Справа № 201/3968/24

Провадження № 2/201/2294/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 червня 2024 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Мотороного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

05 квітня 2024 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла вищевказана позовна заява.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 16 вересня 2021 року в районі електроопори № 23 по вул. Запорізьке шосе, м. Дніпро мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Ford», державний № НОМЕР_1 (водій - ОСОБА_1 ) та «Fiat», державний № НОМЕР_2 (власник - ТОВ ТД Агроальянс, водій - ОСОБА_2 ). В результаті ДТП було завдано матеріальних збитків, оскільки мало місце пошкодження транспортних засобів. Відповідно до постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2021 року по справі №932/8313/21, ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля «Ford», державний № НОМЕР_1 , тобто Відповідачем, правил дорожнього руху. На момент ДТП у відповідача поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був відсутній, що свідчить про те, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як володільця транспортного засобу, не була застрахована. Оскільки, відповідач не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то після вищезазначеної події потерпілий в ДТП (ТОВ ТД Агроальянс) подав заяву про виплату страхового відшкодування до МТСБУ з метою отримання такої виплати. Позивачем вищевказана заява була прийнята та здійснені дії по виплаті страхового відшкодування. Для підтвердження розміру завданої шкоди, на замовлення позивача було виготовлено висновок експерта № 368/21А щодо визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Fiat», державний № НОМЕР_2 , згідно якого розмір матеріального збиту складає 73 121,98 грн. Враховуючи зазначене, позивач на підставі вищезгаданого звіту та інших зібраних документів по цій справі, здійснив регламентну виплату (страхове відшкодування) на рахунок потерпілого в розмірі ліміту 73 121,98 грн. Окрім цього, позивач поніс додаткові витрати у розмірі 1 500,00 грн. на оплату послуг експерта оцінювача, що підтверджується платіжним документом № 1107663. Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 73121,98 грн. (розмір збитку) + 1500,00 грн. (витрати на послуги оцінювача) = 74621,98 грн. Оскільки винним у вчиненні ДТП, що мала місце 16 вересня 2021 року є відповідач, то позивач набув права вимоги відшкодування збитків до нього. Крім того, позивач зазначив, що в порядку досудового врегулювання, на адресу відповідача був надісланий лист, в якому М(т)СБУ просило відшкодувати збиток в досудовому порядку, але цей лист залишився без відповіді та без задоволення.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 квітня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.

Ухвалою судді від 09 квітня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі.

Згідно із вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

До суду 13 травня 2024 року надійшла інформація про відсутність зареєстрованого у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача.

Представник позивача надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач усудове засіданняне з`явився,про день,час тамісце розглядусправи повідомлявсяналежним чином,про причининеявки судне повідомив.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 16 вересня 2021 року, приблизно о 19 год. 00 хв., ОСОБА_1 , в районі електроопори №23 по вул. Запорізьке шосе в м. Дніпро, керуючи автомобілем «Форд», д/н НОМЕР_1 , при виникненні небезпеки, не вжив заходів для зменшення швидкості руху, аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, чим порушив п.12.3 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306), та скоїв зіткнення з автомобілем «Фіат», д/н НОМЕР_2 , який рухався попереду, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2021 року у справі № 932/4356/21 винним у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент настання страхового випадку транспортний засіб «Форд», д/н НОМЕР_1 , не був забезпечений цивільним полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності. Заподіяна шкода, яка виникла внаслідок ДТП не була відшкодована потерпілій особі.

Потерпіла особа звернулась до М(т)СБУ із заявою від 28 вересня 2021 року про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Згідно висновку експерта з автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 368/21А від 20 листопада 2021 року, складеного судовим експертом Пилипенком О.С., матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля Fiat Doblo 1.3 D, д.р.н. НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 73 121,98 грн. та 67 256,09 грн. без урахування складової ПДВ.

У зв`язку з настанням події, передбаченої ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розглянувши заяву власника пошкодженого автомобіля, М(т)СБУ, на підставі наказу, було прийнято рішення про відшкодування шкоди у розмірі 73 121,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 818309 від 24 березня 2022 року.

В порядку досудового врегулювання, на адресу відповідача був надісланий лист, в якому М(т)СБУ просило відшкодувати збиток в досудовому порядку, але цей лист залишився без відповіді та без задоволення.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. «а» ч. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.

Відповідно п. 1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, та здійснило регламентну виплату у розмірі 73 121,98 грн. власнику пошкодженого автомобіля.

Як зазначено в правовій позиції, висловленої Верховним Судом України у справі №6-2188цс16 від 16 листопада 2016 року: «Згідно зі статтею 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати саме регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність».

Таким чином, до позивача, як до страховика, що виплатив страхове відшкодування в межах сплаченої суми у розмірі 73 121,98 грн. перейшло право вимоги, яке потерпіла особа на підставі ст.ст. 1187, 1188 ЦК України, мав би до відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Судом встановлено, що на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і його вина встановлена постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Викладене свідчить про обґрунтованість звернення другого учасника пригоди до позивача і одержання ним відповідного страхового відшкодування.

Таким чином, оскільки позивач виконав свої зобов`язання страховика у повному обсязі, до нього, у розумінні статті 1191 ЦК, перейшло право вимоги відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдані збитки.

Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне заявлений у справі позов задовольнити.

Окрім того суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на їх користь витрати за послуги експерта у розмірі 1 500,00 грн.

У порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню компенсація судових витрат у сумі 3 028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні Мотороного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) в розмірі понесених витрат в сумі 73 121,98 грн. та витрати за послуги експерта в розмірі 1 500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Суддя С.С. Федоріщев