ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Ступак О. В., Воробйової І. А., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О.

у справі № 22-23/321-05-10190

провадження № 12-12звг24

1. 11 червня 2024 року Велика Палата Верховного Суду

у справі № 22-23/321-05-10190 постановила ухвалу, якою заяву Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент» (далі - підприємство, заявник) про перегляд за виключними обставинами ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22) у справі № 22-23/321-05-10190 за позовом Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент» до Одеської обласної спілки споживчих товариств «Облспоживспілка» (далі - Одеська облспоживспілка) про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнила.

Скасувала ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22) у справі № 22-23/321-05-10190.

Відкрила провадження за заявою підприємства про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду

від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України

від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України

від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року у справі у справі № 22-23/321-05-10190.

Призначила справу № 22-23/321-05-10190 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на 03 липня 2024 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8, про що повідомила учасників справи.

2. З мотивами ухвали від 11 червня 2024 року та результатами вирішення заяви підприємства про перегляд судового рішення за виключними обставинами не погоджуємося, тому відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) викладаємо окрему думку з таких міркувань.

Історія справи

3. У листопаді 2005 року підприємство звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської облспоживспілки про визнання укладеним договору купівлі-продажу Дочірнього підприємства «Будсервіс» від 02 грудня 2004 року.

4. Позов обґрунтовувався тим, що 02 грудня 2004 року між Одеською облспоживспілкою та підприємством укладено договір купівлі-продажу юридичної особи - Дочірнього підприємства «Будсервіс» як цілісного майнового комплексу. Відповідно до пункту 2 вказаного договору він підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню протягом року з моменту його підписання сторонами. Натомість через дії Одеської облспоживспілки процес нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства «Будсервіс» затягується та відбувається невиконання вимог договору, внаслідок чого підприємство зазнає додаткових збитків.

5. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року позов задоволено та визнано укладеним договір купівлі-продажу Дочірнього підприємства «Будсервіс» від 02 грудня 2004 року.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

7. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25 червня 2007 року задоволено заяву Одеської облспоживспілки про роз`яснення рішення від 20 грудня 2005 року.

8. 13 серпня 2007 року Одеський апеляційний господарський суд відмовив Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Високий» у прийнятті до розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 червня 2007 року, оскільки ухвала про роз`яснення рішення суду оскарженню не підлягала.

9. 17 жовтня 2007 року Одеська облспоживспілка звернулася з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області

від 20 грудня 2005 року в редакції ухвали про роз`яснення рішення суду

від 25 червня 2007 року та заявила клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги.

10. Ухвалою від 22 жовтня 2007 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, Одеський апеляційний господарський суд визнав причини пропуску строку поважними, поновив строк подання зазначеної апеляційної скарги і призначив її до розгляду.

11. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року і припинено провадження у справі в зв`язку з непідвідомчістю справи господарському суду.

12. Постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 23 червня 2008 року у справі № 22-23/321-05-10190 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

13. 15 січня 2009 року Верховний Суд України ухвалою відмовив Приватному підприємству в порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року.

14. За результатами нового розгляду справи № 22-23/321-05-10190 Господарський суд Одеської області рішенням від 15 червня 2009 року, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року та Вищого господарського суду України

від 17 грудня 2009 року, у задоволенні позову відмовив.

15. 11 березня 2010 року Верховний Суд України своєю ухвалою відмовив у порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року.

16. У лютому 2009 року підприємство звернулося до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) із заявою про порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція).

17. 22 вересня 2022 року ЄСПЛ ухвалив остаточне рішення у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» за заявою № 11925/09, у якому констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку зі скасуванням остаточного рішення від 20 грудня 2005 року.

18. ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що Вищий господарський суд України знехтував точними та чіткими процесуальними нормами, які регулюють відправлення правосуддя, нівелювавши весь судовий розгляд, який завершився ухваленням остаточного рішення суду, яке підлягало виконанню. ЄСПЛ дійшов висновку, що було порушено вимогу стосовно справедливого розгляду справи.

19. У грудні 2022 року у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом підприємство звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року

у справі № 22-23/321-05-10190 за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 ГПК України.

20. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22) відмовлено у відкритті провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190.

21. Велика Палата Верховного Суду у вказаній ухвалі дійшла висновку про застосування у цій справі принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили (res judicata), та преклюзивного строку, встановленого пунктом 2 частини другої статті 321 ГПК України.

22. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 14 грудня 2022 року вказала, що після направлення справи на новий розгляд вона була повторно розглянута судом першої інстанції, який відмовив заявнику у позові, і це рішення залишено без змін постановами апеляційного та касаційного господарських судів. Зазначені судові рішення набрали законної сили, обставини порушення Україною міжнародних зобов`язань при прийнятті цих рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не встановлено; після прийняття вказаних судових рішень минуло майже 13 років. За таких обставин, як виснувала Велика Палата Верховного Суду, перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року (у якій ЄСПЛ встановив порушення Україною міжнародних зобов`язань) не призведе до відновлення порушених прав заявника, проте може істотно зашкодити принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили, прийнятого пізніше в цій справі.

23. До того ж, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті та частини третьої статті 321 ГПК України преклюзивний строк, протягом якого може бути подана заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом, становить десять років з дня набрання таким судовим рішення законної сили. Цей строк не може бути поновлений. Постанова Вищого господарського суду України у справі № 22-23/321-05-10190, якою були порушені міжнародні зобов`язання України, прийнята 23 жовтня 2008 року, а заявник звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвалених у справі № 22-23/321-05-10190 судових рішень за виключними обставинами 03 грудня 2022 року, тобто після спливу десятирічного строку.

24. 06 березня 2023 року підприємство звернулося до Конституційного Суду України з конституційною скаргою, в якій просило перевірити пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 ГПК України на відповідність частині другій статті 3, статті 8, частині першій статті 9, частині третій статті 22, частині першій статті 55, частині першій статті 64 Конституції України (конституційність).

25. Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року

№ 1-р(ІІ)/2024 у справі № 3-41/2023(87/23) (щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 ГПК України в тім, що вони унеможливлюють: 1) подання заяв про перегляд судового рішення у зв`язку із ухваленням ЄСПЛ рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду; 2) поновлення строку судом на подання заяви про перегляд рішення національного суду.

26. Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, що визначений у ГПК України десятирічний строк на подання заяви про перегляд судових рішень у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, та неможливість поновлення судом такого строку ставлять реалізацію права, гарантованого частиною п`ятою статті 55 Конституції України, у залежність від обставин, на які не може вплинути особа, а саме від строку розгляду її заяви ЄСПЛ.

27. Конституційний Суд України дійшов висновку, що приписи пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 ГПК України, які унеможливлюють перегляд судового рішення за заявою особи у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, після спливу десятирічного строку з дня набрання законної сили рішення національного суду, та неможливість поновлення судом такого строку не забезпечують ефективної реалізації конституційних прав особи на судовий захисту та на звернення після використання всіх національних засобів юридичного захисту за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, тому суперечать вимогам статті 3, частини першої статті 8, частини першої статті 9, частин першої, п`ятої статті 55 Конституції України.

28. 12 березня 2024 року засобами поштового зв`язку підприємство звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд судового рішення Верховним Судом на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України.

29. Підприємство просить задовольнити подану заяву і скасувати ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року

у справі № 22-23/321-05-10190 (провадження № 12-37звг22) про відмову у відкритті провадження за виключними обставинами та постановити нове судове рішення, яким відкрити провадження за заявою щодо перегляду судових рішень у справі за виключними обставинами, що була подана підприємством 03 грудня 2022 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою порушення Україною своїх зобов`язань, для її розгляду по суті.

30. Заяву мотивувало тим, що внаслідок застосування Великою Палатою Верховного Суду приписів статті 321 ГПК України, визнаних неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року

№ 1-р(ІІ)/2024, було порушено його право на звернення до суду із заявою про перегляд судових рішень після встановлення ЄСПЛ порушення статті 6 Конвенції у його справі.

31. Ухвалою від 08 квітня 2024 року суддя Великої Палати Верховного Суду відкрив провадження за виключними обставинами за заявою підприємства про перегляд ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року, призначив вказану заяву до розгляду на 15 травня 2024 року та витребував справу № 22-23/321-05-10190 з Господарського суду Одеської області.

32. 17 квітня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли матеріали справи № 22-23/321-05-10190.

Мотиви ухвали Великої Палати Верховного Суду

33. Ухвалою від 11 червня 2024 року Велика Палата Верховного Суду заяву підприємства задовольнила.

Скасувала ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22) у справі № 22-23/321-05-10190.

Відкрила провадження за заявою підприємства про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду

від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України

від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України

від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року

у справі № 22-23/321-05-10190.

Призначила справу № 22-23/321-05-10190 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на 03 липня 2024 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8, про що повідомила учасників справи.

34. Ухвала мотивована тим, що Великою Палатою Верховного Суду ще до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року

№ 1-р(ІІ)/2024 вироблено механізм застосування норм процесуального законодавства, які встановлювали десятирічний строк звернення до суду із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

35. Тому, враховуючи сформовану Великою Палатою Верховного Суду практику застосування подібних положень процесуального законодавства (пункт 2 частини другої статті 363 Кодексу адміністративного судочинства України, пункт 2 частини другої статті 424 Цивільного процесуального кодексу України, пункт 2 частини другої статті 321 ГПК України) та з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024, положення пункту 2 частини другої та частини третьої статті 321 ГПК України не підлягали застосуванню при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження за заявою підприємства про перегляд судових рішень

у справі № 22-23/321-05-10190 за виключними обставинами.

36. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що в ухвалі від 14 грудня 2022 року відмова у відкритті провадження за заявою підприємства з перегляду за виключними обставинами судових рішень

у справі № 22-23/321-05-10190 також обґрунтована необхідністю застосування у цій справі принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили (res judicata). Водночас процесуальним законодавством передбачено, що на етапі вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими чи виключними обставинами досліджується лише відповідність заяви вимогам статті 322 ГПК України. Тому, не відкривши провадження за нововиявленими чи виключним обставинами, суд позбавлений можливості оцінити обґрунтованість доводів заяви про перегляд судових рішень.

37. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що предметом перегляду за нововиявленими або виключними обставинами можуть бути рішення, постанови, ухвали та судові накази (частини перша, третя - п`ята статті 232 ГПК України). Судові рішення, у яких вирішено процедурні питання, пов`язані з рухом справи, не є предметом перегляду за виключними обставинами.

38. З посиланням на свій власний висновок у справі № 0529/5417/2012 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що ухвали про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами є судовими рішеннями, якими закінчено розгляд справи та які можуть бути переглянуті за виключними обставинами.

Мотиви окремої думки

39. Нарозгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала заява підприємства про перегляд за виключними обставинами ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22) про відмову у відкритті провадження щодо перегляду за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190.

40. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

41. Не вдаючись до оцінки висновків Великої Палати Верховного Суду про наявність підстав для скасування її ухвали від 14 грудня 2022 року за пунктом 1 частини третьої статті 320 ГПК України, вважаємо, що першочерговим питанням, на яке потрібно надати відповідь, є те, чи відповідає ухвала суду касаційної інстанції про відмову у відкритті провадження з перегляду судових рішень за виключними обставинами критеріям судового рішення, яке може бути об`єктом перегляду за правилами статті 320 ГПК України.

42. Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

43. Термін «ухвали, якими закінчено розгляд справи» законодавець вжив і в частині другій статті 293 ГПК України, де зазначено, що вразі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

44. Вважаємо, що як у статті 320, так і у статті 293 ГПК України термін «ухвали, якими закінчено розгляд справи» вжитий у одному і тому ж значенні.

45. Застосування конструкції, в якій ухвали визначаються як судові рішення, якими закінчено розгляд справи, в розділі «Відкриття касаційного провадження» в контексті повноважень суду касаційної інстанції щодо прийняття та розгляду окремих категорій касаційних скарг, дає підстави для висновку, що ухвали, якими закінчено розгляд справи, можуть постановлятися саме судами першої та апеляційної інстанцій.

46. Натомість у суді касаційної інстанції питання, які стосуються розгляду справи по суті та можуть кваліфікуватися як «закінчення розгляду справи», зазвичай вирішуються шляхом ухвалення постанов.

47. На наше переконання, ухвалами, якими закінчено розгляд справи і які можуть бути переглянуті за виключними обставинами, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням позовної заяви без розгляду.

48. До того ж, якщо в суді касаційної інстанції питання закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду вирішено шляхом постановлення ухвали, то така ухвала також уважатиметься такою, якою закінчено розгляду справи.

49. Інші ухвали судів не підлягають перегляду у зв`язку з виключними обставинами, оскільки не відносяться до ухвал, якими закінчено розгляд справи.

50. Подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду

від 15 серпня 2018 року у справі № 459/1582/14, 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 459/1615/15-ц, від 23 липня 2020 року у справі № 910/9266/14, від 11 листопада 2020 року у справі № 461/11703/15, від 29 грудня 2020 року у справі № 904/5896/18,

від 03 червня 2021 року у справі № 2-1210/11 та від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011.

51. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що судові рішення, у яких вирішені процедурні питання, пов`язані з рухом справи, не є предметом перегляду за виключними обставинами (див. mutatis mutandis постанови від 20 березня 2018 року у справі № 2-3435/11, від 17 квітня 2018 року у справах № 2-1178/11, № 235/2573/13-ц і № 243/2748/16-ц,

від 15 травня 2018 року у справі № 0529/5417/2012, від 22 січня 2019 року

у справі № 2-4646/11).

52. Нагадуємо, що заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 320 ГПК України, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (частини четверта, п`ята статті 321 ГПК України).

53. Оскільки ухвала Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 22-23/321-05-10190 (провадження № 12-37звг22) про відмову у відкритті провадження за виключними обставинами не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи, а Велика Палата Верховного Суду не є судом тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення у цій справі, то, на думку авторів окремої думки, вказана ухвала не може бути переглянута за виключними обставинами за правилами статті 320 ГПК України.

54. Дійшовши протилежного висновку, Велика Палата Верховного Суду послалася на висловлену нею позицію у справі № 0529/5417/2012. Вважаємо висновки, зроблені у справі № 0529/5417/2012, не релевантними до процесуальної ситуації, яка склалася в справі № 22-23/321-05-10190, з таких мотивів.

55. Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі зробила висновок про те, що судовими рішеннями, якими закінчено розгляд

справи № 0529/5417/2012 по суті, є рішення і додаткове рішення суду першої інстанції, ухвали апеляційного суду, якими судові рішення місцевого суду залишені без змін, та ухвали суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження.

56. Зауважуємо, що наведені висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в контексті перегляду судових рішень за виключними обставинами на підставі пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України, а саме встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.

57. Однією з основних передумов для звернення особи до міжнародної судової установи (зокрема, ЄСПЛ) є вичерпання такою особою усіх національних засобів правового захисту. По суті йдеться про звернення особи до судів усіх інстанцій на національному рівні, найвищим із яких є суд касаційної інстанції. Без звернення до суду касаційної інстанції за захистом своїх прав особа не набуває права на подання заяви до ЄСПЛ.

58. Тому, якщо ЄСПЛ установить порушення національними судами основоположних прав заявника, передбачених Конвенцією, то за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України (аналогічним якому є пункт 2 частини третьої статті 320 ГПК України), скасуванню підлягатимуть як судові рішення, якими спір вирішено по суті, так і ухвала суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження.

59. Без скасування ухвали суду касаційної інстанції Велика Палата Верховного Суду як єдиний повноважний орган на перегляд судових рішень за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України (пунктом 2 частини третьої статті 320 ГПК України) не має можливості вирішити питання про скасування судових рішень, ухвалених по суті спору, та направлення справи на новий розгляд, оскільки порушення Конвенції, встановлені ЄСПЛ, зазвичай стосуються порушення судами норм процесуального права, які унеможливили прийняття законного й обґрунтованого рішення.

60. Натомість у справі № 22-23/321-05-10190 предметом перегляду за виключними обставинами заявник визначив лише ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 22-23/321-05-10190 (провадження № 12-37звг22) про відмову у відкритті провадження за виключними обставинами в цій же справі, мотивуючи доцільність такого перегляду пунктом 1 частини третьої статті 320 ГПК України та ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 14 лютого 2024 року

у справі № 1-р(ІІ)/2024.

61. Водночас, як уже зазначалося вище, на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України за виключними обставинами можуть бути переглянуті лише рішення, постанови та ухвали, якими закінчено розгляд справи.

62. Тому висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду

у справі № 0529/5417/2012, є незастосовними до справи

№ 22-23/321-05-10190.

63. Оскільки ухвала Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 22-23/321-05-10190 (провадження № 12-37звг22) не є судовим рішенням, яке підлягає перегляду за виключними обставинами, вважаємо, що заява підприємства не підлягала розгляду по суті, а провадження за цією заявою підлягало закриттю, про що Велика Палата Верховного Суду мала постановити відповідну ухвалу.

Судді: О. В. Ступак

І. А. Воробйова

С. Ю. Мартєв

С. О. Погрібний