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

4. ОСОБА_1 вважає рішення ВРП та її Третьої Дисциплінарної палати протиправними, необґрунтованими і такими, що не містять посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, якими відповідач обґрунтував викладені у спірному рішенні висновки.

5. Вказує на те, що ВРП не пересвідчилася у дійсності підпису особи, яка подала скаргу.

6. Наводить доводи стосовного безпідставності притягнення її до відповідальності, оскільки визначальним фактором для встановлення дисциплінарним органом наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, є саме безпідставне недотримання строків розгляду заяви, скарги чи справи. Виявлення лише факту недотримання передбачених законом строків та невчасності дій не є безумовним свідченням наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

7. Зазначає, що в аналогічній ситуації ВРП у рішенні від 16 червня 2021 року № 1361/1дп/15-21 дійшла висновку про відсутність безпідставного недотримання строків розгляду заяви, скарги чи справи.

8. З наведенням відповідних аргументів ОСОБА_1 твердить, що розгляд справи, порушення строків розгляду якої їй ставиться в провину, відкладався з поважних причин.

9. Ідеться у скарзі й про те, що ОСОБА_1 не була забезпечена секретарем судового засідання, хоча й вживала для цього усіх можливих заходів.

10. Також скаржниця зазначає, що безпідставне незабезпечення її секретарем судового засідання, надання негативної характеристики можуть свідчити про прояви мобінгу, тобто умисного групового створення в суді, де вона працює, напруженої, ворожої, образливої атмосфери з метою примушування її до зміни місця роботи, що мала врахувати ВРП, проте не зробила цього.

11. Наголошує ОСОБА_1 й на тому, що ВРП не було доведено наявності такої кваліфікуючої ознаки складу дисциплінарного проступку, як безпідставність, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, що унеможливлює притягнення судді до відповідальності.

12. Крім того, скаржниця зауважує, що розгляд цивільної справи, порушення строків розгляду якої ставиться їй у провину, завершився тим, що було встановлено відсутність підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах. У зв`язку із цим вважає, що розгляд цієї справи з недотриманням установленого законом строку не порушив прав сторін, а відповідно й не було підстав застосовувати дисциплінарне стягнення.

13. Також у скарзі йдеться про те, що ВРП усупереч вимогам глави 13 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), щодо попередньої перевірки дисциплінарної скарги не перевірила її на відповідність вимогам статті 107 Закону № 1402-VIII щодо наявності дійсного підпису скаржника, не склала висновку про наявність сумнівів у підписанні скарги, як наслідок не вирішила питання про залишення дисциплінарної скарги без розгляду та повернення її скаржнику відповідно до вимог статті 44 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ).

Рух скарги

14. 19 квітня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла скарга ОСОБА_1 , подана через її представника - адвоката Кравця Р. Ю., на Спірне рішення.

15. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 квітня 2024 року відкрила провадження за цією скаргою.

16. Ухвалою від 24 травня 2024 року суддя Великої Палати Верховного Суду Кривенда О. В. призначив справу за цією скаргою до розгляду в судовому засіданні.

Позиція ВРП

17. У відзиві на скаргу ВРП зазначає про відсутність передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIII підстав, з яких її рішення, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути скасоване. Вважає доводи скаржниці щодо порушення її прав під час прийняття Спірного рішення необґрунтованими, оскільки ВРП у межах повноважень надала правову оцінку обставинам наявності або відсутності у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

18. ВРП наголошує на тому, що суддя ОСОБА_1 постановила розглядати справу № 486/1858/20 за правилами спрощеного позовного провадження. З дня відкриття провадження у цій справі (16 грудня 2020 року) до дня задоволення суддею ОСОБА_1 заявленого самовідводу (17 січня 2022 року) минув понад 1 рік. Судові засідання у справі призначалися сім разів із тривалими проміжками (11 січня, 22 лютого, 24 березня, 22 червня, 13 вересня, 22 жовтня 2021 року, 17 січня 2022 року). При цьому після 11 місяців перебування справи у провадженні ОСОБА_1 постановила ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, яка в подальшому була скасована судом апеляційної інстанції.

19. ВРП вважає безпідставними посилання судді ОСОБА_1 на відсутність у неї як судді під час здійснення правосуддя секретаря судового засідання, оскільки ця обставина не звільняє суддю від обов`язку, передбаченого пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

20. Щодо доводів про наявність сумнівів у достовірності підпису ОСОБА_2 у дисциплінарній скарзі ВРП наголошує, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку. Така правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 січня 2019 року (провадження № 11-864сап18), 12 грудня 2019 року (провадження № 11?788сап19).

21. Посилається на те, що ініціатива осіб, які мають право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку, є не єдиним джерелом інформації, оскільки дисциплінарна справа може бути порушена за власною ініціативою дисциплінарним органом (частина десята статті 49 Закону № 1798-VІІІ).

22. Зауважує, що вимоги щодо зазначення у скарзі інформації, яка дозволяє ідентифікувати скаржника, та заборона розгляду анонімних скарг передбачені законом з метою дисциплінування осіб, які звертаються зі скаргами, забезпечення добросовісності звернень та можливості притягнення таких осіб до відповідальності за надання недостовірної або завідомо неправдивої інформації щодо дій судді.

23. На час порушення дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_2 форма і зміст цієї скарги відповідали вимогам закону.

24. Йдеться у відзиві й про те, що ВРП дійшла обґрунтованого висновку про застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, що є пропорційним вчиненому внаслідок недбалості дисциплінарному проступку.

25. ВРП просить відмовити в задоволенні скарги.

Встановлені обставини справи

26. ОСОБА_1 . Указом Президента України від 11 листопада 2003 року № 1286/2003 призначена на посаду судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області строком на п`ять років.

27. Постановою Верховної Ради України від 08 жовтня 2009 року № 1633-VІ ОСОБА_1 обрана на посаду судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області безстроково.

28. 21 липня 2021 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_2 на дії судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 під час розгляду справи № 486/1858/20. Скаржник стверджував, що суддя ОСОБА_1 не вживає заходів щодо розгляду зазначеної справи протягом строку, установленого законом, і просив застосувати відповідні заходи реагування.

29. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 січня 2024 року № 21/3дп/15-24 стосовно ОСОБА_1 відкрито дисциплінарну справу з підстав можливої наявності в діях цієї судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).

30. Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено таке.

31. 27 листопада 2020 року до провадження судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 надійшла справа № 486/1858/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Южноукраїнський відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення від сплати заборгованості по аліментах.

32. Суддя ОСОБА_1 ухвалою від 16 грудня 2020 року відкрила провадження у вказаній справі та постановила розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання було призначено на 11 січня 2021 року.

33. Відповідно до довідки про рух справи № 486/1858/20, яку надав Южноукраїнський міський суд Миколаївської області, 11 січня 2021 року розгляд справи відкладено.

34. У наступному судовому засіданні, яке відбулось 22 лютого 2021 року, оголошено перерву до 24 березня 2021 року у зв`язку з необхідністю надання учасниками справи відповідних довідок.

35. 24 березня 2021 року справу розглянуто не було у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді ОСОБА_1 (з 16 березня до 21 травня 2021 року).

36. 22 червня 2021 року розгляд справи відкладено у зв`язку з тим, що суддю ОСОБА_1 не забезпечено секретарем судового засідання.

37. 13 вересня 2021 року справа не розглядалася у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді ОСОБА_1 (з 13 до 24 вересня 2021 року).

38. 22 жовтня 2021 року в судовому засіданні суддя ОСОБА_1 постановила ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду у зв`язку з тим, що позов подав неналежний позивач.

39. 14 грудня 2021 року постановою Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - Пінчукової Л. Л. задоволено, ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2021 року скасовано, справу скеровано до суду першої інстанції для продовження розгляду. 20 грудня 2021 року справу № 486/1858/20 повернуто до суду першої інстанції та передано до провадження судді ОСОБА_1

40. 17 січня 2022 року суддя ОСОБА_1 постановила ухвалу про самовідвід.

41. 28 січня 2022 року справу № 486/1858/20 передано до канцелярії суду для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Короткий зміст рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП

42. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24 суддю Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

43. Ухвалюючи таке рішення, Третя Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що з дня відкриття провадження у справі № 486/1858/20 (16 грудня 2020 року) до дня задоволення суддею ОСОБА_1 заявленого самовідводу (17 січня 2022 року) минув понад 1 рік. Судові засідання у справі призначалися сім разів із тривалими часовими проміжками (11 січня, 22 лютого, 24 березня, 22 червня, 13 вересня, 22 жовтня 2021 року, 17 січня 2022 року). Водночас після 11 місяців перебування справи № 486/1858/20 у її провадженні суддя ОСОБА_1 постановила ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду (позов подав неналежний позивач), зазначену ухвалу скасував суд апеляційної інстанції.

44. Отже, як зазначила Третя Дисциплінарна палата ВРП, суддя ОСОБА_1 порушила встановлені статтею 275 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) строки розгляду справи № 486/1858/20.

45. Третя Дисциплінарна палата ВРП проаналізувала інформацію щодо навантаження судді ОСОБА_1 за період з листопада 2020 року до липня 2022 року та дійшла висновку про те, що зазначена інформація не свідчить про його надмірність.

46. Також Третя Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що предметом спору у справі № 486/1858/20 є звільнення від сплати заборгованості по аліментах. Справа належить до категорії «Спори, що виникають із сімейних правовідносин: про стягнення аліментів», яка відповідно до Рекомендованих показників середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями, затверджених рішенням Ради суддів України від 9 червня 2016 року № 46, має коефіцієнт складності 0,52, а середні витрати часу, необхідні для її розгляду, - 2 години.

47. Ураховуючи встановлені під час дисциплінарного провадження обставини, зокрема інформацію про рух справи № 486/1858/20, тривалість її розгляду та коефіцієнт складності, а також помірне навантаження судді ОСОБА_1 , Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що дії судді містять склад дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).

48. Визначаючи характер дисциплінарного проступку, Третя Дисциплінарна палата ВРП вказала, що в діях судді не встановлено умислу, дисциплінарний проступок суддя ОСОБА_1 вчинила внаслідок недбалості.

49. Водночас Третя Дисциплінарна палата ВРП врахувала, що ОСОБА_1 раніше притягалася до дисциплінарної відповідальності. Так, рішенням ВРП від 26 лютого 2019 року № 596/0/15-19 рішення її Першої Дисциплінарної палати від 28 вересня 2018 року № 3023/1дп/15-18 змінено та застосовано до судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики та застосування норм кримінального процесуального законодавства та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

50. Третя Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що у цьому конкретному випадку застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади за вчинення дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, не відповідатиме принципу пропорційності.

51. Дії судді ОСОБА_1 кваліфіковано за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, що з огляду на те, що поведінка судді не має умисного характеру, не порочить звання судді та не підриває авторитету правосуддя, не могло бути визнано істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді.

52. Отже, визначаючи вид стягнення, Третя Дисциплінарна палата ВРП взяла до уваги обставини та характер дисциплінарного проступку, його наслідки, наявність непогашеного дисциплінарного стягнення на час вчинення дисциплінарного проступку та дійшла висновку про те, що пропорційним є застосування до судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Короткий зміст рішення ВРП

53. ВРП за наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 » залишила це рішення без змін.

54. Як зазначила у Спірному рішенні ВРП, під час розгляду дисциплінарної справи оцінювались показники щодо навантаження, кількісний та якісний показники розгляду справ в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області за період з 2020 року до першого півріччя 2021 року, зокрема, судді ОСОБА_1 . Крім того, Третя Дисциплінарна палата ВРП взяла до уваги інформацію щодо загального навантаження судді ОСОБА_1 за період з листопада 2020 року до липня 2022 року і ця інформація не свідчила про його надмірність.

55. За результатами порівняння середнього навантаження одного судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області із середнім навантаженням суддів в інших районах Миколаївської області встановлено, що судове навантаження в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області у 2021 році не було найвищим у Миколаївській області. Воно також було нижчим, ніж середньому по Україні в загальних судах (383 дні проти 299 днів в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області), майже на третину.

56. З огляду на це ВРП погодилася з висновком її Третьої Дисциплінарної палати про те, що з огляду на помірне навантаження судді ОСОБА_1 часові проміжки між призначеними нею судовими засіданнями у справі № 486/1858/20 були тривалими (11 січня, 22 лютого, 24 березня, 22 червня, 13 вересня, 22 жовтня 2021 року, 17 січня 2022 року).

57. ВРП дійшла висновку про те, що рішення її Дисциплінарної палати є вмотивованим у частині кваліфікації дій судді ОСОБА_1 як дисциплінарного проступку, який передбачає застосування до неї виду дисциплінарного стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, оскільки під час обрання такого стягнення не порушено принципу пропорційності.

58. Стосовно доводів судді ОСОБА_1 про наявність сумнівів у достовірності підпису ОСОБА_2 у дисциплінарній скарзі ВРП зазначила, що на час порушення дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_2 форма і зміст цієї скарги відповідали вимогам закону і правових підстав для відмови у відкритті дисциплінарного провадження Третьою Дисциплінарною палатою ВРП встановлено не було, однак на момент перегляду рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП зазначена скарга вже вичерпала свою дію, оскільки минула стадії відкриття дисциплінарної справи, її розгляду і ухвалення дисциплінарним органом ВРП рішення. Водночас під час розгляду дисциплінарної справи підтвердився факт вчинення суддею дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом), що є фактичною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності безвідносно до скарги, а отже, ВРП дійшла висновку, що наведені доводи судді ОСОБА_1 не можуть вплинути на висновки Третьої Дисциплінарної палати ВРП щодо наявності в діях судді дисциплінарного проступку та не заслуговують на увагу.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

59. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, дослідивши доводи, наведені в скарзі на рішення ВРП та у відзиві на неї, виходить з такого.

60. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

61. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

62. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

63. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

64. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

65. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

66. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

67. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

68. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

69. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

70. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

71. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

72. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

73. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

74. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

75. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

76. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

77. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

78. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

79. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

80. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

81. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

82. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні 19 березня 2024 року при розгляді скарги судді ОСОБА_1 були присутні 11 членів ВРП. За результатами голосування «за» залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати проголосувало 9 членів ВРП, «проти» ? 2.

83. Тобто Спірне рішення прийняте повноважним складом ВРП та підписане всіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні.

84. Дотримано й вимоги частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII, якими встановлено неможливість участі у розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

85. Отже, рішення прийнято повноважним складом ВРП, при цьому ОСОБА_1 у своїй скарзі цей факт під сумнів не ставить.

86. На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути скасовано також у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.

87. З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що суддя ОСОБА_1 та скаржник ОСОБА_2 були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено й на офіційному вебсайті ВРП.

88. 19 березня 2024 року в засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24 взяла участь суддя ОСОБА_1, якій на засіданні було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши пояснення та відповіді на запитання, чим забезпечено право скаржниці на участь у прийнятті рішення.

89. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

90. Оцінюючи Спірне рішення щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

91. Статтею 108 Закону № 1402-VIII та частиною другою статті 42 Закону № 1798-VІІІ установлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП.

92. Предметом оскарження до ВРП було рішення її Третьої Дисциплінарної палати про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом розумного строку, та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

93. Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за безпідставне затягування або невжиття заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

94. Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

95. За змістом статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

96. Згідно з положеннями частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

97. Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1402-VIII кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

98. Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

99. Статтями 120, 121 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, ? встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

100. Частинами першою, другою статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи.

101. Статтею 275 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

102. За приписами частини першої статті 277 питання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

103. Як встановили ВРП та її дисциплінарний орган, суддя ОСОБА_1 ухвалою від 16 грудня 2020 року відкрила провадження у справі № 486/1858/20 та постановила розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження.

104. З дня відкриття провадження у справі № 486/1858/20 (16 грудня 2020 року) до дня постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду минуло 11 місяців.

105. Водночас обов`язковою умовою для встановлення у діях судді безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, є встановлення обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв`язку з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи протягом строку, встановленого законом, або умисним вчиненням дій, що мали наслідком затягування строків розгляду справи.

106. ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, заява № 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, заява № 23853/02) .

107. Також відповідно до практики ЄСПЛ критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).

108. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

109. Судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.

110. Велика Палата вважає, що у Спірному рішенні ВРП обґрунтовано погодилася з тим, що підстави дисциплінарного проступку, які встановила її Третя Дисциплінарна палата і які були відтворені в цій постанові, містять достатньо відомостей для настання дисциплінарної відповідальності. У цьому рішенні ВРП проаналізувала кожну з них і надала відповідну правову характеристику з погляду належності до ознак, що утворюють склад дисциплінарного проступку.

111. ВРП навела аргументи на підтримання правильності висновків її дисциплінарного органу про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

112. Під час розгляду скарги судді на рішення її Третьої дисциплінарної палати ВРП з наведенням відповідних мотивів дійшла висновку, що застосоване до ОСОБА_1 стягнення є пропорційним вчиненому нею внаслідок недбалості дисциплінарному проступку.

113. З такими висновками погоджується і Велика Палата Верховного Суду.

114. Доводи скарги ОСОБА_1 про те, що ВРП належним чином не перевірила достовірності підпису особи, яка звернулася до ВРП зі скаргою на її дії, Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими.

115. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 17 січня 2019 року у справі № 11-864сап18 проаналізувала вимоги статей 42, 43?46, 49 Закону № 1798-VIII та дійшла висновку про те, що скарга вичерпує свою дію на стадії відкриття дисциплінарної справи. На стадії ж розгляду та ухвалення рішення дисциплінарний орган ВРП не обмежений зазначеними у скарзі доводами, маючи повноваження відкрити дисциплінарну справу за власною ініціативою, якщо в процесі її розгляду дійде висновку про наявність правових підстав для цього.

116. Право громадян, юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) передбачене законом з метою інформування ВРП як органу, відповідального за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, про відомі їм факти й обставини неналежної поведінки судді.

117. Вимоги щодо зазначення у скарзі інформації, яка дозволяє ідентифікувати скаржника, та заборона розгляду анонімних скарг передбачені законом з метою дисциплінування осіб, які звертаються зі скаргами, забезпечення добросовісності звернень та можливості притягнення таких осіб до відповідальності за надання недостовірної або завідомо неправдивої інформації щодо дій судді.

118. Варто наголосити, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку.

119. Урахувавши такий висновок Великої Палати Верховного Суду, ВРП взяла до уваги, що на час порушення дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_2 форма і зміст цієї скарги відповідали вимогам закону і правових підстав для відмови у відкритті дисциплінарного провадження Третьою Дисциплінарною палатою ВРП встановлено не було, однак на момент перегляду рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП зазначена скарга вже вичерпала свою дію, оскільки минула стадії відкриття дисциплінарної справи, її розгляду і ухвалення дисциплінарним органом ВРП рішення. Водночас під час розгляду дисциплінарної справи, як зазначила ВРП, підтвердився факт вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону 1402-VIII (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом), що є фактичною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

120. Не може погодитися Велика Палата Верховного Суду і з доводами скарги ОСОБА_1 про те, що справа за позовом ОСОБА_2 не була розглянута своєчасно з поважних причин.

121. Під час розгляду дисциплінарної справи оцінювались показники щодо навантаження в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області за період з 2020 року до першого півріччя 2021 року, зокрема судді ОСОБА_1 . Крім того, взято до уваги інформацію щодо загального навантаження судді за період з листопада 2020 року до липня 2022 року.

122. При цьому, як зазначила ВРП, інформація щодо навантаження судді ОСОБА_1 не свідчила про його надмірність.

123. Крім того, ВРП та її Дисциплінарна палата дослідили інформацію про показники часу, необхідного для розгляду справ і матеріалів, що надійшли до апеляційних та місцевих судів за 2021 рік, яку надала Державна судова адміністрація України (вх. № 2041/8-23), з якої убачається, що в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області визначено 5 (п`ять) штатних посад суддів, фактично здійснювали правосуддя 3 (три) судді. До суду у 2021 році надійшло 2385 справ і матеріалів, середня кількість днів, необхідна для їх розгляду одним повноважним суддею, при трьох повноважних суддях - 299.

124. За результатами порівняння середнього навантаження одного судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області із середнім навантаженням суддів в інших районах Миколаївської області встановлено, що судове навантаження в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області у 2021 році не було найвищим у Миколаївській області. Воно також було нижчим, ніж у середньому по Україні в загальних судах (383 дні проти 299 днів в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області), майже на третину.

125. До того ж відповідно до наданої Южноукраїнським міським судом Миколаївської області інформації щодо навантаження судді ОСОБА_1 у порівнянні з іншими суддями цього суду у 2020 році у провадженні судді ОСОБА_1 перебувало 677 справ та матеріалів, з яких було розглянуто 504, залишок нерозглянутих справ (матеріалів) склав 173. Водночас у 2020 році у провадженні судді ОСОБА_4 перебувала 931 справа та матеріали, з яких було розглянуто 811, залишок нерозглянутих справ (матеріалів) склав 120; у провадженні судді ОСОБА_5 перебувало 1060 справ та матеріалів, з яких було розглянуто 851, залишок нерозглянутих справ (матеріалів) склав 209.

126. У першому півріччі 2021 року у провадженні судді ОСОБА_1 перебувало 336 справ та матеріалів, з яких було розглянуто 171, залишок нерозглянутих справ (матеріалів) склав 165. Натомість за цей самий період у провадженні судді ОСОБА_4 перебувало 782 справи та матеріали, з яких було розглянуто 583, залишок нерозглянутих справ (матеріалів) склав 199; у провадженні судді ОСОБА_5 перебувало 587 справ та матеріалів, з яких було розглянуто 402, залишок нерозглянутих справ (матеріалів) склав 185.

127. ВРП врахувала, що предметом спору у справі № 486/1858/20 є звільнення від сплати заборгованості по аліментах. Справа належить до категорії «Спори, що виникають із сімейних правовідносин: про стягнення аліментів», яка відповідно до Рекомендованих показників середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями, затверджених рішенням Ради суддів України від 09 червня 2016 року № 46, має коефіцієнт складності 0,52, та середні витрати часу, необхідні для її розгляду, ? 2 години.

128. Ураховуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП та її Дисциплінарної палати про те, що суддя ОСОБА_1 порушила встановлені статтею 275 ЦПК України строки розгляду справи № 486/1858/20. Тривалість розгляду суддею ОСОБА_1 цієї справи [яка є малозначною (незначної складності), а також з урахуванням результату її розгляду - залишення позовної заяви без розгляду через подання позову неналежним позивачем] не відповідає встановленій пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантії розумного строку розгляду справи, а об`єктивні причини невиконання суддею вказаного обов`язку у визначені ЦПК України строки або хоча б у розумні строки відсутні.

129. Дослідила ВРП і доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у неї під час здійснення правосуддя секретаря судового засідання

130. Пунктом 20 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21 (в редакції, чинній на день розгляду суддею ОСОБА_1 справи № 486/1858/20), визначено, що за дорученням судді помічник судді може здійснювати повноваження секретаря судового засідання під час його відсутності у разі неможливості замінити його іншим секретарем.

131. Вказане, як правильно зазначила ВРП у Спірному рішенні, кореспондується із частиною третьою статті 66 ЦПК України, відповідно до якої помічник судді за дорученням судді (головуючого у судовій колегії) може за відсутності секретаря судового засідання здійснювати його повноваження.

132. Отже, за дорученням судді його/її помічник може здійснювати повноваження секретаря судового засідання під час його відсутності у разі неможливості замінити його іншим секретарем.

133. Обираючи вид стягнення, ВРП та її Дисциплінарна палата врахували те, що поведінка судді не має умисного характеру, не порочить звання судді та не підриває авторитет правосуддя, не є істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, дисциплінарний проступок суддя ОСОБА_1 вчинила внаслідок недбалості. Також взято до уваги наявність у неї непогашеного дисциплінарного стягнення.

134. Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновок ВРП про застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є правильним та пропорційним учиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII, статті 50 Закону № 1798-VIII.

135. Інші доводи та міркування, викладені у скарзі, також не спростовують правильності висновків ВРП.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

136. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

137. Оскільки ВРП прийняла оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, врахувала всі обставини, що мають значення для прийняття рішення і дійшла обґрунтованого висновку про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24, Велика Палата Верховного Суду вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись статтями 266, 344, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 19 березня 2024 року № 794/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 » залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 19 березня 2024 року № 794/0/15-24 у справі № 990SCGC/9/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач О. В. Кривенда

Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур

О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв

Ю. Л. Власов К. М. Пільков

М. І. Гриців І. В. Ткач

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

І. В. Желєзний Є. А. Усенко

Л. Ю. Кишакевич Н. В. Шевцова

В. В. Король