Номер провадження: 22-ц/813/4324/24

Справа № 522/15504/22

Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2024 року у складі судді Федчишеної Т.Ю.,

встановив:

У листопаді 2022 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2022 року позовну заяву Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» повернуто.

Постановою Одеського апеляційного суду від 07.11.2023 ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17.11.2022 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2024 року повернуто позовну заяву АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк».

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначило, що на підтвердження повноважень представника позивача ОСОБА_2 надана належним чином засвідчена копія довіреності від 20.07.2020, посвідчена приватним нотаріусом ОМНО Сегеченко І.М. за реєстровим №1098. Крім того, в єдиному державному реєстру адвокатів України міститься інформація про наявність у ОСОБА_2 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Зазначає, що довіреність є самостійним документом, який підтверджує повноваження адвоката, а отже надання договору про правничу договору, його копії або витягу разом із довіреністю, положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не вимагають, а тому суд першої інстанції дійшов хибного висновку про повернення позовної заяви.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак відповідно до положень ч. 3ст. 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом перегляду є ухвала про повернення позовної заяви позивачеві, тому її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що повноваження представника позивача - ОСОБА_2 належним чином не підтверджені, оскільки доказів того, що вона на день подання позовної заяви, а саме 10.11.2022, є заступником начальника Філії або керуючим територіально відокремленого безбалансового відділення чи його заступником, або особою, яка виконує їх обов`язки, або працівником будь-якої з перелічених у довіреності структурної одиниці філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», або доказів укладення договору про надання правової допомоги філії - Одеському обласному управлінню Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з працівником Філії - адвокатом Бабенко Н. С. надано не було.

Проте погодитися з таким висновком суду неможна виходячи з наступного.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За частиною третоюстатті 58 ЦПК Україниюридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі, в тому числі, через представника.

Частиною першою статті 60 ЦПК Українипередбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно частини 2 статті 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Як зазначено у частині 7 статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Пунктом першим частиною 4 статті 185 ЦПК України визначено, що заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частинами другою та четвертоюстатті 62 ЦПК Україниповноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Частиною першою ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із частиною 3 статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (частина 1статті 246 Цивільного кодексу України).

На підтвердження повноважень представника позивача ОСОБА_2 до позовної заяви додана нотаріально посвідчена копія довіреності від 20.07.2020, за якою АТ «Державний ощадний банк України»в особі начальника філії- Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», ОСОБА_3 , який діє від імені банкуна підставі довіреності, посвідченої 19.06.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. за реєстровим № 693 та Положення про філію в порядку передоручення, уповноважив адвоката Бабенко Н.С., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністюсерія ОД № 003310 від 20.06.2018, вести справи та представляти інтереси АТ «Ощадбанк», якщо таке представництво не суперечить вимогам пункту 11 пункту 16-1Перехідних положень Конституції Українив судах України, в тому числі в місцевих, апеляційних судах, у Верховному Суді та вищих спеціалізованих судах, з процесуальними правами, що надані чинним законодавством України особам, які беруть участь у справі, зокрема позивачеві, відповідачеві, третій особі, заявникові, заінтересованій особі, особі, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права та/або обов`язки (крім укладення мирової угоди, досягнення примирення), зокрема з правом пред`являти позов з правом підписання позовних заяв.

В матеріалах справи також наявна нотаріально посвідчена копія довіреності від 19 червня 2020 року, яка уповноважує начальника філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» Древницького Д.А. передоручати повноваження працівникам філії, які уклали з банком договори про надання правової допомоги, повноваження визначені в пункті №2 в повному обсязі, зокрема пред`являти позов з правом підпису, окрім тих, які можуть бути передоручені за наявності погодження центрального апарату Банку.

В Єдиному реєстрі адвокатів України також міститься інформація про наявність у ОСОБА_2 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 003310 від 20.06.2018, а докази протилежного в матеріалах справі відсутні.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 62 ЦПК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Отже, з огляду на вищезазначене, довіреність є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. А тому надання інших документів, зокрема договору про надання правової допомоги, окрім визначених ч. 4 ст. 62 ЦПК України, з метою підтвердження повноважень адвоката цивільно-процесуальним законом не вимагається.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 по справі № П/9901/736/18.

Враховуючи, що довіреність, яка видана відповідно до ЦК України на ім`я адвоката Бабенко Н.С. є самостійним документом, що підтверджує повноваження у цивільній справі відповідно до вимог ч 4 ст. 62 ЦПК України, то підстави для повернення позовної заяви відповідно до вимог ЦПК України у суду першої інстанції були відсутні.

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку ( частина 5 статті 4 ЦПК України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заявиабо скарги є порушенням правана справедливийсудовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12 березня 2009 року (остаточне 12 червня 2009 року) за заявою №20347/03 у §35 зазначено, «… якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, №93, сс. 2425, п. 57)».

Отже, повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи (постанова Великої Палити Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №П/9901/736/18 (провадження №11-989заї18).

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, формально поставився до передбачених законом вимог та передчасно вирішив питання про повернення позовної заяви, що призвело до постановлення помилкової ухвали, та у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379,382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.С. Комлева