П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Київ

Справа № 990/288/23

Провадження № 11-17заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зейфман І. М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника Вищої ради правосуддя Шевчука А. О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року (судді Мельник-Томенко Ж. М., Єресько Л. О., Жук А. В., Мартинюк Н. М., Радишевська О. Р.) у справі № 990/288/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним рішення в частині,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив:

- визнати протиправним та нечинним рішення ВРП від 03жовтня 2023 року № 948/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку» в частині визначення строку проходження позивачем строкової служби для зарахування до стажу та загального стажу роботи на посаді судді для звільнення у відставку;

- визначити загальний стаж роботи позивача на посаді судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області 27 років 02 місяці 22 дні з розрахунку: стаж роботи на посаді судді - 20 років 3 місяці 22 дні; період строкової військової служби - 3 роки 11 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, - 3 роки.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 03 жовтня 2023 року ВРП прийняла рішення № 948/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку». При визначенні загального стажу, який згідно з оскаржуваним рішенням становить 25 років 3 місяці 22 дні, ВРП врахувала: стаж роботи на посаді судді - 20 років 3 місяці 22 дні; період строкової військової служби - 2 роки; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, - 3 роки.

3. Позивач вважає, що ВРП, безпідставно застосувавши приписи статті 13 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов`язок» щодо дворічного строку дійсної військової служби для солдатів і сержантів Радянської армії, берегових частин та авіації Військово-Морського Флоту, на власний розсуд зменшила календарний період проходження ним строкової служби з 3 років 11 місяців до 2 років, внаслідок чого відсоток його довічного утримання з урахуванням інших складових періодів зменшується з 64 % до 60 %, тобто порушується його право на отримання довічного грошового утримання в розмірі, на який він має право.

4. На думку ОСОБА_1 , при прийнятті рішення про визначення стажу його роботи на посаді судді ВРП повинна була застосувати приписи пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - Постанова № 865) та визначити календарний період проходження ним строкової військової служби на посаді курсанта військового училища з 05 серпня 1982 року по 04 липня 1986 року, тобто 3 роки 11 місяців, отже, загальний стаж на роботі судді за таких обставин має становити 27 років 2 місяці 22 дні.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 13 грудня 2023 року відмовив у задоволенні позову.

6. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що законодавство, чинне на час призначення позивача на посаду судді, передбачало зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку, саме календарний період проходження строкової військової служби, який становив 2 роки. Тому й навчання у військово-навчальних закладах, яке відповідно до чинного на час навчання позивача закону зараховується до стажу, що дає судді право на відставку, як строкова військова служба обмежується строком такої служби.

7. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що підстави для зарахування до стажу роботи, що дає судді ОСОБА_1 право на відставку, усього календарного періоду його навчання у військово-навчальному закладі, який перевищує календарний період проходження строкової військової служби, відсутні.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

8. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи щодо календарного строку проходження позивачем строкової служби, але формально, посилаючись на інші судові рішення, фактично дублюючи висновки, які мали місце у формі правових позицій, а не правових висновків, підмінивши юридично значимі поняття «строк» і «календарний період», помилково застосував законодавство колишнього СРСР усупереч приписам постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» (далі - Постанова № 1545-XII), не застосувавши приписи Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ), який у редакції, чинній на дату призначення позивача на посаду судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, мав інші положення, ніж Закон СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов`язок» щодо визначення строку навчання у вищих військових закладах, порушивши принцип рівності усіх перед законом, закріплений у статті 24 Конституції України, ухвалив рішення, яке не ґрунтується на засадах верховенства права та яке по суті є незаконними і необґрунтованим, а також таким, що закріпило порушення права позивача.

9. Скаржник указав, що рішення суду не містить обґрунтування підміни понять «строк служби» і «календарний період служби», адже очевидним є те, що визначення строку служби певною кількістю років носить загальний, умовний характер, у зв`язку із чим не може застосовуватись до спірних правовідносин. Натомість «календарний період» носить конкретно визначений, індивідуальний характер щодо періоду проходження служби, прийнятий для визначення спірних правовідносин, що узгоджується з положеннями пункту 3-1 Постанови № 865. При цьому звертає на себе увагу той факт, що вказаний документ не містив жодних застережень щодо обмеження зарахування періоду служби строком, визначеним законом.

10. На думку ОСОБА_1 , суд безпідставно не провів аналізу та не застосував приписів Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній на 12 червня 2003 року, оскільки положення цього Закону відрізнялись від приписів Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов`язок» у частині проходження навчання курсантами вищих військових навчальних закладів, тобто суд порушив приписи Постанови № 1545-XII, згідно з якою до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

11. Скаржник вважає, що внаслідок таких порушень не дотримується конституційний принцип рівності усіх перед законом, оскільки, як на думку відповідача у справі, так і суду першої інстанції, з періоду навчання позивача у військовому навчальному закладі, який становив 3 роки 11 місяців, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді зараховано лише 2 роки навчання (проходження строкової служби). Натомість особам, які одночасно з позивачем проходили навчання та отримали право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), до стажу служби зараховується увесь період навчання у військовому навчальному закладі. На переконання ОСОБА_1 , при рівних вихідних даних особи, які не були суддями, мають більш вигідне становище, ніж судді, при обчисленні стажу військової служби, у зв`язку із чим очевидним є порушення вимог статті 24 Конституції України.

12. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги

13. 09 лютого 2024 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою, натомість суд першої інстанції, повно врахувавши всі обставини справи, ухвалив обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

14. ВРП указала, що оскаржуване рішення прийнято на підставі наявних у ВРП документів, матеріалів про звільнення судді та відповідно до норм чинного законодавства України.

15. ВРП зауважила, що погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що законодавство, чинне на час призначення позивача на посаду судді, передбачало зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку, саме календарний період проходження строкової військової служби, який становив 2 роки. Отже, навчання у військово-навчальних закладах, яке відповідно до чинного на час навчання позивача закону зараховується до стажу, що дає судді право на відставку, як строкова військова служба й обмежується строком такої служби. Таким чином, немає підстав для відповідного зарахування усього строку навчання позивача в указаному закладі.

16. Крім того, на переконання відповідача, оскаржуване рішення ВРП у частині розрахунку стажу не має преюдиційного значення для територіальних органів Пенсійного фонду України, натомість саме до їх повноважень належить призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

17. У зв`язку з викладеним відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

18. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

19. Представник відповідача просивоскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рух апеляційної скарги

20. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 січня 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, а ухвалою від 15 лютого 2024 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

21. ОСОБА_1 , 1965 року народження, Указом Президента України від 12 червня 2003 року № 525/2003 призначений на посаду судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області строком на п`ять років (а. с. 66, 67).

22. Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2008 року № 647-VI обраний на посаду судді цього суду безстроково (а. с. 68, 69).

23. 08 вересня 2023 року до ВРП надійшла заява судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 від 04 вересня 2023 року про звільнення з посади судді у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України (а. с. 50, зворотний бік).

24. Відповідно до копії довідки Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року, підписаної керівником апарату Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді - 27 років 2 місяці (а. с. 51).

25. 03 жовтня 2023 року ВРП прийняла рішення № 948/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку». Указаним рішенням за результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме актів про призначення, обрання на посаду судді, копій паспорта, трудової книжки, диплома, довідки про роботу на посаді судді, послужного списку, встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 20 років 3 місяці 22 дні; період строкової військової служби - 2 роки; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, - 3 роки. Загальний стаж роботи судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку, на дату ухвалення ВРП цього рішення становить 25 років 3 місяці 22 дні.

26. При цьому ВРП, посилаючись у рішенні на абзац другий статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі - Указ № 584/95), абзац другий пункту 3-1 Постанови № 865, статті 5, 11, 13 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов`язок», уважає, що ОСОБА_1 , будучи курсантом військово-навчального закладу, набув статусу військовослужбовця строкової військової служби. Оскільки строк навчання ОСОБА_1 у військовому навчальному закладі становить 3 роки 11 місяців, до стажу роботи, що дає йому право на відставку, підлягає зарахуванню 2 роки навчання як період строкової військової служби (а. с. 45-48).

27. Не погодившись з указаним рішенням ВРП в частині зменшення зарахування до суддівського стажу календарного періоду проходження позивачем строкової служби з 3 років 11 місяців до 2 років, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається

28. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

30. Підстави та порядок звільнення судді визначено Конституцією України, законами від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

31. Пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України визначено, що подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням є підставою для звільнення судді.

32. На підставі статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.

33. Статтею 116 Закону № 1402-VIII, зокрема, передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до ВРП, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

34. Частинами першою та четвертою статті 55 Закону № 1798-VIII установлено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.

35. Як установив суд першої інстанції, ВРП рішенням від 03 жовтня 2023 року № 948/0/15-23 звільнила ОСОБА_1 з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

36. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також установив, що ВРП у вказаному рішенні № 948/0/15-23 установила, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 20 років 3 місяці 22 дні; період строкової військової служби - 2 роки; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, - 3 роки.

37. Приписами частини першої статті 57 Закону № 1798-VIII передбачено, що рішення ВРП про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.

38. Звертаючись до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується з рішенням ВРП від 03 жовтня 2023 року № 948/0/15-23 в частині зменшення зарахування до суддівського стажу календарного періоду проходження позивачем строкової служби з 3 років 11 місяців до 2 років.

39. Відповідно до частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

40. Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», який набрав чинності 05 серпня 2018 року, статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

41. На підставі абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (доповнено згідно із Законом № 1798-VIII) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

42. Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді застосовуються норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.

43. Суд першої інстанції встановив, що Указом Президента України від 12 червня 2003 року № 525/2003 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області строком на п`ять років, а Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2008 року № 647-VI обраний на посаду судді цього суду безстроково.

44. Частиною першою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII), чинного на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді, було визначено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

45. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 указаного Закону (у відповідній редакції) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

46. Водночас частиною першою статті 7 Закону № 2862-XII було передбачено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

47. Положеннями статті 1 Указу № 584/95 (чинного на момент призначення позивача суддею) було передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

48. Згідно з пунктом 3-1 Постанови № 865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

49. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 05 серпня 1982 року по 18 серпня 1986 рік був курсантом Саратовського вищого військового командного училища імені Ф. Е. Дзержинського.

50. Відповідно до статті 13 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов`язок» (у редакції, що діяла на час навчання позивача у вищому навчальному закладі) строк дійсної строкової військової служби для солдатів і сержантів Радянської Армії, берегових частин та авіації Військово-Морського Флоту становив 2 роки.

51. Отже, календарний період проходження строкової військової служби на момент навчання позивача у Саратовському вищому військовому командному училищі імені Ф. Е. Дзержинського становив 2 роки, що виключає можливість зарахування позивачу усього строку навчання у вищому військовому закладі, тобто 3 років 11 місяців, який становить більший період, ніж визначений термін строкової військової служби відповідно до законодавства, чинного на момент навчання позивача у вказаному закладі. З огляду на наведені норми законодавства, чинні на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді та під час його навчання у Саратовському вищому військовому командному училищі імені Ф. Е. Дзержинського, до його стажу роботи, що дає право на відставку судді, зараховується три роки роботи в галузі права та два роки строкової військової служби.

52. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 9901/455/18(провадження № 11-556сапс18).

53. Матеріалами справи встановлено, що на час звернення до ВРП із заявою про звільнення з посади судді у відставку ОСОБА_1 мав стаж роботи на посаді судді 20 років 3 місяці 22 дні.

54. Як убачається з рішення ВРП від 03 жовтня 2023 року № 948/0/15-23, окрім стажу роботи на посаді судді 20 років 3 місяці 22 дні, відповідач зарахував ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на відставку судді, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді, - 3 роки, а також період строкової військової служби - 2 роки, що загалом становить 25 років 3 місяці 22 дні.

55. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що рішення ВРП від 03 жовтня 2023 року № 948/0/15-23 відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

56. Не є слушним посилання скаржника на те, що суд першої інстанціїпомилково застосував законодавство колишнього СРСР всупереч приписам Постанови № 1545-XII, не застосувавши приписи Закону № 2232-ХІІ, який у редакції, чинній на дату призначення позивача на посаду судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, мав інші положення, ніж Закон СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов`язок», щодо визначення строку навчання у вищих військових закладах, з огляду на те що на період навчання ОСОБА_1 у Саратовському вищому військовому командному училищі імені Ф. Е. Дзержинського з 05 серпня 1982 року по 18 серпня 1986 року був чинним саме Закон СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов`язок», натомість Закон № 2232-ХІІ набрав чинності лише в 1992 році.

57. Необґрунтованим є також посилання ОСОБА_1 на те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду порушивши принцип рівності усіх перед законом, закріплений у статті 24 Конституції України, ухвалив рішення, яке не ґрунтується на засадах верховенства права, зазначивши про те, щоособам, які одночасно з позивачем проходили навчання та отримали право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону № 2262-XII, до стажу служби зараховується увесь період навчання у військовому навчальному закладі, з огляду на таке.

58. Відповідно до частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

59. За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раалте проти Нідерландів») (пункти 48, 49 рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України», заява № 10441/06).

60. Аналогічний підхід у своїх рішеннях застосовує й Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному випадку встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац сьомий пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004).

61. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України від 06 вересня 2012 року№ 5207-VI «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні» прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, зокрема, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.

62. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатує, що вимоги при вирішенні питання щодо обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, та вимоги щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб урегульовані різними законами України, які неконституційними не визнавались, тобто є чинними, а тому такі вимоги можуть вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні указаного питання. До того ж такий підхід до застосування вказаних правових норм не є дискримінаційним та не порушує принципу рівності перед законом, що в свою чергу спростовує посилання скаржника на порушення вимог статті 24 Конституції України.

63. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

64. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

65. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

66. Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді: О. О. Банасько С. Ю. МартєвО. Л. Булейко К. М. ПільковІ. А. Воробйова С. О. ПогрібнийМ. І. Гриців О. В. СтупакЖ. М. Єленіна І. В. ТкачЛ. Ю. Кишакевич О. С. ТкачукВ. В. Король Є. А. УсенкоО. В. Кривенда Н. В. Шевцова