Справа№592/2817/24

Провадження №2-о/592/84/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районнийсуд м.Суми вскладі головуючогосудді КостенкаВ.Г.,з участюсекретаря судовогозасідання СидоренкоЮ.О.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуцивільну справуза заявою ОСОБА_1 провстановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2

з участю заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції заявника

Заявник просить факт перебування у нього на утриманні та самостійного виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява мотивована тим, що з 13.03.2014 по 14.12.2018 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . Згідно рішення зарічного районного суду м.Суми від 14.12.2018 у справі №592/7116/17 визначено місце проживання дитини з батьком, оскільки мати не приймала участь у його вихованні. Заявник вважає, що у зв`язку з цим має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради надала письмові пояснення. У поясненнях зазначено, що участь у справі виходить за межі їх повноважень.

У судовому засіданні заявник та його представник вимоги підтримали.

Інші особи до суду не з`явилися письмових пояснень не подавали.

Процесуальні рішення

29.02.2024 ухвалою суду прийнято заяву, відкрито провадження у справі за вказаною заявою та призначено судовий розгляд.

10.06.2024 ухвалою суду залучено заінтересовану особу мати дитини ОСОБА_6 .

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд,заслухавши пояснення учасників розгляду, дослідивши подані суду докази, дійшов наступного.

Суд встановив, що з 07.11.2017 заявник перебував з ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 10.04.2018 у справі №592/6376/17.

У сім`ї заявника з ОСОБА_7 народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження та зазначеним рішенням суду, копії яких додані до справи.

14.12.2018 Зарічним районним судом м.Суми ухвалено рішення у справі № №591/7116/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , треті особи: Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю. Рішенням визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання батька ОСОБА_1 .

Виходячи з найкращих інтересів дитини, суд вважав, що необхідно визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Поряд з цим, суд звертав особливу увагу обох батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на необхідність компромісу та взаємних поступок у питаннях, пов`язаних з вихованням їх спільної дитини, та націлював обидві сторони у їх відносинах на максимальне врахування інтересів дитини. Суд радив батькам приборкати прояви своєї неприязної поведінки один до одного, невиправданих амбіцій та усвідомити свою відповідальність за подальшу долю їх спільної дитини, її розвиток та психічне здоров`я.

Свідок ОСОБА_8 , мати заявника, в суді пояснила, що онук залишився проживати з сином. Колишня невістка майже не цікавиться розвитком дитини. Може поспілкуватися раз на пів року. Загалом усе щодо виховання й утримання онука усе робить син. Він утримує дитину, купляє їжу, забезпечує одягом, вчить з ним уроки. Мати онука ніякої допомоги йму не надає.

Свідок ОСОБА_9 , пояснив, що товаришує з заявником з дитинства. На прохання останнього іноді водить до школи сина заявника та забирає. Підтвердив, що заявник утримує та виховує дитину у сам. Матір дитини ніколи не бачив.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно наведених норм суд обмежений у розгляді справ зверненням особи, тобто вимогами зазначеними у заяві, зокрема, про встановлення факту.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 надано певні роз`яснення застосування закону при розгляді судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 1 Постанови в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно наведених норм закону суд може встановити факт, що має юридичне значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

При зверненні з заявою заявник мотивував необхідність встановлення факту перебування у нього на утриманні та самостійного виховання сина положеннями абзацу 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно абзацу 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що діяли на час подачі заяви 22.02.2024, тобто у редакції до змін Законом від 11.04.2024 №3633-ІХ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 23 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставічастини першоїстатті 135 Сімейного кодексу України.

Згідно наведених положень законів про мобілізацію вбачається, що останньою редакцією передбачені підстави з яких особа не підлягає призову під час мобілізації. Зокрема для особи яка самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Для встановлення цього факту слід звернути увагу на наступне.

Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюєтьсяСімейним кодексом України(ст. 1 СК України).

Згідно ч. 1ст. 121 СК Українипередбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями122та125цьогоКодексу.

Відповідно дост. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.

За приписами ч. 2ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ізч.1ст.157СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Згідно із ч. 2, 5ст. 157 СК Українитой із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Стаття 155 СК Українивказує, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з положеннями ст. 180, ч. 1 ст. 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За п. 2 ч. 1ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Таким чином за змістом наведених норм чинного законодавства з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Отже, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, в силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється. За законом утримання і виховання дитини здійснюється батьками за взаємною згодою. Батьків до виконання певних обов`язків можна зобов`язати рішенням суду (ст. 159, 170, ч. 2 ст. 180 СК України).

Для припинення батьківських прав є відповідна процедура їх позбавлення але за загальними правилами позовного провадження.

У поданій заяві заявник зазначає, що неповнолітня дитина проживає разом із ним, знаходиться на його утриманні й самостійному вихованні.

В силуст. 141 СК Українипроживання одного з батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

З огляду на встановлені обставини та наведені положення закону вбачається, що взаємні права матері до дитини не припинилися, а тому немає підстав стверджувати, що заявник самостійно виховує та утримує дитину.

Ураховуючи наведене у сукупності вбачається, що у відповідності до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у суду немає законних підстав для встановлення факту про який просить заявник, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 15, 151, 62, 203, 218, 315, 317, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) провстановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради (місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, буд. 35, код ЄДРПОУ 34743343) ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 ).

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складене 01.07.2024.

Суддя В.Г. Костенко