УХВАЛА

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 924/971/23

провадження № 12-25гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткача І. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 924/971/23

за касаційною скаргою Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Хмельниччини»

на постановуПівнічно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 (колегія суддів: Мельник О. В. - головуючий, Гудак А. В., Олексюк Г. Є.)

за позовом Міністерства юстиції України

до 1) Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Хмельниччини»,

2) Комуністичної партії України

про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації,

УСТАНОВИЛА:

1. Міністерство юстиції України (далі - Мін`юст, позивач) звернулося до суду з позовом, у якому просить, з урахуванням заяви про зміну предмета позову визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення (далі - спірний договір), а саме приміщення офісу загальною площею 607,7 м2, що знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 4/1, м. Хмельницький, Хмельницька обл., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 257429368101 (далі - спірне нерухоме майно), укладений 05.08.2014 між Комуністичною партією України (далі - КПУ, відповідач-2) та Благодійною організацією «Благодійний фонд «Відродження Хмельниччини» (далі - БФ «Відродження Хмельниччини», відповідач-1, скаржник), посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я. О. та зареєстрований за № 1202, і скасувати державну реєстрацію прав БФ «Відродження Хмельниччини» на спірне нерухоме майно.

2. Позов аргументований тим, що за результатами вирішення судового спору про заборону діяльності КПУ, ініційованого у 2014 році Мін`юстом, рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14 заборонено діяльність КПУ та передано майно, кошти та інші активи партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави. У подальшому в ході виконання Мін`юстом судового рішення в частині передання майна партії встановлено, що після подання позову у справі № 826/9751/14 КПУ відчужила належне їй майно БФ «Відродження Хмельниччини» на підставі спірного договору, який, на переконання позивача, є фіктивним і на підставі цього підлягає визнанню недійсним.

3. Господарський суд Хмельницької області рішенням від 27.11.2023 у справі № 924/971/23 у задоволенні позову відмовив.

4. Рішення аргументовано тим, що за результатами укладення оскаржуваного договору дарування зареєстровано право відповідача-1 на спірне нежитлове приміщення офісу та зареєстровано припинення права власності на вказане майно КПУ. Тобто відбувся перехід права власності на предмет договору дарування від дарувальника до обдаровуваного, що свідчить про настання правових наслідків, передбачених оскаржуваним договором, та відповідно виключає його фіктивність.

5. Господарський суд не погодився з доводами позовної заяви щодо фраудаторності оскаржуваного договору дарування, оскільки на момент укладення спірного правочину як у позові у справі № 826/9751/14, так і в законодавстві України не існувало такого наслідку заборони політичної партії, як передання її майна державі. Жодних доказів того, що, укладаючи спірний договір 05.08.2014, відповідачі знали, допускали або повинні були допускати, що у випадку потенційної заборони партії її майно буде передане державі, та діяли з метою спричинення шкоди кредиторам, позивачем не надано. Твердження позивача про реєстрацію місцезнаходження Хмельницької обласної організації КПУ та редакції газети «За правду» у спірному нерухомому майні не спростовують, на думку суду, переходу права власності на таке майно до відповідача 1.

6. Оскільки втручання держави в мирне володіння майном повинне ґрунтуватись на законі, саме лише припущення позивача без належного доказового підтвердження про укладення між відповідачами оскаржуваного договору з іншою метою, ніж дарування, а саме з метою уникнення передачі майна державі внаслідок заборони партії, на шкоду кредиторам, не може бути підставою для визнання недійсним спірного договору. Оскільки суд за результатами вирішення спору не встановив порушення права позивача (держави в особі позивача), немає підстав для вирішення питання про сплив строку позовної давності.

7. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 13.02.2024 у справі № 924/971/23 скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов.

8. Постанова аргументована тим, що станом на момент укладення оскаржуваного договору сторони могли передбачати, зважаючи на приписи статей 105, 110, 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що в разі ухвалення рішення про заборону діяльності партії відбудеться припинення її діяльності, розпуск керівних органів та її обласних організацій, відповідно, керівні органи будуть позбавлені можливості вільно розпоряджатися своїм майном, а управління справами забороненої політичної партії перейде до ліквідатора (ліквідаційної комісії), майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, не буде передано учасникам юридичної особи, оскільки членство в політичній партії припинено.

9. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником та засновником БФ «Відродження Хмельниччини» у період з 06.07.2012 по 10.04.2023 був ОСОБА_1 .

10. Ураховуючи заяву ОСОБА_1 щодо реєстрації Хмельницької обласної організації КПУ від 28.12.1993 з додатками, в тому числі протокол № 1 першого пленуму та протокол конференції Хмельницької обласної організації КПУ від 24.05.1997, витяг з протоколу конференції Хмельницької обласної організації КПУ від 28.05.2005, апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 на момент укладення спірного договору був членом керівних органів Хмельницької обласної організації КПУ, а на цей час є головою комісії з припинення Хмельницької обласної організації КПУ згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

11. Місце реєстрації Хмельницької обласної організації КПУ збігається з місцезнаходженням спірного нерухомого майна, що вказує на відсутність мотивів укладати безоплатний договір про відчуження такого майна на користь третьої особи, окрім як мотиву на уникнення можливості переходу права власності на майно політичної партії в разі заборони її діяльності судом.

12. З огляду на зазначене Північно-західний апеляційний господарський суд виснував, що сторони спірного договору є пов`язаними особами та спільно реалізували волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду позивачу як кредитору. Сторони мали спільний умисел на використання спірного договору виключно з метою уникнення звернення стягнення на майно КПУ внаслідок заборони діяльності партії за рішенням суду.

13. Спірний договір дарування укладено 05.08.2014, тобто менш як через місяць після відкриття судом провадження у справі № 826/9751/14 про заборону діяльності КПУ та на підставі безвідплатного договору.

14. Отже, Північно-західний апеляційний господарський суд виснував, що спірний договір містить ознаки фіктивного та фраудаторного правочину, тобто є таким, що укладений на шкоду кредиторам, з порушенням вимог статей 3, 13 ЦК України, оскільки вчинений усупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом, а тому наявні правові підстави для визнання його недійсним.

15. Доводи відповідача-1 про реальність використання спірного нерухомого майна у діяльності БФ «Відродження Хмельниччини», що підтверджується укладенням договору оренди землі № 149/01 від 13.01.2017, а також укладенням договорів з постачальниками відповідних комунальних послуг, апеляційний суд не взяв до уваги, оскільки вказані доводи не спростовують установлених судом обставин справи.

16. Щодо позовної давності апеляційний суд зазначив, що позивач, діючи в межах своїх повноважень та вживаючи заходів з розшуку майна політичної партії, міг дізнатись про наявність такого майна тільки після набрання рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14 законної сили та затвердження Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, тобто не раніше 27.07.2022. Ураховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 08.09.2023, апеляційний суд дійшов висновку, що позовну давність не пропущено.

17. Не погодившись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду, БФ «Відродження Хмельниччини» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

18. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

19. На обґрунтування касаційної скарги БФ «Відродження Хмельниччини» зазначає, що, застосовуючи положення Закону України від 03.05.2022 № 2243-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій» до договору від 05.08.2014, позивач порушує положення частини першої статті 58 Конституції України.

20. Оспорюваний договір дарування не відповідає жодній із вказаних ознак фіктивності правочину, оскільки зобов`язання сторін за вказаним договором виконані, зміст оспорюваного договору відповідає намірам учасників правочину, при цьому жодною зі сторін таких договорів не вчинялися дії, спрямовані на введення в оману третьої особи щодо фактичних обставин правочину. Жодних доказів того, що, укладаючи договір 08.06.2015, відповідачі знали, допускали або повинні були допускати, що у випадку потенційної заборони партії її майно буде передане державі, та саме з цією ціллю відчужили його, діючи з метою спричинення шкоди кредиторам, позивачем не надано.

21. Скаржником наведено достатньо доказів наявності договірних відносин з постачальниками відповідних комунальних послуг, які об`єктивно свідчать про реальність використання спірного приміщення у діяльності БФ «Відродження Хмельниччини», щодо виключає правові підстави для формування висновку про фіктивність укладення договору.

22. Задоволення позовних вимог щодо БФ «Відродження Хмельниччини», який є добросовісним набувачем указаного майна, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки в такому випадку на скаржника буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

23. Крім того, позивач діяв поза межами повноважень, визначених Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, яким передбачено виключні випадки звернення з позовом на захист інтересів держави. Належним позивачем у цій справі є Фонд державного майна України.

24. Державну реєстрацію речового права на підставі спірного договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, створення та забезпечення функціонування якого покладено на Мін`юст, проведено ще 05.08.2014, отже, позивач обізнаний про існування спірного договору із зазначеного терміну. Однак відповідну позовну заяву подано до суду лише 05.09.2023, тобто через понад 6 років після закінчення трирічного строку на звернення до суду із позовною заявою.

25. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 07.05.2024 передав справу № 924/971/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої та п`ятої статті 302 ГПК України.

26. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.

27. У справі, яка розглядається, суду необхідно вирішити питання щодо належності способу захисту інтересів держави Мін`юстом у подібних правовідносинах.

28. Звертаючись із позовом у межах цієї справи, Мін`юст указав, що на нього покладені повноваження щодо вжиття заходів по розшуку майна забороненої політичної партії, складення та затвердження переліку її майна, а отже, Мін`юст є заінтересованою особою у спірних правовідносинах щодо визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, з метою подальшого забезпечення передачі його у власність держави.

29. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звернув увагу на законодавчо визначені обмежені функції, які реалізує Мін`юст у спірних правовідносинах (розшук майна та затвердження переліку такого майна). Заходи щодо державної реєстрації речових прав на таке майно здійснює Фонд державного майна України. Отже, маючи на меті повернути спірне майно у попередній стан, Мін`юст не може звернутися з вимогами про витребування такого майна.

30. До того ж, згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20.03.2019 у справі № 587/2110/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 387/515/18), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України). Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

31. Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц зазначила, що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

32. Реституція - це спеціальна форма відновлення становища, що існувало до порушення, сутність якої полягає в поверненні сторін правовідношення у стан, який передував вчиненню певної протиправної дії. Реституція може поставати як реституція володіння (повернення кожною зі сторін недійсного правочину того, що така сторона за ним отримала) або ж як компенсаційна реституція відшкодування (в грошовій чи негрошовій формі) вартості одержаного в разі неможливості його повернення в натурі.

33. У межах цієї справи встановлені обставини реального виконання спірного договору дарування, за результатом якого передано майно, а також здійснена реєстрація за благодійною організацією права власності на таке майно, у зв`язку із чим ефективним способом захисту виходячи з правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, буде визнання недійсним договору дарування в поєднанні з вимогою про витребування майна з володіння відповідача.

34. Проте колегія суддів, розуміючи, що Велика Палата Верховного Суду не формулює абстрактних висновків, а лише у контексті конкретних обставин справи, вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у пункті 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, уточнивши його що такий спосіб є ефективним у разі звернення з позовом сторони договору, а не будь-якої заінтересованої особи, оскільки вищевказаний висновок без відповідної конкретизації дає можливість застосувати його до невизначеної кількості позовів, у яких предметами є визнання недійсними договорів, без урахування специфіки конкретних правовідносин.

35. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважує, що, попри наявність обставин виконання договору дарування та передачі майна, ефективним способом захисту буде визнання оспорюваного правочину недійсним і скасування державної реєстрації права у випадку, якщо позивач (Мін`юст) не має на меті набути право власності на таке майно, а лише відновити становище, яке існувало до укладення договору, а відтак висновок, викладений у справі № 522/22473/15-ц, обмежує права та обов`язки Мін`юсту щодо захисту прав держави у спірних правовідносинах.

36. Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що у цій справі наявна виключна правова проблема.

37. Колегія суддів зазначає, що на розгляді в судах усіх інстанцій як господарської юрисдикції, так і в судах загальної юрисдикції перебуває численна кількість аналогічних справ за позовами Мін`юсту щодо визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації прав.

38. Стосовно якісного критерію Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звертає увагу на те, що від вирішення правової проблеми щодо можливості звернення Мін`юсту з вимогами про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації прав у контексті ефективного та належного способу захисту під час виконання функцій, визначених статтею 21 Закону України «Про політичні партії в Україні» залежатиме правильність розгляду таких видів спорів, а також їх вирішення сприятиме формуванню однозначної практики судів з цього питання. Крім того, у випадку наявності загальних висновків Великої Палати Верховного Суду щодо способів захисту (визнання недійсними договорів і скасування державної реєстрації прав) за відсутності конкретизації таких висновків з урахуванням комплексної особливості спірних відносин може призвести до розходжень у судовій практиці.

39. Зважаючи на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України з огляду на необхідність відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, уточнивши його таким чином, що такий спосіб є ефективним у разі звернення з позовом сторони договору, а не будь-якої заінтересованої особи, а також згідно із частиною п`ятою статті 302 ГПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему щодо можливості звернення Мін`юсту з вимогами про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації прав на майно забороненої політичної партії, відчужене третій особі, під час виконання функцій, визначених у статті 21 Закону України «Про політичні партії в Україні».

40. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.05.2024, обґрунтованими та приймає справу до розгляду.

41. Відповідно до частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

42. З огляду на викладене справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно із приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Прийняти до розгляду справу № 924/971/23 за позовом Міністерства юстиції України до Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Хмельниччини» та Комуністичної партії України про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації за касаційною скаргою Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Хмельниччини» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024.

2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 10 год 00 хв 04.09.2024у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Копію цієї ухвали у справі № 924/971/23 надіслати її учасникам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. ТкачСудді:О. О. Банасько О. В. Кривенда О. Л. Булейко М. В. Мазур Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв М. І. Гриців К. М. Пільков Ж. М. Єленіна С. О. Погрібний І. В. Желєзний О. В. Ступак Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук В. В. Король В. Ю. Уркевич С. І. Кравченко Є. А. Усенко