КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2024 року Київ№ 320/17733/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» (далі також позивач/ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі також відповідача/ГУ ДПС у Київській області), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області, якими відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним з 04.07.2024 року за адресами:

Київська область, Миронівський район, село Росава, вул. Київська, 46;

Київська область, м.Обухів, вул. Київська, 127а;

Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, автодорога Р-69, Київ-Вишгород-Десна-Чернігів 31 км+200м;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київської області видати ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" на право роздрібної торгівлі пальним з 04.07.2024 року за адресами:

Київська область, Миронівський район, село Росава, вул. Київська, 46;

Київська область, м.Обухів, вул. Київська, 127а;

Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, автодорога Р-69, Київ-Вишгород-Десна-Чернігів 31 км+200м.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю відмови у видачі ліцензій на право роздрібного продажу пальним через наявність дійсний ліцензій. Вважає, що ним було надано Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області всі необхідні документи для надання відповідачем ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та просив видати ліцензії з 04.07.2024 (тобто з наступного дня після закінчення строку дії наявних), проте, останнім було відмовлено у видачі позивачеві відповідної ліцензії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 року прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано з підстав визначений у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що підставною для відмови у видачі ліцензій була наявність у позивача діючих ліцензій.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Київ Інвест Груп (код ЄДРПОУ 38744775) здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі газом скрапленим вуглеводневим через мережу автомобільних газозаправних пунктів модульного типу (далі - АГЗП).

На виконання вимог законодавства, ТОВ Київ Інвест Груп отримано ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з АГЗП у Київській області в 2019 році, а в 2020-2023 роках продовжило дію таких ліцензій.

Правомірність видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним в м. Києві розглядалась в судовому порядку, а саме за позовом ТОВ Київ Інвест Груп до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування розпоряджень про анулювання ліцензій в справі за №640/17878/21, в ході розгляду якої суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що ТОВ Київ Інвест Груп правомірно отримано ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а до заяви на отримання ліцензій надано весь запитуваний комплект діючих дозвільних документів.

За приписами Закону України за №481/95-BP, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним видається терміном на 5 років.

Враховуючи те, що термін дії ліцензій позивача закінчується 03.07.2024, позивачем 26.12.2023 подано заяви на отримання нових ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 04.07.2024 терміном дії на 5 років.

Разом із заявами та передбаченими Законом №481/95-BP додатками до заяв на отримання ліцензій було надано аналогічний перелік документів, на підставі яких позивач отримав попередні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, та що обґрунтовують правову природу розміщення АЗС за адресами:

Київська область, Миронівський район, село Росава, вул. Київська, 46;

Київська область, м.Обухів, вул. Київська, 127а;

Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, автодорога Р-69, Київ-Вишгород-Десна-Чернігів 31 км+200м.

За результатами розгляду вказаних заяв та доданих до них матеріалів Головним управлінням ДПС у Київській області надіслано лист від 11.01.2024 за вих. №1070/6/10-36-09-04 до ТОВ Київ Інвест Груп про відмову у видачі запитуваних ліцензій.

Підставою для відмови у видачі ліцензій послугувало те, що за вказаними адресами місця торгівлі, а саме: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, автодорога Р-69, Київ-Вишгород-Десна-Чернігів 31 км+200м; Київська область, м.Обухів, вул. Київська, 127а; Київська область, Миронівський район, село Росава, вул. Київська, 46 є діючі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

06.02.2024 позивач повторно звернувся до відповідача із заявами про видачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, в який звернув увагу, що ліцензії закінчуються 03.07.2024, з урахуванням чого просив видати ліцензії починаючи з 04.07.2024 терміном дії на 5 років.

21.02.2024 Головне управління ДПС у Київській області листом №1357/АП/10-36-09-04-08 відмовило у видачі ліценцій. Підставою для відмови у видачі ліцензій послугувало те, що за вказаними адресами місця торгівлі є діючі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Не погоджуючись із наведеною відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Відповідно до ст. 1 Законом № 481 ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів; місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Положеннями ст. 15 Закону № 481/95 встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Судом встановлено, що ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» до заяв на отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним надавалися документи у відповідності до норм Закону № 481, а саме за кожною адресою надано:

документи, що підтверджують право власності/користування/розпорядження земельною ділянкою;

дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

паспорти на посудини, що працюють під тиском, які відносяться до об?єктів модульного типу, у відповідності до вимог Закону № 481 щодо надання інших документів, що підтверджують прийняття об?єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» здійснює свою діяльність з реалізації пального через мережу АЗС, в тому числі й модульного/контейнерного типу.

Відповідно до п. 1 Положення Про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014р. №197, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства України (Мінрегіон) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінрегіон є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово- комунального господарства, а також забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, контролю у сфері житлово-комунального господарства, у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства, у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, у сфері топографо- геодезичної і картографічної діяльності, у сфері земельних відносин, землеустрою, охорони земель (крім, використання та охорони земель сільськогосподарського призначення).

Згідно позиції Мінрегіону, яка викладена в листах ко кожному об`єкту, при розміщенні газового автомобільного заправного пункту модульного типу на території паркувального/асфальтобетонного майданчику відповідно договору, без ознак будівництва містобудівним законодавством не передбачено отримання вихідних даних для проектування об`єкту містобудування, дозвільних документів на виконання будівельних робіт і, відповідно, введення в експлуатацію інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю.

Враховуючи роз`яснення Мінрегіону щодо необхідності розроблення відповідної Концепції з погодженням організаційних заходів щодо безпечної експлуатації об`єктів в установленому порядку, ТОВ Де-Люкс звернулося до ПАТ Проектний та науково-дослідний інститут по газопостачанню, теплопостачання та комплексному благоустрою міст і селищ України (ПАТ УкрНДІінжпроект) з метою розроблення Концепцій щодо розміщення газових автомобільних заправних пунктів модульного типу на території паркувальних/асфальтобетонних майданчиках, з урахуванням діючих державних будівельних і санітарних норм та вимог безпеки, які в свою чергу станом на сьогоднішній день схвалені Мінрегіоном, про що повідомлено Товариство листами.

Мінрегіон врахував той факт, що автомобільний газозаправний пункт модульного типу виконаний згідно з технічними умовами є цілісним заводським виробом, його розміщення на території паркувального/асфальтобетонного майданчику не мaє ознак будівництва, у зв`язку з чим, містобудівним законодавством не передбачено отримання вихідних даних для проектування об`єкту містобудування, дозвільних документів на виконання будівельних робіт і відповідно, введення в експлуатацію інспекцією Державного архітектурного-будівельного контролю.

Водночас, згідно висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові по справі №816/1533/17, "...позивачем (АГЗП БАРС) отримані всі необхідні погодження. Таким чином, Концепція набула обов`язкової сили на підставі положень Закону України "Про будівельні норми", а отже набула ознак індивідуального нормативного акту, чим спростовуються доводи Відповідача, щодо спірної правової природи Концепції. Концепцією визначено, що розміщення АЗГП не є об`єктом будівництва, а отже Позивач не потребує дозволу на виконання будівельних робіт та належним чином затвердженого проекту...".

Разом з тим, у позивача наявний лист Вишгородської районної Державної адміністрації відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, про погодження розміщення АГЗП, де зазначено, що адміністрація принципово не заперечує щодо розміщення АГЗП-модульного типу «БАРС» та операторної на території асфальтованих, земельних майданчиків. Відділом містобудування зазначено: АГЗП модульного типу виконаний цілісним заводським виробом; при розміщенні АГЗП модульного типу, без ознак будівництва містобудівним законодавством не передбачено отримання вихідних даних для проектування об`єкту містобудування, дозвільних документів на виконання будівельних робіт, і відповідно введення об`єкту в експлуатацію.

Отже, дані об`єкти не підпадають під визначення об`єктів незавершеного будівництва у зв`язку з тим, що будь-яких будівельних робіт щодо їх створення не здійснювалося.

На підставі дозвільних та погоджувальних документів ТОВ Де-Люкс передало в господарське відання ТОВ Київ Інвест Груп автомобільні газозаправні пункти модульного типу для здійснення господарської діяльності на підставі договорів господарського відання.

Варто зазначити, що відповідно до п. 11.142 ДБН В.2.5-20-2018 (Газопостачання) у складі АГЗС слід передбачати резервуари для зберігання газу, зливні та заправні колонки, виробничий будинок.

Тобто, автомобільний газозаправний пункт слід розуміти в складі як ємностей для ЗВГ так, і для виробничого будинку (приміщення для охорони), огорожі та навісу.

Газозаправний пункт - споруда яка складається із однієї або двох ємностей, які розташовані на опорній рамі з двома газороздавальними колонками з навісами - заводський виріб встановлений на тверду поверхню виготовленої суцільної залізобетонної плити та модульна конструкція павільйон операторська-магазин) орієнтовним розміром 6*4 м. виготовлена з полегшених конструкцій, яка розташована на ділянці з твердим покриттям без улаштування фундаменту який відноситься до тимчасових споруд.

Відповідно до п. 2 ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, тимчасова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій, вста1-1овлюється тимчасово, без улаштування фундаменту для здійснення підприємницької діяльності (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру).

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги документи на виготовлення споруди не являються об`єктом будівництва.

Відповідно до ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Газозаправний пункт та модульна конструкція - павільйон (операторська-магазин) орієнтовним розміром 6*4 м. виготовлена з полегшених конструкцій яка розташована на ділянці з твердим покриттям без улаштування фундаменту яка відноситься до тимчасових споруд не є об`єктами будівництва

З чого слідує висновок, що АГЗП у складі ємностей, колонок, операторської не має ознак будівництва у зв`язку з чим містобудівним законодавством не передбачено отримання вихідних даних для проектування об`єкту містобудування, дозвільних документів на виконання будівельних робіт і відповідно, введення в експлуатацію інспекцією Державного архітектурного-будівельного контролю.

Суд погоджується з доводами ТОВ Київ Інвест Груп відносно того, що АГЗП модульного типу Товариства, є рухомим майном, яке не може бути введено в експлуатацію згідно містобудівного законодавства, зазначені АГЗП не пов`язані із земельною ділянкою фундаментами та являють собою модульну установку заводського виготовлення, яка може бути вільно переміщена за допомогою вантажно-транспортних засобів без втрати функціонального призначення, що підтверджується технічною документацією.

У підтвердження вказаних доводів позивачем надано до податкового органу копії паспортів-формулярів на колонки паливороздавальні, паспорти на резервуари, свідоцтва на їх повірку.

Згідно наданих паспортів резервуари призначені для прийому, зберігання, вимірювання об`єму та видачі скрапленого газу. Використання резервуарів допускається в межах населених пунктів на земельних ділянках при дотриманні санітарних розривів, протипожежних відстаней та вимог охорони навколишнього середовища. Також визначено, що резервуар можна транспортувати будь-яким видом транспорту відповідної вантажопідйомності і габаритами за умови дотримання правил та вимог, що діють на даний вид транспорту.

У паспорті зазначено, що резервуар зберігається на відкритому майданчику, в літній час під навісом. Резервуар повинен встановлюватися на майданчик, що має тверде негорюче покриття, стійке до дії нафтопродуктів.

В свою чергу, за змістом паспорту-формуляру, колонка паливороздавальна призначена для відпуску скрапленого вуглеводневого газу марки ПБА (пропан-бутан автомобільний) в ручному режимі управління, вимірювань обсягу відпущеної дози і об`єму відпущеного палива за час роботи колонки і обчислення вартості відпущеної дози палива.

Слід зазначити, що згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затверджено проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

АГЗП модульного типу ТОВ "Київ Інвест Груп", зазначені у заявах про видачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, відносяться до модульних АГЗП, тобто до автомобільних газозаправних пунктів з наземним розташуванням резервуарів для зберігання газу, улаштування яких здійснювалось без проведення будівельних робіт, оскільки обладнання та споруди розміщені без фундаменту та без підземного розміщення резервуарів.

Таким чином, оскільки при улаштуванні АГЗП позивач не здійснював будь-яких будівельних робіт, при цьому його обладнання розміщено на бетонному майданчику, без улаштування фундаменту, а інша споруда (кабіна оператора), являє собою тимчасову споруду, розміщену без фундаменту, а відтак розміщення таких АГЗП не потребує документів, що дають право на їх будівництво, та, відповідно, вони не підлягають прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відтак, аналіз наведених норм та встановлених судом обставин свідчить на користь висновку про незаконність оскаржуваної відмови у видачі позивачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним за запитуваними адресами, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та, відповідно, підлягають задоволенню.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм ст. 245 КАС України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015р. у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Як було встановлено вище, позивач має право на отримання запитуваних ним ліцензій, адже надав податковому органу всі передбачені чинним законодавством документи по кожній адресі провадження господарської діяльності, втім відповідачем протиправно було відмовлено у наданні відповідних ліцензій з посиланням на доводи, які судом визнані необґрунтованими та протиправними, у зв`язку з цим суд приходить до переконання про необхідність зобов`язати відповідача надати позивачу запитувані ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з 04.07.2024 року.

Також, суд відхиляє доводи відповідача про те, що за вказаними адресами місця торгівлі є діючі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, оскільки позивач у своїх заявах просив видати ліцензії з 04.07.2024, а останнім днем строку дії наявних ліцензій на які посилався контролюючий орган є 03.07.2024.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у товариства наявні всі передбачені Законом № 481/95 документи для отримання ліцензій, такі як документи на право користування земельною ділянкою, а необхідність акту вводу в експлуатацію об?єкту спростовується іншими документами, яким зазначено, що розміщення АЗС модульною типу, що виконаний згідно з технічними умовами є цілісним заводським виробом, його розміщення не має ознак будівництва, а від так не потребує актів введення в експлуатацію.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 09.08.2022 у справі № 580/2513/21, для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб`єкт господарювання зобов`язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об`єкта, акт готовності об`єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта щодо виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного АЗС, проте такий обов`язок не виникає, якщо АЗС розміщено на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 640/19955/19, в якій зазначено, що установлення на бетонний майданчик АЗС, які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розміщені такої АЗС не виникає обов`язку щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.

Оскільки відповідачем не спростовані доводи позивача, що розміщення вищезазначених резервуарів та вузла обліку не є об`єктами, що підпадають під визначення об`єктів завершеного будівництва в зв`язку з тим, що будь-яких будівельних робіт щодо їх створення не здійснювалось, а тому не потребують отримання дозволу на будівництво та подальше введення в експлуатацію.

Отже, позивачем на виконання вимог ст. 15 Закону № 481/95 при зверненні із заявою до Головного управління ДПС в Київській області щодо ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального було надано всі необхідні, визначені законодавством копії документів, з огляду на що, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління ДПС в Київській області у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального є безпідставною та необґрунтованою, адже позивачем дотримано всіх встановлених законодавством вимог для отримання таких ліцензій, відповідачем не враховано особливості об`єктів позивача, які не підлягають введенню в експлуатацію у відповідності до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

У відповідності ст. 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. зокрема, в тому числі суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання відповідача видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» ліцензії на право зберігання, роздрібної торгівлі пальним, у зв`язку з чим наявна обґрунтованість заявленого позивачем способу захисту права, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у цій справі контролюючий орган не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Відтак, покладання на податковий орган обов`язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у її дискреційні повноваження.

Зазначене також узгоджується з передбаченим п. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Обермайєр проти Австрії" (Obarmeier v. Austria), рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гранд Стівенс та інші проти Італії" (GrandeStevensandOthers v. Italy). При цьому, суд уважає що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права забезпечує ефективний захист його прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, задоволення позовних вимог в частині зобов`язання видати ліцензії на право зберігання, роздрібної торгівлі пальним є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде вирішено остаточно.

Суд наголошує, що рішенням від 22.11.2007 у справі Україна-Тюмень проти України у п. 49 Європейський суд з прав людини вказав, що найважливіша вимога ст. 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. У п. 55 зазначеного рішення надано тлумачення пропорційності втручання в право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи.

Суд враховує роз`яснення, що викладені у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9084,00 грн (платіжна інструкція від 05.03.2024 №1004). Враховуючи задоволення позову у повному обсязі на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9084,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області, якими відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним з 04.07.2024 року за адресами:

Київська область, Миронівський район, село Росава, вул. Київська, 46;

Київська область, м.Обухів, вул. Київська, 127а;

Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, автодорога Р-69, Київ-Вишгород-Десна-Чернігів 31 км+200м.

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області видати ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" на право роздрібної торгівлі пальним з 04.07.2024 року за адресами:

Київська область, Миронівський район, село Росава, вул. Київська, 46;

Київська область, м.Обухів, вул. Київська, 127а;

Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, автодорога Р-69, Київ-Вишгород-Десна-Чернігів 31 км+200м.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» (код ЄДРПОУ:38744775, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, оф. 147) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.