ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/133/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Баранець О.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Домальчука Р.В.,

відповідача - Бондарчука Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 (головуючий суддя - Саврій В.А., судді: Миханюк М.В., Коломис В.В.) та рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2023 (суддя Кравчук А.М.)

у справі №903/133/23

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

до Луцької міської ради

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.06.2024 №32.2-01/1121 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з відпусткою судді Кібенко О.Р., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №903/133/23, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі також ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Луцької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 , яку передано у власність територіальній громаді міста Луцька Волинської області як відумерлу спадщину в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ АБ "Укргазбанк" за кредитним договором №86/08-Ж/02 від 12.06.2008 в сумі 64 560,48 доларів США та пені в сумі 113 273,85 грн, а також в рахунок відшкодування понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки в судовому порядку вищевказану квартиру визнано відумерлою спадщиною та передано у власність територіальної громади міста Луцьк Волинської області, то в силу вимог статті 23 Закону України "Про іпотеку" Луцька міська рада набула статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.12.06.2008 між ВАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №86/08-Ж/02, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 49 000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти згідно з умовами кредитного договору (а.с.6-8).

2.2.Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між банком та позичальником укладено договір іпотеки №86-08/02 від 12.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 12.06.2008 за реєстровим №3211, відповідно до якого в іпотеку банку передано належну позичальнику на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9-12).

2.3.Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.05.2012 у справі №2-7902/2011 за позовом ВАТ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення коштів з позичальника на користь банку було стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 64 560,48 доларів США (з яких: 46 008,23 доларів США - сума неповернутого кредиту, 18 552,25 доларів США - сума несплачених процентів) та пеню в сумі 113 273,85 грн.

2.4.На виконання рішення суду видано виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, яке закінчено 31.03.2020 у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2.5.Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.05.2020 визнано спадщину померлої ОСОБА_1 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , відумерлою. Передано майно померлої ОСОБА_1 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , як відумерлу спадщину у власність територіальної громади міста Луцьк Волинської області.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Волинської області рішенням від 27.09.2023 у справі №903/133/23, яке Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 06.12.2023, відмовив у позові ПАТ АБ "Укргазбанк" до Луцької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки.

3.2.Судові рішення мотивовані таким:

- оскільки іпотекодавець за іпотечним договором - ОСОБА_1 , до якої позивачем було заявлено вимогу про стягнення заборгованості позичальника за кредитним договором та була задоволена судом, померла, до Луцької міської ради у подальшому перейшло відумерле майно в силу норм частини третьої статті 1277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішення Луцького міськрайонного суду від 06.05.2020 у справі №161/13675/19. Відповідно до положень частини четвертої статті 1127 ЦК та в силу положень статті 23 Закону України "Про іпотеку" до ради перейшли обов`язки ОСОБА_1 щодо виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 10.05.2012 у справі №2-7902/2011;

- Луцька міська рада є правонаступником ОСОБА_1 у виконавчому провадженні з виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 10.05.2012 у справі №2-7902/2011;

- як речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на нерухоме майно, є правами, нерозривно пов`язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації;

- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин щодо прийняття відповідачем у комунальну власність відумерлої спадщини у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 у встановленому законом порядку;

- з огляду на зазначені положення законодавства та встановлені обставини справи, позивачем не доведено та не обґрунтовано належними і допустимими доказами факту порушення, невизнання чи оспорення відповідачем його права або інтересу у спірних правовідносинах;

- виходячи з положень частини першої статті 182 та частини четвертої статті 334 ЦК щодо невчинення Луцькою міською радою дій з прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини ОСОБА_1 у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , суд вважає, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини та зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації цього права у встановленому законом порядку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 №924/692/21).

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2023 у цій справі і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4.2.Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі ПАТ АБ "Укргазбанк" вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №924/692/21 (пункти 7.42 та 7.43). У вказаних пунктах Верховний Суд зазначив:

"7.42. Отже, з урахуванням змісту наведених положень чинного законодавства колегія суддів вважає, що як речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на нерухоме майно, є правами, нерозривно пов`язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації.

7.43. З огляду на наведене вище, виходячи з положень частини першої статті 182 та частини четвертої статті 334 ЦК України, в контексті встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема: щодо невчинення Радою дій з прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини ОСОБА_2 у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 193,5 кв.м що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , Суд вважає, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини та зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації цього права у встановленому законом порядку."

Водночас, скаржник вважає, що відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно (предмет іпотеки) за відповідачем у встановленому законом порядку не перешкоджає вирішенню питання в судовому порядку про звернення стягнення на таке майно, оскільки реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.

4.3.Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує про відсутність підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.06.2022 у справі №924/692/21, зазначаючи, що право територіальної громади на відумерлу спадщину виникає саме з моменту його реєстрації. Також відповідач зазначає, що територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити лише вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 ЦК. Водночас позовні вимоги у цій справі виникли щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а отже її стягнення з територіальної громади на підставі вказаної норми є безпідставним.

4.4.Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2024 справу №903/133/23 за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду. Колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку, що викладений у пунктах 7.42, 7.43 постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №924/692/21, відносно того, що звернення стягнення на предмет іпотеки є неналежним способом захисту прав іпотекодержателя у разі відсутності державної реєстрації права на нерухоме майно за відповідачем.

4.5.Об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду ухвалою від 16.05.2024 справу №903/133/23 за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 повернула відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

4.6.У вказаній ухвалі об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у пунктах 7.42 та 7.43 постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №924/692/21, стосується обставин, які відрізняються від тих, що мають місце у цій справі, оскільки позивач не реалізовував своє право звернути стягнення на предмет іпотеки до правопопередника - територіальної громади. Відповідно у справі №903/133/23 відсутнє виконавче провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, у межах якого можуть бути відновлені права позивача. Наведене зумовлює неподібність правовідносин, на підставі яких виник спір у цій справі та справі №924/692/21, за змістовим критерієм.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Спір у цій справі стосується питання щодо можливості звернення Банком стягнення на предмет іпотеки, який є відумерлою спадщиною, та право на яке не зареєстровано Радою в установленому законом порядку. Узагальнений зміст доводів та заперечень сторін свідчить про те, що зазначене питання є спірним у двох аспектах: 1) чи може таке право бути реалізоване кредитором до моменту реєстрації за собою відповідного права територіальною громадою; 2) чи зобов`язана територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені не відповідно до статті 1231 ЦК (Спадкування обов`язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем).

5.2.Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій, з посиланням на висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №924/692/21, відмовили у задоволенні позову з огляду на те, що виходячи з положень частини першої статті 182 та частини четвертої статті 334 ЦК щодо невчинення Луцькою міською радою дій з прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини ОСОБА_1 у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , належним способом захисту у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо прийняття спадщини у комунальну власність. Тобто, з посиланням на вказану правову позицію суду касаційної інстанції, суди виснували, що звернення стягнення на предмет іпотеки є неналежним способом захисту прав іпотекодержателя у разі відсутності державної реєстрації права на нерухоме майно за відповідачем.

5.3.Однак, як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в ухвалі від 16.05.2024 у цій справі №903/133/23, наведений у пунктах 7.42 та 7.43 постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №924/692/21 висновок, стосується обставин, які відрізняються від тих, що мають місце у справі №903/133/23, оскільки позивач не реалізовував своє право звернути стягнення на предмет іпотеки до правопопередника територіальної громади. Відповідно, у справі №903/133/23 відсутнє виконавче провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, у межах якого можуть бути відновлені права позивача. Об`єднана палата зазначила, що у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 924/692/21 зауважується, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним саме з урахуванням вимог Закону України "Про виконавче провадження", які у цій справі apriori є незастосовними.

5.4.Отже, відмовляючи в задоволенні позову з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту прав, суди помилково послались на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.06.2022 у справі №924/692/21, як на таку, що викладена у подібних правовідносинах.

5.5.Разом з тим, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту прав у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає таке.

5.6.Відповідно до частини першої статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

5.7.Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності проводиться на підставі, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

5.8.Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5.9.У постанові від 23.05.2019 у справі №922/3707/17 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

5.10.За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

5.11.Отже, набуття особою права та реєстрація такого права не є тотожними поняттями, і настання цих подій може не збігатися в часі.

5.12.У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно (частина четверта статті 50 Закону України "Про виконавче провадження)".

5.13.Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця (частина десята статті 336 ГПК).

5.14.Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, яке вирішується судом у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" та частиною десятою статті 336 ГПК, стосується тих випадків, коли боржник є власником майна, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.

5.15.За змістом статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються опис такого майна, однак у вказаній статті не вимагається зазначення реквізитів реєстрації цього майна та його облік за іпотекодавцем.

5.16.Відтак звернення стягнення на предмет іпотеки може бути реалізоване і у разі, якщо за фактичним власником право власності на це майно не зареєстровано у встановленому законом порядку, тому такий спосіб захисту є належним та ефективним у спірних правовідносинах.

5.17.Суди не врахували наведене вище, у зв`язку з чим помилково застосували до спірних правовідносин правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №924/692/21, та безпідставно відмовили в позові з підстав обрання неналежного способу захисту права позивачем.

5.18.При цьому суди взагалі не проаналізували та не надали будь-якої оцінки іншим доводам сторін, які стосуються вирішенню цього спору по суті та складають предмет спору, зокрема доводам позивача про те, що одночасно з переходом права власності на спірну квартиру до територіальної громади перейшов також і обов`язок задовольнити вимоги банку за кредитним договором у межах вартості цієї квартири, що відповідає положенням статті 1282 ЦК, а також узгоджується з положеннями частини першої статті 23 Закону України "Про іпотеку", та запереченням відповідача на вказані доводи, які зводяться до того, що територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити лише вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 ЦК, тоді як позовні вимоги у цій справі такими не є, адже виникли щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

5.19.З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку про те, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось з`ясування обставин, які входять у предмет доказування у цьому спорі, а також, що судами не надано оцінку обґрунтованості/безпідставності заявлених позивачем вимог по суті спору. У свою чергу нез`ясування судами таких обстави є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.20.Частиною другою статті 300 ГПК визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судового збору

6.1.Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2.За змістом частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.3.Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6.4.Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином оцінити всі доводи сторін, установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду даної справи.

6.5.Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку із скасуванням ухвалених судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" задовольнити частково.

2.Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2023 у справі №903/133/23 скасувати.

3.Справу №903/133/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

В.І. Студенець