ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

справа № 532/1951/21

провадження № 61-8892св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Білицька селищна рада Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кумечко Марина Сергіївна, на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2022 року у складі судді Назарьової В. Л. та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Абрамова П. С., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області (далі - Білицька селищна рада), ОСОБА_2 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування права власності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) від 17 січня 2020 року № 1958-СГ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в приватну власність на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (далі - Чорбівська сільська рада), орієнтовною площею 1,9300 га.

На виконання зазначеного наказу, йому виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який було погоджено експертом державної експертизи ОСОБА_3 06 березня 2020 року земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 5321887500:00:006:0207.

Після погодження проекту землеустрою та державної реєстрації земельної ділянки, позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0207, та передачу її у власність у порядку приватизації, однак отримав відмову.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 440/5744/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 03 вересня 2020 року № 15393-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки».

Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 травня 2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5321887500:00:006:0207, сільськогосподарського призначення державної власності, площею 1,9255 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту із земель запасу та земель наданих у власність на території Чорбівської сільської ради, з урахуванням висновків суду.

У зв`язку зі зміною розпорядника земель сільськогосподарського призначення, позивач подав проект землеустрою на затвердження до Білицької селищної ради.

28 липня 2021 року йому стало відомо, що земельна ділянка площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0207, яка сформована за проектом землеустрою позивача, передана у власність іншій особі - ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що 15 липня 2021 року Білицька селищна рада на порушення норм земельного законодавства, затвердила неіснуючий проект землеустрою та передала земельну ділянку у власність ОСОБА_2 , яка не вчинила жодних дій для формування ділянки передбачених статтею 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ОСОБА_1 просив: визнати протиправним та скасувати рішення одинадцятої позачергової сесії Білицької селищної ради від 15 липня 2021 року № 13.1.4 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0207, та передачу її у власність ОСОБА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 липня 2021 року № 59403628 та вилучити з Державного реєстру прав запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0207; визнати право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 ; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що рішення одинадцятої позачергової сесії восьмого скликання Білицької селищної ради від 15 липня 2021 року № 13.1.4 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5321887500:00:006:0207, та передачу її у власність ОСОБА_2 є законним, підстави для визнання його протиправним відсутні. Вона з 2000 року відкрито, безперервно та добросовісно володіє зазначеною земельною ділянкою, реалізувала своє право на її безоплатну приватизацію та у встановленому законом порядку зареєструвала право власності.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У червні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кумечко М. С., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 02 червня 2021 року

у справі № 700/316/20-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 472/1282/17,

від 09 червня 2021 року у справі № 128/1329/18, від 13 червня 2022 року у справі

№ 278/2592/20, від 30 червня 2022 року у справі № 700/305/20, від 01 липня

2022 року у справі № 700/309/20, від 26 жовтня 2022 року у справі

№ 712/1100/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України далі (далі - ЦПК України).

Також, заявник посилається на те, що судами ухвалено судові рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким помилково погодився апеляційний суд, належно не перевірив доводів заявника, викладених у позовній заяві.

Суди не обґрунтували підстав відмови у задоволенні позову, помилково не застосували висновків Верховного Суду, на які позивач посилався у суді першої та апеляційної інстанцій.

Суди не врахували, що отримавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2 га ще у грудні 2011 року, жодних дій щодо розроблення проекту до 2021 року вона не вчиняла. Водночас на час замовлення розроблення проекту землеустрою, спірна земельна ділянка вже була сформована, про що внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03 березня 2020 року, виготовленого фізичною особою - підприємцем

ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ) на замовлення позивача.

Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити, розпочату відповідно до вимог чинного законодавства, процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, а підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Зазначене дає підстави для висновку, що саме ОСОБА_1 має першочергове право на отримання спірної земельної ділянки, оскільки на підставі розробленого для нього проекту землеустрою сформована спірна ділянка.

На порушення норм процесуального права суди не надали належної оцінки зібраним у справі доказам та показанням свідків.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кумечко М. С., передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2023 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 532/1951/21 із Кобеляцького районного суду Полтавської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2023 року матеріали справи № 532/1951/21 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням тринадцятої сесії Чорбівської сільської ради двадцять третього скликання від 20 вересня 2000 року ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на землях державної власності за межами населених пунктів Чорбівської сільської ради.

Згідно з висновком від 01 грудня 2003 року № 115 Чорбівська сільська рада погодила надання дозволу на розробку проекту передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , як працівника соціальної сфери.

15 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернулася до Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області з письмовою заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки соціальної сфери площею 2 га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Чорбівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства. До заяви додала викопіювання з плану земельної ділянки.

Розпорядженням голови Кобеляцької районної державної адміністрації від 02 грудня 2011 року № 506 «Про надання дозволу громадянам на виготовлення проектів землеустрою на земельні ділянки» ОСОБА_2 надано дозвіл для виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки, загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Чорбівської сільської ради.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 17 січня 2020 року

№ 1958-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,93 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів.

10 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 (інженер-землевпорядник) укладений договір № 042-02/2020 на виконання послуг щодо складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 1,93 га для передачі у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чорбівської сільської ради (за межами населених пунктів) Кобеляцького району Полтавської області.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для передачі у власність ОСОБА_1 , загальною площею 1,9255 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства на території Чорбівської сільської ради (за межами населених пунктів) Кобеляцького району Полтавської області був погоджений експертом державної експертизи ОСОБА_3 про що складено відповідний висновок від 19 лютого 2020 року № 1762/82-20.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку,

06 березня 2020 року відділом у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0207, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області. Зазначено, що державна реєстрація здійснена на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 09 лютого 2020 року, ФОП ОСОБА_4 .

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 03 вересня 2020 року № 15393-СГ відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, загальною площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0207, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, та наданні земельної ділянки у власність.

25 жовтня 2020 року Чорбівську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Білицької селищної ради.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 440/5744/20 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 03 вересня 2020 року № 15393-СГ

«Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки»; зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 травня 2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5321887500:00:006:0207, сільськогосподарського призначення державної власності, площею 1,9255 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту із земель запасу та земель наданих у власність на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

У 2021 році на замовлення ОСОБА_2 інженером-землевпорядником фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5 ) виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9255 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Білицької селищної ради.

Підставою для його розроблення, зокрема, зазначено розпорядження голови Кобеляцької районної державної адміністрації від 02 грудня 2011 року № 506, висновок Чорбівської сільської ради від 01 грудня 2003 року № 115.

14 липня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Білицької селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатну передачу у її власність.

14 липня 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Білицької селищної ради повідомлення про наявність у нього дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Білицької (Чорбівської сільської) селищної ради Полтавського району Полтавської області, орієнтовною площею 1,93 га, цільове призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Зазначене повідомлення Білицька селищна рада отримала 19 липня 2021 року.

Рішенням одинадцятої позачергової сесії восьмого скликання Білицької селищної ради від 15 липня 2021 року № 13.1.4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0207, розташованої на території Білицької селищної ради, для ведення особистого селянського господарства. Передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0207, та надано ОСОБА_2 дозвіл здійснити державну реєстрацію право власності на зазначену земельну ділянку.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 серпня 2021 року право власності на земельну ділянку, загальною площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0207, 20 липня 2021 року зареєстровано за ОСОБА_2 . Підставою для державної реєстрації зазначено рішення Білицької селищної ради від 15 липня 2021 року № 13.1.4. Підставою для внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 липня 2021 року, за індексним номером 59403628.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина перша статті 81 ЗК України).

Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження цих проектів регулюються статтями 118, 186-1 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, відповідний орган у разі ухвалення рішення про відмову у наданні такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Дозвіл на розроблення проекту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.

Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 380/624/16-ц, від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц).

Водночас, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди (постанови Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 700/317/20 від 08 листопада 2021 року у справі № 712/8720/20).

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Верховний Суд зазначає, що на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

Обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Можна кваліфікувати як недобросовісну таку поведінку власника земельної ділянки

(в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Отже, неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з її конкретних обставин.

Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.

Отже, лише факт звернення особи до компетентного органу з метою реалізації нею свого права на отримання земельної ділянки не підтверджує виникнення у такої особи обґрунтованого права на звернення до суду в разі надання у власність земельної ділянки, на яку вона претендувала, іншій особі. Вирішення питання про передачу особі у власність земельної ділянки має здійснюватися із дотриманням принципів добросовісності та розумності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц).

У справі, що переглядається суди попередніх інстанцій обґрунтованого виходили з того, що ОСОБА_2 з 2000 року відкрито, безперервно та добросовісно володіє спірною земельною ділянкою, з дотриманням вимог земельного законодавства реалізувала своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та в установленому законом порядку зареєструвала право власності на неї.

Доводи заявника про те, що саме він має першочергове право на отримання у власність спірної земельної ділянки, оскільки на підставі розробленого для нього проекту землеустрою сформована земельна ділянка, зважаючи на встановлені судами обставини, є необґрунтованими.

Встановивши, що рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 прийнято 15 липня 2021 року, а повідомлення ОСОБА_1 про наявність у нього дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надійшло до Білицької селищної ради 19 липня 2021 року, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду). Усі учасники земельних відносин мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку, а тому не має підстав зважати на пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що виключає наявність порушеного права позивача.

За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, чи погодження проекту, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки (постанови Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 695/1038/22, від 11 квітня 2024 року в справі № 607/10862/22, від 02 червня 2021 року в справі № 700/316/20-ц).

Оцінюючи добросовісність поведінки сторін, суди обґрунтовано врахували, що ОСОБА_2 першою подала заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а тому вона першою отримала легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою та надання їй спірної земельної ділянки у власність.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що сам лише факт формування земельної ділянки на підставі поданого позивачем проекту землеустрою не дає підстав для висновку про те, що рішення одинадцятої позачергової сесії Білицької селищної ради від 15 липня 2021 року № 13.1.4 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0207, та передачу її у власність ОСОБА_2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків Верховного Суду, викладеним у постановах від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 02 червня 2021 року у справі

№ 700/316/20-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 472/1282/17, від 09 червня 2021 року у справі № 128/1329/18, від 13 червня 2022 року у справі № 278/2592/20,

від 30 червня 2022 року у справі № 700/305/20, від 01 липня 2022 року у справі

№ 700/309/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20 є необґрунтованими, оскільки оскаржувані судові рішення таким висновкам не суперечать, однак встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У цій справі суди виходили з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи були предметом перегляду судів першої та апеляційної інстанцій та не знайшли свого підтвердження.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кумечко Марина Сергіївна, залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник